Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/23300/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/23300/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року (суддя Турова О.М.) у справі №160/23300/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі ті стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - ВСТАНОВИВ: 27.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №14к від 05.01.2022 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП в частині застосування до поліцейського відділу реагування патрульної поліції Криворізького РУП ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0114094) дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області по особовому складу №30 о/с від 10.01.2022 року в частині звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0114094) поліцейського відділу реагування патрульної поліції Криворізького районного управління поліції, з 10 січня 2022 року; - поновити ОСОБА_1 (0114094) на службі в поліції на посаді старшого сержанта поліцейського відділу реагування патрульної поліції Криворізького РУП ГУНП; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.01.2022 року по 23.08.2024 року (956 календарних днів) з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, в якій позивач просив суд поновити пропущений строк, посилаючись на те, що з оскаржуваними наказами Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області по особовому складу від 10.01.2022 №30о/с та від 05.01.2022 №14к він ознайомлений не був і їх копії отримав лише після запиту адвоката поштою 13.08.2024, а відтак лише 13.08.2024 позивач був ознайомлений з цими наказами, після чого звернувся до суду з цим позовом. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року відкрито провадження у справі. При цьому, відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем строк звернення з позовом до суду фактично пропущено не було, виходячи з того, що докази ознайомлення ОСОБА_1 з вищеозначеними оскаржуваними наказами Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №14к від 05.01.2022 року та №30 о/с від 10.01.2022 року під підпис (відповідна відмітка про це на вказаних наказах або окрема розписка про ознайомлення з ними тощо) в матеріалах позовної заяви відсутні, натомість, у заяві про поновлення строку звернення до суду з цим позовом позивач стверджує, що зі спірними наказами його не ознайомлювали взагалі і про їх існування він довідався лише 13.08.2024р. з відповіді відповідача на адвокатський запит представника позивача, отже, слід вважати, що зі спірними наказами він був ознайомлений саме 13.08.2024р. Оскільки доказів більш раннього ознайомлення позивача з оскаржуваними наказами матеріали позовної заяви не містять, то, з урахуванням приписів ч.4 ст.31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, та ст.120 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку, що останнім днем звернення до суду з позовом про оскарження наказів Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №14к від 05.01.2022 року та №30 о/с від 10.01.2022 року є 28.08.2024 року. Разом з тим, судом першої інстанції, з метою остаточного з`ясування обставин, що стосуються дотримання позивачем строків звернення з позовом до суду, ухвалою від 09.09.2024 витребувано у відповідача відповідні докази, а саме: докази щодо дати ознайомлення позивача з наказами Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №14к від 05.01.2022 року та №30 о/с від 10.01.2022 року. 18.10.2024 року представником відповідача подано до суду клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та на займаній посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, через пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що листами Криворізького РУП ГУНП від 13.01.2022 №45/7-161, від 18.01.2022 №45/7-215, від 21.06.2022 №45/7-1155, від 12.07.2022 №45/7-1334 ОСОБА_1 було повідомлено про його звільнення відповідно до наказу ГУНП від 10.01.2022 №30, в тому числі і шляхом надіслання листа від 12.07.2022 №45/7-1334 на особистий номер позивача НОМЕР_2 через мессенджер Viber, про що складено відповідний акт, при цьому з 05.01.2022 по теперішній час ОСОБА_1 на службу не виходив, обов`язки поліцейського відділу реагування патрульної поліції Криворізького районного управління поліції не виконував, не отримував грошового забезпечення, а відтак, враховуючи що позивач до цього тривалий строк проходив службу в правоохоронних органах, зазначені вище обставини очевидно вказують на усвідомлення позивачем факту його звільнення. 08.01.2025 року до суду надійшли письмові пояснення представника позивача, в яких зазначалося, що позивач жодних наказів до моменту коли отримано було відповідь на адвокатський запит (до 13.08.2024 року ) не отримував. Лише з 13.08.2024 року він зміг визначитись із фактичними підставами для подання позову і належними доказами, в порядку п.4, 5 ч.5 ст.160 КАС України. На копії поштового конверту міститься штемпель поштового відділення про дату відправки відповідачем листа - 29.07.2024 року, але відповідач направив такий лист простим листом, який не передбачає відстеження дати отримання такого. Отже, лише 13.08.2024 року позивач отримав копії Наказу по особовому складу №30 о/с від 10.01.2022 року та Наказу ГУНП від 05 січня 2022 р. №14к, ознайомився з ними і одразу звернувся до суду, при цьому приписи ч.4 ст.31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, пов`язують початок перебігу строку на оскарження застосованого дисциплінарного стягнення саме з моментом ознайомлення такого поліцейського з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а не з моментом його направлення чи видання такого наказу. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року відмовлено в задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення з позовом до суду відмовлено; клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволено; позовну заяву залишено без розгляду. Судом першої інстанції зазначено, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду, а доводи заяви про поновлення строку на звернення до адміністративного суду та усні заяви представника позивача не свідчать про поважність причин пропуску такого строку. Суд вказав, що при належному та добросовісному відношенню до своїх прав та виконання своїх обов`язків позивач не був позбавлений можливості подати адміністративний позов у строк, встановлений законодавством, проте таким правом не скористався. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга фактично обгрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду. Позивач вказує, що початок перебігу строку звернення пов`язується з моментом обізнаності особи про порушення її прав. Позивач наполягає, що у спірному випадку він дізнався про порушення своїх прав 13.08.2024, а отже ним не був пропущений строк звернення з позовом до суду. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Тобто, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Згідно з ч.4 ст.31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Отже, ч.4 ст.31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, як спеціальною нормою, встановлено п`ятнадцятиденний строк оскарження поліцейськими застосованих до них дисциплінарних стягнень, який відраховується з дня ознайомлення поліцейського з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Згідно із статтею 13 Дисциплінарного статуту НП України до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Законодавцем внесено зміни до Дисциплінарного статуту НП України в період дії воєнного стану, зокрема, абзацом 1 частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту НП України визначено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Тобто цим пунктом охоплено такі види дисциплінарних стягнень, як зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну службову відповідність. Абзацом 2 частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту НП України визначено, що у разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення. У спірному випадку встановлено, що ОСОБА_1 з листопада 2003 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з листопада 2015 року - в органах Національної поліції України, в тому числі з травня 2021 року на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Криворізького районного управління, маючи спеціальне звання сержанта поліції. Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №14к від 05.01.2022 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП, зокрема, до поліцейського відділу реагування патрульної поліції Криворізького РУП ГУНП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області по особовому складу №30 о/с від 10.01.2022 року старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0114094) поліцейського відділу реагування патрульної поліції Криворізького районного управління поліції, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту НП України, звільнено з 10 січня 2022 року. Листами Криворізького РУП ГУНП від 13.01.2022 №45/7-161, від 18.01.2022 №45/7-215, від 21.06.2022 №45/7-1155, від 12.07.2022 №45/7-1334 ОСОБА_1 було повідомлено про його звільнення відповідно до наказу ГУНП від 10.01.2022 №30, в тому числі і шляхом надіслання листа від 12.07.2022 №45/7-1334 на особистий номер позивача НОМЕР_2 через мессенджер Viber, про що складено відповідний Акт про перегляд листування у мессенджері Viber ОСОБА_1 щодо прибуття до Криворізького РУП ГУНП для ознайомлення з документами про звільнення та отримання трудової книжки від 12.07.2022 року. Отже, встановлені обставини справи дають підстави стверджувати те, що позивач був обізнаний про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. При цьому, судом першої інстанції обгрунтовано враховано і те, що підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 стали матеріали службового розслідування, проведеного на підставі наказу ГУНП від 04.11.2021 № 2270, зі змінами, внесеними наказами ГУНП від 10.11.2021 № 2336, від 31.12.2021 № 2694, та у межах строків визначених наказом ГУНП від 02.12.2021 № 2512, відповідно до яких встановлено, що 03.11.2021 до ГУНП надійшла інформація, про те, що працівниками Дніпропетровської обласної прокуратури, Територіального управління ДБР, розташованим у м. Полтаві та Дніпропетровського управління ДВБ НПУ, в рамках кримінального провадження №42021040000000493, розпочатого 11.08.2021 за ч. 4 ст. 368 КК України, повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень за ч.3 ст.368 КК України поліцейському відділу реагування патрульної поліції Криворізького РУП ГУНП старшому сержанту поліції ОСОБА_1 . В ході службового розслідування встановлено, що 03.11.2021 у кримінальному провадженні №42021040000000493 старшому сержанту поліції ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, а саме: в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за не вчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди. Позивач був обізнаний про проведення відносно нього службового розслідування, від дачі пояснень відмовився на підставі ст.63 Конституції України (т.1 а.с.144). Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №2270 о/с від 04.11.2021 року, зокрема, старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на час проведення службового розслідування відсторонено з 04.11.2021 року від виконання службових обов`язків за посадою поліцейського ВРПП Криворізького РУП ГУНП. Позивач не заперечував, що починаючи з 10.01.2022 (дата звільнення, визначена в наказі) він не проходив службу, не виконував обов`язки поліцейського, не отримував грошове забезпечення. Тобто, встановлені обставини справи безумовно свідчать про обізнаність позивача про звільнення його зі служби внаслідок реалізації дисциплінарного стягнення. Суд першої інстанції обгрунтовано визнав безпідставними аргументи позивача про те, що оскільки позивач з 04.11.2021 року був відсторонений від виконання службових обов`язків за посадою поліцейського ВРПП Криворізького РУП ГУНП, то він не повинен був з`являтися на робочому місці і обґрунтовано вважав до 13.08.2024 року (до моменту, коли було отримано відповідь на адвокатський запит представника позивача разом із копіями оскаржуваних наказів), що його відсторонено від виконання службових обов`язків, а не звільнено, з огляду на таке. З цього приводу суд першої інстанції правильно зазначив, що відсторонення від посади та звільнення від служби відрізняються своїми правовим наслідками, зокрема, у тому, що при відстороненні від посади поліцейський отримує грошове забезпечення та зобов`язаний перебувати на робочому місці. Ураховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність тверджень позивача про те, що він був обізнаний про порушення своїх прав з 13.08.2024, тобто з моменту ознайомлення з оскаржуваними наказами. Посилання позивача на звернення до відповідачів із адвокатським запитом та отримання оскаржуваних наказів, не може свідчити про дотримання ним строків звернення з позовом до суду чи бути підставо для поновлення таких строків, оскільки вказані обставини не змінюють моменту з якого позивач дізнався чи повинен був дізнатися про порушення прав, а лише вказують на час, з якого позивач почав вчиняти дії щодо захисту свої прав. І такі дії позивач почав вживати після спливу більше ніж 2 років. Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи, в контексті пояснень позивача, з якими він пов`язує строки звернення з позовом до суду, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду. З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 325 КАС України, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі №160/23300/24 - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України. Повний текст постанови складено 02.07.2026 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя І.Ю. Добродняк суддя А.В. Суховаров