Постанова Хмельницький апеляційний суд № 685/775/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2026 року м. Хмельницький Справа № 685/775/25 Провадження № 22-ц/820/1219/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Кошельник В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 09 березня 2026 року, суддя Самойлович А.П., у справі за позовом Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив: У серпні 2025 року АТ «АБ «Радабанк», (далі Банк), звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість в розмірі 115586,07 грн. В обґрунтування позову вказав, що 22.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву на оформлення послуги з відкриття поточного рахунку, що передбачає використання електронного платіжного засобу №967223/PL2/24. На підставі укладеного договору, за умовами якого Банк надав ОСОБА_1 кредит у формі овердрафту на платіжну картку міжнародних платіжних систем з лімітом у сумі 100000 грн, терміном дії 12 місяців з можливістю пролонгації на наступних умовах: процентна ставка за користування овердрафтом встановлюється в розмірі 0,01% річних за користування овердрафтом в межах пільгового періоду та 42% річних за користування овердрафтом за межами пільгового періоду. Позичальником було порушено умови договору, внаслідок чого станом на 18.08.2025 заборгованість за кредитом становила 115586,07 грн, яка складається із простроченої заборгованості по ліміту овердрафту 89509,08 грн та простроченої заборгованості по процентах 26076,99 грн. Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 09.03.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акціонерний банк «Радабанк» заборгованість за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №134023/ФКР511/24 (заява від 22.03.2023, №967223/PL2/24) в сумі 99095,69 грн, яка складається із простроченої заборгованості по ліміту овердрафту в сумі 76739,07 грн та простроченої заборгованості по процентах в сумі 22365,65 грн. Вирішено питання судових витрат. Суд першої інстанції виходив з того, що розмір комісії, який був вирахуваний Банком із загальної суми платежів, яка сплачена ОСОБА_1 , не був погоджений з останнім, відтак розмір заборгованості підлягає зменшенню на відповідну суму платежів по комісії. Розмір процентів судом розраховано пропорційно розміру задоволених позовних вимог щодо тіла овердрафту. В апеляційній скарзі АТ «АБ «Радабанк» просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування скарги позивач зазначив, що підписавши заяву від 22.03.2023 ОСОБА_1 тим самим прийняв пропозицію Банку, ознайомився з усіма умовами кредитування, користувався кредитними коштами відтак погодився з умовами кредитування, які розміщено на веб-сайті Банку, відтак висновки суду про непогодження з відповідачем розміру комісії є необґрунтованими. В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи судом були повідомлені належним чином. Перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні докази колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Встановлено, що 22.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до АТ «АБ «Радабанк» із заявою на оформлення послуги з відкриття та обслуговування поточних рахунків, що передбачає використання електронного платіжного засобу крім пакетів послуг зарплатних карток №967223/PL2/24, в якій просив відкрити поточний рахунок на своє ім`я в банку у валюті гривня, за тарифним планом «Пакет Преміум-все враховано МС Platinum Contactless UAH» та оформити на своє ім`я для здійснення операцій за цим рахунком платіжну карту відповідно до тарифів банку з вартістю випуску (надання) платіжного інструменту 200 грн. У даній заяві ОСОБА_1 просив позивача надати послугу кредиту у формі овердрафту на споживчі потреби у розмірі 100000 грн згідно з рішенням банку, що надана йому відповідно до цієї заяви згідно з «Умовами» (додаток 7/7.1 до договору), які є невід`ємною частиною договору, та відповідно до встановлених банком правил додаток до ДКБО ФО. Процентна ставка за користування кредитом визначена у заяві та становить у межах пільгового періоду (за його наявності) в розмірі 0,000001% річних, за межами пільгового періоду в розмірі 42% річних та на прострочену заборгованість в розмірі 55% річних. Рішенням АТ «АБ «Радабанк» від 22.03.2023 ліміту овердрафту на підставі даної заяви присвоєно номер 134023/ФКР511/24. Згідно з розрахунком Банку станом на 18.08.2025 у ОСОБА_1 виникла заборгованість в загальному розмірі 115586,07 грн, яка складається з: простроченої заборгованості по ліміту овердрафту 89509,08 грн та простроченої заборгованості по нарахованих процентах 26076,99 грн. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Ч. 2 ст. ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець, взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Ч. 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Як вбачається з матеріалів справи, між Банком та ОСОБА_1 22.03.2023 укладено кредитний договір, складової якого є заява на оформлення послуги з відкриття та обслуговування поточного рахунку за № НОМЕР_1 , згідно з якою позичальнику було надано кредит у формі овердрафту в розмірі 100000 грн, строком кредитування 12 місяців, з можливістю пролонгації, з процентною ставкою за користування кредитом у межах пільгового періоду в розмірі 0,000001% річних, за межами пільгового періоду в розмірі 42% річних та на прострочену заборгованість в розмірі 55% річних. Суд першої інстанції, відхиляючи доводи позивача щодо правомірності нарахування відповідачу комісій за користування банківською карткою правильно зазначив, що в даному випадку неможливо застосувати до конкретних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки текст договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який розміщено на офіційному сайті Банку неодноразово ним змінювався, у зв`язку з чим кредитор міг надати до позовної заяви текст договору в іншій редакції, найбільш сприятливій для задоволення позову. За таких обставин та без підтверджень про конкретний запропонований текст договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, він не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року №342/180/17. Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що процентна ставка за користування кредитними коштами визначена у відповідній заяві, підписаній відповідачем, який, згідно з випискою по банківському рахунку, користувався кредитними коштами, однак вчасно їх не повертав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка відповідно до проведеного Банком розрахунку станом на 18.08.2025 становила 115586,07 грн, в тому числі проценти в сумі 26076,99 грн. Визначений кредитором розмір заборгованості зі сплати процентів за кредитом відповідає вимогам закону та положенням договору, позичальником не спростовано, відтак вказана заборгованість підлягає врахуванню при визначенні розміру сум, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Банку. В той же час, висновок суду в частині необхідності проведення самостійного розрахунку процентів пропорційно до суми задоволених вимог щодо простроченого тіла кредиту є помилковим, порушує диспозитивність цивільного процесу та належним розрахунком не підтверджено, у зв`язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Оскільки розмір нарахованої Банком заборгованості складає 115586,07 грн, при цьому позивач неправомірно нарахував та зарахував в погашення заборгованості зі сплати комісії суму 12770,04 грн, тому загальна заборгованість ОСОБА_1 перед Банком становитиме 102816,03 грн (115586,07 грн12770,04 грн), яка і підлягає стягненню на користь Банку. Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позов Банку задоволено на 88,95% (102816,03 грн/115586,07 грн*100%), з ОСОБА_1 на користь Банку підлягають до стягнення витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції в розмірі 2154,72 грн (2422,40 грн* 88,95%). Оскільки апеляційна скарга Банку задоволена на 88,95% (102816,03 грн./115586,07 грн.*100%), тому з ОСОБА_1 на користь Банку підлягають до стягнення витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції в розмірі 3232,08 грн. (3633,60 грн.*88,95%). Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» задовольнити частково. Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 09 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 102816,03 грн. В решті позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акціонерний банк «Радабанк» 2154,72 грн витрат зі сплати судового збору в суді першої інстанції та 3232,08 грн витрат зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 02 липня 2026 року. Судді: Р.С. Гринчук І.В. П`єнта О.І. Талалай