Постанова 4822 № 715/2742/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 1 липня 2026 року м. Чернівці справа № 715/2742/24 провадження №22-ц/822/993/26 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Перепелюк І. Б. суддів: Литвинюк І.М., Лисака І.Н. секретар Паучек І.І. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 липня 2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення межі суміжних земельних ділянок та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відновлення її первісного стану, встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відновлення межі суміжних земельних ділянок, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відновлення її первісного стану. Позов обґрунтовано наступним. На підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 079105 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 7321087900:01:003:1157, площею 0,1184 га., цільове призначення, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою : с. Чагор Чернівецького району Чернівецької області. 18.07.2024 року прибувши на дану земельну ділянку, позивачем було виявлено знищення межових знаків та зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) на належній йому земельній ділянці кадастровий номер 7321087900:01:003:1157. В наслідок знищення межових знаків він змушений був 18.07.2024 року звернутись до сертифікованого інженера-геодезиста з метою винесення на місцевості (в натурі) зовнішніх меж земельної ділянки кадастровий номер 7321087900:01:003:1157. На підставі каталогу координат земельної ділянки за кадастровим номером 7321087900:01:003:1157 площею 0,1184 га., цільове призначення, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою с. Чагор Чернівецького району Чернівецької області, було винесено на місцевості (в натурі) її зовнішні межі, що підтверджується актом встановлення, передачі межових знаків зовнішніх меж землекористування від 18.07.2024 року. Відповідно до ситуаційної схеми земельної ділянки кадастровий номер 7321087900:01:003:1157 вбачається, що котлован, який викопаний відповідачем знаходиться на належній позивачу земельній ділянці кадастровий номер 7321087900:01:003:1157. В наслідок самовільного зайняття ОСОБА_2 належної йому частини земельної ділянки кадастровий номер 7321087900:01:003:1157, а також знищення межових знаків та зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту), йому, як власнику земельної ділянки завдано значної шкоди. Просив зобов`язати ОСОБА_2 шляхом відновлення межових знаків та звільнення земельної ділянки усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 7321087900:01:003:1157, площею 0,1184 га., цільове призначення, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, котра знаходиться за адресою : с. Чагор Чернівецького району Чернівецької області, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Державного Акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯД № 079105; зобов`язати ОСОБА_2 привести частину самовільно зайнятої земельної ділянки номер 7321087900:01:003:1157 у придатний для використання стан шляхом відновлення раніше знятого ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) та приведення її до первісного стану; судові витрати по справі стягнути з відповідача. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 липня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким його позов задовольнити. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги інші причини які можуть бути перешкодою у користуванні земельною ділянкою та безпідставно обмежився тільки однієї з причин перешкод у користуванні земельною ділянкою, а саме порушення меж земельних ділянок. Такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази у тому числі будь яка проектна документація, на підтвердження дозволу на створення котловану площею 463м. на земельній ділянці, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 кадастровий номер 7321087900:01:003:1157, площею 0,1184 га. У свою чергу котлован площею 463 м. перешкоджає позивачу використовувати земельну ділянку згідно її цільового призначення. Апелянт зазначає, що суд не взявши до уваги всіх обставин справи, помилково дійшов висновку що котлован, який викопаний ОСОБА_2 знаходиться тільки на належній йому земельній ділянці кадастровий номер 7321087900:01:003:1121. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_2 у відзиві просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 липня 2025 року без змін. Посилався на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачем було створено будь-які перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивача, що саме відповідачем було здійснено зняття верхнього шару ґрунту, викопано будь-який котлован на земельній ділянці позивача або вчинено інші дії, які призвели до порушення його прав.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Державного Акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 079105 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 7321087900:01:003:1157, площею 0,1184 га., цільове призначення, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою : с. Чагор Чернівецького району Чернівецької області. На підставі каталогу координат земельної ділянки за кадастровим номером 7321087900:01:003:1157 площею 0,1184 га., цільове призначення, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, було винесено на місцевості (в натурі) її зовнішні межі, що підтверджується актом встановлення, передачі межових знаків зовнішніх меж землекористування від 18.07.2024 року. Відповідно до витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку серії №НВ-3201379372024 ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 7321087900:01:003:1121, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться за адресою : с. Чагор Чернівецького району Чернівецької області. Згідно висновку експерта №42 від 29 квітня 2025 року фактичне (на місцевості) розташування, конфігурація, розміри та площа земельної ділянки, кадастровий номер 7321087900:01:003:1157, що належить ОСОБА_1 , відповідає розмірам, промірам та площі, які вказані у Державному акті на право власності на земельну ділянку Серія ЯД №079105, а саме: конфігурація - близька до прямокутної; розміри (проміри по периметру, в метрах) - 17.28, 68.50, 8.99, 5.87, 2.18, 69.97', площа - 0.1184 га. У зв`язку із відсутністю огорожі та межових знаків земельної ділянки, кадастровий номер 7321087900:01:003:1121, а також власника земельної ділянки ОСОБА_2 , який би міг зорієнтувати фактичне користування земельною ділянкою на місцевості, встановити фактичне розташування даної земельної ділянки не надається можливим. Відсутнє накладання земельних ділянок, кадастровий номер 7321087900:01:003:1121 та 7321087900:01:003:1157, одна на одну, відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки, а саме відповідно до каталогів координат поворотних точок окружних меж земельних ділянок, кадастровий номер 7321087900:01:003:1121 та 7321087900:01:003:1157. Встановити, чи має місце фактичне накладання земельних ділянок, кадастровий номер 7321087900:01:003:1121 та 7321087900:01:003:1157, одна на одну, у зв`язку із відсутністю огорожі, видимих межових знаків та власника земельної ділянки, кадастровий номер 7321087900:01:003:1121, який би міг зорієнтувати фактичне користування земельною ділянкою на місцевості, не надається можливим. Відсутнє порушення меж земельних ділянок, кадастровий номер 7321087900:01:003:1121 та 7321087900:01:003:1157, відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки, а саме відповідно до каталогів координат поворотних точок окружних меж земельних ділянок. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, зазначає наступне. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що земельна ділянка ОСОБА_2 не накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 , відповідно відсутні перешкоди у користуванні ОСОБА_1 належною йому земельною ділянкою. Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про приведення частини земельної ділянки номер 7321087900:01:003:1157 у придатний для використання стан шляхом відновлення раніше знятого ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту), суд першої інстанції встановив, що не надано належних і допустимих доказів про первісний стан земельної ділянки позивача до виникнення спірних правовідносин (у якому стані була передана земельна ділянка на праві власності позивачу, чи існував на той час на вказаній земельній ділянці родючий шар ґрунту, тощо). Оскільки земельна ділянка передавалася позивачу з цільовим призначенням для будівництва, а не для сільськогосподарських потреб, тому наявність родючого шару ґрунту на час передання вказаної земельної ділянки не була обов`язковою умовою для її використанням за цільовим призначенням. Також не надано належних і допустимих доказів про те, що саме відповідачем було знято частину родючого шару ґрунту з частини земельної ділянки позивача. Апеляційний суд погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Статтею 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Згідно з частиною другою статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Як передбачено статтею 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Згідно зі статтею 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відповідно до частини другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21). Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Державного Акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 079105 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 7321087900:01:003:1157, площею 0,1184 га., цільове призначення, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою с. Чагор Чернівецького району Чернівецької області. Відповідно до витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку серії №НВ-3201379372024 ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 7321087900:01:003:1121, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться за адресою с. Чагор Чернівецького району Чернівецької області. Таким чином, судом встановлено, що земельні ділянки із кадастровими номерами 7321087900:01:003:1157, 7321087900:01:003:1121, які на момент розгляду справи перебувають у власності сторін, сформовані та внесені до Державного реєстру земель на підставі виготовленої у встановленому порядку технічної документації із землеустрою, межі вказаних земельних ділянок були встановлені в натурі та погоджені суміжними землекористувачами. Відповідно до висновку експерта №42 від 29 квітня 2025 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, фактичне (на місцевості) розташування, конфігурація, розміри та площа земельної ділянки, кадастровий номер 7321087900:01:003:1157, що належить ОСОБА_1 , відповідає розмірам, промірам та площі, які вказані у Державному акті на право власності на земельну ділянку Серія ЯД №079105, а саме: конфігурація - близька до прямокутної; розміри (проміри по периметру, в метрах) - 17.28, 68.50, 8.99, 5.87, 2.18, 69.97, площа - 0.1184 га. У зв`язку із відсутністю огорожі та межових знаків земельної ділянки, кадастровий номер 7321087900:01:003:1121, а також власника земельної ділянки ОСОБА_2 , який би міг зорієнтувати фактичне користування земельною ділянкою на місцевості, встановити фактичне розташування даної земельної ділянки не надається можливим. Відсутнє накладання земельних ділянок, кадастровий номер 7321087900:01:003:1121 та 7321087900:01:003:1157, одна на одну, відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки, а саме відповідно до каталогів координат поворотних точок окружних меж земельних ділянок, кадастровий номер 7321087900:01:003:1121 та 7321087900:01:003:1157. Встановити, чи має місце фактичне накладання земельних ділянок, кадастровий номер 7321087900:01:003:1121 та 7321087900:01:003:1157, одна на одну, у зв`язку із відсутністю огорожі, видимих межових знаків та власника земельної ділянки, кадастровий номер 7321087900:01:003:1121, який би міг зорієнтувати фактичне користування земельною ділянкою на місцевості, не надається можливим. Відсутнє порушення меж земельних ділянок, кадастровий номер 7321087900:01:003:1121 та 7321087900:01:003:1157, відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки, а саме відповідно до каталогів координат поворотних точок окружних меж земельних ділянок. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, про відновлення межі суміжних земельних ділянок та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, оскільки відповідно до ситуаційної схеми земельної ділянки кадастровий номер 7321087900:01:003:1157 котлован, який викопаний ОСОБА_2 знаходиться на належній йому земельній ділянці кадастровий номер 7321087900:01:003:1121. На аргументи апелянта, колегія суддів зазначає, що на підтвердження позовних вимог в даній справі, доводи які є предметом розгляду повинні бути підтверджені належними доказами, а у даному випадку належним доказом у цій справі є висновок експерта, який не підтвердив факт накладення земельної ділянки відповідача на земельну ділянку позивача, як і не знайшло свого підтвердження порушення відповідачем ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки позивача. Позивач ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції не заявляв клопотань про призначення додаткової експертизи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребовування доказів судом у випадках, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів. Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав оцінку всім поданим доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність належних і допустимих доказів того, що відповідачем було створено перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивача, здійснено зняття родючого шару ґрунту, знищення межових знаків або вчинено інші дії, які б свідчили про порушення прав позивача. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди позивача з наданою судом оцінкою доказів та власного тлумачення окремих обставин справи, однак не спростовують встановлених судом фактичних обставин та не містять належних доводів, які б свідчили про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 липня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Судді І.Б. Перепелюк І.Н. Лисак І.М. Литвинюк