Постанова КГС ВС № 910/6476/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2026 року м. Київ cправа № 910/6476/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Булгакової І.В. (головуючої), Власова Ю.Л. та Малашенкової Т.М., за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є., представників учасників справи: позивача - фізичної особи-підприємця Рогози Валентина Володимировича - Письменна Н.В., адвокат (ордер ВЕ №1166006 від 19.08.2025), відповідача - Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Іздебська У.І.,(самопредставництво), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 (суддя Блажівська О.Є.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 (головуючий суддя: Алданова С.О., судді: Шапран В.В., Корсак В.А.) у справі № 910/6476/25 за позовом фізичної особи-підприємця Рогози Валентина Володимировича (далі - ФОП Рогоза В.В.; позивач) до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Комітет; АМК; відповідач), про визнання недійсним та скасування рішення в частині, ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог ФОП Рогоза В. В. звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до АМК про визнання недійсними та скасування пунктів 40, 42, 43, 45, 46, 48, 49, 51, 52, 54, 55, 57, 58, 60, 61, 63, 64, 66 рішення Комітету від 03.04.2025 №60/25-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі за текстом - Рішення АМК) в частині, що стосується позивача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішення АМК прийнято відповідачем з порушенням вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001 №2210-III (далі за текстом - Закон №2210), оскільки розгляд антимонопольної справи №98/60/106-рп/к.19 тривав у сукупності з моменту закінчення торгів 7 років 5 місяців; при нарахуванні штрафу відповідачем допущено порушення частини 2 статті 52 Закону №2210, оскільки дохід позивача за 2024 рік згідно податкової декларації становив 0,00 грн. Короткий зміст судових рішень Господарський суд міста Києва рішенням від 26.11.2025 у справі №910/6479/25 позов задовольнив повністю. Визнав недійсним та скасував пункти 40, 42, 43, 45, 46, 4/8, 49, 51, 52, 54, 55, 57, 58, 60, 61, 63, 64, 66 рішення АМК від 03.04.2025 №60/25-р/к у справі №98/60/106-рп/к.19 в частині, що стосується позивача. Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що загальна тривалість розгляду антимонопольної справи №98/60/106-рп/к.19 не відповідає принципу верховенства права за відсутності обґрунтованих, об`єктивних і поважних причин для зволікання відповідачем із прийняттям рішення, що призвело до притягнення позивача до відповідальності поза межами строків давності, передбачених частиною першою статті 42 Закону №2210. Північний апеляційний господарський суд постановою від 19.03.2026 апеляційну скаргу Комітету на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі №910/6476/25 залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі №910/6476/25 - без змін. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі Комітет, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 та ухвалити нове рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Узагальнені доводи касаційної скарги Підставою для оскарження рішення і постанови судів попередніх інстанцій, Комітет визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник посилається на неврахування висновків викладених у постановах Верховного Суду: від 14.05.2024 у справі №910/19008/21, від 27.02.2025 у справі №916/4909/23, від 09.12.2025 у справі №910/9652/24, від 11.09.2025 у справі №922/3820/24, від 07.10.2025 у справі №922/10/25 щодо застосування приписів статей 35, 42, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон №2210) необхідності встановлення та надання оцінки у конкретній справі наявності/відсутності бездіяльності органів АМК (яка полягає у зволіканні щодо прийняття рішення за наслідками розгляду антимонопольної справи) у сукупності із відповідними наслідками, а саме: яким чином тривалість розслідування в антимонопольній справі з моменту його початку до винесення відповідного рішення АМК вплинуло на права та інтереси позивача (у тому числі майнові), чи обмежило його права у здійсненні ним господарської діяльності, або обмежило у можливості надати відповідні докази на спростування встановлених АМК обставин. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду стосовно застосування статей 35, 38, 42 Закону №2210 та частини другої статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (в частині спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України) для обрахування строку розгляду антимонопольної справи та строку давності притягнення до відповідальності. При цьому скаржник зауважує, що Закон № 2210 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), а також Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (зі змінами та доповненнями) (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), не містять строків, які б визначали тривалість розслідування з моменту його початку до моменту винесення відповідного рішення" та є дискреційними повноваженнями органів Антимонопольного комітету України. Сам по собі факт тривалого розслідування справ органами Комітету не є підставою для визнання недійсним або скасування рішення органу Комітету відповідно до статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки сам по собі строк розслідування не призводить до порушення прав суб`єктів господарювання. Суди не навели та не дослідили аргументи сторін у справі, доводи і докази, та як наслідок не надали належної правової оцінки тому, що зі змісту статті 35 Закону № 2210 вбачається, що діями, які підпадають під поняття визначення "розгляд справи", законодавець визначає збір та аналіз доказів (документів, висновків експертів, пояснень осіб, іншої інформації). Позиція інших учасників справи Від ФОП Рогози В.В. 09.06.2026 (через систему "Електронний суд") подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 у справі №910/6476/25- без змін. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ Розпорядженням адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - КОТВ АМКУ) від 07.02.2019 № 60/15-рп/к (далі - Розпорядження-1) розпочато розгляд справи № 15/60/15-рп/к.19 у Процедурах закупівель 1-10. Розпорядженням адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення АМК від 19.02.2019 № 60/21-рп/к (далі Розпорядження-2) розпочато розгляд справи № 21/60/21-рп/к.19 у Процедурах закупівель 11-13. Розпорядженням адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення АМК від 19.03.2019 № 60/31-рп/к (далі Розпорядження-3) розпочато розгляд справи № 30/60/31-рп/к.19 у Процедурах закупівель 14-19. Розпорядженням адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення АМК від 17.04.2019 № 60/41-рп/к (далі Розпорядження-4) розпочато розгляд справи № 38/60/41-рп/к.19 у Процедурах закупівель 20-23. Розпорядженням адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення АМК від 25.09.2019 №60/105-рп/к (далі Розпорядження-5) розпочато розгляд справи № 97/60/105-рп/к.19 у Процедурах закупівель 24-25. Розпорядженням адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення АМК від 25.09.2019 №60/106-рп/к (далі Розпорядження-6) справи №15/60/15-рп/к.19, № 21/60/21-рп/к.19, №30/60/31-рп/к.19, №38/60/41-рп/к.19, №97/60/105-рп/к.19 об`єднано в одну справу № 98/60/106-рп/к.19. Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 28.11.2019 №23-рп "Про реорганізацію територіальних відділень Антимонопольного комітету України" назву Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України змінено на Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України. Відповідно до відомостей ЄДР Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України перейменовано на Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі Відділення). Відділення на виконання доручення Антимонопольного комітету України від 20.09.2021 №13-01/866 (вх. № 60-01/183К від 20.09.2021) листом від 01.11.2021 №60-02/8026 передало до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України оформлені в установленому порядку копії матеріалів справи №98/60/106-рп/к.19 в частині дотримання ТОВ "НВК "Укртранском" та ФОП Рогозою В.В. законодавства про захист економічної конкуренції під час участі у процедурі закупівлі UA-2017-06-27-001397-b. Об`єднана антимонопольна справа № 98/60/106-рп/к.19 завершилась прийняттям рішення №60/25-р/к від 03.04.2025. Східним міжобласним територіальним відділенням прийнято Рішення від 29.08.2024 №70/168-р/к за ознаками вчинення ТОВ "НВК "Укртранском" та ФОП Рогозою В.В. порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону №2210, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у Процедурах закупівель 20-22. Спірним Рішенням АМК постановлено визнати, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вівере Бене 2" та ФОП Рогоза В.В. вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону №2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у процедурі закупівлі за предметом "Цифрові вимірювальні комплекси", яка проводилась комунальним закладом Слов`янської районної ради Донецької області "Центр з обслуговування закладів освіти Слов`янського району", ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2016-10-21-000607-с (пункт 40 резолютивної частини Рішення); - за порушення, яке викладене в пункті 40 вказаного рішення, накладено на ФОП Рогозу В.В. штраф у розмірі 68 000 грн (пункт 42 резолютивної частини Рішення); - визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вівере Бене 2" та фізична особа-підприємець Рогоза В.В. вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону №2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у процедурі закупівлі за предметом "Цифрові вимірювальні комплекси", яка проводилась відділом освіти Костянтинівської райдержадміністрації, ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2016-11-07-000746-с (пункт 43 резолютивної частини Рішення АМК); - за порушення, яке викладене в пункті 43 резолютивної частини цього рішення, накладено на ФОП Рогозу В.В. штраф у розмірі 68 000 грн (пункт 45 резолютивної частини Рішення); - визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вівере Бене 2" та ФОП Рогоза В.В. вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону №2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у процедурі закупівлі за предметом "Комп`ютерне обладнання (Оснащення загальноосвітніх навчальних закладів обладнанням для кабінетів початкової школи, інформатики, іноземної мови) 30230000-0", яка проводилась комунальною установою "Юр`ївський районний центр з обслуговування закладів освіти" Юр`ївської районної ради Дніпропетровської області, ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2017-07-04-000409-b (пункт 46 резолютивної частини Рішення АМК); - за порушення, яке викладене в пункті 46 резолютивної частини цього рішення, накладено на ФОП Рогозу В.В. штраф у розмірі 68 000 грн (пункт 48 резолютивної частини Рішення АМК); - визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вівере Бене 2" та ФОП Рогоза В.В. вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону №2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у процедурі закупівлі за предметом "Машини для виробництва текстильних виробів та одягу. Комплекти для швейної майстерні", яка проводилась Департаментом освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2017-11-22-002787-а (пункт 49 резолютивної частини Рішення АМК); - за порушення, яке викладене в пункті 49 резолютивної частини цього рішення, накладено на фізичну особу-підприємця Рогозу В.В. штраф у розмірі 68 000 грн (пункт 51 резолютивної частини Рішення АМК); - визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вівере Бене 2" та ФОП Рогоза В.В. вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону №2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у процедурі закупівлі за предметом "Комп`ютерне обладнання (Оснащення загальноосвітніх навчальних закладів засобами навчання кабінетами математики, географії) 30230000-0", яка проводилась комунальною установою "Юр`ївський районний центр з обслуговування закладів освіти" Юр`ївської районної ради Дніпропетровської області, ідентифікатор закупівлі в системі UA-2017-06-21-001767-6 (пункт 52 резолютивної частини Рішення АМК); - за порушення, яке викладене в пункті 52 резолютивної частини цього рішення, накладено на ФОП Рогозу В.В. штраф у розмірі 68 000 грн (пункт 54 резолютивної частини Рішення АМК); - визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вівере Бене 2" та ФОП Рогоза В.В. вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону №2210, у вигляді антиконкурентих узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у процедурі закупівлі за предметом "Навчальне обладнання для кабінету біології для РКЗО "Межівська СЗШ І-ІІІ ступенів", яка проводилась відділом освіти Межівської райдержадміністрації Дніпропетровської області, ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2016-10-04-000076-с (пункт 55 резолютивної частини Рішення АМК); - за порушення, яке викладене в пункті 55 резолютивної частини цього рішення, накладено на ФОП Рогозу В.В. штраф у розмірі 68 000 грн (пункт 57 резолютивної частини Рішення АМК); - визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-Виробнича Компанія "Укртранском" та ФОП Рогоза В.В. вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону №2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у процедурі закупівлі за предметом "Навчальне обладнання для оснащення кабінетів біології, хімії, математики, фізики", яка проводилась відділом освіти, молоді та спорту Золочівської районної державної адміністрації Харківської області, ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2017-04-26-000797-а (пункт 58 резолютивної частини Рішення АМК); - за порушення, як викладене в пункті 58 резолютивної частини цього рішення, накладено ФОП Рогозу В.В. штраф у розмірі 68 000 грн (пункт 60 резолютивної частини Рішення АМК); - визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Розумники" та ФОП Рогоза В.В. вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті б Закону №2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у процедурі закупівлі за предметом "Придбання комп`ютерних класів для Куп`янського навчально - виховного комплексу №7 Куп`янської міської ради Харківської області та Куп`янської гімназії № 1 Куп`янської міської ради Харківської області", яка проводилась відділом освіти Куп`янської міської ради Харківської області, ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2017-10-20-000705-а (пункт 61 резолютивної частини Рішення АМК); - за порушення, яке викладене в пункті 61 резолютивної частини цього рішення, накладено на фізичну особу-підприємця Рогозу В.В. штраф у розмірі 68 000 грн (пункт 63 резолютивної частини Рішення АМК); - визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Розумники" та ФОП Рогоза В.В. вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону №2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у процедурі закупівлі за предметом " 32320000-2 - Телевізійне й аудіовізуальне обладнання", яка проводилась Новокалинівською міською радою Самбірського району Львівської області, ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2017-09-19-000825-с (пункт 64 резолютивної частини Рішення АМК); - за порушення, яке викладене в пункті 64 резолютивної частини цього рішення, накладено на фізичну особу-підприємця Рогозу В.В. штраф у розмірі 68 000 грн (пункт 66 резолютивної частини Рішення АМК). Загальна сума штрафу становить 612 000,00 грн. Відповідно до висновку АМК, узгодження дій відповідачів антимонопольної справи під час проведення Процедур закупівлі призвело до порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спричинили спотворення результатів тендерів (торгів). З Рішення АМК вбачається, що про антиконкурентні узгоджені дії учасників торгів свідчать такі обставини: 1) наявність у учасників спірних торгів господарських відносин з одними і тими ж суб`єктами господарювання; 2) залучення учасниками спірних торгів одного і того ж суб`єкта господарювання для підготовки тендерних пропозицій; 3) нездійснення учасниками спірних торгів кроків щодо зниження цінових пропозицій під час аукціону, що підтверджує відсутність конкуренції між учасниками торгів завдяки погодженій і скоординованій поведінці щодо участі один одного у Торгах; 4) використання учасниками спірних торгів у господарській діяльності однієї і тієї ж IP-адреси; 5) наявність спільних особливостей у оформленні документів, поданих учасниками спірних торгів у складі тендерних пропозицій; 6) синхронність дій учасниками спірних торгів під час подання тендерних пропозицій; 7) використання учасниками спірних торгів одного електронного майданчика та однієї і тієї ж IP-адреси для подання тендерних пропозицій; 8) використання учасниками спірних торгів однієї і тієї ж IP-адреси для подання податкової звітності в одні і ті ж дні з незначною різницею у часі; 9) використання учасниками спірних торгів однієї і тієї ж IP-адреси під час входу до електронних кабінетів для здійснення операцій по банківських рахунках в одні і ті ж дні з незначною різницею у часі; 10) використання учасниками спірних торгів однієї і тієї ж IP-адреси під час входу до електронних поштових скриньок; 11) однакові властивості електронних файлів, завантажених учасниками спірних торгів у складі своїх тендерних пропозицій. Факти, викладені у оскаржуваному рішенні, за висновком органу АМК, не спростовані позивачем. Судами встановлено, що розгляд антимонопольної справи №98/60/106-рп/к.19 за ознаками вчинення позивачем у даній справі порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону №2210, розпочато 19.03.2019, а оскаржуване у даній справі рішення №60/25-р/к прийнято 03.04.2025, тобто розгляд справи тривав більше ніж 6 років. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України). ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав про визнання недійсним та скасування Рішення АМК. Як встановили суди попередніх інстанцій, дії позивача кваліфіковані за ознаками пункту 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону № 2210, які стосуються спотворення результатів торгів. Відповідно до норм Закону № 2210: - економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1); - антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6); - антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6); - порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50); - порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51); - за порушення, передбачені, зокрема пунктом 1 статті 50 цього Закону №2210, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону № 2210. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому самим скаржниками у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі № 191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі № 127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16-ц, в яких зазначено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин, відповідно до якого на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Водночас у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Як вже було зазначено, предметом розгляду у цій справі є визнання недійсним та скасування пунктів 40, 42, 43, 45, 46, 48, 49, 51, 52, 54, 55, 57, 58, 60, 61, 63, 64, 66 рішення АМК (в частині, що стосується позивача), яким визнано, що позивачем вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону №2210-III, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнали недійсним та скасували Рішення АМК в оскаржуваній частині, оскільки загальна тривалість розгляду антимонопольної справи (понад 6 років) не відповідає принципу верховенства права за відсутності обґрунтованих, об`єктивних і поважних причин для зволікання відповідачем із прийняттям рішення, що призвело до притягнення позивача до відповідальності поза межами строків давності - торги відбулись у 2017 році, розгляд справи тривав з 2019 року по 2025 рік. Комітет не погоджується з судовими рішеннями в частині застосування та тлумачення ними строків притягнення до відповідальності та розгляду справи АМК. Скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.05.2024 у справі №910/19008/21, від 27.02.2025 у справі №916/4909/23, від 09.12.2025 у справі №910/9652/24, від 11.09.2025 у справі №922/3820/24, від 07.10.2025 у справі №922/10/25 Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі. Предметом розгляду справи №910/19008/21 було визнання недійсним і скасування низки пунктів резолютивної частини рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК у частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності до статей 59, 60 Закону (у частині, що стосується позивача у справі) підлягає визнанню недійсним, оскільки, при прийнятті рішення не були доведені обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, а висновки відділення АМК, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, відповідачем порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Предметом розгляду справи №916/4909/23 було визнання недійсним рішення територіального відділення АМК у частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону. Позовні вимоги обґрунтовані недоведеністю відповідачем наявності обставин, які в силу приписів законодавства про захист економічної конкуренції є обов`язковими для кваліфікації поведінки позивача як антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, та, як наслідок, застосування до останнього заходів відповідальності у вигляді накладення штрафу. Предметом розгляду справи № 910/9652/24 було визнання недійсним і скасування низки пунктів резолютивної частини рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК у частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону. Позовні вимоги обґрунтовані неправильним застосуванням норм матеріального права; недоведенням обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; порушенням норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення; невідповідністю висновків викладених у рішенні відповідача обставинам антимонопольної справи. Предметом розгляду справи №922/3820/24 було визнання недійсними і скасування рішення відділення АМК у частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону. Позовні вимоги мотивовано тим, що Відділенням АМК в оскаржуваному рішенні не доведено наявність антиконкурентних узгоджених дій між учасниками торгів, рішення обґрунтовано з посиланням виключно на припущеннях, а тому позивач вважає його незаконним, необґрунтованим та безпідставним, та таким, що прийняте з порушенням строків розгляду справи та з порушенням приписів частини другої статті 50 Закону щодо розміру штрафу, який не повинен перевищувати десяти відсотків доходу суб`єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Предметом розгляду справи №922/10/25 було визнання недійсними і скасування рішення відділення АМК у частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.. Позовні вимоги мотивовано тим, що: рішення відділення АМК є необґрунтованим та незаконним; відповідачем порушено строк розгляду антимонопольної справи. З огляду на викладене вище, ця справа та справи №910/19008/21, №916/4909/23, №910/9652/24, №922/3820/24, №922/10/25 є схожими в частині, що стосується предмета позову (визнання недійсним/скасування рішення АМК у частині, що стосується позивача), підстави позову (позивачі, зокрема, вказували на тривалий розгляд антимонопольної справи органом АМК), за однаковим нормативно-правовим регулюванням кваліфікації та притягнення за правопорушення, а саме за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, що вказує на схожість спірних правовідносин в означених справах. Верховний Суд наголошує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі. Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку. Касаційна скарга Комітетом також подана на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України. Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Так, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (щодо спеціальних процесуальних засадах діяльності АМК, що обумовлюється особливістю його спеціального статусу) та статей 35, 38, 42 Закону №2210 (в частині того, що розгляд справ починається з прийняття відповідного розпорядження і законодавством чинним на момент розгляду справи, строк їх розгляду не обмежувався). Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування зазначених норм права, у контексті спірних правовідносин, враховуючи предмет розгляду цієї справи, відсутні. Водночас беручи до уваги підстави касаційного оскарження у тому числі, за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України схожість правовідносин у справах №910/19008/21, №916/4909/23, №910/9652/24, №922/3820/24, №922/10/25 Верховний Суд розглядає підстави касаційного оскарження у їх взаємній і логічній послідовності. Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що АМК не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ФОП Рогозу В.В. притягнуто до відповідальності з порушенням строку давності, визначеного статтею 42 Закону №2210 (в редакції, чинній до 01.01.2024). Також, скаржник наголошує, зокрема, на тому, що, на його думку, суди не надали належної правової оцінки таким обставинам: - перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами АМК справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; - розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження та закінчується прийняттям рішення у справі; - ФОП Рогозою В.В. не доведено, що розгляд справи призвів до порушення прав суб`єктів господарювання та обмежив можливість права на ефективний захист у межах антимонопольної справи; - не доведено, що тривалий розгляд справи став надмірним тягарем та вплинув на його немайнові та майнові права та обмежив можливість права на ефективний захист у межах антимонопольної справи; - судами не взято до уваги, що розгляд справи здійснювався стосовно 25 процедур закупівель та чотирьох учасників ринку, і зазначене саме по собі обґрунтовує тривалість розгляду справи; - дослідження щодо наявності/відсутності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції припало на період дії карантину, реорганізацію органів АМК, військової агресії проти України; Суд відзначає, що зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами під час оцінки аргументів учасників справи зазначено, зокрема, таке: - Комітет в силу своїх дискреційних повноважень не наділений правом притягнути суб`єкта господарювання до відповідальності за порушення конкурентного законодавства поза межами, визначеними у частині 1 статті 42 Закону №2210; - розгляд антимонопольної справи №98/60/106-рп/к.19 за ознаками вчинення позивачем у даній справі порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону №2210 розпочато 19.03.2019 відповідно до розпорядження адміністративної колегії АМК від 19.03.2019 №60/31-рп/к, а оскаржуване у даній справі рішення №60/25-р/к прийнято 03.04.2025, тобто розгляд справи тривав більше ніж 6 років.; - відповідачем не доведено наявності об`єктивних та поважних причин, пов`язаних із складністю справи чи поведінкою сторін, які б обґрунтовували надмірну тривалість провадження; - зі змісту рішення АМК вбачається, що більшість доказів були зібрані на початковому етапі розслідування, ідентичні за характером та використані для всіх епізодів (торгів), при цьому подальших дій, пов`язаних із збором нових доказів, не вчинялося. Також у рішенні не наведено жодних пояснень щодо необхідності фактичного бездіяльного періоду з моменту відкриття провадження до ухвалення рішення; - розгляд територіальним відділенням АМК антимонопольної справи більше ніж 6 років може стати надмірним тягарем для позивача, беручи до уваги відсутність юридичної визначеності і остаточності щодо вирішення питання порушення/не порушення ним законодавства про захист економічної конкуренції, а також може позбавити позивача належного захисту, з огляду на втрату можливості надавати докази, які згодом можуть втратити достовірність і повноту; - відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами того, що на тривалий розгляд антимонопольної справи №98/60/106-рп/к.19 вплинув період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), реорганізації органів АМК, військової агресії проти України та повномасштабного вторгнення на територію України. Щодо факту наявності 25 Процедур закупівлі, 4 учасників ринку та значний обсяг матеріалів, то зі змісту Рішення вбачається, що основна доказова база - зокрема, щодо всіх епізодів участі в торгах - була отримана ще на початкових етапах розгляду справи, однакова за своєю суттю та стосується аналогічних обставин. - відповідачем не наведено обґрунтувань, чому для збору доказів щодо кожного епізоду (торгів) необхідно було понад 6 років з моменту відкриття провадження (19.02.2019) до ухвалення рішення (03.04.2025). Водночас у аспекті доводів скаржника та висновків судів першої та апеляційної інстанції колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що позиція Верховного Суду у застосуванні приписів частини другої статті 42 Закону № 2210 також є сталою, зокрема, перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Крім того у вирішенні спірних питань означених скаржником Суд наголошує на тому, що саме на орган АМК покладено обов`язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини антимонопольної справи. Водночас з урахуванням приписів 2, 13, 14 ГПК України суд покликаний (в межах предмета та підстав заявлених вимог) дослідити, оцінити, наведені у рішенні органом АМК докази та надати правову оцінку обставинам спору і дослідити докази подані позивачем на спростування висновків Комітету. Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що у кожній конкретній справі тривалість її розгляду підлягає оцінці крізь призму індивідуальних обставин, які об`єктивно впливали на перебіг провадження. Оцінка тривалості розгляду справи має здійснюватися не формально, а з урахуванням конкретних обставин (постанови Верховного Суду від 31.03.2026 у справі № 922/3008/24 та від 14.04.2026 у справі №910/2206/24). Водночас, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою вимоги частини першої та другої статті 42 Закону № 2210, які мають важливе значення для правильного вирішення питання щодо перебігу та дотримання відповідних строків. Застосування частини першої статті 42 Закону № 2210 має бути логічно сумісним із позицією позивача. Виходячи із характеру спірних правовідносин /юридичної природи заявлених позивачем вимог та кореспондуючих їм підстав (зміст заявлених позовних вимог в аспекті порушення відповідачем принципів належного врядування), у спірних правовідносинах межі фактичної та правової оцінки судом ролі, поведінки та компетенції АМК відносно порушених у позові питань, в силу положень статті 2 ГПК України має відповідати меті господарського судочинства та узгоджуватись з положеннями частин другої, третьої цієї статті. Іншими словами, у всіх означених скаржником постановах Верховний Суд викладав свої висновки ґрунтуючись на тому, що оцінка судом доводів позивача має відбуватися, в контексті обраної позивачем стратегією захисту (заперечення наявності / доведеності факту порушення, як такого та/або доводів про надмірний тягар щодо тривалості розслідування в антимонопольній справі, внаслідок порушення відповідачем принципів належного врядування). Суд враховує наведену вище позицію та наголошує на тому, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, право суб`єкта господарювання на оскарження рішення органів АМК до суду має бути логічно сумісним із обраною ним стратегією (його позицією стосовно незаконності дій Комітету в частині дотримання процесуальних норм / порушення принципу належного урядування при розгляді справи та/або позицією щодо неповноти проведеного АМК дослідження / невідповідності висновків АМК відносно фактичних встановлених ним обставин, тощо). Наведене дає підстави для висновків, що у вирішенні спірного питання судами (наявності / відсутності впливу тривалості розгляду антимонопольної справи на права позивача, у тому числі, майнові, як суб`єкта господарювання) також істотне значення має позиція та поведінка позивача під час розгляду антимонопольної справи, у контексті його заперечень на попередні висновки АМК. Зокрема, чи порушував позивач перед органом АМК питання негативного впливу на його права тривалістю розгляду антимонопольної справи. Слід зазначити, що сам по собі факт тривалого розслідування справ органами Комітету не є підставою (в редакції Закону №2210 до 01.01.2024) для визнання недійсним або скасування рішення органу АМК відповідно до статті 59 Закону №2210, оскільки сам по собі строк розслідування не призводить до порушення прав суб`єктів господарювання. Суд наголошує та підкреслює, що у вирішенні питання прийнятності / неприйнятності тривалості розгляду антимонопольної справи підлягають з`ясуванню всі істотні обставини спору, зокрема, питання чи вплинув строк від початку розслідування справи та до прийняття рішення АМК на права позивача, у тому числі, майнові, а також інші об`єктивні підстави та чинники, які могли мати вплив на тривалість розслідування (постанова Верховного Суду від 15.07.2025 у справі № 910/2415/24). Втім, зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що суди першої та апеляційної інстанції надали поверхневу оцінку наявності / відсутності об`єктивних та поважних причин розгляду справи органами АМК (понад 6 роки) та без урахування змісту статті 42 Закону № 2210. Так, хоча суди попередніх інстанцій і зробили висновки про те, що «розгляд територіальним відділенням АМК антимонопольної справи більше ніж 6 років може стати надмірним тягарем для позивача, беручи до уваги відсутність юридичної визначеності і остаточності щодо вирішення питання порушення/не порушення ним законодавства про захист економічної конкуренції, а також може позбавити позивача належного захисту, з огляду на втрату можливості надавати докази, які згодом можуть втратити достовірність і повноту», проте не провів належної оцінки всіх встановлених обставин справи у їх сукупності та взаємозв`язку, не дослідив та не перевірив покладені в основу Рішення висновки в аспекті того, чи є у даному випадку встановлені порушення прав позивача, у тому числі, майнових та чи наявні об`єктивні та поважні причини, які пов`язані безпосередньо із розглядом справи органом АМК. Крім того, Суд у вирішенні спірного питання наголошує на тому, що особа, яку притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції в силу закріпленого у статті 14 ГПК України принципу диспозитивності господарського судочинства, оскаржуючи таке рішення самостійно визначає предмет позову (певну матеріально-правову вимогу до відповідача) і підстави позову (факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу), зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права та надає докази на обґрунтування своїх вимог. У свою чергу, суд має перевірити доводи і докази, на яких ґрунтуються позовні вимоги та за результатами оцінки наявних у матеріалах справи доказів зробити висновки щодо обґрунтованості заявлених вимог. З огляду на викладене, висновок судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог є формальним та передчасним, оскільки суди не дослідили всіх обставин справи з наданням оцінки наявним у ній доказам, з якими пов`язане законне вирішення спору по суті, порушили принцип змагальності та стандарти доказування, тому ухвалені у справі судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими. Водночас Суд звертає увагу, що скасування рішення Комітету, у зв`язку з недотриманням ним строків (у редакції законодавства яке діяло на момент ухвалення Рішення АМК у цій справі), може мати місце після встановлення судом порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого він звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес порушені за результатами прийнятого Комітетом рішення, суд задовольняє позов з підстав його обґрунтованості та неправомірності прийнятого Комітетом рішення. І лише якщо судами буде встановлено, що Рішенням АМК підтверджено узгоджені дії учасників під час проведення процедури торгів, але спливли строки давності притягнення до відповідальності чи недотримано строків розгляду справи в т.ч. і розумність строку розгляду справ АМК, суд може скасувати прийняте Комітетом рішення у зв`язку зі спливом/порушенням таких строків - за відсутності наведених АМК поважних причин їх пропущення (схожа за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.04.2026 у справі №914/2959/24). Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 5 частини четвертої статті 238 ГПК України). Суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права (зокрема, статей 86, 236, 237 та 269 ГПК України), що мало своїм наслідком неповне з`ясування обставин цієї справи, ураховуючи предмет і підстави позову та доводи відповідача. Отже, доводи касаційної скарги з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України в цій частині, ураховуючи обставини цієї справи, знайшли своє часткове підтвердження, з міркувань викладених вище у цій постанові. Оскільки доводи касаційної скарги, наведені на підтвердження підстави касаційного оскарження, яка передбачена пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України частково підтвердились, внаслідок чого справа підлягає направленню на новий розгляд. Не встановлення судом обставин справи, що мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, унеможливлюють перевірку Верховним Судом здійсненого судом правозастосування (Верховний Суд в силу положень статті 300 ГПК України позбавлений можливості самостійно виправити вказані недоліки). Звідси, а також ураховуючи викладене, Суд наразі не надає оцінку та не аналізує інші доводи сторін по суті спору. З огляду на викладене доводи касаційної скарги в частині оскарження рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд вважає неприйнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають і впливають на кваліфікацію спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Ураховуючи, що спочатку суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу АМК задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу - передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду судам слід звернути увагу на викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону. Судові витрати Розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі. Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 у справі № 910/6476/25 скасувати. Справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя І. Булгакова Суддя Ю. Власов Суддя Т. Малашенкова