Ухвала КГС ВС № 910/6218/25

УХВАЛА 30 червня 2026 року м. Київ cправа № 910/6218/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бенедисюка І. М. (головуючого), Власова Ю. Л., Малашенкової Т. М., за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О., представників учасників справи: позивача - Книш О. М. (самопредставництво) відповідача - Яцук В. П. (адвокат) розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС ЕНД ЕЙ ГРУП" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 у справі за позовом Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС ЕНД ЕЙ ГРУП" про визнання недійсним договору в частині, стягнення грошових коштів, ВСТАНОВИВ: Державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (далі - позивач, ДУ "Генеральна дирекція ДКВС України", Покупець) 19.05.2025 звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом від 16.05.2025 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС ЕНД ЕЙ ГРУП" (далі - відповідач, ТОВ "ЕС ЕНД ЕЙ ГРУП"(Постачальник) з вимогами: 1) визнати недійсним п. 1.1 та 3.1. Договору від 18.01.2023 № 8-К-23 (зі змінами), укладений між ДУ "Генеральна дирекція ДКВС України" та ТОВ "ЕС ЕНД ЕЙ ГРУП", в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість; 2) стягнути з ТОВ "ЕС ЕНД ЕЙ ГРУП" 6 502 750,00 грн безпідставно набутих коштів за договором від 18.01.2023 № 8-К-23 (зі змінами). В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскільки під час укладення договору № 8-К-23 від 18.01.2023 відповідач мав статус платника податку за спрощеною системою оподаткування 3 групи зі ставкою єдиного податку 2%, то положення пунктів 1.1 та 3.1 договору в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість суперечать підпункту 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, а тому підлягають визнанню недійсними на підставі частини першої статті 203, статей 215 та 217 Цивільного кодексу України. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 у даній справі в позові відмовлено повністю. Судом встановлено, що на час укладення Договору 18.01.2023 умови п. 1.1. та 3.1. Договору містили визначення ціни товару 39 016 500,00 грн з урахуванням ПДВ в розмірі 6 502 750,00 грн. В день укладення Договору його сторонами підписано Додаткову угоду № 1 від 18.01.2023 про те, що загальна сума вартості товару з податками, зборами, тарою і транспортними витратами складає 39 016 500,00 грн. Сторонами умови Договору виконано повністю по поставці та оплаті товару на загальну суму 39 016 500,00 грн. Продавець суму ПДВ до державного бюджету не сплачував, оскільки не був платником цього податку як на час укладення Договору та Додаткової угоди № 1 до нього, так і на час виконання Договору. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що з урахуванням укладення сторонами Додаткової угоди № 1 від 18.01.2023 з виключенням з ціни договору суми ПДВ у її складі, ґрунтуючись на свободі договору, доказів на підтвердження включення до ціни товару за спірним договором суми податку на додану вартість немає. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 у справі № 910/6218/25 апеляційну скаргу Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 у справі 910/6218/25 скасовано в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС ЕНД ЕЙ ГРУП" безпідставно утриманих грошових коштів у сумі 6 502 750,00 грн та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 у справі №910/6218/25 залишено без змін з урахуванням викладеної у цій постанові мотивувальної частини. Ухвалюючи вказану постанову суд апеляційної інстанції, покликаючись, зокрема, на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.02.2026 у справі № 910/5888/25 виходив з наступного: - положеннями частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі; - відповідно до положень чинного на час виникнення спірних відносин пункту 2 частини першої статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону; - самим лише виключенням сторонами із первісної ціни товару запису про суму ПДВ, дотримання положень статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не забезпечується; - за результатами укладення Додаткової угоди № 1 від 18.01.2023 сторони штучно залишили загальну ціну товару в тому самому розмірі, фактично збільшивши при цьому ціну за одиницю товару без наявності та доведеності для цього підстав, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі". Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕС ЕНД ЕЙ ГРУП" (далі - скаржник) 28.04.2026 через підсистему "Електронний суд" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 у справі № 910/6218/25 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 у справі № 910/6218/25. Касаційна скарга скаржника, подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судами попередніх інстанцій, а також відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України (з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України). Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення пункту 2 частини першої статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі", у взаємозв`язку із частиною четвертою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та визнано нікчемними п. 1.1. та п. 3.1. Договору (зі змінами, внесеними додатковою угодою) без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 910/18417/21, від 15.05.2025 у справі № 916/770/24, від 21.06.2023 у справі № 910/18423/21, від 04.05.2022 у справі № 160/6513/21. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження касаційного оскарження передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм статті 26 Закону України "Про публічні закупівлі" та п. 1, п. 4 розділу VI Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Про затвердження особливостей закупівель за рамковими угодами та їх укладення" від 15.09.2017 № 1372 у взаємозв`язку з пп. 9.5 п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження касаційного оскарження передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що постанова суду апеляційної інстанцій не відповідає вимогам статті 236 ГПК України. Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи не врахованого низку постанов Верховного Суду, в яких викладено правові висновки, що застосування норм права, всупереч статті 269 ГПК України не оцінено належним чином доводи відповідача та в порушення статей 86, 269 ГПК України не досліджено у повному обсязі докази, що стало підставою для необґрунтованого задоволення апеляційної скарги та зміни рішення Господарського суду м. Києва від 17.02.2026. Судом встановлено, що відповідно до ухвали від 29.04.2026 Верховний Суд передав справу № 910/9802/25 на розгляд об`єднаної палати з метою забезпечення єдності судової практики та правової визначеності у побідних правовідносинах. Об`єднана палата ухвалою від 27.05.2026 прийняла до розгляду справу № 910/9802/25. Колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для зупинення касаційного провадження у цій справі до закінчення перегляду об`єднаною палатою справи № 910/9802/25. Такий висновок зумовлений тим, що у цій справі суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, застосував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 910/5888/25, від якої колегія суддів у справі № 910/9802/25 пропонує відступити. Ураховуючи критерії подібності, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 333/2021/19, колегія суддів зазначає таке: - щодо складу учасників справ: у справах № 910/9802/25, № 910/6218/25 склад учасників є ідентичним; - щодо предмета та підстав позову: у справах № 910/9802/25, № 910/6218/25 позивач просив визнати недійсними пункти договорів про закупівлю, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість; - щодо матеріально-правового регулювання спірних правовідносин: у справах № 910/9802/25, № 910/6218/25 застосовано положення статті 1212 ЦК України, статей 41, 43 Закону України "Про публічні закупівлі". Верховний Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4). У відповідності до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Пунктом 7 частини першої та частини третьої статті 228 ГПК України передбачено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному поряду палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу. Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку. З огляду на викладене, беручи до уваги предмет, вимоги касаційної скарги та підстави і доводи касаційного оскарження у сукупності, Суд дійшов висновку про те, що правовий висновок об`єднаної палати у справі № 910/9802/25 може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у цій справі, а також те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, та зважаючи на висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 05.03.2025 у справі № 910/13175/23 щодо зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, та завдання Верховного Суду щодо забезпечення єдності судової практики, колегія суддів з власної ініціативи вважає за необхідне зупинити провадження у цій справі, відповідно до пункту 7 частини першої статті 228, пункту 11 частини першої статті 229 ГПК України, до закінчення розгляду об`єднаною палатою справи № 910/9802/25. Керуючись статтями 228, 229, 234, 235, 314 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС ЕНД ЕЙ ГРУП" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 у справі № 910/6218/25 зупинити до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/9802/25. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя І. Бенедисюк Суддя Ю. Власов Суддя Т. Малашенкова