Постанова КЦС ВС № 404/10458/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2026 року м. Київ справа № 404/10458/23 провадження № 61-2174св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач -Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», треті особи: Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», треті особи: Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зняття арешту з нерухомого майна за касаційною скаргою адвоката Васильченко Зої Сергіївни як представника ОСОБА_1 на рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 28 травня 2025 року у складі судді Кулінка Л. Д. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 січня 2026 року у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Дуковського О. Л., Письменного О. А., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати арешт зі спадкового майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме будинку АДРЕСА_1 , за реєстраційним номером обтяження 6570726, який зареєстровано реєстратором Державного нотаріального архіву в Кіровоградській області 12 лютого 2008 року. Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 24 липня 2023 року заведено спадкову справу № 62/2023 до майна спадкодавця. Водночас наявна інформація про арешт нерухомого майна, об`єкт обтяження-будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 6570726. 24 липня 2023 року приватний нотаріус направив запит про надання інформації щодо погашення ОСОБА_4 кредитного договору від 12 червня 2001 року. Філія Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» надала відповідь про неможливість встановити, у зв`язку з чим накладалась заборона, чи відповідає дійсності запис в державних реєстрах, оскільки в АТ «Ощадбанк» немає копій повідомлень про накладення обтяжень чи договорів, на підставі яких накладено заборону. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Фортечний районний суд м. Кропивницького рішенням від 28 травня 2025 року в задоволенні позову відмовив. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надала доказу в межах яких виконавчих проваджень накладено арешт, як і не надала доказів щодо боргових зобов`язань, чи існують вони на момент звернення до суду з позовом про зняття арешту з нерухомого майна. Доказів того, що арешт накладено саме в межах боргових зобов`язань перед АТ «Державний ощадний банк України» чи за повідомленням та з ініціативи цього банку, немає. Позивач є можливим спадкоємцем лише частки нерухомого майна. Короткий зміст постанови апеляційного суду Кропивницький апеляційний суд постановою від 22 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 28 травня 2025 року - без змін. Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції. Позивач не надала доказу, в межах яких виконавчих проваджень чи будь-яких інших зобов`язань накладено арешт, а також не підтвердила наявність у спадкодавця за життя боргових чи кредитних зобов`язань і не довела, що правовідносини, у зв`язку з якими накладено арешт, тривають. Також не обґрунтовано, з яких підстав нотаріус звернувся із запитом саме до АТ «Державний ощадний банк України», та не підтверджено, що арешт накладено в інтересах цього банку. Твердження про те, що арешт накладено у зв`язку із зобов`язаннями ОСОБА_4 перед АТ «Державний ощадний банк України», є лише припущенням. Короткий зміст касаційної скарги, відзиву на неї та їх узагальнені аргументи У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Васильченко З. С. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 28 травня 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 січня 2026 року й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Підставою касаційного оскарження вказує те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17, від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17 та постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 203/3435/21, від 17 грудня 2025 року у справі № 760/24514/24, від 28 серпня 2024 року у справі № 947/3602/21, від 12 липня 2023 року у справі № 214/2305/20, від 23 листопада 2023 року у справі № 569/25676/21, від 28 травня 2025 року у справі № 528/112/24. Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суди не звернули уваги на те, що до запиту приватного нотаріуса про надання інформації щодо погашення ОСОБА_4 кредитного договору від 12 червня 2001 року був доданий примірник договору застави 1, 4 сторінки, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального Писаковською О. І. 15 червня 2001 року за реєстровим № 1638. Отже, наявна інформація про існування договору застави, на підставі якого був накладений арешт. Суди дійшли хибного висновку про недоведеність позивачем факту накладення арешту саме АТ «Ощадбанк». Відсутність у банку відповідних документів не свідчить про ненакладення обмеження. У березні 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ «Ощадбанк», мотивований тим, що банк не є належним відповідачем у цій справі. Нерухоме майно, на яке накладено обтяження, в заставі банку не перебуває. Позивач не надав доказів, що за ініціативи та за участю АТ «Ощадбанк» було здійснено спірне обтяження. Позивач не надав доказів існування між ним і банком будь-яких правовідносин та наявність перешкод з боку банку щодо реалізації права розпорядження майном. Банк не порушував права та інтереси позивача. Скасування заборони є функцією державного реєстратора. Банк не є органом або суб`єктом, який здійснює повноваження у сфері державної реєстрації. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. 20 березня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 24 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Панчишиної С. С. із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька, ОСОБА_4 . Відповідно до повідомлення про накладення заборони відчуження об`єктів нерухомого майна 20 червня 2001 року за вихідним номером 106, приватний нотаріус Писаковська О. І. внесла заборону на житловий будинок на АДРЕСА_1 , на підставі договору застави від 18 червня 2001 року № 1635. Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 12 лютого 2008 року за № 6570726 реєстратором: Державного нотаріального архіву в Кіровоградській області зареєстровано обтяження; підстава обтяження: повідомлення, 106, 20 червня 2001 року, об`єкт обтяження: будинок, адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_4 , причина відсутності коду: інша причина відсутності коду; додаткові дані: архівний запис 128260-1493 від 21 червня 2001 року вх. № 488, заявник- ОСОБА_5 , Держнотархів. Приватний нотаріус направила запит до АТ «Державний Ощадний банк України» щодо надання інформації про погашення громадянином ОСОБА_4 кредитного договору від 12 червня 2001 року. АТ «Державний ощадний банк України» повідомило, що Національний банк України постановою від 27 листопада 2018 року № 130 «Про затвердження Правил застосування переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку та банків України» встановив граничний строк зберігання кредитних справ, який становить 5 років. Таким чином, неможливо встановити, у зв`язку з чим накладалась заборона, чи відповідає дійсності запис в державних реєстрах, оскільки в АТ «Ощадбанк» немає копій повідомлень про накладення обтяжень чи договорів на підставі яких можливо було накладено заборону. Згідно з листом Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомлено, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчих проваджень, Електронного архіву та ВП-спецрозділ у відділі на виконанні не перебували виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_4 , у зв`язку з чим державний виконавець відділу не накладав арешт на нерухоме майно.

Позиція Верховного Суду Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковомузадоволенню з огляду на таке. Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 вказувала, що вона не має можливості реалізувати право власності на спадкове майно, оскільки наявний арешт (обтяження) перешкоджає отриманню свідоцтва про право на спадщину за законом. Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу). Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України). У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У цій справі апеляційний суд встановив, що ОСОБА_6 є спадкоємцем майна померлого батька, власника будинку, щодо якого заявлено вимогу про скасування арешту. За обставинами цієї справи, АТ «Державний ощадний банк України» повідомило про неможливість встановити у зв`язку з чим накладалась заборона, чи відповідає дійсності запис в державних реєстрах, оскільки в АТ «Ощадбанк» немає копій повідомлень про накладення обтяжень чи договорів, на підставі яких можливо було накласти заборону. Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили із того, що твердження про накладення арешту на забезпечення зобов`язань спадкодавця саме перед АТ «Державний ощадний банк України» ґрунтується на припущеннях. Разом із тим суди не надали належної оцінки запиту приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Панчишиної С. С., направленого АТ «Державний ощадний банк», щодо надання інформації про погашення громадянином ОСОБА_4 кредитного договору від 12 червня 2001 року, та в разі погашення кредиту надання заяви про вилучення обтяження - заборони на нерухоме майно - житловий будинок на АДРЕСА_1 , який був предметом застави. Також до запиту додано копію договору застави 1, 4 сторінки, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Писаковською О. І. 15 червня 2001 року за реєстровим № 1638. Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Відповідно до статті 28 Закону України «Про заставу» право застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій фактично обмежилися тим, що позивач не довела, що обтяження накладено саме на забезпечення зобов`язань спадкодавця перед АТ «Державний ощадний банк України». При цьому суди не врахували, що відповідь АТ «Державний ощадний банк України» про відсутність документів, які б дозволяли встановити підстави накладення заборони, сама по собі не спростовує і не виключає можливості існування в минулому правовідносин між спадкодавцем і банком. За таких обставин суди не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції не має процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на норми статті 400 ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Ураховуючи, що суди попередніх інстанцій не виконали вимоги, передбачені процесуальним законодавством України щодо встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неправильно застосували норми матеріального права, судові рішення не є законними і обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду суду слід урахувати вищенаведене, дослідити докази, що містяться в матеріалах справи, надати їм належну правову оцінку, а також з`ясувати зміст позовних вимог в частині виду заборони (обтяження) і характер спірного обтяження, яке позивач просить усунути, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і норм закону. Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу адвоката Васильченко Зої Сергіївни як представника ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 28 травня 2025 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 січня 2026 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий М. Є. Червинська Судді І. А. Воробйова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун