Постанова КГС ВС № 910/4986/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2026 року м. Київ Справа № 910/4986/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Малашенкової Т. М., за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О., представників учасників справи: позивача - Романюк М. В., відповідача-1 - Оніщенко О. В., Єрема М. Р., відповідача-2 - Фінагіна В. Б., розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Н-ІКС Холдінг Лтд (N-IX Holding Ltd) на рішення Господарського суду міста Києва від 20 січня 2026 року (суддя Котков О. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21 квітня 2026 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Станік С. Р., судді: Остапенко О. М., Сотніков С. В.) у справі № 910/4986/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікс Солюшенс ЛТД" до: 1) Н-ІКС Холдінг Лтд (N-IX Holding Ltd), 2) Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" про визнання недійсним свідоцтва в частині та зобов`язання вчинити певні дії. ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікс Солюшенс ЛТД" (далі - ТОВ "Нікс Солюшенс ЛТД", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Н-ІКС Холдінг Лтд (N-IX Holding Ltd) (далі - Компанія, відповідач-1, скаржник) та Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі - УКРНОІВІ, відповідач-2), у якому просило суд: - визнати недійсним Свідоцтво України на торговельну марку від 17 серпня 2022 року № НОМЕР_5 (далі - Свідоцтво № НОМЕР_5) в частині таких товарів та послуг Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі - МКТП): "Клас 9; 35; 42"; - зобов`язати УКРНОІВІ внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки стосовно визнання недійсним частково Свідоцтва № НОМЕР_5 та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності, а саме стосовно наступних товарів і послуг МКТП "Клас 9; 35; 42".

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" (далі - ДП "Український інститут інтелектуальної власності"), правонаступником якого є УКРНОІВІ, на підставі заявки від 24 грудня 2021 року зареєструвало торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_5" за Свідоцтвом № НОМЕР_5 на ім`я Компанії для товарів 9 та послуг 35, 42 класів МКТП. Водночас позивач зазначав, що ним протягом тривалого часу вироблялися товари 9 та надавалися послуги 35, 42 класів МКТП в Україні. Також позивач зазначав, що позначення "ІНФОРМАЦІЯ_4" та "ІНФОРМАЦІЯ_1" станом на 24 грудня 2021 року використовувалися позивачем не лише як торговельні марки, але і як комерційне найменування позивача. Таким чином, на думку позивача, спірна торговельна марка не відповідає умові надання правової охорони, встановленій абзацом п`ятим частини другої статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Закон № 3689-XII), а спірне Свідоцтво № НОМЕР_5 підлягає визнанню недійсним частково. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій 3. 24 грудня 2021 року ДП "Український інститут інтелектуальної власності", правонаступником якого є УКРНОІВІ, на підставі заявки від 24 грудня 2021 року № m202130794 зареєструвало торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_5" за Свідоцтвом № НОМЕР_5 на ім`я Компанії для товарів 9 та послуг 35, 42 класів МКТП.

4. Водночас, станом на 24 грудня 2021 року на ім`я інших осіб в Україні вже було зареєстровано низку торговельних марок, які включали елемент "ІНФОРМАЦІЯ_4"/"НІКС" для таких самих та споріднених з ними товарів і послуг, а саме: торговельна марка "ІНФОРМАЦІЯ_4", номер реєстрації - НОМЕР_1 , дата реєстрації - 12 листопада 2007 року, класи МКТП - 9, 35, 38, 41, 42, власник - ОСОБА_1 ; торговельна марка "ІНФОРМАЦІЯ_1", номер реєстрації - НОМЕР_2 , дата реєстрації - 25 жовтня 2016 року, класи МКТП - 9, 35, 38, 41, 42, власник - ОСОБА_2 ; торговельна марка "ІНФОРМАЦІЯ_2", номер реєстрації - НОМЕР_3 , дата реєстрації - 10 вересня 2019 року, класи МКТП - 9, 35, 38, 41, 42, власник - ОСОБА_1 ; торговельна марка "ІНФОРМАЦІЯ_3", номер реєстрації - НОМЕР_4 , дата реєстрації - 25 вересня 2019 року, класи МКТП - 9, 35, 38, 41, 42, власник - ОСОБА_1 .

5. У свою чергу, між ТОВ "Нікс Солюшенс ЛТД" та ОСОБА_1 (ліцензіар), як власником свідоцтв № НОМЕР_1 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , були укладені: - ліцензійний договір № 1 про надання права на використання знака для товарів і послуг від 11 квітня 2019 року, відповідно до якого ліцензіар надав позивачу виключну ліцензію (право) на використання торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_4" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 на території України щодо усіх товарів та послуг, для яких зареєстрована вказана торговельна марка, в порядку та на умовах, визначених у договорі; - ліцензійний договір № 2 про надання права на використання знака для товарів і послуг від 30 липня 2024 року, відповідно до якого ліцензіар надав позивачу виключну ліцензію (право) на використання торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом України № НОМЕР_3 та "ІНФОРМАЦІЯ_3" за свідоцтвом України № НОМЕР_4 на території України щодо усіх товарів та послуг, для яких зареєстрована вказана торговельна марка, в порядку та на умовах, визначених у договорі.

6. Також між ТОВ "Нікс Солюшенс ЛТД" та ОСОБА_2 (ліцензіар), як власником свідоцтва № НОМЕР_2 , було укладено ліцензійний договір № 1 про надання права на використання знака для товарів і послуг від 11 квітня 2019 року, відповідно до якого ліцензіар надав позивачу виключну ліцензію (право) на використання торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом України № НОМЕР_2 на території України щодо усіх товарів та послуг, для яких зареєстрована вказана торговельна марка, в порядку та на умовах, визначених у договорі.

7. Також сторонами ліцензійних договорів укладалися додаткові угоди до них.

8. Пунктом 4.2 вказаних ліцензійних договорів передбачено, що ліцензіари надають позивачу право на захист прав на зазначені торговельні марки на території України у судовому або іншому передбаченому законодавством порядку. Згідно з ліцензійними договорами позивач має право від свого імені вимагати від третіх осіб припинення порушення прав на торговельні марки "ІНФОРМАЦІЯ_4", поновлення порушених прав на ці торговельні марки та відшкодування завданої позивачу майнової шкоди шляхом відшкодування збитків чи виплати компенсації на користь позивача.

9. Звертаючись з цим позовом, позивач зазначав, що зареєстрована відповідачем-1 спірна торговельна марка порушує права позивача, який має виключне право на використання торговельних марок "ІНФОРМАЦІЯ_4" в Україні, виробляє товари 9 та надає послуги 35, 42 класів МКТП. Отже, Свідоцтво № НОМЕР_5 в частині наступних товарів та послуг МКТП: "Клас 9; 35; 42" має бути визнано недійсним.

10. Суди встановили, що у матеріалах справи містяться два експерті висновки, а саме висновок Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса" від 21 березня 2025 року № 128/843-46 (далі - Висновок № 128/843-46), складений судовим експертом Климовою Н. Б., та висновок Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності від 27 лютого 2025 року № 52/1/25 (далі - Висновок № 52/1/25), який склали судові експерти Фоя О. та Мотузка К.

11. Також з метою підтвердження схожості та встановлення факту сплутування споживачами спірної торговельної марки із торговельною маркою "ІНФОРМАЦІЯ_4" за дорученням позивача Приватне підприємство "Міжнародна маркетингова група Київ" провело соціологічні опитування споживачів. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

12. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20 січня 2026 року у справі № 910/4986/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21 квітня 2026 року, позов задоволено повністю. Визнано недійсним Свідоцтво № НОМЕР_5 в частині наступних товарів та послуг Міжнародної класифікації товарів і послуг: Клас 9: Наукові, дослідницькі, фотографічні, кінематографічні, аудіовізуальні, оптичні, зважувальні, вимірювальні, сигнальні, детектувальні, аналізувальні, оглядові і навчальні апарати та інструменти; записані та завантажні медіафайли, комп`ютерне програмне забезпечення; апарати системи глобального позиціонування (GPS); гарнітури віртуальної реальності; графічні зображення для мобільних телефонів завантажні; екранні заставки - скринсейвери для комп`ютерів записані або завантажні; електричне устатковання для дистанційного керування виробничими процесами; електронні видання завантажні; електронні гаманці завантажні; електронні дисплеї для відображання даних у вигляді цифр; електронні інтерактивні дошки; електронні кишенькові перекладачі; електронні нашийники для дресирування тварин; електронні ноти завантажні; електронні олівці (елементи дисплеїв); електронні оповіщальні дошки; електронні системи контролю доступу для блокування дверей; електронні ярлики для товарів; емотікони для мобільних телефонів завантажні; записники електронні; інтегральні схеми; інтерактивні сенсорні термінали; інтерфейси для комп`ютерів; карти пам`яті для відеоігрових автоматів; картки з інтегрованими мікросхемами (смарт-картки); картки-ключі кодовані; касети з відеоіграми; кодовані магнітні картки; комп`ютерне апаратне забезпечення; комп`ютерне програмне забезпечення записане; комп`ютерне програмне забезпечення ігрове завантажне; комп`ютерне програмне забезпечення ігрове записане; комп`ютерні джойстики, крім призначених для відеоігор; комп`ютерні програми завантажні; комп`ютерні програми записані; комп`ютерні програми оперативного обслуговування записані; комп`ютерні програмні додатки завантажні; комп`ютерні програмні платформи записані або завантажні; персональні цифрові секретарі; рингтони для мобільних телефонів завантажні; слайди (фотографія); словники електронні ручні; файли зображувальні завантажні; файли музичні завантажні; чипи (інтегральні схеми). 35 клас: Рекламування; керування підприємницькою діяльністю, організовування та адміністрування у сфері підприємницької діяльності; адміністративна допомога щодо запитів про подання комерційних пропозицій; довідкові послуги у сфері підприємницької діяльності; допомога в керуванні підприємницькою діяльністю; допомога у комерційному або промисловому керуванні; дорадчі послуги для керування підприємницькою діяльністю; досліджування щодо підприємницької діяльності; економічне прогнозування; забезпечування відгуками від користувачів на комерційні або рекламні потреби; забезпечування інформацією в сфері підприємницької діяльності за допомогою вебсайтів; забезпечування інформацією у сфері підприємницької діяльності; забезпечування комерційною інформацією та порадами для споживачів у виборі товарів і послуг; забезпечування рейтингами від користувачів на комерційні або рекламні потреби; збирання інформації у комп`ютерні бази даних; збирання статистичних даних; індексування вебсайтів на комерційні або рекламні потреби; керування підприємницькою діяльністю в перехідний період; комерційне керування ліцензуванням товарів і послуг для інших; комп`ютеризоване ведення справ; консультування з керування підприємницькою діяльністю; маркетинг у рамках робіт з видання програмного забезпечення; написання рекламних текстів; написання сценаріїв на рекламні потреби; обробляння текстів; оновлювання рекламних матеріалів; оновлювання та ведення даних у комп`ютерних базах даних; оновлювання та ведення інформації в реєстрах; організовування виставок на комерційні або рекламні потреби; поради щодо організовування і керування підприємницькою діяльністю; посередницькі послуги у сфері підприємницької діяльності щодо підбору потенційних приватних інвесторів для підприємців, які потребують фінансування; послуги агентств комерційного інформування; послуги експертів з ефективності підприємницької діяльності; послуги з конкурентного розвідування ринку; послуги з корпоративних комунікацій; послуги з оптимізації трафіку вебсайтів; послуги щодо роздрібного продажу завантажник музичних творів у цифровому форматі в режимі онлайн; послуги щодо роздрібного продажу завантажних рингтонів у режимі онлайн; послуги щодо роздрібного продажу завантажних та попередньо записаних музичних творів та фільмів у режимі онлайн; пошук даних у комп`ютерних файлах для інших; рекламування через комп`ютерну мережу в режимі онлайн; систематизування інформації у комп`ютерні бази даних; текстове записування інформації (офісні роботи); фахове консультування щодо підприємницької діяльності. 42 клас: Наукові і технологічні послуги та досліджування і розробки, що їх стосуються; послуги з промислового аналізування, промислового досліджування та промислового дизайну; проектування та розробляння комп`ютерного апаратного і програмного забезпечення; аналізування комп`ютерної системи; відновлювання комп`ютерних даних; графічний дизайн; графічний дизайн рекламних матеріалів; дистанційне резервне копіювання даних; досліджування у сфері телекомунікаційних технологій; дублювання і комп`ютерних програм; електронне зберігання даних; електронний моніторинг інформації щодо ідентифікації особи для виявляння крадіжок персональних даних через мережу Інтернет; електронний моніторинг операцій за кредитними картками для виявляння шахрайств через мережу Інтернет; забезпечування інформацією щодо І комп`ютерних технологій та програмування за допомогою вебсайтів; забезпечування 4 пошуковими засобами для інтернету; інжиніринг; інсталювання комп`ютерного програмного забезпечення; інформаційно-технологічні послуги, що надаються на основі аутсорсингу; комп`ютерне програмування; конвертування даних або документів з фізичних носіїв на електронні; конвертування даних і комп`ютерних програм, крім фізичного перетворювання; консультування з комп`ютерних технологій; консультування з телекомунікаційних технологій; консультування щодо безпеки в мережі Інтернет; консультування щодо безпеки даних; консультування щодо інформаційних технологій (ІТ); консультування щодо комп`ютерного програмного, забезпечення; консультування щодо комп`ютерної безпеки; консультування щодо проектування та розробляння комп`ютерного апаратного забезпечення; консультування щодо розробляння вебсайтів; моніторинг комп`ютерних систем для виявляння несанкціонованого доступу або витоку даних; моніторинг комп`ютерних і систем для виявляння поломок; моніторинг комп`ютерних систем за допомогою віддаленого доступу; науково-технічне експортування; обслуговування комп`ютерного програмного забезпечення; оновлювання комп`ютерного програмного забезпечення; оцифровування документів (сканування); платформа як послуга (РааS); послуги з аутентифікацїї користувачів, що використовують технології для виконання комерційних операцій в електронній торгівлі; послуги з аутентифікацїї користувачів, що використовують технології єдиного входу до онлайнових програмних додатків; послуги з хостингу вебсайтів; послуги з шифрування даних; послуги щодо захисту від комп`ютерних вірусів; проведення досліджень технічних проектів; програмне забезпечення як послуга (SааS); проектування комп`ютерних систем; прокат вебсерверів; прокат комп`ютерного програмного забезпечення; розробляння комп`ютерних платформ; розробляння програмного забезпечення в рамках робіт з і видання програмного забезпечення; розробляння технічної документації; створювання та обслуговування вебсайтів для інших; створювання та розробляння каталогів інформації на основі вебсайтів для інших (послуги у сфері інформаційних технологій); технологічне консультування; хмарне обчислювання даних; хостинг серверів; художнє оформляння (промисловий дизайн). Зобов`язано УКРНОІВІ внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки стосовно визнання недійсним частково Свідоцтва № НОМЕР_5 та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності стосовно вказаних вище класів товарів та послуг МКТП.

13. Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про невідповідність умовам надання правової охорони торговельної марки відповідача-1 "N-Х" за Свідоцтвом № НОМЕР_5, встановленим частиною третьою статті 6 Закону № 3689-XII, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання недійсним частково Свідоцтва № НОМЕР_5, а саме, для товарів та послуг МКТП 9, 35 та 42 класів. Таким чином, суди виснували, що ця позовна вимога позивача підлягала задоволенню.

14. Також суди виснували, що у зв`язку із задоволенням вимоги про визнання частково недійсним Свідоцтва № НОМЕР_5, похідні вимоги позивача про зобов`язання УКРНОІВІ внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки стосовно визнання недійсним частково Свідоцтва № НОМЕР_5 стосовно наступних товарів та послуг МКТП: "Клас 9; 35 клас; 42 клас", та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетні Національного органу інтелектуальної власності також є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню. Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. Компанія звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20 січня 2026 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21 квітня 2026 року, а справу № 910/4986/25 передати на новий розгляд в суд першої інстанції.

16. Підставами касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

17. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 травня 2026 року для розгляду касаційної скарги у справі № 910/4986/25 визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.

18. Верховний Суд ухвалою від 08 червня 2026 року відкрив касаційне провадження у справі № 910/4986/25 на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункти 1, 3 частини третьої статті 310 цього Кодексу. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19. Обґрунтовуючи заявлені підстави касаційного оскарження, скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з системними порушеннями норм процесуального права внаслідок неврахування судами як обов`язкових правових висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм у подібних правовідносинах, так і за окремими питаннями - за відсутності сформованих висновків Верховного Суду, що потребує їх формування в межах цієї справи. Так, скаржник зазначає, що: - суди неправильно застосували норми статті 129 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пункту 1 частини другої статті 83, пункту 1 частини другої статті 202, частини шостої статті 242 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22, від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19, від 02 червня 2020 року у справі № 910/17792/17, від 03 серпня 2022 року у справі № 909/595/21, від 28 жовтня 2024 року у справі № 910/12955/20, від 31 січня 2023 року у справі № 693/812/21, від 24 травня 2021 року у справі № 2-941/11, від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15-ц (в цьому розділі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України); - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини восьмої статті 165 та частини шостої статті 242 ГПК України в контексті такого питання: який день в цілях застосування частини восьмої статті 165 ГПК України вважається днем вручення судового рішення у випадку його вручення нерезиденту у порядку, передбаченому Гаазькою Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року (далі - Гаазька конвенція), а також у випадку, коли воно не було вручено, але до моменту отримання судом відомостей про це відповідачу за інших обставин стало відомо про розгляд справи і він в іншому порядку ознайомився з ухвалою про відкриття провадження у справі та матеріалами справи (в цьому розділі скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України); - суди неправильно застосували норму частини першої статті 177 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених в ухвалі від 22 червня 2021 року у справі № 923/525/20 та постановах від 10 грудня 2024 року у справі № 922/1428/16, від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21, від 02 жовтня 2019 року у справі № 916/2421/18, від 03 жовтня 2019 року у справі № 902/271/18, від 07 березня 2023 року у справі № 904/1252/22, від 30 серпня 2023 року у справі № 910/10477/22 (в цьому розділі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України); - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частин першої, третьої статті 269 ГПК України в контексті того, чи виключає сама лише відсутність доказу на момент розгляду справи судом першої інстанції можливість його прийняття апеляційним судом незалежно від причин неподання, якщо сторона була істотно обмежена у реалізації права на подання доказів у першій інстанції, а відповідні докази об`єктивно потребували часу для створення. Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції відмовив у прийнятті поданих відповідачем-1 доказів (соціологічного дослідження, рецензії та супровідних документів) (в цьому розділі скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 та пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України); - суди неправильно застосували норми статей 76-79, 86, 104 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08 квітня 2025 року у справі № 910/14228/21, від 16 травня 2023 року у справі № 910/16093/18 та від 04 березня 2025 року у справі № 910/4724/21 (в цьому розділі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України); - суди неправильно застосували норми статей 86, 104 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09 лютого 2023 року у справі № 910/5028/21, від 20 лютого 2018 року у справі № 922/3136/16, від 15 липня 2019 року у справі № 910/18587/16, від 09 червня 2020 року у справі № 910/15741/17, що призвело до неправильного застосування підпункту "а" пунктів 4.3.2.1, 4.3.2.6 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Держпатенту України від 28 липня 1995 року № 116 (далі - Правила) (в цьому розділі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України); - суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 76, 77, 86 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2026 року у справі № 916/3079/23, від 08 липня 2025 року у справі № 917/504/23, від 06 серпня 2024 року у справі № 910/2878/22, від 19 вересня 2024 року у справі № 910/14394/23, від 22 серпня 2024 року у справі № 910/14467/19, від 04 липня 2024 року у справі № 910/13407/23, від 28 квітня 2026 року у справі № 921/366/25, від 26 березня 2026 року у справі № 910/2878/22, від 05 березня 2026 року у справі № 910/5923/25, від 07 квітня 2026 року у справі № 910/11598/23, від 28 квітня 2026 року у справі № 921/366/25, від 31 серпня 2021 року у справі № 910/13647/196, від 14 вересня 2021 року у справі 909/243/18 (в цьому розділі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України). Позиції інших учасників справи

20. У відзиві УКРНОІВІ просить суд касаційну скаргу Компанії задовольнити, скасувати оскаржувані судові рішення, а справу № 910/4986/25 передати на новий розгляд в суд першої інстанції.

21. У відзиві ТОВ "Нікс Солюшенс ЛТД" просить суд у задоволенні касаційної скарги Компанії відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

22. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Нормами частини другої статті 300 ГПК України встановлені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

24. Предметом спору у цій справі є визнання недійсним Свідоцтва № НОМЕР_5 відповідача-1 в частині та похідні вимоги про зобов`язання відповідача-2 вчинити певні дії.

25. Суди попередніх інстанцій встановили, що до предмету доказування у цій справі входять обставини щодо того, чи є оспорювана торговельна марка такою, що може ввести в оману щодо товару або особи, яка виробляє товар, а також чи є така торговельна марка схожа настільки, що її можна сплутати з торговельними марками, зареєстрованими за свідоцтвами України № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 ("ІНФОРМАЦІЯ_4", "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3").

26. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виснували про невідповідність умовам надання правової охорони торговельної марки відповідача-1 "N-Х" за Свідоцтвом № НОМЕР_5, встановленим частиною третьою статті 6 Закону № 3689-XII.

27. Не погоджуючись, зокрема, із вказаним висновком судів попередніх інстанцій, скаржник стверджує, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права без урахування висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права, за відсутності висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а також, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином докази у справі та необґрунтовано відхилили клопотання про долучення доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.

28. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, які колегія суддів Верховного Суду розглядає у їх взаємній і логічній послідовності.

29. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

30. Також Верховний Суд наголошує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, він виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

31. Верховний Суд позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

32. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

33. Так, скаржник зазначає, що суд першої інстанції закрив підготовче провадження та призначив засідання з розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача-1 та без перевірки належного повідомлення відповідача-1 про розгляд справи, дату, час та місце судового засідання, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а суд апеляційної інстанції на вказане порушення суду першої інстанції не відреагував.

34. Обґрунтовуючи свою позицію, скаржник зазначає, що станом на момент закриття підготовчого провадження (11 листопада 2025 року) у матеріалах справи були відсутні докази належного вручення відповідачу-1 ухвали Господарського суду міста Києва від 12 травня 2025 року про відкриття провадження у цій справі. Скаржник стверджує, що такі докази були відсутні у матеріалах справи і на момент ухвалення оскаржуваного рішення, подання апеляційної скарги та ухвалення оскаржуваної постанови. У матеріалах справи були наявні примірник Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів від 25 липня 2025 року (далі - Прохання) з підписом судді, Підтвердження (зворотній бік Прохання) вручення без жодних підписів або необхідних реквізитів, а також роздруківка ідентифікатора поштового відправлення № CQ067406630UA із веб-сайту Укрпошти, у якій йдеться про здійснення відправлення з Києва 30 липня 2025 року та його отримання в Мальті 12 серпня 2025 року. На переконання скаржника, жодних доказів того, що відправлення № CQ067406630UA стосується саме цієї справи матеріали справи не містять. Також скаржник зазначає, що в матеріалах справи увесь цей час були відсутні докази вручення відповідних матеріалів відповідачу-1, зокрема, підтвердження від Центрального Органу Мальти, або ж інші докази, які можуть вважатися належним доказом вручення з урахуванням змісту частини шостої статті 242 ГПК України. При цьому скаржник зазначає, що 05 травня 2026 року до суду першої інстанції надійшло Прохання з відміткою Центрального Органу Мальти (Office of the State Advocate) від 20 квітня 2026 року про те що, документ не було вручено.

35. Перевіривши вказані твердження, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити таке.

36. Суди з матеріалів позовної заяви встановили, що місцезнаходженням відповідача-1 є: 157, Арчбішоп Стріт, Офіс 3.4, Валлетта ВЛТ 1440, Мальта (157, Archbishop Street, Office 3.4, Valletta VLT 1440, Malta (MT). Отже, відповідач-1 є іноземним суб`єктом господарської діяльності.

37. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

38. Згідно зі статтею 365 ГПК України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

39. Статтею 367 ГПК України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

40. Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Гаазькою Конвенцією, до якої Україна приєдналася 19 жовтня 2000 року, прийнявши відповідний нормативний акт - Закон України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах".

41. Згідно з цим актом, центральним органом, уповноваженим складати підтвердження про вручення документів, отримувати документи, які передаються консульськими каналами тощо, є Міністерство юстиції України та його територіальні управління юстиції.

42. Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої статті 5 Гаазької конвенції, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної держави.

43. Порядок здійснення вручення врегульовано в Україні Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54 (далі - Інструкція).

44. Пунктом 6.6 Інструкції встановлено, що у разі, якщо документ підлягає врученню в іноземній державі відповідно до частини першої статті 5 Гаазької конвенції, він має бути складений або перекладений на офіційну мову або одну з офіційних мов запитуваної держави.

45. Згідно з абзацом першим пункту 6.7 Інструкції суд чи інший компетентний орган України надсилає доручення на підставі Конвенції до Центрального органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою відповідно до статті 2 цієї Конвенції, напряму.

46. За змістом статті 8 Гаазької конвенції кожна Договірна Держава може здійснювати вручення судових документів особам, які перебувають за кордоном, без застосування будь-якого примусу безпосередньо за допомогою своїх дипломатичних або консульських агентів. Будь-яка Держава може заявити, що вона заперечує проти такого вручення на її території, крім випадків, коли документ підлягає врученню громадянину Держави походження цих документів.

47. Відповідно до статі 10 Гаазької конвенції у разі якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном; b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави; c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.

48. З інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права www.hcch.net, вбачається, що уряд Республіки Мальта виступає проти вручення документів на його території безпосередньо через дипломатичних або консульських представників інших Договірних Держав відповідно до абазу першого статті 8 Гаазької конвенції, крім громадянина Договірної Держави, який здійснює таку службу. Також уряд Республіки Мальта відповідно до статті 10 Гаазької конвенції заявляє, що він виступає проти використання іншими Договірними Державами будь-яких методів передачі та вручення документів, згаданих у статті 10 Гаазької конвенції, на своїй території. Водночас уряд Республіки Мальта допускає, що вручення документів здійснюється через центральний орган запитуваної сторони. При цьому використання каналів вручення, зазначених в статті 10 Гаазької конвенції (у тому числі надсилання безпосередньо поштою особі) не допускається. Використання дипломатичних або консульських каналів допускається з урахуванням висловленого заперечення.

49. З урахуванням того, що місцевий господарський суд не міг направити Прохання відповідачу-1 напряму через встановлені обмеження, для повідомлення відповідача-1 про розгляд цієї справи в порядку, передбаченому Гаазькою конвенцією, необхідно було вручити Компанії судовий документ в нотаріально засвідченому перекладі на англійську мову через Центральний орган запитуваної держави (Мальта), а саме - Office of the State Advocate (16, Casa Scaglia, Triq Mikiel Anton Vassall Valletta, VLT 1311, Malta), замість: Office of the Attorney General Admiralty (House, 53, South Street,Valletta, VLT 1101), про що було зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 12 травня 2025 року у справі № 910/4986/25 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 06 червня 2025 року). Цією ухвалою місцевий суд також призначив підготовче засідання на 11 листопада 2025 року, а також зупинив провадження у справі № 910/4986/25 до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.

50. Статтею 3 Гаазької конвенції визначено, що орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

51. Статтею 15 Гаазької конвенції визначено, що у разі якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з`явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і, що в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту. Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

52. Апеляційний суд встановив, що 25 липня 2025 року суд першої інстанції оформив Прохання відповідно до Гаазької конвенції, яке було направлено засобами поштового зв?язку та вручено запитуваному органу 12 серпня 2025 року. Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, у якому були присутні представники позивача та відповідача-2, підготовче провадження у справі було закрито, розгляд справи призначено по суті на 30 грудня 2025 року. При цьому, як зазначено у протоколі судового засідання від 11 листопада 2025 року № 5426934, суд повідомив учасників справи, що відповідач-1 належним чином повідомлений про розгляд справи. Крім того, 12 листопада 2025 року на сайті Господарського суду міста Києва було опубліковане оголошення про призначення справи № 910/4986/25 до судового розгляду по суті на 30 грудня 2025 року. В судовому засіданні 30 грудня 2025 року суд першої інстанції оголосив перерву до 06 січня 2026 року, а в судовому засіданні 06 січня 2026 року - до 20 січня 2026 року, коли і було ухвалено оскаржуване рішення.

53. З урахуванням таких встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції відповідно до Гаазької конвенції були виконані всі дії щодо належного повідомлення відповідача-1 про розгляд справи.

54. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з такими висновками, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Прохання судом першої інстанції було направлено уповноваженому органу для вручення відповідачу-1 29 липня 2025 року, про що свідчить штемпель на зворотному боці Прохання (т. 11, зворотній бік а/с 63), а оскаржуване рішення місцевий господарський суд ухвалив 20 січня 2026 року, тобто менше ніж через 6 місяців, що суперечить застереженню у статті 15 Гаазької конвенції про те, кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави. Таким чином, норма "b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців" не була дотримана місцевим господарським судом.

55. Також колегія суддів зазначає, що матеріали справи № 910/4986/25 не містять належних доказів вручення відповідачу-1 Прохання. Зі змісту внутрішнього опису тому 11 справи № 910/4986/25 вбачається, що 275-им аркушем цього тому є трекінг отримання відправлення (судового доручення). Хоча оскаржувані судові рішення не містять посилань саме на роздруківку із сайту Укрпошти за ідентифікатором поштового відправлення № CQ067406630UA (трекінг отримання відправлення, т. 11, а/с 275) як на доказ належного повідомлення відповідача-1 про розгляд справи № 910/4986/25, на яку посилається позивач у відзивах на апеляційну та касаційну скарги як на доказ вручення Прохання уповноваженому органу на вручення відповідачу-1, зміст оскаржуваної постанови свідчить, що колегія суддів апеляційного суду врахувала цю роздруківку, тому що в постанові зазначила, що Прохання було вручено запитуваному органу 12 серпня 2025 року, як і в роздруківці. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що вказаний документ не може слугувати належним доказом повідомлення Компанії про наявність позовної заяви, де її визначено відповідачем, оскільки зі змісту роздруківку із сайту Укрпошти за ідентифікатором поштового відправлення № CQ067406630UA не вбачається ні адресата, кому вручено відправлення, ні адреси, на яку відправлялося це відправлення. При цьому за висновком апеляційного суду ця роздруківка свідчить про вручення Прохання уповноваженому на вручення органу, а не самому відповідачу-1. Тому висновок місцевого господарського суду про те, що відповідач-1 належним чином повідомлений про розгляд справи є необґрунтованим. Більше того, як слушно зазначив скаржник, у матеріалах справи № 910/4986/25 (т. 13 а/с 4-323, т. 14 а/с 1-251, т. 15 а/с 1-181) міститься Прохання, яке було надіслано уповноваженому органу для вручення відповідачу-1, але повернулося на адресу суду першої інстанції. Зі змісту цього Прохання вбачається, що уповноваженим органом на вручення Прохання не було знайдено адресата (відподвіача-1), тобто вказане Прохання вручено відповідачу-1 не було. Також скаржник з посиланням на постанову Верховного Суду від 03 липня 2020 року у справі № 752/17209/19 обґрунтовано зазначив, що у випадку, коли учасник справи є нерезидентом (як відповідач-1), розміщене на офіційному веб-сайті суду оголошення про виклик до суду не є належним повідомленням про дату судового засідання.

56. Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили момент початку перебігу строку на подання відзиву, внаслідок чого у його прийнятті було відмовлено, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Оскільки відповідач-1 на момент закриття підготовчого провадження (11 листопада 2025 року) не отримував ухвалу місцевого господарського суду про відкриття провадження, то йому не було відомо про розгляд справи. Скаржник зазначає, що вперше про наявність справи № 910/4986/25 відповідач-1 дізнався випадково під час моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень та веб-сайту Судової влади його представником. А 23 грудня 2025 року представник відповідача-1 вперше ознайомився з матеріалами цієї справи в приміщенні Господарського суду міста Києва, після чого розпочав активну підготовку для подання відзиву.

57. В контексті цих тверджень скаржника суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 29 грудня 2025 року та 06 січня 2026 року від представника відповідача-1 надійшов відзив на позов та доповнення до нього відповідно, який протокольною ухвалою від 20 січня 2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, місцевий суд залишив без розгляду як такий, що був поданий з пропуском процесуального строку.

58. Відповідно до частини восьмої статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

59. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 травня 2025 року у справі № 910/4986/25 (пункт 5 резолютивної частини) встановлено відповідачам у цій справі строк п`ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позову заяву.

60. За змістом частин шостої, сьомої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

61. Як було встановлено колегією суддів касаційної інстанції, матеріали справи № 910/4986/25 не містять належних доказів вручення відповідачу-1 Прохання разом з яким надсилалася ухвала про відкриття провадження у цій справі, перекладена на англійську мову. Першим документом, який був поданий у цій справі зі сторони відповідача-1, є клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 23 грудня 2025 року. Доказів, які б свідчили про те, що відповідачу-1 раніше 23 грудня 2025 року було відомо про існування цього судового провадження, матеріали справи № 910/4986/25 не містять. З урахуванням наведеного, враховуючи те, що відповідач-1 є нерезидентом України, він, як юридична особа, не має обов`язку зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, а також беручи до уваги те, що матеріали справи № 910/4986/25 не містять належних доказів вручення відповідачу-1 Прохання разом з яким надсилалася ухвала про відкриття провадження у цій справі, перекладена на англійську мову, а вказане Прохання було повернуто на адресу місцевого суду, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у цьому конкретному випадку датою, від якої слід було обраховувати строк на подання відзиву на позовну заяву є 23 грудня 2025 року. Враховуючи наведене, останнім днем для подання відзиву на позовну заяву було 07 січня 2026 року. Оскільки відзив був поданий представником відповідача-1 29 грудня 2025 року, а доповнення до нього - 05 січня 2026 року, то висновок місцевого господарського суду про залишення відзиву на позовну заяву без розгляду є необґрунтованим.

62. Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про повернення в підготовче провадження, завдань якого не було виконано, що унеможливило зібрання доказів та встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

63. Суд першої інстанції встановив, що 29 грудня 2025 року від Компанії надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження з метою подачі відзиву та клопотання про витребування доказів, а у подальшому, заперечень на відповідь на відзив тощо, оскільки про існування цього спору відповідачу-1 не було відомо, а про існування ухвали про відкриття провадження у цій справі відповідач-1 дізнався 23 грудня 2025 року під час ознайомлення його представником з матеріалами справи. Суд при цьому зазначив, що ним відповідно до Гаазької конвенції були виконані всі дії щодо належного повідомлення відповідача-1, при цьому, з травня 2025 року у Компанії було достатньо часу для реалізації процесуальних прав в підготовчому провадженні, зокрема, для подання відзиву, клопотань тощо. Суд зазначив, що нормами ГПК України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття. Водночас суд послався на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16 грудня 2021 року у справі № 910/7103/21, де зазначено, що "відповідно до практики Верховного Суду, яку колегія суддів враховує на підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті". У підсумку суд першої інстанції доводи відповідача-1 визнав необґрунтованими, у зв`язку з чим суд не вбачав підстав для повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття.

64. У постанові Верховного Суду від 10 грудня 2024 року у справі № 922/1428/16 (на яку посилається скаржник) містяться такі висновки: "7.34. Верховний Суд погоджується, що однією зі стадій розгляду справи є підготовче провадження, завданням якого, серед іншого, є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів (стаття 177 ГПК України). 7.35. За статтями 181, 182 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд, у тому числі, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті. 7.36. У главі 3 розділу ІІІ ГПК України закріплені положення, які встановлюють порядок реалізації принципу «диспозитивності господарського судочинства» у підготовчому засіданні. Він полягає в тому, що кожен учасник справи може довести певні обставини справи, подавши відповідні докази, надавши пояснення чи заперечення саме під час підготовчого провадження. Це зумовить чітко визначене загальне спрямування судового розгляду, окреслить коло питань, що підлягають розв`язанню на стадії судового розгляду та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суд від 12.08.2021 у справі № 910/17567/19, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21. 7.37. Після закриття підготовчого провадження суд призначає справу до судового розгляду по суті (пункт 3 частини другої статті 185 ГПК України). 7.38. Відповідно до статті 194 ГПК України завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. 7.39. Тобто, підготовче засідання та судове засідання мають різну мету, що обумовлено різними завданнями, які стоять перед підготовчим провадженням та розглядом по суті, формами проведення яких вони є. 7.40. Верховний Суд підкреслює, що стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. 7.41. Верховний Суд акцентує, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу - як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Такі висновки є сталими та викладені у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18 (у тому числі на які посилається скаржник), від 07.03.2023 у справі № 904/1252/22, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22, а також в ухвалі від 22.06.2021 у справі № 923/525/20. 7.42. Отже, для вирішення питання щодо можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття суд першої інстанції має встановити: (1) чи відповідні процесуальні дії можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження; (2) чи є обставини, якими сторона обґрунтовує таку необхідність, вагомими. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права на справедливий суд. 7.43. У постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод»".

65. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що оскільки підготовче провадження у цій справі було закрито 11 листопада 2025 року протокольною ухвалою у судовому засіданні, де був відсутній представник відповідача-1, беручи до уваги те, що матеріали цієї справи не містять належних доказів повідомлення відповідача-1 про існування цього судового провадження до 23 рудня 2025 року, хоча при цьому судом 11 листопада 2025 року було зазначено, що відповідач-1 належним чином повідомлений про розгляд справи, враховуючи, що саме у підготовчому засіданні суд, у тому числі, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання, суд першої інстанції мав задовольнити подане представником відповідача-1 про повернення в підготовче провадження для належного з`ясування обставин справи з урахуванням доказів, поданих учасниками справи. Таким чином, обґрунтованим є посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом першої інстанції частини першої статті 177 ГПК України без рахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 922/1428/16.

66. Також скаржник зазначає, що апеляційний суд безпідставно не прийняв нові докази, які не існували на момент розгляду справи судом першої інстанції. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції відмовив у прийнятті поданих відповідачем-1 доказів (соціологічного дослідження, рецензії та супровідних документів), виходячи з того, що такі докази не існували на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, а відтак сама лише відсутність їх існування у відповідний період виключає можливість їх прийняття апеляційним судом незалежно від причин неподання. Скаржник зазначає, що предмет спору у цій справі, а також характер доказів позивача (зокрема, два висновки експертів та соціологічне дослідження) об`єктивно вимагали від відповідача-1 підготовки альтернативних фахових досліджень, проведення яких потребує значного часу та не може бути забезпечене у надмірно стислих процесуальних межах за умов фактичного усунення сторони від повноцінної участі в розгляді справи в суді першій інстанції. У цій справі підготовче провадження фактично тривало 1 день і було закрито у першому ж підготовчому засіданні. Розгляд справи по суті тривав 21 день, що в умовах поганих погодних умов, постійних обстрілів зі сторони рф, перебоїв з електропостачанням об`єктивно унеможливлювало проведення соціологічного дослідження у вказаних часових рамках.

67. Зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду вбачається, що 20 квітня 2026 року через відділ документального забезпечення суду через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення доказів, в якому скаржник просив визнати поважними причини пропуску встановленого законом строку на подання доказів до суду та поновити такий строк для нього, а також долучити до матеріалів справи наступні докази, які, на переконання скаржника, додатково спростовують позицію позивача: - Звіт про соціологічне опитування "Оцінка споживачами і фахівцями рівня схожості та ймовірності сплутування торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_5" і торговельних марок "ІНФОРМАЦІЯ_4", "N-iX", "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3", та "ІНФОРМАЦІЯ_1", підготовлений ТОВ "Дослідницька компанія "Соціополіс""; - Лист ТОВ "Дослідницька компанія "Соціополіс" від 06 квітня 2026 року вих. № 06-04/1 про продовження строків проведення соціологічного опитування до 17 квітня 2026 року; - Рецензія на звіт "Соціологічне опитування споживачів щодо рівня відомості та сприйняття в Україні торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_4" та щодо оцінки схожості торговельних марок "ІНФОРМАЦІЯ_5" та "ІНФОРМАЦІЯ_4"" від 10 грудня 2024 року, виконаний "Міжнародною Mаркетинговою Групою Київ", підготовлена ТОВ "Дослідницька компанія "Ю.С.С.".

68. Суд апеляційної інстанції, заслухавши думки присутніх представників учасників справи у судовому засіданні 21 квітня 2026 року, дійшов висновку, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки відсутність існування поданих відповідачем-1 на стадії апеляційного розгляду справи доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів незалежно від причин неподання відповідачем-1 таких доказів. При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Таким чином, клопотання відповідача-1 про продовження строку на подання доказів суд апеляційної інстанції залишив без розгляду.

69. За змістом частин першої, третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

70. Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17, від 18 червня 2020 року у справі № 909/965/16 та від 26 лютого 2019 року у справі № 913/632/17 єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у цьому разі - відповідача).

71. При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

72. Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

73. Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

74. З матеріалів справи вбачається, що серед додатків до апеляційної скарги Компанії містяться, зокрема, Договір про виконання соціологічного дослідження від 30 грудня 2025 року № 01/30-12, укладений між Компанією (замовник) і ТОВ "Дослідницька компанія "Соціополіс" (виконавець), за змістом пункту 1 якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з проведення соціологічного опитування з метою сприйняття і з`ясування оцінки ступеня схожості та ймовірності сплутування торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_5" з торговельними марками "ІНФОРМАЦІЯ_4", "N-iX", "ІНФОРМАЦІЯ_2" та "ІНФОРМАЦІЯ_1" серед цільової аудиторії. Також серед додатків міститься лист-повідомлення директора ТОВ "Дослідницька компанія "Соціополіс" директору Компанії, за змістом якого виконавець повідомляє замовнику, що орієнтовний строк завершення соціологічного дослідження - 20 березня 2026 року. Водночас вказаних документів під час вирішення клопотання відповідача-1 про продовження строку на подання доказів колегія суддів апеляційного господарського суду не врахувала.

75. Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми процесуального права щодо оцінки експертних висновків без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08 квітня 2025 року у справі № 910/14228/21, від 16 травня 2023 року у справі № 910/16093/18, від 04 березня 2025 року у справі № 910/4724/21, зокрема, щодо необхідності оцінки кожного експертного висновку за критеріями належності, допустимості, достовірності та вірогідності, щодо відсутності у будь-якого доказу, включно з експертним висновком, заздалегідь встановленої сили та обов`язку суду мотивувати оцінку кожного доказу, щодо комплексного характеру дослідження схожості торговельних марок.

76. Суди зазначили, що позивачем у порядку статті 98, 101 ГПК України були надані висновки експертів.

77. Так, у матеріалах справи міститься Висновок № 128/843-46, на вирішення експертного дослідження якого були поставлені наступні питання: - чи є знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_5" за Свідоцтвом тотожним або схожим настільки, що його можна сплутати, зокрема, асоціювати із зареєстрованими торговельними марками за свідоцтвами України № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № 265271?; - чи є знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_5" за Свідоцтвом № НОМЕР_5 станом на 24 грудня 2021 року таким, що міг ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу?; - чи застосовано в торговельних марках "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом України № НОМЕР_2 та "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом України № НОМЕР_3 торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_4 за свідоцтвом України № НОМЕР_1 у формі зареєстрованої торговельної марки або у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки?; - чи застосовано у позначеннях торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_4" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 у формі зареєстрованої торговельної марки або у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки?; - чи застосовано у позначенні торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом № НОМЕР_2 у формі зареєстрованої торговельної марки або у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки? Судовий експерт дійшов наступних висновків: - знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_5" за Свідоцтвом № НОМЕР_5 є схожим настільки, що його можна сплутати, зокрема, асоціювати із зареєстрованими торговельними марками за свідоцтвами України № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4; - знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_5" за Свідоцтвом № НОМЕР_5 станом на 24 грудня 2021 року є таким, що міг ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу; - в торговельних марках "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом України № НОМЕР_2 та "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом України № НОМЕР_3, застосовано як елемент, торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_4 за свідоцтвом України № НОМЕР_1 у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, що змінює відмітності торговельної марки в цілому; - у позначеннях застосовано торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_4" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, що не змінює відмітності торговельної марки в цілому; у позначенні застосовано як елемент торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_4" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, що не змінює відмітності торговельної марки; - у позначенні застосовано торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом № НОМЕР_2 у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, що не змінює відмітності торговельної марки в цілому. При цьому, експерт дійшов висновку, що порівнювані позначення мають схожий за фонетичними знаками словесний елемент "ІНФОРМАЦІЯ_5". Також у споживача можуть виникати схожі варіанти тлумачення семантики словесних елементів "ІНФОРМАЦІЯ_4" та "ІНФОРМАЦІЯ_5", а, отже, у споживачів може виникнути думка, що торговельна марка, зареєстрована пізніше, є продовженням серії знаків однієї особи. Відтак, за результатами експертного дослідження у Висновку № 128/843-846 встановлено, що знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_5" за Свідоцтвом № НОМЕР_5, є схожим настільки, що його можна сплутати, зокрема, асоціювати із зареєстрованими торговельними марками за свідоцтвами України № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4.

