Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/5256/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/5256/24 Головуючий у 1-й інстанції: Майстренко Наталія Миколаївна Суддя-доповідач: Залімський І. Г. 02 липня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за 876 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 12.10.2022 року по 05.03.2024 року включно, обчислений шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати розрахунку при звільненні. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 позов задоволено частково, ухвалено: Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у сумі 61522 грн за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 12.10.2022 до 19.01.2023. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що здійснений відповідачем розрахунок і виплата сум належних позивачу при звільненні позивачем не оскаржувались, тобто на момент звільнення позивача був відсутній спір щодо відповідних сум. Позивач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу. З урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.06.2020 року № 133 звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 20.06.2020 року. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі №240/26411/22 стягнуто з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 18.06.2021 року по 11.10.2022 року, в сумі 65523,40 грн. На виконання судового рішення у справі № 240/29494/22 належне позивачу грошове забезпечення було перераховано на його банківський рахунок лише 06.03.2024 у сумі 42036,77 грн. Зважаючи на несвоєчасний розрахунок при звільненні, позивач вважає, що має право на отримання середнього заробітку, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини поширюються норми КЗпП України у частині встановлення відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, а тому позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, однак лише за період з 12.10.2022 до 19.01.2023 у сумі 61522 грн. Щодо зазначених висновків суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно із статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Пунктами 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 07.06.2024 №1642 про середньоденний розмір грошового забезпечення позивача за останні два місяці служби перед звільненням такий заробіток становить 615,22 грн. Згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі №240/26411/22 у межах цього шестимісячного строку відповідач вже поніс відповідальність по 11.10.2022, оскільки по цю дату з нього вже стягнуто на користь позивача середній заробіток. Отже, у цій справі відповідач має сплатити позивачу середній заробіток за період з 12.10.2022 по 05.03.2024. Відтак, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 113200,48 грн (615,22 грн х 184 календарних дні). За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Верховний Суд у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 вказав, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, належить застосовувати при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період як до, так і після 19.07.2022. Відповідно наданого відповідачем розрахунку сум виплачених позивачу при звільненні та з урахуванням несвоєчасно виплачених сум, до виплати на момент виключення зі списків особового складу позивачу належало 140130,46 грн. Отже, сума виплаченої із затримкою індексації грошового забезпечення складає 30% від загальної суми, яка підлягала виплаті в день звільнення ((42036,77 грн / 140130,46 грн) х 100%). Таким чином, належно до стягнення з відповідача на корись позивача сума середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні складає 33960 грн, тобто 30% від 113200,48 грн. Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08.11.2018 у справі №805/1008/16-а. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову у вказаній частині відмовити. Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись вказаними положеннями статті 139 КАС України, виходить з того, що судове рішення ухвалено на користь суб`єкта владних повноважень, яким не понесено витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв`язку із чим судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року скасувати у частині зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 середній заробіток у сумі 27562 грн за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 12.10.2022 до 19.01.2023. Ухвалити у вказаній частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.