Постанова Чернігівський апеляційний суд № 748/162/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 02 липня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 748/162/26 Головуючий у першій інстанції Хоменко Л. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1431/26 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Луговця О.А. (головуючий), Шитченко Н.В., Любчика О.В. учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», відповідач ОСОБА_1 , особа, яка подала апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (письмове провадження) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на заочне рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2026 року (суддя Хоменко Л.В., місце ухвалення м. Чернігів) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, У С Т А Н О В И В: У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») через систему «Електронний суд» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути на їх користь з відповідача заборгованість за кредитним договором №1371-4724 від 27.03.2024р. у розмірі 31644,88 грн, з яких: прострочений борг за кредитом 7000,00 грн, прострочений борг за нарахованими процентами 24644,88 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2622,40 грн. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у відповідності до Законів України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування» 27.03.2024р. між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 , в електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника було укладено вказаний Договір про відкриття кредитної лінії, який разом із Правилами відкриття кредитної лінії, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (Графік платежів) складають єдиний кредитний договір. За умовами даного кредитного договору товариство повинно було надати позичальнику на особисті потреби кредит у сумі 7000,00 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, комісія за видачу кредиту 15% від суми кредиту, знижена % ставка 1,20% в день, стандартна % ставка 1,50% в день. Позивач виконав взяті зобов`язання, надавши відповідачу на вказаний ним у особистому кабінеті картковий рахунок обумовлену договором суму кредитних коштів. Однак, відповідач свої зобов`язання за даним кредитним договором належним чином та в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим станом на 09.12.2025р. у нього утворилась заборгованість у розмірі 35333,88 грн, з яких: прострочений борг за кредитом 7000,00 грн, прострочений борг за нарахованими процентами 28266,00 грн, прострочена заборгованість по комісії за видачу кредитів 67,88 грн. Водночас позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності й часткового списання заборгованості за нарахованими комісією та процентами в загальній сумі 3689,00 грн за умови погашення решти боргу в сумі 31644,88 грн. У зв`язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку лише частину заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 31644,88 грн, з яких: прострочений борг за кредитом 7000,00 грн, прострочений борг за нарахованими процентами 24644,88 грн. Заочним рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2026 року позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 14000,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7000,00 грн, заборгованість по відсотках 7000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Компенсовано ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір у сумі 1177 ,85 грн. В апеляційній скарзі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованості за кредитним договором №1371-4724 від 27.03.2024р. у розмірі 14000,00 грн та ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за цим кредитним договором у розмірі 31644,88 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 7000,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими відсотками 24644,88 грн, а також судових витрат, пов`язаних з розглядом апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги позивача узагальнено зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення справи, неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт вказує, що суд першої інстанції, встановивши існування між сторонами кредитних правовідносин на підставі укладеного електронного кредитного договору від 27.03.2024р. та порушення позичальником виконання за ним своїх зобов`язань, не в повній мірі з`ясував правову природу пред`явлених до стягнення процентів за користування кредитом (правове регулювання яких передбачено ст. 1048, 1056-1 ЦК України), які нараховуються протягом строку договору, не суперечать вимогам законодавства і з розміром яких позичальник погодився при підписанні договору. Позивач стверджує, що суд безпідставно ототожнив ці відсотки з компенсацією (неустойкою) у разі невиконання зобов`язань за договором у розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», хоча штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов`язання позичальнику не нараховувалися, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про невідповідність розміру заборгованості по процентах за користування кредитом засадам справедливості, добросовісності та розумності, визначених ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», неправильно застосувавши дану норму матеріального права. Апелянт також посилається на відповідну практику Верховного Суду щодо тлумачення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідач, будучи належним чином та своєчасно повідомленим про відкриття апеляційного провадження у справі, відзиву на апеляційну скаргу не подав, що за змістом положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку. Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч. 3). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 5). Судом у справі встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини. Позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» згідно правоустановлюючих документів зареєстроване як юридична особа й належить до фінансових установ з правом надання фінансових послуг, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ, Свідоцтвом серії ІК №116 від 01.08.2013р., виданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, яке було чинним на час укладення між сторонами кредитного договору й видачі кредиту (а.с. 48-49). 27.03.2024 р. між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 за допомогою вебсайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1371-4724 продукту «На Все» (а.с. 12-21). Даний кредитний договір підписаний кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи кредитодавця та електронним підписом одноразовим паролем-ідентифікатором (С6064) позичальника. За умовами цього кредитного договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб, а позичальник взяв зобов`язання повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором (п. 2.2). Цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» (п. 3.1). Загальний розмір кредиту 7000,00 грн (п. 4.1); дата видачі кредиту 27.03.2024 (п. 4.1). Базовий період становить 14 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору (п. 4.4). Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за такою ставкою: стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом (зазначена процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за ставкою) (п. 4.6). Денна процентна ставка на дату укладення договору становить 1,388% (п.4.12). Комісія за видачу кредиту становить 15% від суми виданого кредиту (п. 4.7). Строк кредитування, тобто, строк, на який надається кредит позичальнику, - 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, дата повернення (виплати) кредиту 20.01.2025р., строк дії договору є рівним строку кредитування (п. 4.9). На дату укладення цього договору реальна річна процентна ставка складає 27138.17% (п. 4.10), а орієнтовна загальна вартість кредиту становить 36148,31 грн та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту і проценти за користування кредитом (п. 4.11). Позичальник зобов`язується повертати кредитодавцю отриманий кредит та нараховану кредитодавцем неустойку (якщо неустойка буде нарахована кредитодавцем) у останній календарний день строку кредитування, вказаного у п. 4.9 цього договору, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у правилах. (п. 5.2). У разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом та/або комісії на строк понад один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом, а також в повному обсязі сплати комісії за видачу кредиту (п. 8.5); Невід`ємною частиною договору є додатки: Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (Графік платежів) відповідно до Методики Національного банку України (п. 12.13). Разом із договором про відкриття кредитної лінії відповідач 27.03.2024 у електронній формі підписав: Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені аналогічні умови кредитування (а.с. 29 зворот - 31), Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної відсоткової ставки за договором №1371-4724 (Графік платежів) (а.с. 32-33). За довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту №1371-4724 від 27.03.2024р. (а.с. 36) позивач через систему LiqPay 27.03.2024 перерахував на платіжну картку № НОМЕР_1 , що була зазначена позичальником ОСОБА_1 у кредитному договорі, кредитні кошти у загальній сумі 7000,00 грн, що також відображено й у квитанції АТ КБ «ПриватБанк» від 27.03.2024р. (а.с.35). Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №1371-4724 від 27.03.2024р. ОСОБА_1 здійснив платіж на погашення заборгованості 10.04.2024 у сумі 2158,12 грн та 23.04.2024 у сумрі 1197,00 грн, і заборгованість позичальника перед ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» за кредитним договором станом на 10.12.2025р. складає 35333,88 грн з яких: основний борг 7000,00 грн, борг за відсотками 28266,00 грн, борг за відсотками згідно ст.625 ЦК України 0,00 грн, борг за комісією 67,88 грн, борг за штрафами 0,00 грн (а.с. 37-44). Водночас ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зазначає про застосування до позичальника Програми лояльності й можливість часткового списання боргу за нарахованими комісією та процентами в загальній сумі 3689,00 грн і просить стягнути з ОСОБА_1 лише частину кредитної заборгованості в розмірі 31644,88 грн, з яких: прострочений борг за тілом кредиту 7000,00 грн, прострочений борг за нарахованими процентами 24644,88 грн, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства та не суперечить вимогам чинного законодавства. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес. Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. За змістом положень статей 526, 530, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору; зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. У ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1). У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2). За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. За приписами ч. 3-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Згідно з ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. У ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства). Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та зменшуючи розмір заборгованості за нарахованими процентами з 24644,88 грн до 7000,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена позивачем до стягнення сума відсотків за користування кредитом є явно завищеною і неспіврозмірною сумі кредиту за договором у розмірі 7000,00 грн та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює непропорційно велику суму процентів у разі невиконання позичальником зобовязань за кредитним договором, у зв`язку з чим є несправедливою умовою договору в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. При цьому, суд послався на застосування аналогії. Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача щодо помилковості висновку суду першої інстанції щодо необхідності часткового стягнення відсотків за користування кредитом колегія суддів ураховує наступне. Матеріалами справи підтверджується, що 27.03.2024р. між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 укладено електронний договір №1371-4724 про відкриття кредитної лінії, підписаний сторонами у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», зокрема відповідачем шляхом використання одноразового пароля-ідентифікатора, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», не суперечить приписам ст. 6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України. У вказаному кредитному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови, договір є дійсним і відповідачем в установленому порядку недійсним не визнавався. Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування обставин отримання кредитних коштів, а саме відсутності перерахування на його банківський картковий рахунок кредитних коштів, а також спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, зокрема й шляхом надання інших своїх контрозрахунків. Доказів повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за видачу кредиту ОСОБА_1 матеріали справи не містять та відповідачем їх не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду. Крім того, за матеріалами справи жодна з сторін фактично не ставить під сумнів і в апеляційному порядку не оскаржує заборгованості позичальника перед кредитодавцем за тілом кредиту в сумі 7000,00 грн. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, кошти в установлений строк не повернув. Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якими передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави. Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 01.03.2025р, посвідчення особи з інвалідністю 3 групи внаслідок війни серії НОМЕР_3 від 04.08.2025р., ОСОБА_1 є учасником бойових дій та особою з інвалідністю 3-ої групи (а.с. 67). Крім того, ОСОБА_1 апеляційному суду надано копію військового квитка серії НОМЕР_4 , згідно записів у якому відповідач 25.02.2022 на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 був призваний до Збройних Сил України, проходив військову службу в різних військових частинах та 15.10.2025 на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнений у запас (за станом здоров`я за наявності інвалідності) (а.с. 119-122). Відтак, оскільки договір №1371-4724 про відкриття кредитної лінії був укладений між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 27.03.2024р. та діяв до 20.01.2025, тобто в період перебування відповідача на військовій службі за призовом під час мобілізації, то в силу вимог ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» проценти за користування кредитом ОСОБА_1 не повинні нараховуватися, а в разі їх нарахування такі відсотки підлягають списанню (анулюванню) кредитором. За таких обставин, ОСОБА_1 за кредитним договором має перед ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» обов`язок лише по поверненню тіла кредиту в сумі 7000,00 грн (комісія за видачу кредиту до стягнення відповідачу не пред`являється). Разом з тим, переглядаючи дану справу в апеляційному порядку, колегія суддів враховує, що особа, яка звернулася до суду зі скаргою (апеляційною чи касаційною), не може отримати судове рішення, що погіршує становище, якого ця особа досягла в судах попередніх інстанцій. Такий висновок ґрунтується на принципі заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), який відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Такого підходу дотримується Велика Палата Верховного Суду, зазначивши у постанові від 12 червня 2024 року у справі №756/11081/20, що правило заборони повороту до гіршого означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно з тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги. Подібні висновки наведені й у постанові Верховного Суду від 29 травня 2025 року у справі №642/7544/21. Тому, з огляду на наявні у відповідача вищевказані пільги, пов`язані з його статусом військовослужбовця за призовом під час мобілізації в особливий період, у даній справі за встановлених обставин рішення місцевого суду в частині стягнутої заборгованості за відсотками по кредиту в сумі 7000,00 грн не може бути змінено за апеляційною скаргою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на шкоду самому позивачу, оскільки це погіршить попереднє становище апелянта. У зв`язку з цим, апеляційний суд не надає правової оцінки доводам апеляційної скарги позивача щодо правомірності зменшення судом першої інстанції відповідачу процентів як складової частини заборгованості за кредитним договором. Водночас, оскільки місцевий суд у цій справі ухвалив заочне рішення, то воно у встановленому законом порядку може бути переглянуте за заявою відповідача, зокрема в частині стягнення відсотків за користування кредитом. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Підсумовуючи викладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів висновлює, що апеляційна скарга ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає залишенню без задоволення, а заочне рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10.04.2026 без змін. Такий висновок на думку апеляційного суду відповідатиме завданню та основним засадам цивільного судочинства, визначеним у ст. 2 ЦПК України. Оскільки апеляційний суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги, то у відповідності до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати між сторонами не розподіляються. Керуючись ст. 141, 367-369, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» залишити без задоволення. Заочне рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10.04.2026 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий О.А. Луговець Судді Н.В. Шитченко О.В. Любчик