Ухвала КАС ВС № 215/8009/25

УХВАЛА 02 липня 2026 року м. Київ справа №215/8009/25 адміністративне провадження № К/990/27763/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білак М.В., суддів: Єресько Л.О., Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі №215/8009/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області в особі Криворізького районного управління поліції відділення поліції №5 м. Кривий Ріг про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області в особі Криворізького районного управління поліції відділення поліції №5 м. Кривий Ріг, у якому просив встановити відсутність компетенції (повноважень) Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області в особі Криворізького районного управління поліції відділення поліції №5 м. Кривий Ріг при розгляді заяви від 22 травня 2025 року створювати штучні перешкоди для проведення перевірки дій посадових осіб капітана ОСОБА_2 і начальника Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області і надання правової оцінки цим діям та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов`язати надати правову оцінку їх діям. Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 жовтня 2025 року адміністративну справу № 215/8009/25 передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви позивача про звільнення від сплати судового збору; адміністративний позов залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали суду для усунення недоліків, а саме: надання доказів сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року, відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Адміністративний позов ОСОБА_1 повернуто позивачу у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду та не усунення недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху. 16 червня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі №215/8009/25. Заявник просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, передати справу на новий розгляд. На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Отже, за приписами частини другої статті 328 КАС України ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві, після її перегляду в апеляційному порядку, та постанова суду апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, можуть бути оскаржені в касаційному порядку. Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. За такого правового врегулювання касаційне оскарження можливе лише за умови, якщо доводи скарги обґрунтовують значення справи для формування єдиної правозастосовчої практики. Слід зазначити, що питання права, які мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можуть належати, зокрема, системні порушення норм матеріального та процесуального права, що зачіпають інтереси значного кола осіб та супроводжуються численними судовими оскарженнями. Значення для формування єдиної правозастосовчої практики передбачає наявність правової проблеми, вирішення якої Верховним Судом впливатиме на широку категорію спорів та забезпечуватиме однакове застосування норм права судами. Проте, позивач у касаційній скарзі не наводить доводів та обґрунтувань, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Отже, перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що зміст ухвалених у цій справі оскаржуваних судових рішень та доводи, викладені у касаційній скарзі, не дають підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у застосуванні норм процесуального права у такій категорії адміністративних справ. Враховуючи відсутність обґрунтування впливу наслідків розгляду цієї скарги на формування єдиної правозастосовної практики у застосуванні норм процесуального права, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою необхідно відмовити. Керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України, У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі №215/8009/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області в особі Криворізького районного управління поліції відділення поліції №5 м. Кривий Ріг про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Судді М.В. Білак Л.О. Єресько О.Р. Радишевська