Постанова 4809 № 398/4935/24

ПОСТАНОВА іменем України 30 червня 2026 року м. Кропивницький справа № 398/4935/24 провадження № 22-ц/4809/1375/26 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Мурашка С.І., за участю секретаря судового засідання Бойко В.В., учасники справи: заявник Кіровоградська обласна військова (державна) адміністрація, позивач Олександрійська окружна прокуратура Кіровоградської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою у спірних правовідносинах - Кіровоградської обласної військової адміністрації, відповідачі - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 травня 2026 року у складі судді Дубровської Н.М., В С Т А Н О В И В : У квітні 2026 року Кіровоградська обласна військова (державна) адміністрація (далі по тексту Кіровоградська ОВА) звернулась до суду із заявою про розстрочення виконання рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23.01.2026 по цивільній справі за позовом керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Кіровоградська обласна державна адміністрація, до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельними ділянками шляхом визнання недійсним наказу, договору дарування, скасування державної реєстрації речових прав та державної реєстрації земельних ділянок ( а.с.29-32). Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05.05.2026 заяву Кіровоградської ОВА про розстрочення виконання рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23.01.2026 задоволено. Відстрочено виконання судового рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23.01.2026 у справі №398/4935/24 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Кіровоградської обласної військової адміністрації на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у сумі 29500 грн до 01.10.2026 (включно). Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, а також на порушення судом норм процесуального права, просила її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені заяви відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що заявником не наведено беззаперечних доказів, які б дозволили задовольнити заяву про відстрочку виконання судового рішення, введення воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для відстрочки виконання рішення суду та не позбавляє можливості боржника виконувати рішення суду. Представник заявника ОСОБА_3 подала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу в якому просила ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05.05.2026 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення. Вказувала, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права. У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_3 заперечила задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05.05.2026 залишити без змін. Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про день, місце і час розгляду справи повідомлені належним чином. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, передбачених ст.367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала означеним вище вимогам не відповідає, виходячи з такого. Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Рішенням Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 по справі №1-7/2013 визначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом. У розумінні практики Європейського суду з прав людини частина перша статті шостої Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін. Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і за її межами. Згідно із частинами 1, 3, 4, 5 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Розстрочка, виходячи з положень вказаної статті це надання боржникові права проводити виконання рішення у частинах і в строки, встановлені судом. Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять його неможливим. Як роз`яснено Верховним Судом у постанові від 21.02.2019 у справі №2-54/08 при розгляді заяв щодо відстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Законом встановлено, що критерієм визначення підстав для розстрочки виконання рішення є обставини, які утруднюють виконання судового рішення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішити питання про їх наявність з урахуванням всіх обставин справи, а також прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження. Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку. Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому. Відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. Вирішуючи питання розстрочки виконання рішення суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням, але при цьому дотримувати баланс інтересів і боржника на його право на розстрочку чи відстрочення виконання судового рішення, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача. Задовольняючи заяву Кіровоградської ОВА про розстрочку виконання рішення суду суд першої інстанції виходив з того, що надані заявником докази підтверджують об`єктивну неможливість виконання ним рішення суду. Однак такий висновок суду не відповідає обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права. Колегія суддів звертає увагу, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Заявником у цій справі не доведено виникнення виняткових обставин, які об`єктивно ускладнюють виконання судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. Отже, суд першої інстанції задовольняючи заяву, фактично визнав достатніми підставами: відсутність бюджетних асигнувань; особливості бюджетного процесу; дію воєнного стану. Проте, вказані обставини колегія суддів не може прийняти до уваги оскільки, вони самі по собі не є виключними та не свідчать про неможливість виконання судового рішення, а наведені аргументи є загальними та типовими і не мають індивідуального характеру. Так, дійсно, бюджетне планування здійснюється заздалегідь. Втім, слід звернути увагу, що справа № 398/4935/24 перебувала в провадженні суду з 2024 року. 30.04.2025 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду. Кіровоградська обласна військова адміністрація жодного разу, на відміну від всіх інших учасників справи, не взяла участь у судових засіданнях, не цікавились ходом судового розгляду, що могло б суттєво вплинути на розуміння стану розгляду справи та закласти в бюджет на 2026 рік необхідні кошти для покриття судових витрат. Відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для відстрочення виконання судового рішення, оскільки усталена практика Верховного Суду виходить із того, що державний орган не може уникати виконання судового рішення з підстав неналежного бюджетного планування або відсутності фінансування. Так, у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №826/12123/16 зазначено, що відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для невиконання судового рішення органом державної влади. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №826/20221/15, де суд зазначив, що державні органи не можуть посилатися на відсутність фінансування як на підставу для уникнення виконання своїх зобов`язань. Крім того, у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №815/651/17 підкреслено, що фінансові труднощі суб`єкта владних повноважень не є виключною обставиною у розумінні процесуального закону. Суд першої інстанції не надав оцінки зазначеній судовій практиці та не пояснив причин відступу від неї. Крім того, Кіровоградська ОВА не надала жодного належного доказу того, що виконання рішення є об`єктивно неможливим, відсутня можливість перерозподілу коштів, а виплата 29500 грн створює критичну загрозу діяльності органу державної влади. Надані довідки лише підтверджують особливості внутрішнього бюджетного планування відповідача, однак не доводять неможливість виконання судового рішення. Твердження Кіровоградської ОВА про те, що вона прагне виконати рішення суду є безпідставним, оскільки заявником не надано будь-яких доказів того, що вона хоча б частково почала виплати стягувачу за рішенням суду. Отже, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, за результатами апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм процесуального права та невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За правилами п.2 ч.2 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанцій постановлена з порушенням норм процесуального та підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви Кіровоградської ОВА про розстрочку виконання судового рішення. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною першою цієї статті визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи убачається, що за подання апеляційної скарги відповідач сплатив судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп (а.с.83), який з огляду на задоволення апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача на користь відповідача. Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про стягнення з Кіровоградської ОВА 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Як свідчать матеріали справи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Черевко Є.М. надано договір про надання правничої допомоги б/н від 31.10.2024 та акт №3 прийому-передачі наданих послуг від 20.05.2026 (а.с.78 81). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 Постанови Верховного Суду від 24.10. 2019 у справі № 905/1795/18). Висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц. Верховний Суд у постанові від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22 дійшов висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям. З урахуванням встановлених обставин. на думку колегії суддів, розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 4 пункту 4 статті 137 ЦПК України та є неспівмірним з огляду на те, що предмет спору в цій справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, а зводяться фактично лише до складання адвокатом апеляційної скарги і направлення її через систему «Електронний суд» сторонам процесу та до апеляційного суду, а тому керуючись принципом співмірності, а також критеріям розумності та справедливості, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн, які підлягають стягненню з позивача. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 травня 2026 року скасувати. У задоволенні заяви Кіровоградської обласної військової (державної) адміністрації про розстрочення виконання рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області 23 січня 2026 року відмовити. Стягнути з Кіровоградської обласної військової адміністрації (ЄДРПОУ 00022543, м. Кропивницький, площа Героїв Майдану, 1) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. Стягнути з Кіровоградської обласної військової адміністрації (ЄДРПОУ 00022543, м. Кропивницький, площа Героїв Майдану, 1) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 01 липня 2026 року. Головуючий суддя О.І. Чельник Судді C.М. Єгорова С.І. Мурашко