Постанова КЦС ВС № 345/3886/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2026 року м. Київ справа № 345/3886/24 провадження № 61-10770св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 квітня 2025 року, ухвалене у складі судді Маринченко О. А., та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 липня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є відповідно дідом і бабою ОСОБА_5 . Батьки ОСОБА_5 померли, у зв`язку з чим він набув статусу дитини-сироти та в неповнолітньому віці проживав з опікунами. З 2009 року (після досягнення повноліття) він став фактично проживати однією сім`єю з ними за адресою: АДРЕСА_1 , за винятком окремих періодів проходження військової служби в Збройних Силах України та участі в АТО. Внаслідок тривалого спільного проживання між ними та їхнім онуком склалися усталені права та обов`язки щодо ведення спільного господарства. Він мав окрему кімнату, де зберігав свої речі (зокрема пов`язані з військовою службою). Вони мали спільний бюджет для купівлі продуктів, предметів побуту, ліків та проведення поточного ремонту будинку і господарських споруд, а також узгодили порядок користування загальними приміщеннями. Для оплати ремонту будинку ОСОБА_5 у листопаді-грудні 2020 року виїжджав на заробітки до Чеської Республіки. 11 травня 2022 року ОСОБА_5 одружився з ОСОБА_3 , однак фактично не зміг змінити місце проживання та переїхати до дружини через проходження військової служби в зоні бойових дій. ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Новогригорівка Миколаївського району Миколаївської області під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом незалежності та територіальної цілісності України, ОСОБА_5 загинув. Вони звернулися до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова КМУ № 168) за загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 їм як членам сім`ї. Листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 12 серпня 2022 року № 9/1/1311 їм повідомлено про неможливість встановлення факту їхнього спільного проживання з онуком, ведення спільного господарства, наявності взаємних прав та обов`язків. Для підтвердження статусу членів сім`ї загиблого солдата ОСОБА_5 рекомендовано надати відповідне судове рішення. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 березня 2023 року у справі № 345/3167/22 рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2022 року скасовано. Провадження у справі за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_5 , про встановлення юридичного факту спільного проживання однією сім`єю із загиблим військовослужбовцем закрито. Заявникам роз`яснено право на звернення з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції. У червні 2023 року вони повторно звернулися до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призначення та виплати їм як членам сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови КМУ №

168. Листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10 листопада 2023 року № 8/1/6464 їм направлено витяг із протоколу засідання комісії Міністерства оборони України № 19/д від 17 жовтня 2023 року. Згідно з цим документом, комісія дійшла висновку про неможливість встановлення права заявників на отримання часток одноразової грошової допомоги без судового рішення, яке підтверджує статус членів сім`ї загиблого ОСОБА_5 відповідно до СК України. У зв`язку з цим їхні документи повернуто на доопрацювання. У лютому 2024 року вони звернулися до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання до вчинення дій (справа № 300/733/24). Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено. З метою виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги ними як членами сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 , виникла необхідність встановлення факту спільного проживання однією сім`єю в порядку цивільного судочинства. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі статті 3 СК України та положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», просили суд: встановити факт спільного проживання однією сім`єю діда ОСОБА_1 з онуком ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з січня 2009 року до дня його смерті; встановити факт спільного проживання однією сім`єю баби ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з січня 2009 року до дня його смерті. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 квітня 2025 року у задоволенні позовуОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не довели належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт спільного проживання однією сім`єю із ОСОБА_5 , у розумінні статей 77-80 ЦПК України. Зокрема, суд зазначив, що матеріали справи не містять підтверджень того, що вони протягом всього спірного періоду були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, спільно несли витрати на утримання житла чи його ремонт. При вирішенні спору районний суд врахував правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у подібних правовідносинах. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 29 квітня 2025 року залишено без змін. Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції належним чином встановив фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю діда та баби з онуком. