Постанова 4809 № 390/226/26

ПОСТАНОВА Іменем України 24 червня 2026 року м. Кропивницький справа № 390/226/26 провадження № 22-ц/4809/1073/26 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І., секретар судового засідання Діманова Н. І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2026 року у складі головуючого судді Гершкула І.М. УСТАНОВИВ: Короткий позовних вимог, відзиву на позов та рішення суду першої інстанції. У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з моменту подачі позову і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 03 вересня 2011 року сторони перебували в шлюбі, який було розірвано рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2015 року. Сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні. ОСОБА_1 вказує, що відповідач належної допомоги на утримання їх спільної доньки не надає, а тому вона звернулась до суду з цим позовом. Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у частині визначення розміру аліментів у заявленій позивачкою частці та визначити розмір аліментів у меншій частці від його доходу або у твердій грошовій сумі. В обґрунтування зазначив, що усвідомлює свій обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття, проте на теперішній час є військовослужбовцем, має ІІІ групу інвалідності, що зумовлює необхідність постійного медичного контролю, лікування та додаткових витрат, що впливає на його матеріальний стан. Крім того, вказав, що створив іншу сім`ю, членами якої є дружина, її неповнолітня дитина від попереднього шлюбу та їхня спільна малолітня дитина, які перебувають на його утриманні, оскільки дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною та не отримує заробітної плати (а.с.22-26). Рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2026 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 03 лютого 2026 року та до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1331 грн 20 коп. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд керувався тим, що позивачка не може самостійно забезпечити належне утримання дитини та потребує матеріальної допомоги з боку відповідача, який є батьком дитини і повинен її надавати. Суд зазначив, що стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача не є надмірним, а є об`єктивним і справедливим із врахуванням встановлених судом обставин, відповідає вимогам закону, може забезпечувати частину потреб дитини, не призведе до погіршення забезпеченості відповідача та його родини. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. ОСОБА_2 подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2026 року та ухвалення нового рішення про стягнення із відповідача на користь позивачки аліментів на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що на його утриманні перебуває малолітній син 2022 року народження та дружина, яка згідно ст. 84 СК України має право на утримання від чоловіка під час відпустки по догляду за дитиною. Також вказав, що є особою з інвалідністю ІІІ групи та потребує витрат на лікування. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Представник позивачки адвокат Міхальова В.В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник зазначила, що наявність на утриманні відповідача інших осіб чи його стан здоров`я, не звільняє останнього від обов`язку утримувати доньку ОСОБА_3 та не є безумовною підставою для зменшення визначеного судом розміру аліментів. Вказала, що відповідач є особою працездатного віку, а тому зобов`язаний утримувати неповнолітню дочку з урахуванням її потреб (а.с.76-81). Участь учасників справи в суді апеляційної інстанції. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання, призначене у цій справі на 24 червня 2026 року до Кропивницького апеляційного суду не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи (а.с.89). Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Позиція апеляційного суду. Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Заслухавши пояснення представника позивачки адвоката Міхальової В.В., вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні. Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом. Згідно копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, 03 вересня 2011 року укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 актовий запис №15 (а.с.11). ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилась донька ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 23 квітня 2012 року Соколівською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області, актовий запис №18, де батьками зазначені ОСОБА_2 і ОСОБА_5 (а.с.5). Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 08 квітня 2015 року у справі №390/660/15-ц задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , зареєстрований 03 вересня 2011 року Соколівською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області (а.с.6). 26 червня 2015 року ОСОБА_5 уклала шлюб із ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 26 червня 2015 року виконавчим комітетом Соколівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, актовий запис №6. Після укладення шлюбу ОСОБА_5 присвоєно прізвище ОСОБА_7 (а.с.4). ОСОБА_2 є учасником бойових дій та особою з інвалідністю третьої групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , посвідченням серії НОМЕР_4 (а.с.31-32). 02 жовтня 2021 року ОСОБА_2 уклав шлюб із ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , яке видане 02 жовтня 2021 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №338 (а.с.33). ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , яке видане 03 листопада 2022 року Знам`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №222, де батьками зазначені ОСОБА_2 і ОСОБА_10 (а.с.34). Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. У частині 1 статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частини 1 статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (частини 1 і 2 статті 27 Конвенції). Згідно зі статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. В силу статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Верховний Суд неодноразово зауважував, що у правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання слід вирішувати в контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо (див. також постанову Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі № 212/1496/24). Звертаючись до суду із цим позовом, позивачка просила стягнути із відповідача на її користь аліменти на утримання їх спільної доньки в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з моменту подачі позову і до досягнення дитиною повноліття. Заперечуючи щодо стягнення аліментів у розмірі, визначеному позивачкою, відповідач зазначав про те, що на його утриманні знаходяться малолітній син, 2022 року народження, дружина, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, а також син дружини від її попереднього шлюбу. Крім того, вказував, що має інвалідність 3 групи, у зв`язку з чим позовні вимоги визнав частково та просив стягувати із нього на користь позивачки аліменти на утримання їх спільної дочки у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд керувався тим, що позивачка самостійно забезпечити належне утримання дитини не може та потребує матеріальної допомоги з боку відповідача, який є батьком дитини і повинен її надавати. Суд зазначив, що стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача не є надмірним, а є об`єктивним і справедливим із врахуванням встановлених судом обставин, відповідає вимогам закону, може забезпечувати частину потреб дитини, не призведе до погіршення забезпеченості відповідача та його родини. Колегія суддів не може повністю погодитись із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. При визначенні розміру аліментів суд зобов`язаний врахувати обставини, визначені статтею 182 СК України, зокрема: стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатної дружини. Відповідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з частинами першою - третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не надав належної об`єктивної оцінки тому, що відповідач є особою з інвалідністю 3 групи, потребує лікування, на його утриманні перебуває його малолітній син, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Покладення на відповідача обов`язку зі сплати аліментів на утримання їх спільної з позивачкою доньки у розмірі 1/4 частини його доходу, з урахуванням обставин, встановлених у цій справі, становитиме для нього значний матеріальний тягар, може вплинути на рівень забезпечення іншої малолітньої дитини відповідача. За таких обставин, колегія суддів вважає, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки слід стягувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Такий розмір аліментів відповідатиме вимогам розумності і справедливості, буде необхідним та достатнім і, разом із тим, співмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання. Враховуючи викладене, вимоги апеляційної скарги відповідача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оскаржене судове рішення - зміні в частині визначення розміру аліментів. Щодо розподілу судових витрат. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Позивачка відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання позову. За подання позову, позивачка повинна була сплатити 1 331, 20 грн судового збору, а тому пропорційно задоволеним позовним вимогам, з ОСОБА_2 в дохід держави підлягає стягненню 851, 96 грн судового збору. За подання апеляційної скарги відповідачем було сплачено 1 996, 80 грн (а.с.67) судового збору, а тому останньому, у зв`язку із задоволенням вимог апеляційної скарги, необхідно компенсувати судовий збір за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на те, висновки суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів не відповідають встановленим обставинам, зроблені без належної оцінки доказів, без урахування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, тому оскаржуване судове рішення підлягає зміні шляхом зменшення розміру аліментів, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивачки на утримання доньки ОСОБА_3 , з 1/4 частини до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також в частині розміру судового збору. Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 17 березня 2026 року в частині визначення розміру аліментів та судового збору змінити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 03.02.2026 року та до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подання позовної заяви у сумі 851, 96 грн. Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений ним судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 996, 80 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 01.07.2026. Головуючий С. М. Єгорова Судді О. Л. Карпенко О. І. Чельник