Постанова 4802 № 163/2521/25

Справа № 163/2521/25 Провадження №33/802/642/26 Головуючий у 1 інстанції:Гайдук А. Л. Доповідач: Денісов В. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 липня 2026 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Давидюка О.Ф. та представника митниці Кунєвої З.Ю., розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну захисника Давидюка О.Ф. на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 21 травня 2026 року ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 299 551 (двісті дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят одна) гривня 02 копійки. Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665.60 грн. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він як директор ПП «ГОЛДКАР» (код ЄДРПОУ 44298630), через декларантів ПП «АГРО-ТЕХ-БРОК» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час митного оформлення товарів «транспортні засоби» за митними деклараціями типу ІМ40ДЕ №№ 22UA205170025276U5 від 29.11.2022 та 22UA205170025986U0 від 08.12.2022 вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в загальній сумі 299551, 02 грн., шляхом подання митному органу сертифікатів з перевезення товару EUR.1 від 25.11.2022 № D 0359541, від 07.12.2022 № D 0362435, які, згідно відповіді уповноваженого митного органу Угорської Республіки від 22.07.2025, не були завірені компетентним органом, при цьому печатка, яка міститься на цих сертифікатах, підроблена, та стали підставою для неправомірного застосування преференційного режиму, заявленого у зазначених митних деклараціях типу ІМ40ДЕ, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.485 МК України. В поданій апеляційній скарзі захисник вважає постанову судді необґрунтованою. Вказує на те, що постановою детектива Підрозділу детективів ТУ БЕБ у Волинській області закрито кримінальне провадження в частині ч.3 ст.358 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, не встановивши тим самим факт умисного використання ОСОБА_1 підроблених сертифікатів. Крім того, акт документальної перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність ОСОБА_1 .. Також зазначає, що ПП «Голдкар» звернулося з позовом до Волинської митниці до Волинського адміністративного суду про оскарження податкових повідомлень-рішень, і справа на даний час не розглянута. Посилається на те, що єдиною підставою відображених нарахувань, слугувала нічим не підтверджена інформація уповноваженого митного органу Угорщини, яка не мала ні документального підтвердження, ні офіційного перекладу, а тому вона не може вважатись належними та допустимими доказами. Просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника Давидюка О.Ф., який підтримував подану апеляційну скаргу, просив скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, представника митниці, яка заперечувала апеляційну скаргу і просила постанову судді залишити без змін, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги. Згідно із вимогами ст.487 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Частиною 1 статті 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Відповідно до вимог ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як вбачається з матеріалів справи, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.485 МК України, вказаних вимог закону дотримався. Висновок місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджуються належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності. Суддя в оскаржуваній постанові проаналізував всі докази і дав кожному з них відповідну оцінку, вказавши які обставини ними підтверджуються чи спростовуються, та прийшов до обґрунтованого висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України. Як встановлено місцевим судом, факт ввезення на митну територію України в адресу ПП «ГОЛДКАР» (код ЄДРПОУ 44298630) товарів «транспортні засоби» в кількості 2 штуки і випуск їх у вільний обіг підтверджується доданими до протоколу копіями вище зазначених митних декларацій типу ІМ40ДЕ. Так, керівником фірми отримувача товару ПП «ГОЛДКАР» на дату декларування товару був ОСОБА_1 , що підтверджується обліковою карткою суб`єкта ЗЕД. Крім того, у графі 36 митної декларації заявлена преференція при сплаті мита за митне оформлення товару за кодом 410 (Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС), при цьому преференція заявлена на підставі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 від 25.11.2022 № D 0359541, від 07.12.2022 № D 0362435, у яких органом їх видачі зазначено митницю Угорщини. Вказані обставини в поданій апеляційній скарзі захисником не оспорюються. Згідно відповіді на запит Держмитслужби, уповноважений митний орган Угорщини листом від 22.07.2025 №1724229401 повідомив, що вище вказані сертифікати з перевезення товару EUR.1 не були завірені компетентним органом, а печатка, яка міститься на цих сертифікатах - підроблена. Відповідно, товари, на які поширюється дія цих документів, не можуть вважатися такими, що мають статус походження у значенні відповідних положень щодо визначення походження продукції (а.с.17). У зв`язку з надходженням вказаної відповіді, митним органом встановлено, що вказані сертифікати EUR.1 не відповідають вимогам ст.16 Доповнення І «Визначення поняття походження товарів і методів адміністративного співробітництва» Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. Крім того, у зв`язку з вказаними обставинами було проведено документальну невиїзну перевірку, згідно акту вказаної перевірки № 154/25/7.3-19/17/44298630 від 10.12.2025 встановлено порушення ПП «ГОЛДКАР» під час декларування товару «транспортні засоби» за аналізованими у цій справі 47-ма митними деклараціями вимог: статті 15, 16 Доповнення І до Регіональної конвенції, ч.1 ст.257, ч.5 ст.280, ч.1 ст.281 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання всього на 299551, 02 грн. Згідно із ч.1 ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. З диспозиції ст.485 МК України вбачається, що відповідальність особи за даною нормою закону, настає за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. При цьому відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 03 червня 2005 року № 8, судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності. Місцевий суд обґрунтовано визнав, що відповідь митних органів Угорщини здобута у передбаченому МК України порядку, є офіційним документом, який складений і видавався службовою особою від імені органів державної влади іноземної країни та посвідчує важливі факти, які мають правове значення, а тому є належним і допустимим доказом по справі. На підставі доказів того, що переміщення в адресу ПП «ГОЛДКАР» і випуск у вільний обіг товарів за аналізованими по справі митними деклараціями типу ІМ40ДЕ відбулося з використанням сертифікатів з перевезення товару EUR.1, видача яких за результатами проведеної перевірки компетентним органом Республіки Угорщина підтверджена не була, що свідчить про безпідставність заявлення в митних деклараціях преференції за кодом 410 і, як наслідок, неправомірного звільнення від сплати митних платежів в обсязі, передбаченому чинним законодавством України, місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів, а тому в його діях міститься склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.485 МК України. Як вбачається з матеріалів митної справи, постановою детектива Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Волинській області від 02.02.2026 кримінальне провадження № 72023020000000013 від 24.02.2023 закрите в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. У зв`язку з чим, матеріали справи про порушення митних правил повернуто Любомльському районному суду Волинської області для продовження вирішення питання щодо накладення адміністративних стягнень та притягнення до адміністративної відповідальності у порядку, визначеному КУпАП та МК України. Разом з тим, вказана постанова немає ніякого преюдиційного значення у даній справі, оскільки за протоколом про порушення митних правил ОСОБА_1 ставиться в провину вчинення дій, спрямованих на неправомірне зменшення розміру митних платежів, шляхом подання митному органу сертифікатів з перевезення товару, які згідно відповіді уповноваженого митного органу Угорської Республіки не були завірені компетентним органом, та стали підставою для неправомірного застосування преференційного режиму, заявленого у зазначених митних деклараціях типу ІМ40ДЕ. Таким чином, митним органом ОСОБА_1 не ставиться в провину підроблення сертифікату з перевезення товару EUR.1. Оцінюючи вищенаведені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. Також не можуть бути враховані доводи захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.485 МК України з посиланням на те, що в провадженні Волинського окружного адміністративного суду перебуває на розгляді позовна заява ПП «ГОЛДКАР» до Волинської митниці, оскільки вказана позовна заява подана в порядку Кодексу адміністративного судочинства України, і постановлення рішення за результатами її вирішення не має вирішального значення для вирішення питання щодо наявності чи відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за правилами Митного кодексу України. Є безпідставними доводи апеляційної скарги в частині сумнівів щодо перекладу документів іноземної держави, з тих підстав, що в матеріалах справи відсутній нотаріально засвідчений переклад таки документів. Правовими приписами ч.1 ст.503 МК України визначено, що перекладачем може бути особа, яка володіє мовою, знання якої необхідне для здійснення перекладу під час провадження у справі про порушення митних правил. Частиною 2 статті 503 МК України встановлено, що перекладач зобов`язаний точно і в повному обсязі здійснювати доручений йому переклад, у разі необхідності брати участь у проведенні процесуальних дій у справі про порушення митних правил. З матеріалів справи вбачається, що переклад документів на українську мову здійснювала перекладач ОСОБА_4 , при цьому ОСОБА_4 надала відповідні відомості про рівень володіння нею іноземною мовою та освіту (кваліфікацію), а тому виконаний нею переклад в силу ст.459 МК України, на переконання апеляційного суду, вважається належним та допустимим доказом у справі. Крім того, нормами Митного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами України не передбачено легалізації та проставлення апостилю на отриманій від компетентних іноземних органів в порядку ст.43, п.8 ст.336, п.5 ч.1 ст.352 МК України інформації та завірення її нотаріально. Враховуючи сукупність вищенаведених доказів у даній справі, слід прийти до переконання, що суддя обґрунтовано прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, та призначив йому стягнення, яке відповідає вимогам митного законодавства та положенням ст.23 КУпАП. Підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у даній справі з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника Давидюка О.Ф. залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 21 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов