Ухвала КЦС ВС № 511/3599/24

УХВАЛА 30 червня 2026 року м. Київ справа № 511/3599/24 провадження № 61-8585ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В., розглянув касаційну скаргу представника Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» - адвоката Запорожцева Віталія Вікторовича, на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 травня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» про захист прав споживачів та стягнення коштів, ВСТАНОВИВ: У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: стягнути з Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (далі - АТ «ТАСКОМБАНК») безпідставно списані невідомою особою з її карткового рахунку грошові кошти в сумі 79 722,95 грн; скасувати нараховані позивачці банком відсотки, пеню, штрафні санкції, комісію у зв`язку із безпідставним списанням коштів. Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 27 травня 2026 року, позов задоволено. Стягнено з АТ «ТАСКОМБАНК» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 79 722,95 грн, які були безпідставно списані із виданої АТ «ТАСКОМБАНК» віртуальної платіжної картки izibank, номер НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ). Зобов`язано АТ «ТАСКОМБАНК» скасувати всі відсотки, пеню, штрафні санкції, комісію, нараховані ОСОБА_1 , у зв`язку із безпідставним списанням 25 березня 2024 року з віртуальної платіжної картки кредитних коштів в сумі 79 722,95 грн. Здійснено розподіл судових витрат. У червні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника АТ «ТАСКОМБАНК» - адвоката Запорожцева В. В., на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 травня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 травня 2026 року. У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі, які не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Предметом позову в цій справі є: стягнення коштів в сумі 79 722,95 грн; зобов`язання скасувати нараховані відсотки, пеню, штрафні санкції, комісію. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує двадцяти чотирьох розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (79 722,95 / 3 328,00), та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 та пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Отже, рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 травня 2025 року та постанова Одеського апеляційного суду від 27 травня 2026 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктами а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у справах незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує двадцяти чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Однак, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, на яку посилається заявник, ним не обґрунтовано. Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує двадцяти чотирьох розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» - адвоката Запорожцева Віталія Вікторовича, на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 травня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 27 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» про захист прав споживачів та стягнення коштів. Копію ухвали надіслати заявнику. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді Н. Ю. Сакара О. М. Осіян В. В. Сердюк