78. Також у матеріалах справи міститься Висновок № 52/1/25, на вирішення експертного дослідження якого були поставлені аналогічні питання, що і на експертне дослідження, зазначені у Висновку № 128/843-46. За результатами проведеного дослідження судові експерти дійшли таких висновків: - позначення "ІНФОРМАЦІЯ_5" за Свідоцтвом № НОМЕР_5 є схожим настільки, що його можна сплутати, зокрема, асоціювати із зареєстрованими торговельними марками за свідоцтвами України № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4; - позначення "ІНФОРМАЦІЯ_5" за Свідоцтвом № НОМЕР_5 станом на 24 грудня 2021 року є таким, що могло ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу; - в торговельних марках "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом України № НОМЕР_2 та "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом України № НОМЕР_3, застосовано як елемент, торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_4" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, що змінює відмітності торговельної марки в цілому; - в торговельних марках "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом України № НОМЕР_2 та "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом України № НОМЕР_3 застосовано торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_4" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 у формі зареєстрованої торговельної марки або у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки; - у позначеннях застосовано торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_4" за свідоцтвом України № НОМЕР_1 у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки; - у позначенні застосовано торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом № НОМЕР_2 у формі зареєстрованої торговельної марки або у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки. Крім того, експерти дійшли висновку, що торговельна марка "ІНФОРМАЦІЯ_5" за свідоцтвом України № НОМЕР_5, торговельна марка "ІНФОРМАЦІЯ_4" за свідоцтвом України № НОМЕР_1, торговельна марка "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом України № НОМЕР_2, торговельна марка "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом України № НОМЕР_3 мають співпадаючі звуки (н і к с), що у пересічного споживача може викликати враження про те, що ці позначення є продовженням знаків однієї особи. Відтак, у вказаному експертному Висновку № 52/1/25 було встановлено, що позначення "ІНФОРМАЦІЯ_5" за Свідоцтвом № НОМЕР_5 є схожими настільки, що його можна сплутати, зокрема, асоціювати із зареєстрованими торговельними марками за свідоцтвами № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4.

79. Також пунктом 4.3.2.5 Правил передбачено, що при встановленні однорідності товарів або товарів і послуг визначається принципова імовірність виникнення у споживача враження про належність їх одній особі, що виготовляє товар або надає послуги. Для встановлення однорідності слід врахувати рід (вид) товарів і послуг; їх призначення; вид матеріалу, з якого товари виготовлені, умови та канали збуту товарів, коло споживачів.

80. У вказаних висновках експерти, за результатами аналізу товарів та послуг, встановили, що частина товарів та послуг, для яких зареєстрована спірна торговельна марка, та, яка наведена стосовно товарів та послуг Міжнародної класифікації товарів і послуг: "Клас 9; 35 клас; 42 клас", є спорідненими з товарами та послугами, для яких зареєстровані торговельні марки "ІНФОРМАЦІЯ_4", оскільки такі товари і послуги: - відносяться до одного роду і виду, та мають однакове призначення (товари для наукових, дослідницьких, фотографічних, кінематографічних, аудіовізуальних, оптичних, зважувальних, вимірювальних, сигнальних детектувальних, аналізувальних, оглядових, навчальних цілей, програмне і апаратне забезпечення, призначене для використання в сфері інформаційних та комп`ютерних технологій; послуги, призначені для ведення підприємницької діяльності, забезпечування інформаційними технологіями (ІТ), дизайном, а також товари та супутні товари до них, тобто такі, що використовуються спільно з основним товаром та/або послугою, тощо); - мають схожі умови та канали збуту товарів та надання послуг (магазин, поштове замовлення, продаж через інтернет, тощо); - мають широке коло споживачів (споживачі товарів народного споживання (широкого вжитку) та товарів виробничо-технічного призначення): 9 клас; 35 клас; 42 клас.

81. Оцінюючи зміст Висновків № 52/1/25 та № 128/843-846, апеляційний суд заначив, що Висновки № 52/1/25 та № 128/843-846 підтверджують, що товари 9 та послуги 35, 42 класів МКТП, для яких зареєстрована спірна торговельна марка, є спорідненими із товарами та послугами, для яких зареєстровані торговельні марки "ІНФОРМАЦІЯ_4". Суд зазначив, що Висновки № 52/1/25 та № 128/843-846 складені відповідно до вимог чинного законодавства. У вказаних висновках зазначено про кримінальну відповідальність згідно зі статтями 384, 385 Кримінального кодексу України експерти обізнані, а також зазначено що відповідні висновки підготовлені для подання до суду. Крім того, Висновки № 52/1/25 та № 128/843-846 містять докладний опис проведених експертами досліджень, зроблені у результаті цього висновки, та відповіді на питання, поставлені експертам, обґрунтовані, дані висновки складені у порядку, визначеному законодавством, а тому суди обґрунтовано прийняли ці висновки в якості належних та допустимих доказів. Таким чином, суд апеляційної інстанції, дослідивши вказані Висновки № 52/1/25 та № 128/843-846, встановив, що здійснені експертами висновки обґрунтовані, містять докладний опис проведених досліджень, чіткі висновки з поставлених перед експертами питань, містять підписи судових експертів про їх попередження щодо кримінальної відповідальності за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову від надання висновку за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України, повноваження відповідних експертів. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначив, що будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність обґрунтованих висновків чи суперечливість їх іншим матеріалам справи - в розумінні статей 76-79 ГПК України не встановлено, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні визначені процесуальним законом підстави для неприйняття як доказів зазначених висновків.

82. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що доводи скаржника щодо оцінки судами попередніх інстанцій експертних висновків, схожості чи несхожості торговельних марок та щодо оцінки доказів не розглядаються в цьому касаційному провадженні, оскільки Верховним Судом було встановлено, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив відзив відповідача-1 на позовну заяву та відмовив у клопотанні відповідача-1 про повернення на стадію підготовчого провадження, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи. Тобто суд першої інстанції оцінив лише докази та документи особи, на користь якої було ухвалено рішення, без дослідження доказів та поданих документів іншої протилежної сторони, що суперечить вимогам ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

83. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

84. Виходячи з наведеного, колегія суддів Верховного Суду зазначає про те, що суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватися лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

85. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

86. Проте суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги зазначене вище, всупереч наведеним нормам процесуального права не проаналізували всі аргументи учасників справи, не дослідили усіх наданих учасниками справи доказів та не надали їм належної правової оцінки.

87. Відповідно до статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

88. Згідно з частинами першою-п`ятою статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

89. Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

90. Судами попередніх інстанції зазначені вище норми процесуального права дотримані не були.

91. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги Компанії знайшли своє часткове підтвердження. Іншим доводам касаційної скарги колегія суддів не надає оцінку з огляду на необхідність встановлення зазначених вище обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

92. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

93. Згідно з пунктами 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

94. Відповідно до частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

95. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу Компанії слід задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

96. Під час нового розгляду суду першої інстанції слід звернути увагу на викладене у цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону. Судові витрати

97. Верховний Суд розподіл судового збору не здійснює відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, оскільки такий розподіл має бути здійснений за результатами нового розгляду. Керуючись статтями 236, 237, 300, 301, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Н-ІКС Холдінг Лтд (N-IX Holding Ltd) задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20 січня 2026 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21 квітня 2026 року у справі № 910/4986/25 скасувати.

3. Справу № 910/4986/25 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Ю. Л. Власов Судді І. В. Булгакова Т. М. Малашенкова