Постанова КЦС ВС № 303/3589/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2026 року м. Київ справа № 303/3589/24 провадження № 61-6748св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), суддів: Лідовця Р. А., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Стойка Надія Михайлівна, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 березня 2026 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кожух О. А., Джуги С. Д. Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Стойки Н. М. про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 18 серпня 2005 року між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № МКА1СА00000002, за умовами якого банк надав йому кредит у розмірі 15 633,00 дол. США до 17 серпня 2009 року.

3. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 23 серпня 2005 року між ним, банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку банку було передано житловий будинок загальною площею 81,70 кв. м та житловий будинок загальною площею 108,00 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Посилався на те, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 липня 2013 року у рахунок погашення кредитної заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки. Ухвалою цього ж суду від 02 червня 2016 року розстрочено виконання зазначеного рішення суду. 5. 02 грудня 2016 року приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Стойка Н. М. здійснила державну реєстрацію права власності на зазначений вище предмет іпотеки за АТ КБ «Приватбанк».

6. Вважав, що державна реєстрація за АТ КБ «Приватбанк» права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є протиправною, оскільки заявником не було подано усіх документів, передбачених пунктом 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127. Крім того, не було дотримано вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

7. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за номером 17824288, реєстраційний номер об`єкта 1106166221104. Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

9. Скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Стойки Н. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32729720 від 05 грудня 2016 року про реєстрацію права власності за ПАТ КБ «ПриватБанк» на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

10. У задоволенні позовних вимог, заявлених до приватного нотаріуса Стойки Н. М., відмовлено.

11. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюване рішення державного реєстратора прийняте без урахування заборони, встановленої Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та наявності ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 червня 2015 року про відстрочення виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, під час здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем не було проведено оцінку предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності та не надіслано результати такої оцінки іпотекодавцям. Відсутні також докази надіслання та вручення позивачу письмової вимоги про усунення порушень основного зобов`язання. З урахуванням наведеного, суд першої інстанцій дійшов висновку, що у приватного нотаріуса були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на спірну нерухомість за банком.

13. Водночас, оскільки спір у позивача виник з АТ КБ «ПриватБанк» щодо предмета іпотеки, державний реєстратор - приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Стойка Н. М. є неналежним відповідачем, що є підставою для відмови у задоволенні вимог до такого відповідача.

14. Вирішуючи питання про застосування наслідків пропуску позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що тривалий розгляд справи № 303/5544/18 (з вересня 2018 до березня 2023 року), а також звернення позивача до суду з позовною заявою у цій справі через незначний проміжок часу після залишення його попереднього позову без розгляду, свідчить про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду. Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції

15. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 03 березня 2026 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

16. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 лютого 2025 року в частині задоволеної позовної вимоги та щодо розподілу судових витрат скасовано та постановлено у справі нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову до АТ КБ «ПриватБанк» про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

17. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

18. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав у державного реєстратора для проведення державної реєстрації права власності на спірний будинок за банком. Водночас апеляційний суд вважав, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні його вимог. Ураховано, що позивач у 2018 році вже звертався у межах строку позовної давності до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» та приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Стойки Н. М. про визнання недійсним рішення про перехід права власності на нерухоме майно, який ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 березня 2023 року залишено без розгляду за заявою позивача. Залишення позову без розгляду не зупиняє перебіг позовної давності. Поважних причин пропуску позовної давності апеляційний суд не встановив. Узагальнені доводи касаційної скарги 19. 15 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 березня 2026 року, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 лютого 2025 року залишити в силі.

20. Підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц, у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 204/2113/14-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007, від 19 жовтня 2022 року у справі № 354/397/17, від 24 квітня 2024 року у справі № 2-2330/2006, від 25 вересня 2024 року у справі № 760/19995/21-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Вказує, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не звернув уваги на його заяву про поновлення йому строку для повторного звернення до суду. Позивач акцентує увагу, що вперше поданий ним позов залишено без розгляду у зв'язку з ненаданням приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Стойкою Н. М. документів, які стали підставою для прийняття оспорюваного рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки. За відсутності професійної правничої допомоги він вважав, що залишення позову без розгляду забезпечить додатковий час для отримання таких доказів.

22. Вважає, що суд першої інстанції, який встановив факт порушення позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки та наявність поважних причин, які перешкоджали йому звернутися до суду у межах позовної давності, дійшов законного і обґрунтованого висновку про задоволення позову. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

23. Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Закарпатського апеляційного суду від 03 березня 2026 року, відкрито касаційне провадження у справі № 303/3589/24, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. 24. 08 червня 2026 року матеріали цивільної справи № 303/3589/24 надійшли до Верховного Суду.

25. Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2026 року справу № 303/3589/24 призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов Фактичні обставини справи, встановлені судами

26. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №MKA1GA00000002 від 18 серпня 2005 року, 23 серпня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку банку було передано нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме: житловий будинок літери А-А' загальною площею 81,70 кв. м, житловою площею 43,20 кв. м, житловий будинок літери Б загальною площею 108,00 кв. м, житловою площею 35,70 кв. м, сарай літери Е, вбиральня літери У, споруди №1-2, бруківка І. Предмет іпотеки на час укладання іпотечного договору належав ОСОБА_2 в частині 3/8 та ОСОБА_1 в частині 5/8 на підставі свідоцтва про право власності (виданого на підставі рішення виконкому Мукачівської міської ради № 128 від 28 травня 2002 року). Предмет іпотеки зареєстрований як окремий виділений в натурі об`єкт права власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

27. Пунктом 15.7. договору іпотеки передбачено випадки, коли іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

28. Згідно з пунктом 26 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця; продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

29. З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 травня 2024 року №379295459 вбачається, що за ПАТ КБ «ПриватБанк» зареєстровано право власності на зазначену вище нерухомість, дата, час державної реєстрації: 02 грудня 2016 року 13:31:21, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32729720 від 05 грудня 2016 року 15:55:08, документи, подані для державної реєстрації: договір іпотеки, серія та номер: 3389, виданий 02 грудня 2016 року, видавник: ПН Мукачівський МНО Ришкович О. В., додаткова угода до договору іпотеки від 23 серпня 2005 року, серія та номер: 504, виданий 21 серпня 2009 року, видавник: ПН Мукачівського МНО Пуга А. М.; повідомлення, серія та номер: б.н, виданий 29 лютого 2016 року, видавник: ПАТ КБ ПриватБанк; повідомлення, серія та номер: б.н., виданий 15 листопада 2016 року, ПАТ КБ «ПриватБанк».

30. Ухвалою Мукачівського міськрайонного суд Закарпатської області від 02 березня 2023 року у справі № 303/5544/18, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 28 червня 2023 року, позов ОСОБА_1 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Стойки Н. М., ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним рішення державного реєстратора про внесення запису щодо переходу права власності залишено без розгляду.

31. Постановою Верховного Суду від 25 січня 2024 рокукасаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 березня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 червня 2023 року залишено без змін. Позиція Верховного Суду

32. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

33. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

34. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

35. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

36. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

37. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

38. Спірні правовідносини стосуються правомірності застосування іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

39. Суд першої інстанції, встановивши порушення державним реєстратором Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», вважав позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими. Підстав для застосування наслідків спливу позовної давності не встановив з огляду на наявність поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду (перебування цивільної справи за позовом позивача в провадженні суду, а також звернення позивача до суду з позовною заявою у цій справі через незначний проміжок часу після залишення його попереднього позову без розгляду).

40. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, однак вважав, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення частини першої статті 265 ЦК України. Зазначено, що позивач пропустив загальну позовну давність тривалістю більше ніж у три роки за відсутності поважних причин.

41. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження та згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України становлять межі касаційного перегляду, справа в касаційному порядку переглядається лише в частині вирішення питання про застосування наслідків спливу позовної давності.

42. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

43. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

44. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

45. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

46. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.

47. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

48. Відповідно до статті 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

49. Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що за своєю правовою природою залишення позову без розгляду є відмовою суду розглянути звернення особи про захист її порушеного права (позов) внаслідок визначених процесуальним законодавством недоліків або дій цієї особи. Особа може повторно звернутись до суду з такими ж вимогами. Перебіг позовної давності обчислюється за загальним правилом від дня, коли особа довідалася (могла довідатись) про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України) (пункти 95, 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19).

50. Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

51. Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку захистити належне їй цивільне право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право судового захисту, здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

52. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але згідно з частиною п`ятою статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 та у справі № 911/3677/17).

53. Разом з тим саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.

54. У пункті 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року справі № 904/3405/19 вказано, що питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

55. Для приватного права є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц).

56. Встановивши, що оспорюване рішення державного реєстратора було прийняте 05 грудня 2016 року, у вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом щодо його оскарження, який ухвалою від 02 березня 2023 року було залишено без розгляду за його ж заявою, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для застосування до поданого у квітні 2024 року позову у справі, що переглядається, наслідків спливу позовної давності, про застосування яких заявлено відповідачем.

57. Колегія суддів додатково зауважує, що залишення первісно поданого позову ОСОБА_1 без розгляду за його заявою є способом реалізації позивачем своїх прав, що не залежить від волі інших учасників процесу, про що було зазначено Верховним Судом у постанові від 25 січня 2024 року у справі № 303/5544/18. Тоді як кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

58. Посилання заявника на його юридичну необізнаність, оскарження ухвали про залишення його первісного позову без розгляду, а також відсутності необхідних для розгляду справи доказів, є необґрунтованими. З урахуванням зазначеної вище процесуальної поведінки позивача, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності у справі, яка переглядається, обставини, які з об`єктивних, незалежних від позивача причин унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову та могли б стати підставою для захисту права у випадку пропуску позовної давності.

59. Європейський суд з прав людини вказував, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем держав-учасниць Конвенції та спрямований на забезпечення юридичної визначеності, захисту потенційних відповідачів від прострочених позовів, а також на запобігання несправедливості, яка може виникнути у разі розгляду судами справ щодо подій віддаленого минулого на підставі доказів, що з плином часу могли втратити достовірність або повноту (справа «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), заяви № 22083/93, № 22095/93, рішення від 22 жовтня 1996 року; справа «Золотас проти Греції» (Zolotas v. Greece (No. 2)), заява № 66610/09, рішення від 29 січня 2013 року).

60. Суд апеляційної інстанції повно встановив фактичні обставини справи, надав правову оцінку причинам пропуску позивачем позовної давності, урахував тривалість такого пропуску та дійшов законного і обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з підстав пропуску позовної давності.

61. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

62. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

63. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

64. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19(910/13492/21)).

65. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

66. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

67. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення. Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 березня 2026 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: Р. А. Лідовець О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк