Постанова 4852 № 160/24350/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/24350/25 (суддя Серьогіна О.В., м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі №160/24350/25 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління ДМС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 25 серпня 2025 року звернулись до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області згідно з яким просять визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 21 серпня 2024 року №120111010004957 про заборону в`їзду в Україну громадянці Республіки Казахстан ОСОБА_4 , строком на п`ять років. Позов обґрунтовано тим, що з метою возз`єднання сім`ї, 29 січня 2025 року ОСОБА_3 намагалася в`їхати в Україну. Проте на пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України «Старокозаче» НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, їй було відмовлено в перетинанні державного кордону, з підстав наявності рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну. Позивач дізналася, що у відношенні неї 21 серпня 2024 року було прийнято рішення про заборону в`їзду в України (№1201110100014957) строком на п`ять років. Як йдеться в оскаржуваному рішенні, правовою підставою його прийняття стало те, що перебування ОСОБА_2 на території України може суперечити вимогам Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». При цьому обґрунтування щодо того, що саме маються на увазі під поняттям «суперечити вимогам Закону» в оскаржуваному рішенні ГУ ДМС України в Дніпропетровській області відсутнє. Позивачі вважають такі дії відповідача протиправними. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у задоволені позову відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що оскаржене рішення № 1201110100014957 про заборону в`їзду в Україну строком на 5 років відносно громадянки Казахстану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняте 21.08.2024 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області є законним і обґрунтованим рішенням компетентного суб`єкта владних повноважень, таким, що прийнято ГУ ДМС у Дніпропетровській області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зазначаючи про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповного з`ясування судом обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, оскаржили його в апеляційному порядку. Просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю. В апеляційній скарзі зазначають, що суд першої інстанції безпідставно встановив обставини, які на їх думку не стосуються оскарженого рішення та дійшов висновку про те, що оскаржене рішення не стосується прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_1 та не порушує прав ОСОБА_5 . Стверджують про не надання судом першої інстанції відповіді на всі аргументи позивачів. Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, відповідач просить у її задоволені відмовити, у зв`язку з її безпідставністю та рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відзиві викладає обставини справи та свою правову позицію по справі. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що громадянка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була документована ГУ ДМС у Дніпропетровській області на підставі ч. 14 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (возз`єднання сім`ї з громадянином України у зв`язку із шлюбом) посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 від 24.05.2021 року, терміном дії до 15.05.2022 року. Згідно з відомостями ІП «Облік іноземців та біженців» ЄІАС УМП вищевказана посвідка має статус «знищений». Рішенням ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 06.05.2022 року відмовлено в оформленні посвідки на тимчасове проживання громадянці Казахстану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до підпункту 9 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №322 (подання завідомо неправдивих відомостей щодо адреси місця проживання та, як наслідок, неможливість підтвердження факту проживання заявниці за вказаною в заяві-анкеті адресою). Із заявою про продовження строку перебування на території України в порядку, визначеним Постановою КМУ № 150 «Про затвердження Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України» від 15 лютого 2012 року, вищевказана іноземна громадянка до ГУ ДМС у Дніпропетровській області не зверталась. За порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме: ухилення від виїзду з України після відмови в наданні посвідки на тимчасове проживання в Україні відносно гр. ОСОБА_6 посадовими особами Шевченківського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МДН № 003636 від 19.07.2022 року за ч.1 ст.203 КУпАП. 19.07.2022 року за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, за вчинення якого передбачена відповідальність згідно з частиною 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Шевченківським відділом у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області відносно гр. ОСОБА_6 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 гривень. Враховуючи викладені вище обставини, з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства (у громадянки ОСОБА_6 відсутні підстави для перебування на території Україні, виключний перелік яких визначено статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»), та в зв`язку з порушенням ОСОБА_7 законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, керуючись положеннями статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», 19.07.2022 року Шевченківським відділом у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області відносно громадянки Казахстану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято рішення № 23 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, та зобов`язано її покинути територію України у термін до 18.08.2022 року. Разом з цим, ОСОБА_3 ухилилась від виконання прийнятого відносно неї рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни від 19.07.2022 року № 23, територію України не покинула. 08.12.2022 року за вх. № 17625/1/1201-22 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області надійшло подання Управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 06.12.2022 року № 4/3-1782 про прийняття рішення щодо заборони в`їзду іноземного громадянина, надіслане на підставі частини 1 статті 1, пунктів 1 3 частини 1 статті 2, пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII, статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року №3773-VI, пункту 4, пункту 5 Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 року №1235, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 січня 2014 року за № 25/24802, в чинній редакції Наказу від 24.02.2017 року. У вищевказаному поданні від 06.12.2022 року № 4/3-1782 Управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області зазначає наступне, а саме: «Працівниками УМП ГУНП в Дніпропетровській області в ході виконання своїх службових обов`язків щодо протидії нелегальній міграції встановлено, що на території України громадянка Казахстану ОСОБА_3 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушувала міграційне законодавство України. Вказану громадянку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та прийнято рішення про її примусове повернення. Також встановлено, що під час знаходження на території Дніпропетровської області, ОСОБА_9 , не працювала, при цьому намагалася налагодити схему з незаконної легалізації своїх співвітчизників шляхом укладення фіктивних шлюбів з громадянами України. Разом з тим, гр. ОСОБА_9 серед свого оточення намагалася знайти можливість підроблювати печатки перетину державного кордону України, паспортів громадян України та посвідки на тимчасове/постійне проживання.» Враховуючи зазначені вище обставини, встановлені Управлінням міграційної поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області відносно громадянки Казахстану ОСОБА_2 , Управління міграційної поліції ГУ НП в Дніпропетровській області у поданні від 06.12.2022 року №4/3-1782 зазначає, що дії ОСОБА_2 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , загрожують громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, посилаючись на норми статей 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», клопоче про прийняття відносно зазначеної іноземки рішення про заборону в`їзду на територію України строком на три роки. 07.08.2024 року було виявлено гр. ОСОБА_6 , яка порушила законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: з 18.09.2022 року перевищила встановлений строк перебування більше як на 30 днів, ухилилась від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, чим порушила вимоги ч. 1, 3 ст. 3, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». За порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства відносно гр. ОСОБА_6 посадовими особами Відділу № 2 у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МДН №006425 від 07.08.2024 року за ч.2 ст. 203 КУпАП. 07.08.2024 року за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, за вчинення якого передбачена відповідальність згідно з частиною 2 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Відділом № 2 у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області відносно гр. ОСОБА_6 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 гривень. 07.08.2024 року, керуючись положеннями частини першої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Шевченківським відділом у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області було прийнято рішення № 19 про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства громадянки Казахстану ОСОБА_2 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення Шевченківського відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 07.08.2024 року № 19 виконано 10.08.2024 року, що підтверджується інформацією у веб-інтерфейсі інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» стосовно перетину державного кордону громадянкою Казахстану ОСОБА_7 за паспортним документом (закордонним паспортом) № НОМЕР_3 через пункт пропуску «Старокозаче». 21.08.2024 року, керуючись положеннями частини першої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ГУ ДМС у Дніпропетровській області було прийнято рішення №1201110100014957 про заборону в`їзду в Україну строком на 5 років відносно громадянки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Правомірність вказаного рішенням Головного управління ДМС у Дніпропетровській області про заборону в`їзду в Україну строком на 5 років відносно громадянки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, згідно з якою суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного. Згідно з частиною 3 статті 3 Закону України № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України № 3773-VI, реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в`їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України № 3773-VI, відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України. Положеннями частини 3 статті 9 Закону України № 3773-VI, передбачено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України. Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 1 Закону України № 3773-VI нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України. Згідно з абзацем першом частини 1 статті 30 Закону України №3773-VI Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках. Відповідно до абзацу першого частини 5 статті 30 Закону України №3773-VI, рішення про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, крім рішень, прийнятих органами охорони державного кордону, що виконуються такими органами. Контроль за правильністю і своєчасністю виконання рішення про примусове видворення здійснює орган, який прийняв таке рішення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства. Відповідно до імперативних вимог абзацу третього частини 1 статті 30 Закону України № 3773-VI іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення та додається до строку заборони в`їзду в Україну, який особа мала до цього. Отже, суд першої інстанції правильно визначивши коло норм права, що регулюють спірні правовідносини, дійшов правомірного висновку про те, що в разі прийняття рішення про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства приймається рішення й про заборону в`їзду цієї особи на територію України (на відміну від прийняття рішення про заборону подальшого в`їзду в Україну на підставі статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»). Водночас, судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що як убачається зі спірного рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 21 серпня 2024 року №120111010004957 про заборону в`їзду в Україну громадянці Республіки Казахстан ОСОБА_4 , строком на п`ять років, підставою для його прийняття є наявність рішення Відділу №2 у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області про примусове видворення з України громадянки ОСОБА_6 від 07.08.2024 року. Згідно з відомостями з підсистеми «Судова влада України» станом на 29.09.2025 року рішення Шевченківського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 19.07.2022 року № 23 та рішення Шевченківського відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства від 07.08.2024 року № 19 громадянкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не оскаржені та є чинними. Рішення Шевченківського відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 07.08.2024 року № 19 виконано 10.08.2024 року, що підтверджується інформацією у веб-інтерфейсі інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» стосовно перетину державного кордону громадянкою Казахстану ОСОБА_7 за паспортним документом (закордонним паспортом) № НОМЕР_3 через пункт пропуску «Старокозаче». Враховуючи наявність зазначених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки рішення про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства від 07.08.2024 року № 19 є чинним, оскаржене позивачами рішення № 1201110100014957 про заборону в`їзду в Україну строком на 5 років відносно громадянки Казахстану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняте 21.08.2024 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області є законним і обґрунтованим рішенням компетентного суб`єкта владних повноважень, таким, що прийнято ГУ ДМС у Дніпропетровській області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскаржене рішення відповідає вимогам передбаченим ч.2 ст.2 КАС України, підстави вважати, що воно порушує права та законні інтереси громадянки ОСОБА_6 відсутні. Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив про те, що спірне рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 21 серпня 2024 року №120111010004957 про заборону в`їзду в Україну громадянці Республіки Казахстан ОСОБА_4 стосується прав та законних інтересів саме ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , а тому воно не порушує прав, свобод або законних інтересів ОСОБА_1 . Як правильно встановив суд першої інстанції вимоги позивачів не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а отже, задоволенню не підлягають. Колегія суддів, не погоджується з доводами позивачів викладеними в апеляційній скарзі щодо встановлення судом першої інстанції обставин, «які не стосувалися прийняття оскарженого у данні справі рішення», оскільки ці обставини мають істотне значення для цієї справи, оскільки є основою для вирішення спірних правовідносин. При цьому, вирішуючи спірні правовідносини та надаючи оцінку аргументам позивачів викладеним у позові, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що доводи позивачів зводяться до незгоди з рішенням Шевченківського відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства від 07.08.2024 року № 19, яке прийняте відносно громадянки Казахстану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте воно не є предметом спору у цій справі. Також, на думку колегії судді, є безпідставними доводи позивачів в обґрунтування протиправності оскарженого рішення на відсутність в оскаржуваному рішенні жодної з підстав для заборони в`їзду в Україну, які передбачені статтею 13 Закону, оскільки в зазначеному у рішенні в якості підстави його прийняття вказано ч.1 ст. 30 Закону України № 3773-VI, яка передбачає, що іноземцям зазначеним у цій статті, якою і є ОСОБА_3 забороняється подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення та додається до строку заборони в`їзду в Україну, який особа мала до цього. Щодо доводів позивачів про порушення оскарженим рішенням їх сімейних прав, гарантованих Конституцію України, нормами міжнародного права, не відповідності його критерію необхідності у демократичному суспільстві, слід зазначити, що оскаржене позивачами рішення не впливає на реалізацію позивачами зазначених прав та свобод, оскільки ґрунтується на інших рішеннях про примусове повернення та видворення, які оскаржені позивачами не були, та воно відповідає критерію необхідності у демократичному суспільстві враховуючи обставини за яких його було прийнято. Крім того, зазначити, що посилання позивачів на введення в Україні воєнного стану як обмеження їх права на возз`єднання сім`єю, не стосуються предмету спору, як і вимоги позивачів щодо надання оцінки рішенню про примусове видворення на предмет його правомірності. Відносно інших доводів позивача, які викладені в апеляційній скарзі та які зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Відповідно до п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 справа «Руїз Торіха проти Іспанії» суд наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позову. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі №160/24350/25 - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 02 липня 2026 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя В.А. Шальєва