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 15 серпня 2025 року до Верховного Суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подали касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 квітня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 липня 2025 року. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 серпня 2025 року справу призначено судді-доповідачу Тітову М. Ю., судді, які входять до складу колегії: Зайцев А. Ю., Коротенко Є. В. Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2025 року поновлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження судових рішень. Відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із суду першої інстанції матеріали цивільної справи № 345/3886/24. 19 вересня 2025 року матеріали цивільної справи № 345/3886/24 надійшли до Верховного Суду. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2026 року, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Тітова М. Ю., на підставі службової записки Секретаря Другої судової палати Зайцева А. Ю., справу призначено судді-доповідачу Черняк Ю. В., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Луспеник Д. Д. Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзіОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 квітня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 липня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Підставами касаційного оскарження судових рішень заявникизазначають неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2018 року в справі № 644/6274/16-ц, від 15 червня 2020 року в справі № 359/8985/17, від 15 липня 2020 року в справі № 524/10054/16, від 07 лютого 2024 року в справі № 383/822/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили необґрунтовані рішення, зробивши упереджені висновки про недоведеність позовних вимог. Суди попередніх інстанцій обмежилися формальним переліченням окремих матеріалів справи, не надавши їм оцінки в сукупності, а іншу частину беззаперечних доказів взагалі проігнорували та не зазначили мотивів їхнього відхилення. Поза увагою судів залишився той факт, що за місцем спільного проживання позивачів знаходяться оригінали особистих документів загиблого ОСОБА_5 , що підтверджує його проживання саме з ними, а не за місцем реєстрації. Про факт спільного проживання однією сім`єю в с. КропивникКалуського району Івано-Франківської області свідчать і письмові докази щодо його вшанування як героя саме Івано-Франківщини. Крім того, до матеріалів справи долучено копію постанови Калуського міськрайонного суду від 27 вересня 2012 року у справі № 0908/5258/2012, у якій встановлено факт проживання ОСОБА_5 у с. Кропивник Калуського району Івано-Франківської області, проте суди попередніх інстанцій цей доказ взагалі не врахували та не зазначили мотивів його відхилення. В оскаржуваних рішеннях суди обмежилися лише цитуванням копій актів обстеження матеріально-побутових умов № 28 та № 29 від 27 квітня 2023 року, складених старостою села у присутності свідків. Зі змісту цих актів вбачається, що ОСОБА_5 проживав разом із позивачами однією сім`єю в домогосподарстві та вів з ними спільний побут, проте належної правової оцінки цим документам суди так і не надали. Аналогічно в оскаржуваних рішеннях лише процитовано показання свідка ОСОБА_7 , яка засвідчила, що ОСОБА_5 після повноліття постійно проживав у позивачів, а до гуртожитку лише навідувався. Цим показанням свідка суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки в сукупності з іншими доказами та безпідставно залишили їх поза увагою. Усі надані позивачами докази є належними, допустимими, чітко узгоджуються між собою та беззаперечно підтверджують факт їхнього спільного проживання однією сім`єю з онуком ОСОБА_5 , який був членом їхньої родини. Короткий зміст позиції інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду 13 вересня 2025 року, Міністерство оборони України, заперечує проти доводівОСОБА_1 , ОСОБА_2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Вказує, що позивачі не були опікунами ОСОБА_5 після смерті його батьків, а надані ними документи не дозволяють встановити, чи мають вони інших дітей для утримання, та чи перебували на утриманні загиблого військовослужбовця. Також не підтверджено факт спільного проживання, ведення господарства та наявності взаємних прав і обов`язків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з онуком. Без надання документів, які відповідно до СК України підтверджують, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були членом сім`ї загиблого ОСОБА_5 (судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема про факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов`язків) або перебування на утриманні відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (копії документів, на підставі яких було призначено пенсію в разі втрати годувальника, судового рішення про встановлення факту перебування на утриманні), неможливо встановити їхнє право на отримання частки одноразової грошової допомоги відповідно доПостанови КМУ №

168. З поданих документів позивачів неможливо встановити, де проживав ОСОБА_5 , оскільки у нього є офіційна дружина з 2022 року ОСОБА_3 та син ОСОБА_8 (матір - ОСОБА_9 ). Також у відзиві на касаційну скаргу Міністерством оборони України заявлено клопотання про розгляд справи за участю представника. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що право особи бути присутньою під час розгляду справи може бути реалізовано у разі розгляду такої справи у відкритому судовому засіданні, у всіх інших випадках присутність інших осіб при розгляді справи у порядку письмового провадження чинним ЦПК України не передбачено. Верховний Суд, враховуючи викладене та виходячи із повноважень суду касаційної інстанції, який не може встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами, оцінивши характер спору та суть правового питання, яке підлягає вирішенню у справі, що розглядається, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, тобто за наявними у ній матеріалами. Верховний Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів. Крім того, кожен учасник справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на них відповідно до вимог ЦПК України. Зважаючи на відсутність необхідності виклику учасників справи, Верховний Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання Міністерства оборони України. 22 вересня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2025 року повернуто без розгляду. У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду 01 жовтня 2025 року, ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Новик М. С., заперечує проти доводівОСОБА_1 , ОСОБА_2 , просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Вказує, що після смерті ОСОБА_5 у неї залишилася більшість його документів. Саме на її домашню адресу, як дружини загиблого, надходили відповідні сповіщення та повідомлення від керівництва військової частини та територіальних центрів комплектування, серед яких, зокрема, було отримано: довідку про причини смерті та лікарське свідоцтво про смерть; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10 липня 2022 року; грошовий атестат від 01 серпня 2022; свідоцтво про смерть. Після загибелі ОСОБА_5 . ОСОБА_3 , як його дружині, було вручено його орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)». Зазначає, що спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_5 була заведена 23 лютого 2023 року приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Гаврилюком О. І. за її заявою. Вважає, що позивачі не надали жодних переконливих доказів, на підставі яких суд міг би встановити факт спільного проживання однією сім`єю баби ОСОБА_2 та діда ОСОБА_1 разом із їхнім онуком ОСОБА_5 02 жовтня 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_4 на касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2025 року повернуто без розгляду. Інші процесуальні звернення У заяві, поданій 14 жовтня 2025 року до Верховного Суду, ОСОБА_9 , як законний представник ОСОБА_4 , підтримала доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 11 листопада 2025 року ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Новик М. С., подано до Верховного Суду письмові пояснення-заперечення щодо заяви ОСОБА_9 , як законного представника ОСОБА_4 . Фактичні обставини справи, встановлені судами Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 . Його батьками записані ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (т. 1, а. с. 14). ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , а ОСОБА_11 - ІНФОРМАЦІЯ_8 . Батьками ОСОБА_10 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно (т. 1, а. с. 16). Рішенням двадцять другої сесії Кропивницької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області третього демократичного скликання від 30 січня 2002 року «Про встановлення опіки» встановлено ОСОБА_12 , який проживає в квартирі АДРЕСА_2 , опіку над його неповнолітніми племінниками: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , а проживають у бабусі ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки їхні батьки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 померли (т. 2, а. с. 25). ОСОБА_5 та ОСОБА_12 в рівних частках на праві власності належала кімната в гуртожитку АДРЕСА_4 (т. 2, а. с. 30). Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи від 08 грудня 2021 року, ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , з 30 вересня 2009 року (т. 1, а. с. 102 зворотній). 11 травня 2022 року ОСОБА_5 зареєстрував шлюб із ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 (т. 1, а. с. 57). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер у с. Новогригорівка Миколаївського району Миколаївської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого повторно (т. 1, а. с. 20). З копії довідки про причину смерті до форми № 106/о № 2503 від 04 липня 2022 року (т. 1, а. с. 18) та копії лікарського свідоцтва про смерть № 2503 від 04 липня 2022 року (т. 1, а. с. 19) слідує, що причиною смерті ОСОБА_5 було кульове поранення грудної клітки з пошкодженням внутрішніх органів. Згідно з копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 188 від 10 липня 2022 року, солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок кульового поранення грудної клітки з пошкодженням внутрішніх органів, у зв?язку зі смертю виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а його документи направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_11 . Вислуга років у Збройних Силах, на день виключення зі списків особового складу частини, становить у календарному обчисленні 01 рік 11 місяців 08 днів. Поранення в районі безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, яке призвело до смерті, одержане в результаті кульового поранення грудної клітини з пошкодженням внутрішніх органів, пов?