Постанова Полтавський апеляційний суд № 536/1009/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 536/1009/25 Номер провадження 22-ц/814/2730/26Головуючий у 1-й інстанції Река А.С. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І. при секретарі судового засідання Буйновій О.П., - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 лютого 2026 року та на додаткове рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_3 в особистих інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про зобов`язання не чинити перешкоди в облаштуванні та користуванні частиною будинку,- В С Т А Н О В И В : У квітні 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив виділити в натурі та визнати за ним право особистої приватної власності на частину житлового будинку літ. "Б": столову "1-9" площею 35,7 кв.м, кімнату "1-11" площею 8,3 кв.м, санвузол "1-13" площею 7,7 кв.м, кухню "1-14" площею 17,3 кв.м; в підвалі під житловим будинком літ."Бп": частину підвалу "1-3" площею 20,3 кв.м, підвал "1-4" площею 8,7 кв.м, підвал "1-6" площею 14,7 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та припинити право спільної часткової власності позивача на вищезгадане майно. Також просив зобов`язати ОСОБА_2 , та її представників, в тому числі ОСОБА_6 , не чинити перешкод в облаштуванні (розділі перегородками) окремих приміщень (приміщення "1-2" приміщення "1-3", приміщення "1-15"), та встановленні вхідного дверного блоку за рахунок розбирання нижньої частини віконного прорізу в приміщенні "1-10" за вищезгаданою адресою, а також просив вирішити питання судових витрат. В обґрунтування позову вказував, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Недогарківською сільською радою Кременчуцького району 29.07.2009 року, ОСОБА_2 була власником житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки площею 0,16 га з кадастровим номером 5322482801:01:005:0020, на якій розташований вищезазначений житлового будинку з господарськими будівлями. 22 квітня 2019 року на підставі договору дарування відповідачка подарувала позивачу 254/1000 частки вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та її неповнолітнім донькам ОСОБА_5 - 258/1000 часток та ОСОБА_4 - 257/1000 часток. Також подарувала по частці земельної ділянки, площею 0,16 га, з кадастровим номером 5322482801:01:005:0020 позивачу та донькам. Вказував, що ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27 січня 2021 року затверджено мирову угоду, відповідно до якої на підставі висновку будівельно-технічного дослідження №14-19 від 18 березня 2019 року було проведено поділ житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому ОСОБА_2 звернулась з позовом до суду про припинення спільної часткової власності на нерухоме майно. Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду. Таким чином, спір щодо виділу в натурі частки ОСОБА_3 із майна, яке перебуває у спільній частковій власності, на даний час не вирішено. Також зазначав, що ОСОБА_6 , як представник своєї доньки ОСОБА_2 , разом з іншими особами, чинять йому перешкоди як у користування належного йому майна так і у здійсненні забезпечення ізольованого користування приміщеннями, а саме не дають розділити приміщення "1-2" перегородкою для облаштування окремого приміщення, приміщення "1-3" перегородками для облаштування окремих приміщень, встановити в приміщенні "1-10" вхідний дверний блок за рахунок розбирання нижньої частини віконного прорізу, розділити приміщення "1-15" перегородкою для облаштування окремих приміщень. В подальшому позивач змінив свої позовні вимоги та остаточно просив зобов`язати ОСОБА_2 та її представників, в тому числі ОСОБА_6 , не чинити йому перешкод в облаштуванні (розділі перегородками) окремих приміщень (приміщення "1-2", приміщення "1-3", приміщення "1-15"), встановленні вхідного дверного блоку за рахунок розбирання нижньої частини віконного прорізу в приміщенні "1-10", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; усунути перешкоди у здійсненні права власності на частину у житловому будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та членів його родини, з приміщень в житловому будинку літ. "Б": №1 "1-9" столова 35,7 кв.м, №3 "1-11" кімната 8,3 кв.м, №5 "1-13" санвузол 7,7 кв.м, №6 "1-14" кухня 17,3 кв.м. та в частині підвалу під житловим будинком літ."Бп"( № п/п № по плану Приміщення Площа, кв.м) №1 "1-3" частина підвалу 20,3 кв.м, №3 "1-4" підвал 8,7 кв.м, №5 5 "1-6" підвал 14,7 кв.м, без надання іншого житлового приміщення; зобов`язати ОСОБА_2 та її представників, в тому числі ОСОБА_6 , не чинити перешкоди ОСОБА_3 в користуванні частиною будинку за вищезгаданою адресою, а саме: в житловому будинку літ. "Б": 2 "1-10" частина передпокою (сп.кор.) 8,05 кв.м, 4 "1-12" частина гаража (сп.кор.) 3,9 кв.м.; в підвалі під житловим будинком літ."Бп": 2 "1-3" частина підвалу (сп.кор.) 5,875 кв.м, 4 "1-5" частина сходової клітини (сп.к) 0,85 кв.м, 6 "1-8" частина підвалу (сп.кор.) 1,5 кв.м, надвірними господарським будівлям та спорудам: 1"б" 1/4 частина тераси, 2 "б" 1/4 частиною навісу, 3 "В" 1/4 частиною альтанки, 4 "№1" 1/4 частиною воріт, 5 "№2" 1/4 частиною огорожі. Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 07 липня 2025 року прийнято заяву про зміну предмету позову в частині зобов`язання ОСОБА_2 та її представників, в тому числі ОСОБА_6 , не чинити перешкоди ОСОБА_3 в облаштуванні (розділі перегородками) окремих приміщень (приміщення "1-2", приміщення "1-3", приміщення "1-15"), встановленні вхідного дверного блоку за рахунок розбирання нижньої частини віконного прорізу в приміщенні "1-10", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; та не чинити перешкоди ОСОБА_3 в користуванні частиною будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: в житловому будинку літ. "Б" (№ п/п № по плану Приміщення Площа, м2) 2 -"1-10" частина передпокою (сп. кор.) 8,05 м2, 4 -"1-12" частина гаража (сп. кор.) 3,9 м2; в підвалі під житловим будинком літ."Бп"(№ п/п № по плану Приміщення Площа, м): 2-"1-3" частина підвалу (сп. кор.) 5,875 м2, 4-"1-5" частина сходової клітини (сп.к) 0,85 м2, 6-"1-8" частина підвалу (сп. кор.) 1,5 м2, надвірними господарським будівлям та спорудам (№ п/п Літера по плану Найменування): 1-"б" 1/4 частина тераси 2-"б" 1/4 частиною навісу 3- "В" 1/4 частиною альтанки 4- "№1" 1/4 частиною воріт 5- "№2" 1/4 частиною огорожі. В інші частині заяви про зміну предмету позову відмовлено у прийнятті. Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 лютого 2026 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про зобов`язання не чинити перешкоди в облаштуванні та користуванні частиною будинку задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні належною йому на праві власності частиною житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: в житловому будинку літ. "Б": 2 "1-10" частиною передпокою (сп.кор.) 8,05 кв.м, 4 "1-12" частиною гаража (сп.кор.) 3,9 кв.м; в підвалі під житловим будинком літ."Бп": 2 "1-3" частиною підвалу (сп.кор.) 5,875 кв.м., 4 "1-5" частиною сходової клітини (сп.к) 0,85 кв.м, 6 "1-8" частиною підвалу (сп.кор.) 1,5 кв.м, надвірними господарським будівлям та спорудам: 1"б" 1/4 частиною тераси, 2 "б1" 1/4 частиною навісу, 3 "В" 1/4 частиною альтанки, 4 "№1" 1/4 частиною воріт, 5 "№2" 1/4 частиною огорожі. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Додатковим рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13 березня 2026 року стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , понесені в ході розгляду справи витрати на правничу допомогу в рівних частках по 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. з кожного. З вказаним рішенням суду та додатковим рішенням не погодилась ОСОБА_2 , яка через свого представника ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення та додаткове рішення районного суду в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову слід відмовити. В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що за позивачем у Державному реєстрі речових прав зареєстровано лише частку 254/1000 у цілісному об`єкті (реєстр. № 1737986153224). Окремо зареєстрованого виділеного об`єкта не існує, що підтверджується Інформаційною довідкою № 427507815 від 19.05.2025. Таким чином, позивач не є зареєстрованим володільцем, а тому застосування ст. 391 ЦК є неправомірним. Без реєстрації окремого об`єкта нерухомості неможливо визначити межі користування, Вказує, що на момент розгляду справи майно залишається у режимі спільної часткової власності: окремого зареєстрованого об`єкта не існує. Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється за згодою співвласників, а спори щодо порядку користування вирішуються шляхом визначення такого порядку, а не через негаторний позов. Суд прийняв до уваги неналежний спосіб захисту, розглянувши по суті поданий негаторний позов, що є порушенням вимог статей 16 та 358 ЦК України Також вказує, що судом при винесенні рішення не встановлено чи існує окремо зареєстрований об`єкт нерухомості, щодо якого заявлено вимоги про усунення перешкод; якими конкретно діями та в який спосіб відповідачі чинять перешкоди саме у приміщеннях спільного користування; чи є дії відповідачів протиправними, а не лише небажаними для позивача. Зазначає, що позивач ОСОБА_3 звернувся до суду в особистих інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Однак ні в позовній заяві, ні в заяві про зміну предмету позову, ні в жодному процесуальному документі позивач не зазначив і не обґрунтував, у чому саме полягають інтереси дітей у цьому спорі та яким чином задоволення позову відновить або захистить їхні права. Рішення районного суду переглядається лише в частині задоволених вимог щодо усунення перешкод у користуванні належному ОСОБА_3 на праві власності частиною житлового будинку з надвірними будівлями. Щодо оскарження додаткового рішення вказує, що відповідно до ч. 8 ст. 141 та ч. 1 ст. 246 ЦПК України докази щодо розміру судових витрат подаються: до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення, але виключно за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву. Ця умова є обов`язковою та не може тлумачитися вільно, або ігноруватися судом. З матеріалів справи вбачається, що представник позивача, адвокат Павелко Р.С., жодного разу не заявляв відповідного клопотання до закінчення судових дебатів. Заяву про вирішення питання щодо судових витрат подано лише 02 березня 2026 року, тобто після ухвалення рішення, без попереднього клопотання (заяви) в ході дебатів. Таким чином, подана представником позивача заява про відшкодування судових витрат підлягала залишенню без розгляду. Ухвалення додаткового рішення всупереч імперативної процесуальної умови, що ви значена законом, є порушенням ч. 8 ст. 141 та ст. 246 ЦПК України і самостійною підставою для скасування. Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні позивач та представники сторін, інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з`явилися. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Районним судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 14 лютого 2024 року, серії НОМЕР_3 від 14 лютого 2024 року(а.с.12-13 т.1). Згідно договору дарування від 22 квітня 2019 року, ОСОБА_2 подарувала, а обдаровані прийняли власність 769/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме ОСОБА_3 254/1000 часток, ОСОБА_5 258/1000 часток, ОСОБА_4 257/1000 часток (а.с.19-20 т.1). Відповідно до копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №164482357, 164482518, 164482661 від 22 квітня 2019 року, на підставі вищезгаданого договору дарування за ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 зареєстровано відповідно 254/1000, 258/1000, 257/1000 часток житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21-23 т.1). Також встановлено, що відповідно до копії договору дарування від 22 квітня 2019 року, ОСОБА_2 подарувала, а обдаровані прийняли власність 3/4 часток земельної ділянки, кадастровий номер 5322482801:01:005:0020, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме ОСОБА_3 1/4 частки, ОСОБА_5 1/4 частки, ОСОБА_4 1/4 частки (а.с.24-25 т.1). Також встановлено, що згідно копій витягу №164495039, на підставі договору дарування за ОСОБА_4 зареєстровано частки земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.26 т.1). Відповідно до копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа житлового будинку складає 484,6 кв.м., житлова 176,2 кв.м., допоміжна 308,4 кв.м.(а.с.14-18 т.1). 27 січня 2021 року було затверджено мирову угоду від 26 січня 2021 року, укладену між позивачем ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та відповідачем ОСОБА_3 , відповідно до якої проведено поділ житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 484,6 м2, житловою площею 176,2 м2, по варіанту розподілу згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи, № 14-19 від 18 березня 2019 року складеного судовим експертом Маківським М.В., а саме співвласнику ОСОБА_3 у рахунок 254/1000 часток виділено в житловому будинку літ.«Б»: «1-9» столову площею 35,7 кв.м., «1-10» частину передпокою (сп.кор.) площею 8,05 кв.м., «1-11» кімнату площею 8,3 кв.м., «1-12» частину гаража (сп.кор.) площею 3,9 кв.м., «1-13» санвузол площею 7,7 кв.м., «1-14» кухню площею 17,3 кв.м.; в підвалі під житловим будинком літ.«Бп»: «1-3» частину підвалу площею 20,3 кв.м., «1-3» частину підвалу площею (сп.кор.) площею 5,875 кв.м., «1-4» підвал площею 8,7 кв.м., «1-6» підвал площею 14,7 кв.м., «1-8» частину підвалу (сп.кор.) площею 1,5 кв.м., по надвірними господарським будівлям та спорудам: «б» 1/4 частина тераси, «б» 1/4 частиною навісу, «В» 1/4 частиною альтанки, «№1» 1/4 частиною воріт, «№2» 1/4 частиною огорожі. Для забезпечення ізольованого користування приміщеннями, які виділені співвласникам у житловому будинку, зобов`язати ОСОБА_3 приміщення "1-2" розділити перегородкою для облаштування окремого приміщення; приміщення "1-3" розділити перегородками для облаштування окремих приміщень; в приміщенні "1-10" встановити вхідний дверний блок за рахунок розбирання нижньої частини віконного прорізу; приміщення "1-15" розділити перегородкою для облаштування окремих приміщень. Сторони підтверджують, що всі існуючі зобов`язання стосовно розподілу (виділу в натурі) нерухомого майна заявленого в позовній заяві з моменту підписання даної Мирової угоди Сторонами та визнання її судом і, будуть вважатися такими, що виконанні у повному обсязі . Зазначена мирова угода набрала законної сили 11 лютого 2021 року. Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 лютого 2023 року(а.с.32-35 т.1) відмовлено у затвердженні мирової угоди у справі 536/1062/22 за позовом ОСОБА_2 в особистих інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ? Піщанська об`єднана територіальна громада, про припинення спільної часткової власності на нерухоме майно. Звертаючись до суду із вказаним позовом позивачем було долучено до матеріалів справи: Висновок судової будівельно-технічної експертизи, № 14-19 від 18 березня 2019 року складеного судовим експертом Маківським М.В., на підставі якого було затверджено мирову угоду та проведено поділ житлового будинку (а.с.37-48 т.1); копію рапорту дільничного офіцера поліції сектору превенції ВП №2 КРУП ГУНП у Полтавській області від 05.02.2025 року щодо вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства психологічного характеру відносно тестя ОСОБА_6 (а.с.108 т.1), копію договору №Кр-857/25 про централізовану охорону об`єктів фізичних осіб сигналізації з реагуванням наряду поліції охорони, укладеного між Управлінням поліції охорони в Полтавській області та ОСОБА_2 (а.с.110-115 т.1), листування за допомогою електронної пошти між позивачем та відповідачкою щодо визначення порядку користування житловим будинком (а.с.143-147 т.1). Районним судом також встановлено, що згідно висновку експерта №41-25 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 від 03 липня 2025 року, складеного судовим експертом Маківським М.В. (а.с.158-160 т.1) вбачається, що технічної можливості відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва виділити в натурі в окрему одиницю нерухомого майна (ізольовану квартиру) відповідно до частки ОСОБА_3 (254/1000) в житловому будинку, розташованому в АДРЕСА_1 , за варіантом, запропонованим позивачем при наявності в будинку приміщень спільного користування та спільних комунікацій, та відсутності варіанту виділу позивачеві 1/4 частки земельної ділянки для обслуговування виділеного нерухомого майна не існує. 23 липня 2025 року позивач звернувся до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області із заявою про державну реєстрацію права власності №68064285 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ухвали Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27 січня 2021 року (а.с.199 т.1). Відповідно до рішення про зупинення розгляду заяви державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Скакун В.І. №80109151 від 28 липня 2025 року, було зупинено розгляд заяви №68064285, оскільки не надано відомості про технічну характеристику об`єкта нерухомого майна та про присвоєння йому поштової адреси (а.с.198 т.1). Відповідачем ОСОБА_6 було надано суду докази вчинення позивачем відносно нього, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 домашнього насильства психологічного та фізичного характеру копію постанови Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22 липня 2025 року (за твердженням сторони позивача, вказана постанова була скасована Полтавським апеляційним судом, що не заперечується ОСОБА_6 ), лист начальника сектору превенції ВП №2 КРУП ГУНП у Полтавській області про перебування ОСОБА_3 на профілактичному обліку як «кривдника», огляди лікарів від 28.01.2025 року, 05.02.2025 року, 05.05.2025 року, копію обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1 ст.125 КК України від 24.07.2025 року, висновок психолога №9 від 03.06.2025 року за результатами проведення діагностичного дослідження психоемоційного стану ОСОБА_6 (а.с.4-23 т.2). Стороною відповідача було надано докази, які підтверджують проживання ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей закордоном у Великій Британії; також надано відомості про навчання ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у школі Біконсфілда та Батлерс Корт із засвідченим перекладом на українську мову; копію талону-повідомлення єдиного обліку №15439 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, заяву ОСОБА_2 від 31.10.2025 року щодо перешкоджання ОСОБА_3 доступу до житла в м. Києві та лист заступника начальника Голосіївського управління поліції ГУНП у м. Києві від 01.12.2025 року про початок досудового розслідування за фактом перешкоджання користуватися житлом; клопотання ОСОБА_6 про внесення відомостей до ЄРДР за фактом нанесення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень від 02.01.2025 року, листування сторін щодо визначення порядку користування житловим будинком. Задовольняючи частково позовні вимоги районний суд виходив з того, що позивачем доведено факт позбавлення відповідачами доступу до належного на праві власності йому майна, чим порушено права користування та розпорядження своїм майном. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком районного суду з огляду на наступне. Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло. Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Згідно зі ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ч. 1 ст. 5 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За правилами ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Частиною 1 ст. 321 ЦК України установлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно зі ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Наведеною нормою матеріального права визначено право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового чи цивільного законодавства. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20). За змістом статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки. Таким чином, для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та має бути факт того, що внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном. Згідно положень ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб. Згідно з ч. 1 та 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Частиною 1 ст. 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ч. 1 ст. 358 ЦК України). Спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів; (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Як вбачається з матеріалів справи, за ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ОСОБА_2 зареєстровано відповідно 254/1000, 258/1000, 257/1000,231/1000 часток житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21-23 т.1). У даній справі будинок належать співвласникам на праві спільної часткової власності. Між сторонами не досягнуто домовленості про поділ (виділ) в натурі будинку, та правові підстави для припинення права спільної часткової власності на нерухоме майно в межах даної цивільної справи відсутні. Крім того, для виділу частки із спільного нерухомого майна повинна бути технічна можливість, що насамперед означає, що частка, яка виділяється, повинна бути реально окремим об`єктом нерухомого майна, для чого у справах проводяться експертизи про можливість виділу чи поділу нерухомості, що перебуває у спільній частковій власності. 27 січня 2021 року було затверджено мирову угоду від 26 січня 2021 року, укладену між позивачем ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та відповідачем ОСОБА_3 , відповідно до якої проведено поділ житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 484,6 м2, житловою площею 176,2 м2, по варіанту розподілу згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи, № 14-19 від 18 березня 2019 року складеного судовим експертом Маківським М.В., а саме співвласнику ОСОБА_3 у рахунок 254/1000 часток виділено в житловому будинку літ.«Б»: «1-9» столову площею 35,7 кв.м., «1-10» частину передпокою (сп.кор.) площею 8,05 кв.м., «1-11» кімнату площею 8,3 кв.м., «1-12» частину гаража (сп.кор.) площею 3,9 кв.м., «1-13» санвузол площею 7,7 кв.м., «1-14» кухню площею 17,3 кв.м.; в підвалі під житловим будинком літ.«Бп»: «1-3» частину підвалу площею 20,3 кв.м., «1-3» частину підвалу площею (сп.кор.) площею 5,875 кв.м., «1-4» підвал площею 8,7 кв.м., «1-6» підвал площею 14,7 кв.м., «1-8» частину підвалу (сп.кор.) площею 1,5 кв.м., по надвірними господарським будівлям та спорудам: «б» 1/4 частина тераси, «б» 1/4 частиною навісу, «В» 1/4 частиною альтанки, «№1» 1/4 частиною воріт, «№2» 1/4 частиною огорожі. Для забезпечення ізольованого користування приміщеннями, які виділені співвласникам у житловому будинку, зобов`язати ОСОБА_3 приміщення "1-2" розділити перегородкою для облаштування окремого приміщення; приміщення "1-3" розділити перегородками для облаштування окремих приміщень; в приміщенні "1-10" встановити вхідний дверний блок за рахунок розбирання нижньої частини віконного прорізу; приміщення "1-15" розділити перегородкою для облаштування окремих приміщень. Сторони підтверджують, що всі існуючі зобов`язання стосовно розподілу (виділу в натурі) нерухомого майна заявленого в позовній заяві з моменту підписання даної Мирової угоди Сторонами та визнання її судом і, будуть вважатися такими, що виконанні у повному обсязі . Зазначена мирова угода набрала законної сили 11 лютого 2021 року. Разом з тим мирова угода до цього часу не виконана. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися конфліктні відносини щодо порядку користування житловими приміщеннями та приміщеннями загального користування будинку. Між тим, зобов`язуючи ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні частиною житлового будинку з надвірними будинками, а саме частиною житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: в житловому будинку літ. "Б": 2 "1-10" частиною передпокою (сп.кор.) 8,05 кв.м., 4 "1-12" частиною гаража (сп.кор.) 3,9 кв.м.; в підвалі під житловим будинком літ."Бп": 2 "1-3" частиною підвалу (сп.кор.) 5,875 кв.м., 4 "1-5" частиною сходової клітини (сп.к) 0,85 кв.м., 6 "1-8" частиною підвалу (сп.кор.) 1,5 кв.м., надвірними господарським будівлям та спорудам: 1"б" 1/4 частиною тераси, 2 "б1" 1/4 частиною навісу, 3 "В" 1/4 частиною альтанки, 4 "№1" 1/4 частиною воріт, 5 "№2" 1/4 частиною огорожі районний суд не звернув уваги на те, що за позивачем у державному реєстрі речових прав зареєстровано лише частку 254/1000 у цілісному об`єкті. Таким чином вбачається, що окремого зареєстрованого об`єкту, щодо якого просить позивач усунути перешкоди в користуванні не існує. Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється за згодою співвласників, а спори щодо порядку користування вирішуються шляхом визначення такого порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 зауважував, що приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності. Окрім того слід зазначити, що у справі відсутні належні докази протиправного діяння відповідачів щодо перешкод позивачу у користуванні спільними приміщеннями. Колегія суддів звертає уваги на те, що належним способом захисту у даній справі буде звернення з позовом про визначення порядкукористування часткою у спільній частковій власності. Також слід зазначити, що звертаючись до суду в інтересах своїх дітей позивач не обгрунтував у чому саме порушено права дітей та яким чином задоволення позову призведе до відновлення їх прав. Враховуючи те, що рішення районного суду в частині задоволених вимог слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України додаткове рішення районного суду слід також скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Оскільки апеляційну скаргу задоволено згідно зі статтею 141 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1453,44 грн. грн. за подачу апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 лютого 2026 року в оскаржуваній його частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в особистих інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про усунення перешкод у користуванні належної йому на праві власності частиною житлового будинку - відмовити. В іншій частині рішення районного суду не переглядалось. Додаткове рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 13 березня 2026 року, - скасувати. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1453,44 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 29 червня 2026 року. Головуючий суддя : ___________________________ Г.Л. Карпушин Судді: ___________________ С.Б. Бутенко __________________ О.І. Обідіна