Постанова Волинський апеляційний суд № 161/22458/25

Справа № 161/22458/25 Провадження №33/802/647/26 Головуючий у 1 інстанції:Антіпова Т. А. Доповідач: Подолюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 липня 2026 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю захисника ОСОБА_1 адвоката Коваль В.С. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Коваль Вікторії Станіславівни на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 травня 2026 року, ВСТАНОВИВ: Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а провадження у справі в цій частині закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП, - у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП. Також ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. В дохід держави із ОСОБА_1 стягнуто 665 грн. 60 коп. судового збору. Так, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що: - він 21 жовтня 2025 року о 22 год. 22 хв. на вул.Набережній в м.Луцьку керував автомобілем марки «Volvo V50», державний номерний знак НОМЕР_1 », в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9(а) ПДР та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. - він же, у цей час та в цьому ж місці керуючи автомобілем марки ««Volvo V50», державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, в`їхав у клумбу внаслідок чого транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень, чим порушив п.2.3(б) ПДР та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Не погоджуючись із такою постановою судді захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Коваль В.С. подала апеляційну скаргу, в якій вважає її необґрунтованою та незаконною. Захисник зазначає про те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом у час та місці зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Також не встановлено особу, яка є очевидцем ДТП та заявником на лінію «102». З самих перших хвилин затримання ОСОБА_1 , останній пояснював працівникам поліції, що він за кермом автомобіля не перебував, оскільки перед тим вживав спиртне. За кермом перебувала одна з осіб, з якою він познайомився, але не пам`ятає її. Не впоравшись з керуванням особа, яка перебувала за кермом автомобіля вчинила ДТП та поспіхом залишила місце ДТП. Будь-які докази моменту ДТП в матеріалах справи відсутні. Зазначає і про те, що складені щодо ОСОБА_1 протоколи про адміністративне правопорушення є недопустимими доказами, оскільки при їх складенні були порушені його права. Також вважає недопустимим доказом у справі пояснення свідків, котрі начебто бачили, що ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу, оскільки таких свідків на місці події не було. Де взялись їх пояснення стороні захисту невідомо. Окрім того, зазначає захисник і про те, що у протоколі за ч.1 ст.130 КУпАП не зазначено жодної з ознак алкогольного сп`яніння, які також не встановлювались перед тим як ОСОБА_1 проходив огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння. Також з перших хвилин ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що він являється діючим військовослужбовцем, проте, коли приїхали працівники ВСП, все одно огляд на стан сп`яніння був проведений працівниками поліції, а не ВСП, що є порушенням норм законодавства і, зокрема ст.266-1 КУпАП. В даному випадку правопорушення вчинене військовослужбовцем тягне за собою адміністративну відповідальність, визначену главою 13-Б (військові адміністративні правопорушення) КУпАП. Захисник вважає, що складені адміністративні матеріали щодо ОСОБА_1 не уповноваженими на те особами, у зв`язку з чим вони не відповідають критеріям належності і допустимості. Окрім того, місцевий суд об`єднавши два протоколи про адміністративне правопорушення за ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП, не прийняв з цього приводу судового рішення. Посилаючись на вищенаведене, апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП. Перевіривши матеріали справи та доводи поданої апеляційної скарги в її межах, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 адвоката Коваль В.С., яка підтримала апеляційні доводи, а також не заперечувала про розгляд справи у відсутності її довірителя, апеляційний суд доходить наступного висновку. Апелянт в апеляційній скарзі висловив позицію про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки не підтверджується доказами, які наявні в справі у зв`язку з чим судове рішення є необґрунтованим і незаконним. Проте, такі доводи на увагу суду не заслуговують, оскільки апеляційний суд вважає, що судом вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з`ясування питання і, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу вказаних адміністративних правопорушень. Так, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №490257 від 22.10.2025 вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у провину порушення п.2.3(б) ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність ст.124 КУпАП. Пунктом 2.3(б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 №1306 передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. За змістом ст.124 КУпАП об`єктивна сторона цього правопорушення, характеризується діями спрямованими на порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. З аналізу вищенаведених норм КУпАП та ПДР вбачається, що відповідальність за ст.124 КУпАП може настати лише для учасника дорожнього руху, який порушив Правила дорожнього руху і внаслідок цього виникло пошкодження, зокрема транспортного (их) засобу (ів). Крім того, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №490271 від 22.10.2025 вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у провину порушення п.2.9(а) ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. Об`єктивна сторона цього правопорушення (ч.1 ст.130 КУпАП) відповідно до диспозиції цієї норми закону, окрім іншого, полягає у керуванні особою (водієм) транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. За положеннями ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Вчинення ОСОБА_1 вищевказаних адміністративних правопорушень підтверджуються зібраними у справі та дослідженими апеляційним судом доказами. Так, його вина у вчиненні цих адміністративних проступків доводиться: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №490257 від 22.10.2025, складеним за ст.124 КУпАП, та протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №490271 від 22.10.2025, складеним за ч.1 ст.130 КУпАП; - схемою місця ДТП від 21.10.2025 в якій, окрім іншого, зафіксовані місце дорожньо-транспортної пригоди, розташування транспортного засобу після ДТП, характер механічних пошкоджень транспортного засобу; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 22.10.2025; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.10.2025, та чеком із спеціального технічного приладу «Драгер Алкотест 7510» від 22.10.2024 з яких вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння та за його результатом перебував в стані алкогольного сп`яніння 1,47%. З таким результатом він погодився, про що наявні підписи у вказаних документах; - протоколом про адміністративне затримання серії АП318 №017553 від 21.10.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 затримувався у зв`язку із вчиненням правопорушень за ст.124, ч.1 ст.130, ст.185 КУпАП для встановлення особи, припинення адміністративного правопорушення, та складання адміністративних матеріалів; - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 21.10.2025, які були відібрані працівниками поліції на місці події. Крім того, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень також доводиться і відеозаписом з боді-камери працівників поліції. На них зафіксовано факт того, як працівники поліції прибули за викликом на місце події по факту ДТП, де перебувала особа, яка відразу ж почала зникати з місця події. Таку особу було затримано працівниками поліції, а згодом встановлено її особу це ОСОБА_1 . Він почав пояснювати працівникам поліції, що за кермом автомобіля не перебував. Під час спілкування з ним у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці події, на що він погодився. Результат такого огляду був позитивний 1,47% проміле алкоголю, щодо якого ОСОБА_1 не заперечував та не виявив бажання проходити медичний огляд. При цьому, він заперечував, що перебував за кермом транспортного засобу, яким вчинено ДТП. Зафіксованим є також факт ознайомлення ОСОБА_1 з його правами та обов`язками, які передбачені законодавством. На місце події для захисту ОСОБА_1 з безоплатної вторинної допомоги було викликано адвоката. По факту ДТП та керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння щодо ОСОБА_1 були складені відповідні адміністративні матеріали, у тому числі й протоколи про адміністративне правопорушення. Також в матеріалах справи наявний відеозапис з камер зовнішнього спостереження, який був сформований працівником поліції. З цього відеозапису вбачається, що автомобіль, який рухається по дорозі здійснює наїзд на клумбу. Після цього, з місця водія виходить особа чоловічої статі, яка одягнута в одяг темного кольору, а кофта на спині мала білі принти. З пасажирських місць вийшли й інші особи. Поєднуючи та аналізуючи відеозаписи з боді-камери працівника поліції та з камери спостереження, можна прийти до висновку, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля, який потрапив в ДТП, оскільки лише його одяг на спині мав білі принти, а в інших осіб, які виходили з автомобіля таких принтів не було. Судом першої інстанції в якості свідків було допитано ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , які суду пояснили, що вони 21.10.2025 у той час коли проходили повз Офіс-цент Plato в м.Луцьку, то повз них проїхав автомобіль «Volvo», а увагу на цей транспортний засіб звернули тому, що перед цим почули гучний звук гальмування. Після цього, з автомобіля вийшло четверо або п`ятеро осіб (точно не пам`ятають). Вони (свідки) підійшли до цього автомобіля аби переконатися чи не потрібна допомоги, а також викликами екіпаж патрульної поліції. Апеляційний суд вважає, що відеозаписи та пояснення цих свідків наряду з іншими доказами в сукупності фактично підтверджують ті обставини, які викладені у протоколах про адміністративне правопорушення за ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , а також є належними і допустимими доказами у справі, оскільки містять ті відомості, які підлягають доказуванню. Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень, є повністю доведеною доказами, що містяться в матеріалах справи і, які апеляційний суд вважає належними та допустимими в розумінні ст.251 КУпАП. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП. Правильно також було закрито провадження у справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП в частині, що стосується правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Окрім того, накладене на ОСОБА_1 безальтернативне адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч.1 ст.130 КУпАП повністю відповідає вимогам ст.23, 33 цього ж Кодексу. Оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою. При цьому, твердження апелянта, що матеріали справи не містять будь-яких доказів про те, що ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються матеріалами справи і, зокрема, вищевказаними відеозаписами, з аналізу яких вбачається, що за кермом автомобіля перебувала особа, яка мала одяг з білими принтами на спині, а це ОСОБА_1 . Інші особи, які виходили з транспортного засобу після ДТП таких принтів на одязі не мали. Окрім того, ОСОБА_1 по приїзду працівників поліції мав намір залишити місце ДТП шляхом втечі, але був затриманий. Також безпідставними є твердження апелянта про недопустимість в якості належних доказів пояснень свідків, оскільки їх пояснення повністю узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами, які дають можливість відтворити події, що мали місце за участі ОСОБА_1 . Окрім того, такими, апелянт посилається на порушення працівниками поліції процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння із посиланням на те, оскільки він являється військовослужбовцем, про що з самого початку наголошував працівникам поліції, то він може нести відповідальність у відповідності до глави 13-Б КУпАП «військові адміністративні правопорушення». З цього приводу місцевий суд цілком правильно зазначив про те, що в даному випадку ОСОБА_1 є водієм - суб`єктом правопорушення, на якого поширюється норми ст.266 КУпАП, а не 266-1 цього Кодексу. З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що працівниками поліції був порушений порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, є повністю неприйнятними, оскільки вони є власними судженнями і жодним чином не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Апеляційний суд не вбачає будь-якої неповноти з`ясування обставин справи, як про це вказує апелянт, оскільки місцевий суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив всі обставини справи в їх сукупності та з`ясував чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи у відповідності до ст.280 КУпАП. Отже, вищенаведені та усі інші доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинені правопорушення шляхом закриття провадження на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі з мотивів яких просить апелянт, апеляційний суд не вбачає. Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова судді, - без змін. На підставі вищенаведеного та керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Коваль Вікторії Станіславівни залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 травня 2026 року в даній справі, - без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк