Ухвала КАС ВС № 420/31719/24

УХВАЛА 02 липня 2026 року м. Київ справа №420/31719/24 адміністративне провадження №К/990/27901/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А. Г., перевіривши касаційну скаргу Казнєвського Владислава Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі №420/31719/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання рішення протиправним, його скасування та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 27 травня 2024 року №76-24, яким ОСОБА_1 відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; - зобов`язати Державну міграційну службу України прийняти рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту стосовно ОСОБА_1 . Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року, відмовлено у задоволенні позову. 06 березня, 01 квітня, 28 квітня та 25 травня 2026 року Казнєвський Владислав Олегович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звертався до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» із касаційними скаргами на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі № 420/31719/24. Ухвалами Верховного Суду від 26 березня, 22 квітня та 20 травня 2026 року відповідно касаційні скарги було повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки у касаційних скаргах не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення, а ухвалою від 15 червня 2026 року - повернуто через відсутність документу, який би підтверджував повноваження Казнєвського Владислава Олеговича на підписання та подання касаційної скарги. 17 червня 2026 року представник позивача вп`яте звернувся до Суду з касаційною скаргою на вказані судові рішення у справі № 420/31719/24. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши відповідність касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам КАС України, Суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на таке. Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. З матеріалів касаційної скарги слідує, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята 20 лютого 2026 року, а скаржник звернувся до Верховного Суду 17 червня 2026 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження. Одночасно з касаційною скаргою скаржник подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, у якій зазначає про те, що в межах процесуального строку, 01 квітня 2026 року, через підсистему «Електронний суд» було скеровано касаційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року. Однак ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2026 року касаційну скаргу повернуто заявнику. 28 квітня 2026 року подано касаційну скаргу втретє, однак ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2026 року повернуто з тих самих підстав. Суд у черговий раз роз`яснив вимоги до обґрунтування підстав касаційного оскарження і повідомив, що повернення не позбавляє права повторного звернення. 15 червня 2026 повернуто касаційну скаргу з підстав відсутності ордеру на представництво. Через збій системи «Електронний суд» ордер не був завантажений та не прикріплений до касаційної скарги. Вказано, що представником позивача зауваження Суду ретельно опрацьовано, касаційна скарга зазнала суттєвих змін і доповнень. Затримка у поданні виправленої касаційної скарги спричинена виключно необхідністю ретельного опрацювання зауважень суду та приведення скарги у відповідність до вимог КАС України, а не небажанням або зловживанням процесуальними правами. Вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку касаційного оскарження, Суд виходить із такого. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків. Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення. Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Суд ураховує, що попередні касаційні скарги були повернуті судом касаційної інстанції не з підстав неможливості їх подання чи несвоєчасного звернення до суду, а у зв`язку з невідповідністю вимогам процесуального закону щодо їх форми та змісту. За таких обставин наведені скаржником доводи не свідчать про наявність об`єктивних та непереборних перешкод для реалізації права на касаційне оскарження у спосіб та строки, визначені КАС України. Наявність права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою не є безумовною підставою для поновлення строку. Окрім реалізації такого права без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Ураховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України та з огляду на ненадання скаржником доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження. За таких обставин, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та наданням доказів. Керуючись статтями 329, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Визнати неповажними причини пропуску Казнєвським Владиславом Олеговичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 , строку на касаційне оскарження на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі №420/31719/24. Касаційну скаргу Казнєвського Владислава Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року у справі №420/31719/24- залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у відкритті касаційної скарги буде відмовлено. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. М. Соколов Судді Л. О. Єресько А. Г. Загороднюк