язане із захистом Батьківщини (т. 1, а. с. 101 зворотній). У вказаному витязі також зазначено інформацію про дружину ОСОБА_3 та про їхнє місце проживання за адресою: АДРЕСА_6 . 06 вересня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_3 направлено сповіщення сім`ї (близьких родичів) померлого (загиблого), згідно з копією якого її чоловік, солдат ОСОБА_5 , внаслідок обстрілу позицій підрозділу в районі населеного пункту Новогригорівка Миколаївського району Миколаївської області отримав поранення несумісне з життям та загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а. с. 101). У копії сповіщення № 42 військової частини НОМЕР_1 , адресованого начальнику ІНФОРМАЦІЯ_13 , міститься прохання сповістити сестру ОСОБА_12 про те, що її брат ОСОБА_5 , радіотелефоніст - лінійний наглядач відділення зв?язку взводу управління НОМЕР_6 мінометної батареї військової частини НОМЕР_7 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а. с. 17). На момент смерті ОСОБА_5 був зареєстрований разом із ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_5 (т. 2, а. с. 105). Спадкова справа щодо майна після смерті ОСОБА_5 заведена 23 лютого 2023 року приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Гаврилюком О. І. за заявою ОСОБА_3 (т. 2, а. с. 102). Відповідно до копії акта про спільне проживання осіб на день смерті від 23 грудня 2022 року, складеного ОСОБА_13 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_7 , та ОСОБА_14 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_8 , у присутності майстра дільниці з благоустрою та експлуатації житлового фонду КП «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради Охріменко Н. О., ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , на день смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) проживала з останнім разом та вели спільне господарство з квітня 2022 року по липень 2022 року за адресою: АДРЕСА_6 (т. 1, а. с. 110). Згідно з копією довідки про спільне проживання осіб на день смерті № 3-260/05/23 від 24 травня 2023 року, виданої виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_5 , відповідно до акта КП «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради про спільне проживання осіб на день смерті від 23 грудня 2022 року, на день смерті чоловіка ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) проживали разом та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_6 , з квітня 2022 року до липня 2022 року (т. 1, а. с. 110 зворотній). Відповідно до копій актів обстеження матеріально-побутових умов і сімейних обставин № 28 та № 29 від 27 квітня 2023 року, складених старостою села Паньківим В. Д. у присутності свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , зі слів останніх, ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , сестрою ОСОБА_12 та своїми батьками ОСОБА_11 і ОСОБА_10 однією сім?єю, вели спільний побут у домогосподарстві, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , до дня смерті своїх батьків (батька - ІНФОРМАЦІЯ_7 , матері - 22 січня 2001 року). З 2009 року, з моменту власного повноліття і до початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, а саме до 24 лютого 2022 року (за винятком періоду з липня 2016 року до листопада 2019 року у зв?язку з добровільним вступом до лав Збройних Сил України та участю в АТО), ОСОБА_5 продовжував фактично (без реєстрації) проживати з ними однією сім?єю в їхньому домогосподарстві за вказаною адресою та вів із ними спільний побут (т. 1, а. с. 46, 47). З копії довідки, виданої 28 травня 2023 року військовою частиною НОМЕР_1 , слідує, що солдат ОСОБА_5 перебував з 17 травня 2022 року до 02 липня 2022 року на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 і на його утриманні дійсно перебувала сім`я у складі дружини - ОСОБА_3 (т. 1, a. c. 109 зворотній). Згідно з копією довідки ФОП ОСОБА_17 від 05 травня 2023 року та рахунку № 3 від 22 січня 2021 року, ОСОБА_5 сплачено грошові кошти в сумі 3 400 грн як оплату святкового обіду на честь 80-річчя діда ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 48, 49). Відповідно до копій локальних кошторисів із розрахунком договірної ціни № 16-0-1-1 щодо ремонту садиби ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 51, 54), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (т. 1, а. с. 52), актів № 16-0-1-1 і № 16-0-1-2 приймання виконаних будівельних підрядних робіт за травень 2021 року (т. 1, а. с. 53, 55-56), виданих ФОП ОСОБА_18 , замовником послуг зазначена ОСОБА_2 , а платником проведених ремонтних робіт - ОСОБА_5 . Копіями платіжних інструкцій від 22 червня 2022 року, 24 червня 2022 року та копією квитанції до платіжної інструкції від 14 червня 2024 року підтверджується перерахування ОСОБА_5 ОСОБА_3 грошових коштів (т. 1, а. с. 114, 115, 118). Також, згідно з копією довідки ТОВ «Санаторій «Кришталеве джерело» № 12 від 06 березня 2023 року, в період з 10 до 16 травня 2022 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували в цьому санаторії та проходили курс санаторно-курортного оздоровлення (т. 1, а. с. 112). Копією акта виконаних робіт (наданих послуг) № 4 від 24 квітня 2024 року та квитанції до прибуткового касового ордера № 99 від 29 квітня 2024 року підтверджується сплата ОСОБА_2 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_19 за послуги з виготовлення та монтажу гранітного пам`ятника на загальну суму 105 400 грн (т. 2, а. с. 31, 32). Відповідно до копії довідки № 327 від 04 червня 2024 року, виданої КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» Чернігівської міської ради ОСОБА_3 , підприємство дає згоду для проведення перепоховання на кладовищі «Яцево» м. Чернігова її чоловіка ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Новогригорівка Миколаївського району, Миколаївської області та був похований на кладовищі с. Кропивник Калуського району Івано-Франківської області (т. 1, а. с. 111). ОСОБА_5 посмертно нагороджений дипломом почесного громадянина Калуської міської територіальної громади (т. 2, а. с. 34), медаллю «За оборону рідної держави» (т. 2, а. с. 35) та медаллю Івано-Франківської обласної ради «Лицар бойового чину» (т. 2, а. с. 36). Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2022 року у справі № 345/3167/22 встановлено факт спільного проживання однією сім`єю рідних сестри ОСОБА_6 та брата ОСОБА_5 з 2009 року по день смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю діда ОСОБА_1 з 2009 року по день смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю баби ОСОБА_2 , з 2009 року по день смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а. с. 23). Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 березня 2023 року рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2022 року скасовано. Провадження у справі за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про встановлення юридичного факту спільного проживання однією сім`єю із загиблим військовослужбовцем - закрито. Роз`яснено ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції (т. 1, а. с. 24-28). З копії листа ІНФОРМАЦІЯ_4 № 9/1/1311 від 12 серпня 2022 року слідує, що до центру надійшли документи ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для подальшого направлення їх на комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 за загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 . За результатами опрацювання зазначених документів повідомлено, що за поданими матеріалами неможливо встановити, чи перебували ОСОБА_6 (сестра), ОСОБА_2 (баба) та ОСОБА_1 (дід) на утриманні солдата ОСОБА_5 . За наданими документами неможливо встановити, що вони проживали разом зі своїм братом та онуком, вели з ним спільне господарство та мали взаємні права та обов`язки. Без надання документів, які відповідно до Сімейного кодексу України підтверджують, що сестра, баба та дід були членами сім?ї загиблого солдата ОСОБА_5 (судового рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності між ними взаємних прав та обов?язків), або що вони перебували на його утриманні відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (копій документів, на підставі яких призначено пенсію в разі втрати годувальника, судового рішення про встановлення факту перебування на утриманні), ІНФОРМАЦІЯ_1 підстав для оформлення висновку щодо призначення одноразової грошової допомоги та направлення документів на комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум для прийняття рішення щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 немає (т. 1, а. с. 21-22). Згідно з копією витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 19/д від 17 жовтня 2023 року, затвердженого Міністром оборони України 31 жовтня 2023 року, комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - діду та бабі загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 в період дії воєнного стану солдата ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 від 04 листопада 2022 року та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 20 жовтня 2022 року № 321/КЦ/13117 (т. 1, а. с. 37-38). Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі № 300/733/24 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту 15 рішення від 17 жовтня 2023 року № 19/Д та зобов`язання до вчинення дій (т. 1, а. с. 39-44). Деснянський районний суд м. Чернігова допитав ОСОБА_7 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 як свідків у цій справі. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частини першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України). Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами вирішувалося питання про встановлення факту проживання однією сім`єю діда та баби з онуком (військовослужбовцем). Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав та інтересів заявника (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17). Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом, тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Найбільш важливі з точки зору суспільного буття особи юридичні факти, які підлягають визнанню в судовому порядку, визначені у частині першій статті 315 ЦПК України. У частині першій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Щодо інших юридичних фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, то їх може бути встановлено в судовому порядку, за умов, передбачених частиною другою статті 315 ЦПК України, - якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав. Метою встановлення будь-якого факту, що має юридичне значення, є можливість скористатися правом, яке надане заявнику відповідно до чинного законодавства України. Факти неюридичного характеру не підлягають встановленню судом як у позовному, так і непозовному провадженні. Суд на підставі поданих доказів лише з`ясовує можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Питання про те, чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22). У цій справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю діда ОСОБА_1 та баби ОСОБА_2 з онуком ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з січня 2009 року по день його смерті.Метою встановлення зазначеного юридичного факту зазначали призначення та виплати їм як членам сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28 лютого 2022 року. У частині п`ятій статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Згідно з частиною першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до положень частини другої статті 16 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби (1); смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби (2); загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві (3) та інших випадках. Право на вказану одноразову грошову допомогу регламентовано також пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Відповідно до частин третьої та четвертої вказаної вище норми права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки». Про необхідність встановлення вказаних обставин як обов`язкової умови для визнання осіб членами сім`ї зазначено, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц, від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц. У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 383/821/22 (провадження № 61-5935св23) зазначено, що предметом доказування під час розгляду справ про встановлення факту проживання однією сім'єю є, передусім, сукупність обставин, що згідно із законом складають основні ознаки сім`ї: спільне проживання, пов'язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов'язків, що визначено частиною другою статті 3 СК України, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 березня 2024 року у справі № 344/6751/22, провадження № 61-671св23. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, забезпечив повний та всебічний розгляд справи. Дослідивши всі наявні докази та показання свідків, суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надали належних і допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім`єю з померлим онукомОСОБА_5 , у період з січня 2009 року по день його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Позивачі не довели ведення спільного господарства, пов`язаності спільним побутом та наявності взаємних прав і обов`язків. При цьому суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що наявність у позивачів окремих оригіналів особистих документів померлого, вручення їм його медалей та диплома почесного громадянина Калуської міської територіальної громади (посмертно), облаштування його світлини на Алеї загиблих героїв у с. Кропивник, а також встановлення пам`ятника не свідчать про спільне проживання, тому ці докази є неналежними в розумінні ЦПК України. Також, оплата ОСОБА_5 святкового обіду на честь 80-річчя ОСОБА_1 , як і саме по собі зазначення його імені як платника у кошторисі ремонту садиби ОСОБА_2 , довідці про вартість виконаних робіт та актах за травень 2021 року, не підтверджують ні факту проживання однією сім`єю, ні того, що вказані кошти за ремонт були фактично сплачені саме ним. Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій надали правильну оцінку спірним правовідносинам та правильно застосували до них норми матеріального права. Твердження заявників про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах є необґрунтованими. Висновки у зазначених справах та у справі, яка переглядається, відмінні за своїм правовим змістом через різні фактичні обставини. Під час розгляду цієї справи суди виходили з конкретних матеріалів та оцінювали надані сторонами докази в їх сукупності. Посилаючись на загальні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, заявники намагаються досягти повторної оцінки доказів. Однак суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. При цьому колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц (провадження № 14-43цс22)). Інші, наведені в обґрунтування касаційної скарги доводи, не можуть бути підставами для судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, зводяться виключно до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)). Отже, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та встановленим судами обставинам. Крім того, ці доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального та процесуального права. Вони вже були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції, який надав усім фактичним обставинам справи законну правову оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Згідно із пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Оскільки колегія суддів встановила, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, то відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України їх необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Враховуючи, що касаційна скарга залишається без задоволення, тому відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись статтями 400, 409, 410, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 квітня 2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 липня 2025 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк