Постанова Дніпровський апеляційний суд № 215/1684/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7020/26 Справа № 215/1684/26 Суддя у 1-й інстанції - Дудіков А. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2026 року м. Кривий Ріг справа № 215/1684/26 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О. суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М., секретар судового засідання: Дяченко Д.П. сторони: заявник ОСОБА_1 заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Карнаух Іван Олегович, на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року, яке ухвалено суддею Дудіковим А.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст ухвали складено 23 квітня 2026 року, ВСТАНОВИВ: У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без укладання шлюбу. В обґрунтування заяви вказує, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу разом з громадянином ОСОБА_2 тривалий період, починаючи з 2004 року по день його смерті в 2023 році. Під час спільного проживання народилася спільна дитина ОСОБА_3 , згідно до свідоцтва про народження якої у графі батька значиться ОСОБА_2 , за його згодою. Влітку 2023 року ОСОБА_2 було призвано за мобілізацією до лав ЗСУ. 12 грудня 2023 року від ІНФОРМАЦІЯ_2 було отримано сповіщення №Г/9006, в якому зазначається про те, що ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу населеного пункту Кринки Херсонської області. Заявниця проживала спільно із загиблим тривалий час як подружжя, вели спільне господарство, мали спільну дитину, спільні права та обов`язки, притаманні подружжю, але без укладення шлюбу. На підставі наведеного, виникла необхідність встановити юридичний факт спільного проживання однією сім`єю. Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за вищевказаною заявою. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Карнаух І.О., не погоджується з ухвалою суду, вважає її протиправною і такою, що перешкоджає доступу до правосуддя, тому просить ухвалу скасувати та повернути справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції протиправно відмовив у відкритті провадження, зазначивши, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Крім того, Велика Палата ВС 18 січня 2024 розглянула справу № 560/17953/21 стосовно юрисдикції цієї категорії справ. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16. У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як встановлено, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, зазначивши заінтересованою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просила встановити факт проживання однією сім`єю без укладання шлюбу з ОСОБА_2 у період з 2004 року по 2023 рік. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 не може виступати стороною (заінтересованою особою) у цивільному процесі, тому заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). У статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Частиною сьомою статті 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до положень статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з частиною першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України). Таким чином, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, де заінтересованою особою заявниця вказала ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відмовляючи у відкритті провадженні у справі, суд першої інстанції вказав, що заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки зазначена у заяві заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_4 не може виступати стороною (заінтересованою стороною) у цивільному процесі. Проте, вказані висновки суду першої інстанції, є помилковими, з огляду на таке. Відповідно до ч. 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Заявниками в окремому провадженні є особи, які звертаються до суду з метою встановлення або підтвердження юридичних фактів, необхідних для реалізації їхніх прав та законних інтересів, а також для підтвердження наявності чи відсутності беззаперечних прав. До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, що підлягають встановленню і можуть вплинути на їх права та обов`язки. Участь у справі цих осіб обумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками заявників. Права заінтересованих осіб перебувають у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і обумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. У ЦПК України не визначено осіб, які є заінтересованими у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які суд розглядає в порядку окремого провадження. Коло заінтересованих осіб визначається залежно від мети встановлення фактів, взаємовідносин таких осіб із заявником у зв`язку з фактами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їхні права та обов`язки (постанова Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 183/4366/24). Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, які мають юридичне значення, у кожній справі суд, залежно від мети встановлення юридичного факту, зобов`язаний з`ясувати, які фізичні особи чи органи державної влади можуть бути заінтересовані у вирішенні такої справи. Залучення до участі у справі окремого провадження всіх заінтересованих осіб має важливе значення, оскільки допомагає суду уникнути ухвалення незаконного рішення та виключити можливість появи в майбутньому конкуруючого рішення з іншою заінтересованою особою, а також сприяє повному і всебічному дослідженню всіх обставин справи. Вирішуючи питання про те, яка саме заінтересована особа повинна бути залучена до участі у справі окремого провадження, крім зазначеного, слід також враховувати і взаємовідносини із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх інтереси та (або) обов`язки. Частиною першою статті 294 ЦПК України передбачено, що саме на суд під час розгляду справ окремого провадження покладено обов`язок сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов`язаний з`ясувати, які фізичні чи юридичні особи можуть бути заінтересовані у вирішенні цієї справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 405/2419/23). Незазначення заявником заінтересованої особи у справах окремого провадження, або ж зазначення не тієї заінтересованої особи, не може бути правовою підставою для залишення заяви без розгляду. Заінтересовані особи в окремому провадженні повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи (постанова Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 235/1547/24). Також, колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу, що оскільки положеннями ЦПК України не передбачено залучення заінтересованої особи в окремому провадженні, суд за аналогією, застосовує положення ст. 53 ЦПК України щодо залучення третіх осіб. Апеляційний суд наголошує, що Велика Палата Верховного Суду18 січня 2024 року розглянула знакову справу 560/17953/21 та дійшла висновку, що справи про встановлення факту проживання однією сім?єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень. Тому посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на те, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з тих підстав, що ТЦК не може виступати стороною (заінтересованою особою) у цивільному процесі, є помилковими. При цьому, посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на висновки Верховного Суду, які викладені у справі № 344/6751/22 від 27 березня 2024 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до вказаних висновків центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та не можуть бути стороною у справах саме позовного провадження. Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод державою гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини при розгляді справ виходить із того, що, реалізуючи положення Конвенції необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Колегія суддів, аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, вважає, що підстави для відмови у відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 були відсутні, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно вимог ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З урахуванням того, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків про наявність підстав для відмови у відкритті провадження, ухвала Тернівського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Карнаух Іван Олегович, задовольнити. Ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 02 липня 2026 року. Головуючий Судді