Постанова КЦС ВС № 363/727/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року м. Київ справа № 363/727/23 провадження № 61-14608св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М. розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гусака Андрія Миколайовича на додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 травня 2024 року в складі судді Чіркова Г. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року в складі колегії суддів Рейнарт І.М., Кирилюк Г. М., Ящук Т. І. в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення коштів та ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 1 234 588,00 грн, що є різницею між 90 % вартості предмета іпотеки - 3 951 400,00 грн та розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя - 1 748 000,00 грн, а також 564 672,00 грн коштів, повернутих йому ОСОБА_1 згідно з розпискою від 10 березня 2020 року. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 2 300 237,46 грн. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 15 квітня 2024 року рішенням Вишгородського районного суду Київської області в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено. 02 травня 2024 року додатковим рішенням Вишгородського районного суду Київської області в задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Шифердеккер О. О. про стягнення з ОСОБА_1 понесених ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. ОСОБА_1 у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу за рахунок коштів ОСОБА_2 , внесених на депозитний рахунок суду, відмовлено. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби у Київській області повернути ОСОБА_2 внесені ним на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області кошти в розмірі 29 000,00 грн. Відмовляючи у відшкодуванні витрат сторін на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції мотивував висновки тим, що рішенням суду в задоволенні позовних вимог як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 за їх позовами відмовлено, тому понесені судові витрати кожної із сторін покладаються на відповідну сторону і стягненню з іншої не підлягають. 26 лютого 2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишенобез задоволення. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 квітня 2024 року та додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 травня 2024 року залишено без змін. Апеляційний суд керувався тим, що згідно з частиною третьою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Представник відповідачки - адвокат Гусак А. М. детальний опис виконаних робіт з надання правничої допомоги відповідачці за первісним позовом до суду не надав. Враховуючи, що адвокат Гусак А. М. представляв інтереси ОСОБА_1 як за первісним позовом, так і за зустрічним на підставі договору про надання правової допомоги від 01 травня 2023 року № 01-05/2023, надання детального опису виконаних робіт саме за надання правової допомоги за первісним позовом, є обов`язковим. Доводи апеляційної скарги про те, що у зв`язку із відмовою у задоволенні первісного позову відповідачка має право на відшкодування понесених витрат на правову допомогу, є правомірними, проте частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Представником ОСОБА_1 - адвокатом Гусаком А. М. не було надано суду першої інстанції докази на підтвердження витрат відповідачки на правову допомогу за первісним позовом. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції встановив факт того, що заявлена сума забезпечення витрат на правову допомогу в розмірі 29 000,00 грн є співмірною зі складністю справи, обсягом процесуальних дій, ціною позову та є документально обґрунтованою згідно з пунктом 4.1 договору про надання правової допомоги від 01 травня 2023 року, апеляційний суд визнав безпідставними, оскільки ухвалою суду від 26 вересня 2023 року тільки забезпечено можливі судові витрати відповідачки, а не констатовано правомірність та доведеність зазначених витрат, які підлягали доведенню відповідно до норм ЦПК України. Короткий зміст вимог касаційної скарги 21 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гусак А. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року, в якій просить їх скасувати в частині залишення додаткового судового рішення без змін та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу. Додаткове рішення суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні витрат ОСОБА_2 на правничу допомогу не оскаржувалося в апеляційному порядку та не є предметом касаційного перегляду. Постанова апеляційного суду оскаржується в касаційному порядку лише в частині перегляду додаткового рішення суду першої інстанції щодо заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу, тому в іншій частині Верховним Судом не переглядається. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не врахували висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21, від 22 травня 2024 року в справі № 754/8750/19, у постановах Верховного Суду від 28 грудня 2020 року в справі № 640/18402/19, від 13 березня 2025 року в справі № 275/150/22, про те, що сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат, пов`язаних із підготовкою відзиву на первісний позов і участю в судових засіданнях, навіть за умови відмови в задоволенні зустрічного позову; подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат; вимога щодо подання детального опису робіт запроваджена «для визначення розміру витрат», якщо ж розмір гонорару встановлений сторонами є фіксованим, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником, цей розмір вже є визначеним; суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Як убачається зі змісту заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених сторонами у межах цієї справи, є істотно різним. Зокрема, ОСОБА_2 просив стягнути 15 000,00 грн, а ОСОБА_1 документально підтвердила понесення витрат на суму 29 000,00 грн. Висновок суду першої інстанції про покладення понесених сторонами судових витрат шляхом так званого «взаємозаліку» є необґрунтованим та таким, що не відповідає принципу пропорційності, визначеному частиною третьою статті 141 ЦПК України. Суд мав об`єктивно оцінити обґрунтованість, реальність і розмір заявлених витрат кожної зі сторін та здійснити їх розподіл з урахуванням фактичних процесуальних дій учасників справи і співвідношення задоволених вимог, чого зроблено не було. Відмова у задоволенні зустрічного позову не позбавляє сторону права на компенсацію витрат, понесених нею під час розгляду первісного позову, якщо в задоволенні цього первісного позову також відмовлено. У разі встановлення сторонами договору фіксованого розміру гонорару адвоката подання детального опису робіт не є обов`язковим. Відповідно до пункту 4.1 договору про надання правової допомоги від 01 травня 2023 року № 01-05/2023 розмір гонорару представника ОСОБА_1 є фіксованим і становить 29 000,00 грн, що охоплює повний обсяг правової допомоги з представництва її інтересів у Вишгородському районному суді Київської області в справі № 363/727/23. Представником ОСОБА_1 здійснювався правовий аналіз процесуальних документів, поданих ОСОБА_2, пошук та аналіз застосовної судової практики, а також у межах представництва стосовно розгляду первісного позову було складено та підписано такі документи: відзив на позовну заяву, клопотання про залишення первісного позову без розгляду, клопотання про забезпечення судових витрат, заперечення щодо розподілу судових витрат і пояснення щодо забезпечених витрат. ОСОБА_2 не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, зокрема і з тієї підстави, що умовами договору передбачено фіксований розмір гонорару за представництво у межах усієї справи, а не окремо щодо кожного позову. Позиція інших учасників справи Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Позиція Верховного Суду Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права У позовній заяві представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Шифердеккер О. О. зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат позивача на правову допомогу становить 30 000,00 грн. У зустрічній позовній заяві представник ОСОБА_1 - адвокат Гусак А. М. зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, які позивачка очікує понести у зв`язку із розглядом зустрічного позову, складає 15 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу. У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 представник ОСОБА_1 - адвокат Гусак А. М. зазначив, що відповідачка змушена звернутися за професійною правничою допомогою у зв`язку із пред`явленням до неї позову, її витрати на правову допомогу становлять 29 000,00 грн та додаткового 5 500,00 грн за судове засідання. У березні 2023 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Гусаком А. М. було подано клопотання про забезпечення витрат на правничу допомогу відповідача, в якому він просив зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок Вишгородського районного суду Київської області 29 000,00 грн для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідачки на професійну правничу допомогу. До вказаного клопотання представником ОСОБА_1 була долучена копія договору про надання правової допомоги від 01 травня 2023 року № 01-05/2023, укладеного між ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Лекс`юс», згідно з пунктом 4.1 якого сторони домовились, що загальна вартість правової допомоги адвокатського об`єднання, що включає усю необхідну правову допомогу для представництва інтересів клієнта в Вишгородському районному суді Київської області в справі № 363/727/23, становить 29 000,00 грн без ПДВ. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 26 вересня 2023 року клопотання задоволено, зобов`язано ОСОБА_2 у строк до початку наступного судового засідання внести на депозитний рахунок Вишгородського районного суду Київської області 29 000,00 грн для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи судом першої інстанції. Платіжними дорученнями від 06 жовтня 2023 року, від 31 жовтня 2023 року та від 16 листопада 2023 року ОСОБА_2 було внесено на депозитний рахунок суду 29 000,00 грн. 22 квітня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Шифердеккер О. О. звернулась до суду із заявою про розподіл судових витрат, в якій просила ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 15 000,00 грн. 01 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - Гусак А. М. подав заперечення на заяву представника позивача про розподіл судових витрат та пояснення щодо забезпечення судових витрат відповідачки, в яких просив відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Шифердеккер О. О. про розподіл судових витрат за зустрічним позовом та відшкодувати ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом справи за первісним позовом за рахунок внесеної суми забезпечення судових витрат у розмірі 29 000,00 грн (т. 3, а. с. 232-236). Апеляційний суд відмову в розподілі витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу мотивував тим, що представник відповідачки - адвокат Гусак А. М. не надав детальний опис виконаних робіт з надання правничої допомоги відповідачці за первісним позовом до суду. Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України). Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороноюабо третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Під часвизначення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15, від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18, від 14 липня 2020 року в справі № 809/1466/15, від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц, від 22 травня 2024 року в справі № 754/8750/19, від 19 квітня 2024 року в справі № 916/101/23. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21, на яку посилається представник ОСОБА_1 в касаційній скарзі, виснувала про те, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду не висновувала про те, що детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, не подається взагалі у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.Лише зазначила, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року в справі № 640/18402/19, на яку посилається заявник, зазначено, що вимога щодо подання детального опису робіт запроваджена «для визначення розміру витрат», якщо ж розмір гонорару встановлений сторонами є фіксованим, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником, цей розмір вже є визначеним. Висновки в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року в справі № 640/18402/19суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду впостанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21, а тому врахуванню не підлягають, адже Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що вона відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча би в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний. Тобто, фіксований розмір винагороди адвоката за надання правничої допомоги сам собою не є достатнім підтвердженням обсягу виконаних адвокатом у порядку представництва робіт, такі витрати мають доводитися детальним описом проведеної роботи. Апеляційний суд правильно зазначив, що представник відповідачки - адвокат Гусак А. М. взагалі не надав детальний опис виконаних робіт з надання правничої допомоги відповідачці за первісним позовом. Відповідно до пункту 4.1 договору про надання правової допомоги від 01 травня 2023 року № 01-05/2023 розмір гонорару представника ОСОБА_1 є фіксованим і становить 29 000,00 грн, що охоплює повний обсяг правової допомоги з представництва її інтересів у Вишгородському районному суді Київської області в справі № 363/727/23. Враховуючи, що адвокат Гусак А. М. представляв інтереси ОСОБА_1 як за первісним позовом, так і за зустрічним на підставі договору про надання правової допомоги від 01 травня 2023 року № 01-05/2023, надання детального опису виконаних робіт саме за надання правової допомоги за первісним позовом, є обов`язковим. У частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення. Саме тому подання опису конкретних процесуальних дій, вчинених адвокатом з метою представництва інтересів сторони в справі, є необхідним для дослідження реальності адвокатських витрат, установлення їхньої дійсності та потрібності. Заява представника ОСОБА_1 - Гусака А. М. про розподіл судових витрат та пояснення щодо забезпечення судових витрат відповідачки (т. 3, а. с. 232-236) не містить жодного обґрунтування заявленої до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу та її конкретизації за обсягом наданих послуг і виконаних адвокатом робіт саме в порядку заперечення на первісний позов ОСОБА_2 . Лише в касаційній скарзі представник ОСОБА_1 обгрунтовує, які послуги надавалися ним у суді першої інстанції, зазначає, що здійснював правовий аналіз процесуальних документів, поданих ОСОБА_2 , пошук та аналіз застосовної судової практики, а також у межах представництва стосовно розгляду первісного позову склав та підписав такі документи: відзив на позовну заяву, клопотання про залишення первісного позову без розгляду, клопотання про забезпечення судових витрат, заперечення щодо розподілу судових витрат і пояснення щодо забезпечених витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тобто адвокат Гусак А. М., який представляв інтереси ОСОБА_1 , не надав детальний опис наданих ним правових послуг у порядку, встановленому частиною восьмою статті 141 ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій(частина четверта статті 12 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року в справі № 754/8750/19, на яку посилається заявник, зазначено, що відмова в задоволенні зустрічних позовних вимог унеможливлює відшкодування судових витрат за зустрічним позовом, проте не може позбавляти сторону права на компенсацію витрат, понесених нею під час розгляду первісного позову. Такий висновок у цій справі не порушений, адже адвокат не надав необхідних доказів наданого ним обсягу правової допомоги в межах представництва ОСОБА_1 як відповідачки за первісним позовом. Стосовно посилань у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 13 березня 2025 року в справі № 275/150/22 про те, що суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, необхідно зазначити, що в цій справі апеляційний суд не зменшував суму витрат на професійну правничу допомогу, а констатував неможливість проведення розподілу цих витрат загалом через відсутність опису проведених адвокатом процесуальних робіт. Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання щодо відшкодування витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу як відповідачки за первісним позовом. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Верховний Суд вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін. Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гусака Андрія Миколайовича залишити без задоволення. Додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 як відповідачкою за первісним позовом, залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська