Постанова КЦС ВС № 754/3497/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року м. Київ справа № 754/3497/23 провадження № 61-17032св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Державний торговельно-економічний університет, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Печеніжинська селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області; розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гресько Василь Васильович, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року у складі колегії суддів Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Томин О. О., ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного торговельно-економічного університету, третя особа - Печеніжинська селищна рада Коломийського району Івано-Франківської області, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на навчанні, відшкодування моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що з 01 вересня 2021 року ОСОБА_1 був студентом відділення «Правознавство та інформаційні технології» денної форми навчання Коломийського економіко-правового фахового коледжу Київського торговельно-економічного університету (далі - коледж). Однак наказом коледжу від 20 жовтня 2022 року № 108-с «Про відрахування з числа студентів коледжу» його відраховано з числа студентів цього коледжу за одноразове грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку коледжу, а саме паління електронних сигарет у приміщенні навчального закладу. З наказом позивач не погодився, оскільки директор коледжу не мав компетенції приймати рішення щодо його відрахування з числа студентів. Таке рішення було прийнято без погодження з радою студентського самоврядування та без погодження із службою у справах дітей. Сама підстава для його відрахування (паління електронної сигарети) не була визначена як одноразове грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку коледжу. Крім того, не враховано, що на момент відрахування позивачу було 15 років, а у такому віці за паління він не може нести навіть адміністративну відповідальність. Тому наказ у частині його відрахування є незаконним та підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на навчанні. У зв`язку із порушенням відповідачем його особистого немайнового права на освіту незаконним наказом, на підставі якого він був відрахований, позивач зазнав моральної шкоди через душевні страждання, які він пережив у зв`язку із відрахування як недисциплінованого студента, невизначеність свого майбутнього, вимушеною зміною життєвих обставин (пошук іншого навчального закладу, зміна кола спілкування, зміна спеціальності у навчанні), тому вважав, що має право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн. Позивач просив суд: - визнати незаконним та скасувати пункт 1 наказу директора Відокремленого структурного підрозділу «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж ДТЕУ» Державного торговельно-економічного університету від 20 жовтня 2022 року № 108-с «Про відрахування з числа студентів коледжу» в частині відрахування з числа студентів коледжу ОСОБА_1 , студента групи К-21 денної форми навчання спеціальності 123 «Комп`ютерна інженерія» за одноразове грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку коледжу, а саме паління електронних сигарет у приміщені навчального закладу (в аудиторії); - поновити його студентом другого курсу денної форми здобуття освіти за кошти державного (регіонального) бюджету Відокремленого структурного підрозділу «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж ДТЕУ» Державного торговельно-економічного університету за спеціальністю 123 «Комп`ютерна інженерія»; - стягнути з Державного торговельно-економічного університету на свою користь 30 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області рішенням від 05 серпня 2024 року позов задовольнив частково. Визнав незаконним та скасував пункт 1 наказу Відокремленого структурного підрозділу «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж ДТЕУ» Державного торговельно-економічного університету від 20 жовтня2022 року № 108-с «Про відрахування з числа студентів коледжу», в частині відрахування з числа студентів коледжу ОСОБА_1 , студента групи К-21 денної форми навчання спеціальності 123 «Комп`ютерна інженерія» за одноразове грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку коледжу, а саме паління електронних сигарет у приміщені навчального закладу (в аудиторії). Поновив ОСОБА_1 на навчання у Відокремленому структурному підрозділі «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж ДТЕУ» Державного торговельно-економічного університету, студентом другого курсу денної форми здобуття освіти, за освітньо-професійною програмою комп`ютерна інженерія, за спеціальністю 123 «Комп`ютерна інженерія», із фінансуванням за рахунок коштів державного бюджету (державне замовлення). Стягнув з Державного торговельно-економічного університету на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнув з Державного торговельно-економічного університету на користь держави судовий збір у розмірі 2 147, 20 грн. Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції не визнав зміст пояснювальної записки ОСОБА_1 про те, що він палив як достовірний і належний доказ, оскільки Правила внутрішнього розпорядку не містять положень про те, що за паління у приміщеннях коледжу або за порушення заборони паління в коледжі студент відраховується з навчання. Відповідач не надав суду будь-яких доказів, що на момент вступу позивача до коледжу у відповідача існували чіткі письмові правила про те, що прямим наслідком порушення заборони паління у приміщеннях є відрахування студента з навчання. За змістом наказу про відрахування позивача з навчання його відраховано саме за одноразове грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку коледжу, яким директор коледжу вважав паління електронних сигарет у приміщенні коледжу, а не за порушення конкретного пункту договору. Суд вказав, що відповідачем не надано суду доказів того, що наказ директора коледжу від 01 вересня 2022 року № 45-Н про категоричну заборону паління тютюнових виробів доведено до відома позивача. Суд зазначив, що Положення про коледж, Правила внутрішнього розпорядку, контракт із директором коледжу, Закони України «Про освіту» та «Про фахову передвищу освіту» не надавали права директору одноосібно визначати будь-які підстави для відрахування студентів, у тому числі й за паління сигарет у приміщеннях коледжу. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції вказав, що позивач не надав суду доказів про глибину своїх душевних страждань, яких він зазнав у зв`язку із його відрахуванням із навчання. Однак сам факт необхідності зміни навчального закладу, а з ним і свого звичного кола спілкування (яке сформувалось за рік його навчання) та освітньо-професійної програми, не з власної волі, дитиною у віці 15 років під час учбового року і другого року навчання об`єктивно свідчить про те, що позивач зазнав душевних страждань у зв`язку із своїм незаконним відрахуванням. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позовної вимоги про поновлення на навчання у Відокремленому структурному підрозділі «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж ДТЕУ» Державного торговельно-економічного університету денної форми навчання як студента другого курсу початкового рівня (короткого циклу) вищої освіти спеціальності 123 «Комп`ютерна інженерія» для здобуття вищої освіти за кошти державного бюджету. Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 20 листопада 2024 року рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 серпня 2024 року скасував, ухвалив нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні позову. Постанова суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що пунктом 8 договору про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти від 01 вересня 2021 року № 160, укладеним між коледжем та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (матір`ю позивача) передбачено, що здобувач зобов`язаний дотримуватися вимог законодавства, установчих документів, Правил внутрішнього розпорядку. Відповідно до пункту 14 договору здобувач може бути відрахований із закладу з підстав, визначених статтею 44 Закону України «Про фахову передвищу освіту», в тому числі за порушення умов договору. Таким чином, враховуючи, що мало місце паління позивачем у приміщенні навчальної аудиторії коледжу, що є порушенням договору про надання освітніх послуг від 01 вересня 2021 року та Правил внутрішнього розпорядку, апеляційний суд вважав, що спірний наказ у частині відрахування з числа студента коледжу ОСОБА_1 за одноразове грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку коледжу, а саме паління електронних сигарет у приміщені навчального закладу (в аудиторії) є правомірним, а тому відсутні підстави для його скасування. Також апеляційний суд виснував про безпідставність вимоги позивача про відшкодування йому моральної шкоди. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи особи, яка її подала 21 грудня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гресько В. В., через підсистему «Електронний суд», звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року у цій справі, у якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року та залишити в силі рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 серпня 2024 року. У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема пункту 5 частини першої статті 44 Закону України «Про фахову передвищу освіту»). Заявник вказує, що договір по надання освітніх послуг не передбачав такої підстави для відрахування з навчання ОСОБА_1 як паління або порушення заборони паління сигарет у приміщенні коледжу. Відповідно до пункту 15 Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 15 липня 1996 року № 245, навчальний заклад не отримував погодження служби у справах дітей з метою відрахування позивача. У суду апеляційної інстанції були відсутні підстави кваліфікувати поведінку позивача як одноразове грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку з огляду на характер проступку, обставини його вчинення, а також відсутність негативних наслідків для закладу освіти і учасників освітнього процесу. Крім того, директор закладу передвищої освіти не наділений повноваженнями одноосібно визначати критерії одноразового грубого порушення дисципліни. Провадження у суді касаційної інстанції Верховний Суд ухвалою від 13 січня 2025 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою, витребував справу із суду першої інстанції та надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2026 року визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Сердюк В. В. (суддя-доповідач), судді Осіян О. М., Сакара Н. Ю. Відзив на касаційну скаргу не подано. Фактичні обставини справи, встановлені судами Відповідно до наказу директора Відокремленого структурного підрозділу «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж Київського національного торговельно-економічного університету» Гарата Р. М. від 29 липня 2021 року № 73-С, з 01 вересня 2021 року ОСОБА_1 (у віці 14 років) зараховано студентом 1 курсу денної форми здобуття освіти, за кошти державного (регіонального) бюджету, на спеціальність «Комп`ютерна інженерія» (т. 1, а. с.126-128). Згідно із студентським квитком НОМЕР_1 , який виданий 01 вересня 2021 року, ОСОБА_1 був студентом цього коледжу (т. 1, а. с. 22). Наказом директора Відокремленого структурного підрозділу «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж ДТЕУ» Гарата Р. М. від 20 жовтня 2022 року № 108-С відраховано з числа студентів коледжу ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (якому виповнилося на той момент 15 років), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - студентів групи К-21, денної форми навчання, спеціальності 123 «Комп`ютерна інженерія», за одноразове грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку коледжу, а саме: паління електронних сигарет у приміщенні навчального закладу (в аудиторії) (т. 1, а. с. 23, 138 та 194-195). Як вбачається з протоколу № 6 засідання ради студентського самоврядування Відокремленого структурного підрозділу «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж Державного торговельно-економічного університету» від 19 жовтня 2022 року, вирішено надати згоду на відрахування з числа студентів коледжу студентів 2 курсу групи К-21 спеціальності 123 «Комп`ютерна інженерія», в тому числі і ОСОБА_1 , за одноразове грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку, а саме паління електронних сигарет у приміщенні навчального закладу (т. 2, а. с. 190). У пояснювальній записці від 18 жовтня 2022 року ОСОБА_1 зазначив, що з Правилами внутрішнього розпорядку щодо заборони паління в коледжі та відрахування за це він ознайомлений під час вступу до навчального закладу (т. 1, а. с.130). Відповідно до договору про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти від 01 вересня 2021 року № 160 (який було укладено між коледжем та ОСОБА_8 і ОСОБА_3 , матір`ю позивача) коледж узяв на себе зобов`язання здійснити підготовку ОСОБА_1 за денною формою здобуття освіти за освітньо-професійною програмою «Комп`ютерна інженерія», за спеціальністю 123 «Комп`ютерна інженерія» для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра. Здобувач освіти зобов`язаний: дотримуватися вимог законодавства, установчих документів, Правил внутрішнього розпорядку; виконувати вимоги щодо охорони праці, техніки безпеки та безпеки життєдіяльності виробничої санітарії, протипожежної безпеки, передбачені відповідними правилами та інструкції (пункт 8). Законний представник або здобувач, який є повнолітньою особою у разі нанесення збитків закладу відшкодовує їх у повному обсязі (пункт 10). У разі невиконання чи неналежного виконання зобов`язань передбачених договором, сторони несуть відповідальність відповідно до закону (пункт 13). Здобувач може бути відрахований із закладу з підстав, визначених статтею 44 Закону України «Про фахову передвищу освіту», у тому числі за порушення умов договору (пункт 14) (т. 1, а. с. 131-132). Наказом директора коледжу від 01 вересня 2022 року № 45-Н встановлено категоричну заборону студентам, викладачам, працівникам та іншим особам, паління тютюнових виробів, а також електронних сигарет і кальянів у приміщенні та на території коледжу. Наказом директора також визначено, що за паління на території та в приміщенні навчального закладу до працівників застосувати дисциплінарні стягнення у вигляді догани і звільнення, а до студентів - відрахування з коледжу (за одноразове грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку). Заступнику директора з виховної роботи ОСОБА_9 разом із кураторами академічних груп під час виховних годин наказано проводити пояснювальну роботу серед студентів щодо заборони паління. Також вирішено довести вимоги даного наказу до працівників та студентів коледжу шляхом його розміщення на інформаційних стендах (т. 1, а. с.192-193). Положенням про Відокремлений структурний підрозділ «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж Державного торговельно-економічного університету» (т. 1, а. с. 76-83) встановлено, що: організація освітнього процесу у коледжі, прийом, відрахування, переведення і поновлення студентів, отримання другої вищої освіти, регулюються правилами та положеннями, що розробляються коледжем відповідно до законодавства України (пункт 5.4); за порушення вимог Статуту Університету, цього Положення, Правил внутрішнього розпорядку Коледжу, навчальної дисципліни, правил проживання в гуртожитку, невиконання інших вимог нормативно-правових актів до студента або іншої особи, яка навчається у коледжі можуть застосовуватися стягнення в порядку, встановленому Правилами внутрішнього розпорядку коледжу (пункт 5.10); особи, які навчаються в коледжі, можуть бути відраховані: у разі завершення навчання за відповідною освітньою програмою; за власним бажанням; у разі переведення до іншого закладу освіти; за невиконання навчального плану (академічну неуспішність); за порушення умов договору (контракту), укладеного між коледжем та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання; в інших випадках, передбачених законодавством України (пункт 5.11). Відповідно до пункту 6.12. Правил внутрішнього розпорядку, затверджених зборами трудового колективу 10 грудня 2021 року, студентам забороняється палити в приміщенні коледжу (т. 1, а. с. 139-145). Пунктом 6.15 передбачено, що за порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку до студентів може вживатися таке дисциплінарне стягнення як відрахування з коледжу. Відрахування з коледжу можливе, зокрема, за одноразове грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку коледжу (підпункт «к»). Положенням про організацію освітнього процесу здобувачів фахової передвищої освіти Відокремленого структурного підрозділу «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж Державного торговельно-економічного університету» (т. 2, а. с. 12-52) передбачено, що підставами для відрахування здобувачів фахової передвищої освіти є у тому числі одноразове грубе порушення навчальної дисципліни або Правил внутрішнього розпорядку (пункт 14.1); поновлення до складу здобувачів фахової передвищої освіти можливе незалежно від тривалості перерви у навчанні, причини відрахування та форми здобуття освіти (пункт 15.3.) Між Відокремленим структурним підрозділом «Коломийський політехнічний фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка» (виконавець) та ОСОБА_10 (замовником) 09 листопада 2022 року укладено договір про платні освітні послуги № 138, за яким виконавець взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання студента ОСОБА_1 за денною формою здобуття освіти, за освітньо-професійною програмою «Менеджмент», за спеціальністю «Менеджмент», із терміном навчання 2 роки і 6 місяців, із загальною вартістю навчання 40 900,00 грн (т. 1, а. с.171).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до положень частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним критеріям оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідає з огляду на таке. Згідно зі статтею 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. У пункті 18 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» зазначено, що освітня послуга - комплекс визначених законодавством, освітньою програмою та/або договором дій суб`єкта освітньої діяльності, що мають визначену вартість та спрямовані на досягнення здобувачем освіти очікуваних результатів навчання. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 17 Закону України «Про фахову передвищу освіту» система забезпечення закладами фахової передвищої освіти якості освітньої діяльності та якості фахової передвищої освіти (внутрішня система забезпечення якості освіти) включає, зокрема, забезпечення дотримання вимог правової визначеності, оприлюднення та послідовного дотримання нормативних документів закладу фахової передвищої освіти, що регулюють усі стадії підготовки здобувачів фахової передвищої освіти (прийом на навчання, організація освітнього процесу, визнання результатів навчання, переведення, відрахування, атестація тощо). Частиною другою статті 35 Закону України «Про фахову передвищу освіту» передбачено, що керівник є представником закладу фахової передвищої освіти у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності, але в межах повноважень, передбачених законом та установчими документами закладу фахової передвищої освіти. Пунктом 14 частини третьої статті 35 Закону України «Про фахову передвищу освіту» передбачено, що керівник закладу передвищої освіти у встановленому законодавством порядку відраховує із закладу фахової передвищої освіти та поновлює на навчання в ньому осіб, які навчаються (навчалися) у закладі (закладах) фахової передвищої освіти. Відповідно до частини першої статті 44 Закону України «Про фахову передвищу освіту» підставою для відрахування здобувача фахової передвищої освіти є: 1) завершення навчання за відповідною освітньо-професійною програмою; 2) власне бажання; 3) переведення до іншого закладу фахової передвищої освіти або до закладу професійної (професійно-технічної) освіти, загальної середньої освіти (для здобувачів фахової передвищої освіти, які зараховані на основі базової середньої освіти, протягом першого і другого років навчання); 4) невиконання індивідуального навчального плану; 5) порушення умов договору про надання освітніх послуг, який є підставою для зарахування; 6) порушення академічної доброчесності; 7) стан здоров`я (за наявності відповідного висновку); 8) інші випадки, визначені законом. Суди встановили, що відповідно до договору про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти від 01 вересня 2021 року № 160 (який було укладено між Коледжем та ОСОБА_8 і ОСОБА_3 , матір`ю позивача) коледж узяв на себе зобов`язання здійснити підготовку ОСОБА_1 за денною формою здобуття освіти за освітньо-професійною програмою «Комп`ютерна інженерія», за спеціальністю 123 «Комп`ютерна інженерія» для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра. За цим договором заклад зобов`язаний здійснювати навчання здобувача на рівні стандартів саме фахової передвищої освіти відповідно до ліцензійних умов провадження освітньої діяльності та інших вимог законодавства (підпункт 2 пункт 6). Здобувач освіти зобов`язаний: дотримуватись вимог законодавства, установчих документів, 'правил внутрішнього розпорядку; виконувати вимоги щодо охорони праці, техніки безпеки та безпеки життєдіяльності виробничої санітарії, протипожежної безпеки, передбачені відповідними правилами та інструкції (пункт 8). Законний представник або здобувач, який є повнолітньою особою у разі нанесення збитків закладу відшкодовує їх у повному обсязі (пункт 10). У разі невиконання чи неналежного виконання зобов`язань передбачених договором, сторони несуть відповідальність відповідно до закону (пункт 13). Здобувач може бути відрахований із закладу з підстав, визначених статтею 44 Закону України «Про фахову передвищу освіту», у тому числі за порушення умов договору (пункт 14). Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що сторони договору про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти від 01 вересня 2021 року № 160 передбачили істотні умови договору про предмет договору, а також умови щодо наслідків порушення зобов`язання. За змістом статей 12, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно із частинами першою та другою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, щоб реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13, провадження № 14-400цс19; від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції на підставі повного та всебічного дослідження у справі доказів встановивши, що ОСОБА_1 палив електронні сигарети у приміщенні навчального закладу, чим вчинив грубе порушення пункту 8 договору про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти від 01 вересня 2021 року № 160 та Правил внутрішнього розпорядку навчального закладу, за що передбачена відповідальність у вигляді відрахування із навчального закладу, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Колегія суддів зазначає, що згоду на відрахування з числа студентів коледжу студентів 2 курсу групи К-21 спеціальності 123 «Комп`ютерна інженерія», в тому числі і ОСОБА_1 , за одноразове грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку, а саме паління електронних сигарет у приміщенні навчального закладу, надано студентським самоврядуванням Відокремленого структурного підрозділу «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж Державного торговельно-економічного університету», що підтверджується витягом із протоколу № 6 від 19 жовтня 2022 року. Крім того, факт порушення вимог Правил внутрішнього розпорядку та умов договору про надання освітніх послуг підтверджено показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , яким апеляційний суд надав належну правову оцінку. Відрахування позивача відбулося на підставі наказу директора Відокремленого структурного підрозділу «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж ДТЕУ» Гарата Р. М. від 20 жовтня 2022 року № 108-С, який діяв у межах повноважень, передбачених пунктом 14 частини третьої статті 35 Закону України «Про фахову передвищу освіту». Доводи заявника про те, що при відрахуванні із навчального закладу відповідно до пункту 15 Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 15 липня 1996 року № 245, навчальний заклад не отримував погодження служби у справах дітей для відрахування позивача не впливають на правильність висновку суду апеляційної інстанції, оскільки, підписавши договір, позивач був обізнаний про негативні наслідки, які настануть у разі вчинення грубого порушення умов договору. Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги за пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема пункту 5 частини першої статті 44 Закону України «Про фахову передвищу освіту», оскільки суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, правильно застосував норми матеріального права, а порушень норм процесуального права колегія суддів не встановила, тому підстави для формування висновку Верховного Суду відсутні. Також колегія судів звертає увагу, що право позивача на здобуття передвищої освіти не є порушеним, оскільки матеріали справи містять докази подальшого навчання ОСОБА_1 у Відокремленому структурному підрозділім «Коломийський політехнічний фаховий коледж Національного університету за денною формою здобуття освіти, за освітньо-професійною програмою «Менеджмент», за спеціальністю «Менеджмент», із терміном навчання 2 роки і 6 місяців, із загальною вартістю навчання 40 900,00 грн (т. 1, а. с.171). Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення інших обставин справи, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Водночас суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). У справі, що розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені апеляційним судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятого судом апеляційної інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявника. За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Суд апеляційної інстанціївідповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України). Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін. Щодо судових витрат Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гресько Василь Васильович, залишити без задоволення. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді В. В. Сердюк О. М. Осіян Н. Ю. Сакара