Ухвала КАС ВС № 380/11976/25

УХВАЛА 02 липня 2026 року м. Київ справа № 380/11976/25 адміністративне провадження № К/990/25889/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г., перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, скаржник, В/ч НОМЕР_1 ), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність щодо неврахування до складу грошового забезпечення за лютий 2018 року щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 4176,15 грн, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року №161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889», яка не мала разового характеру; - зобов`язати при розрахунку індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 25.06.2019р. включити до складу грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі-4 176,15 грн передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889», як таку, яка не мала разового характеру; - визнати протиправними бездіяльність щодо не нарахування різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року у сумі - 3 909,23 грн щомісячно з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення. затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. за період з 01.03.2018 по 25.06.2019; - зобов`язати здійснити перерахунок та виплату різниці між сумою індексації грошового забезпечення. що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року в сумі - 3909,23 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 25.06.2019 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням виплачених сум. - визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати у розмірі невиплаченої суми індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення; - зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати у розмірі невиплаченої суми індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2025, адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправними бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року у сумі 3909,23 щомісячно з урахуванням вимог абзаців 3, 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення. затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 за період з 01.03.2018 по 25.06.2019; - зобов?язано В/ч НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року в сумі 3909,23 щомісячно за період з 01.03.2018 по 25.06.2019 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням виплачених сум; - в іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, В/ч НОМЕР_1 , подано апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2025 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено, а апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання документа про сплату судового збору в розмірі 1453,44 грн. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025 апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 у справі № 380/11976/25 повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі апеляційного суду від 12.09.2025. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2026 апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших підстав для його поновлення. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2026 визнати неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено. У відкритті апеляційного провадження на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, В/ч НОМЕР_1 , звернулася через підсистему «Електронний Суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою. Ухвалою Суду від 11.05.2026 касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. Ухвалою Суду від 02.06.2026 касаційну скаргу В/ч НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до В/ч НОМЕР_1 про визнання протиправними дій - повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 332 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Суду від 11.05.2026. Одночасно скаржнику було роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє на повторне звернення до суду касаційної інстанції. 05.06.2026 від відповідача через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла повторна касаційна скарга на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2026. Ухвалою Суду від 23.06.2026 касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 КАС України. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження. Одночасно скаржнику роз`яснено, що у разі невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута, а у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено. Частиною одинадцять статті 251 КАС України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Згідно пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення, за умови отримання відповідного повідомлення про його доставлення. Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 23.06.2026) доставлена в Електронний кабінет скаржника 23.06.2026 о 20 год 24 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. 29.06.2026 від скаржника на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла уточнена касаційна скарга та надано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи уточненої касаційної скарги та заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження виходячи з такого. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Частиною третьою статті 298 КАС України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), що безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними та допустимими засобами доказування. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. При вирішенні питання про поновлення строку, у межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, що він учиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах. При поданні апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними. Колегія суддів зазначає, що поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду. У постановах від 24.07.2023 у справі №200/3692/21, від 07.09.2023 у справі №120/3679/22 та від 04.09.2024 у справі № 520/30207/23 Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов: - первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулося у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження; - повторне подання апеляційної скарги відбулося в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; - скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуто станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою - доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником; - наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами. Перевіряючи, чи відповідало повторне звернення відповідача з апеляційною скаргою вказаним критеріям, Судом з`ясовано, що з апеляційною скаргою скаржником до суду зверталася двічі: вперше - у межах встановленого КАС України строку на апеляційне оскарження. Цю апеляційну скаргу, зрештою, було повернуто ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025 у зв`язку з неусуненням недоліків, що полягали у несплаті судового збору. Удруге відповідач до суду апеляційної інстанції звернувся у 10.03.2026, тобто через сім місяців після закінчення строку на апеляційне оскарження і через понад шість місяців з дня вручення ухвали про повернення первісної апеляційної скарги. Судом з`ясовано, що як повернення первісної апеляційної скарги, так і тривала затримка з поданням повторної апеляційної скарги, була пов`язана з відсутністю коштів на сплату судового збору та / або організаційними труднощами, пов`язаними з виділенням / перерозподілом бюджетних коштів для сплати судового збору. Судом з`ясовано, що як повернення первісної апеляційної скарги, а поданням повторної апеляційної скарги, була пов`язана з відсутністю коштів на сплату судового збору та / або організаційними труднощами, пов`язаними з виділенням / перерозподілом бюджетних коштів для сплати судового збору. З цього приводу Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 28.04.2021 у справі №640/3393/19, від 21.09.2023 у справі №160/15387/22, від 09.11.2023 у справі №560/11237/22 і від 20.11.2023 у справі №120/18501/21-а, акцентував увагу на тому, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватися принципів належного врядування та адміністрування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, установлених нею ж. Отже, відсутність у кошторисах суб`єктів владних повноважень коштів на оплату судового збору, організаційні труднощі, пов`язані з необхідністю переміщення коштів в межах рахунків відповідних розпорядників не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. Верховний Суд ураховує, що введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Водночас колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах, сама собою ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Сам лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01.06.2026 у справі № 120/9381/25. Визнаючи неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції зазначив, що скаржником не доведено наявність обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Ураховуючи те, що скаржник оскаржує ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, зазначену в частині третій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Водночас скаржник належно не обґрунтовує неправильність застосування норм процесуального права при відмові у відкритті апеляційного провадження у справі. Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції постановлено 16.04.2026, а 21.04.2026 через підсистему «Електронний суд» вперше подано касаційну скаргу, тобто в межах передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження. Ухвалою Суду від 11.05.2026 касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. Ухвалою Суду від 02.06.2026 касаційну скаргу В/ч НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до В/ч НОМЕР_1 про визнання протиправними дій - повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 332 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Суду від 11.05.2026. Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про повернення касаційної скарги від 02.06.2026) доставлено в електронний кабінет 02.06.2026 23 год 23 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. 05.06.2026 від відповідача через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла повторна касаційна скарга на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2026, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження. Ухвалою Суду від 23.06.2026 касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 КАС України. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження. На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги одночасно з уточненою касаційною скаргою скаржником подано заяву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що військова частина НОМЕР_1 не є розпорядником бюджетних коштів та для сплати судового збору змушена проходити процедуру їх замовлення у вищого командування. У зв`язку з малим фінансуванням кошти для сплати судового збору надходять із затримкою, що, на думку скаржника, є поважною причиною пропуску строку. Вирішуючи заяву скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, Суд виходить з такого. Суд наголошує, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду. Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків. Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду. Водночас, колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зазначає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини другої статті 332 КАС України у системному зв`язку із частиною восьмою статті 169 КАС України, зі змісту яких слідує, що скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Суд повторно звертає увагу касатора, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. При цьому поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання скаржником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення. Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Зважаючи на зміст норм процесуального права, якими врегульовано питання строків касаційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду касаційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані Верховним Судом підходи до поновлення процесуальних строків, Суд зазначає, що процесуальний строк, зокрема строк на касаційне оскарження у разі повторного подання касаційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов: - первісне звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на касаційне оскарження; - повторне подання касаційної скарги відбулось в межах строку касаційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; - скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на касаційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з касаційною скаргою; - доведено, що повернення попередньо поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду касаційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником; - наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами. Скаржником не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували об`єктивну непереборність перешкод для своєчасного усунення недоліків касаційної скарги та подання уточненої касаційної скарги у встановлений судом строк. Зокрема, не подано жодних документів, які б підтверджували факт звернення до вищого командування щодо виділення коштів, строки розгляду таких звернень, дату надходження коштів тощо. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не зазначено об`єктивних причин його пропуску та не надано доказів, що це підтверджують. Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Суду від 23.06.2026 про залишення касаційної скарги без руху. Враховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, не надання скаржником доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Ураховуючи, що ухвалою Суду від 23.06.2026 скаржнику було запропоновано надати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку. Разом з тим, у встановлений в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху строк скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, однак вказані у ньому причини визнано неповажними, отже скаржником не доведено наявності об`єктивних причин пропуску строку та не надано доказів, що це підтверджують. За таких обставин Суд вважає за необхідне застосувати процесуальний наслідок, передбачений пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України. Керуючись статтями 12, 13, 248, 328, 329, 333, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Визнати неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на касаційне оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі № 380/11976/25. Відмовити у задоволенні заяви Військової частині НОМЕР_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі № 380/11976/25. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк