Постанова 4801 № 127/2-2837/09

Справа № 127/2-2837/09 Провадження № 22-ц/801/1727/2026 Категорія: 66 Головуючий у суді 1-ї інстанції Березовська О. А. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2026 рокуСправа № 127/2-2837/09м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: Головуючого: Матківської М. В. Суддів: Войтка Ю. Б., Стадника І. М. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2026 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 09 червня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, Ухвалу постановила суддя Березовська О. А. Ухвалу постановлено у відсутності сторін у м. Вінниця Повний текст ухвали складено 28 квітня 2026 року, Встановив: 14 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 09 червня 2009 року у цивільній справі № 2-2837/09 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням. Разом з заявою про перегляд заочного рішення заявником подано заяву про поновлення пропущеного строку. Ухвалою Вінницького міського суду від 18 березня 2026 року заяву залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали суду п`ять днів з дня отримання копії ухвали. В мотивувальній частині ухвали суду зазначено, що відповідачем до заяви про перегляд заочного рішення не додана квитанція про сплату судового збору, який відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про судовий збір», складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 665,60 грн. В порушення п. 4 ч. 2 ст. 285 ЦПК України в заяві про перегляд заочного рішення відсутнє посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача. Крім того, заявником всупереч вимог ч. 4 ст. 285 ЦПК України до заяви про перегляд заочного рішення не додано її копії та копії всіх доданих до неї матеріалів за кількістю учасників справи. Крім того, суд звертає увагу заявника, що в заяві про перегляд заочного рішення, заявником вказуються такі фактичні обставини: смерть ОСОБА_2 , брата заявника, який є позивачем у справі, приватизація квартири, право користування якою було предметом спору, надання заявником згоди на безоплатну приватизацію житла. Докази, що підтверджують ці фактичні обставини суду не надані. Відтак заявнику необхідно виправити вказані недоліки. 27 березня 2026 року заявник ОСОБА_1 на виконання ухвали Вінницького міського суду від 18 березня 2026 року надав заяву про додаткові обґрунтування про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 09 червня 2009 року у цивільній справі № 2-2837/09 разом із квитанцією про сплату судового збору, а також копіями доказів на 10 аркушах. Ухвалою Вінницького міського суду від 28 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 09 червня 2009 року визнано неподаною та повернуто заявнику. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що він у встановлений судом першої інстанції строк усунув зазначені в ухвалі Вінницького міського суду від 18 березня 2026 року недоліки, а тому оскаржена ухвала не відповідає вимогам ст. 185 ЦПК України, а також порушує основні засади цивільного судочинства. Крім цього судом першої інстанції не було вирішено питання про поновлення чи не поновлення процесуального строку згідно приписів ст. 284 ЦПК України. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У пункті 6 частини 1 статті 353 ЦПК України зазначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Враховуючи наведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Визнаючи неподаною та повертаючи ОСОБА_1 заяву про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції керувався ч. 8 ст. 285 ЦПК України та обґрунтовував свої висновки тим, що 30 березня 2026 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду про усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що недоліки зазначені в мотивувальній частині ухвали суду від 18 березня 2026 року усунуті частково. Заявником не надано докази, що підтверджують факти, вказані в заяві про перегляд заочного рішення. Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини застосовувані державою обмеження в доступі особи до національного суду не повинні звужувати чи зменшувати залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або такою мірою, що буде нівельована сама суть такого права. Більше того, встановлене державою обмеження суперечитиме п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети і якщо не буде забезпечено пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 21.09.1994 року в справі Фаєд проти Сполученого королівства (п. 65), рішення від 18.02.1999 року у справі Вайт і Кеннеді проти Німеччини (п. 59), рішення від 10.05.2001 р. у справі Т. Р. та К. М. проти Сполученого Королівства (п. 93), рішення від 12.07.2001 р. у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини (п. 45). Згідно частини 2 статті 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено: 1) найменування суду, який ухвалив заочне рішення; 2) ім`я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв`язку; 3) обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; 4) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача; 5) клопотання про перегляд заочного рішення; 6) перелік доданих до заяви матеріалів. Частиною 8 статті 285 ЦПК України встановлено, що до неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 та 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. За змістом частини 3 наведеної норми, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Таким чином слід констатувати, що за змістом наведених норм закону повернення заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали суду про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали суду, але ухилилася від виконання вимог, зазначених у ній. З матеріалів справи вбачається, що одержавши ухвалу суду про залишення його заяви без руху ОСОБА_1 вчинив усі можливі на його думку дії для усунення недоліків та подав до суду заяву про додаткові обґрунтування про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 09 червня 2009 року у цивільній справі № 2-2837/09 разом із квитанцією про сплату судового збору, а також копіями доказів на 10 аркушах (а. с. 46-59). Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом, зокрема, з ініціативи суду. Законодавець не покладає на суд обов`язок продовжити строк на усунення недоліків у разі часткового усунення недоліків поданої заяви. При цьому указані процесуальні правові приписи не позбавляють суд права у разі усунення недоліків не в повному обсязі постановити ухвалу, якою продовжити строк для усунення недоліків заяви. Указане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 147/127/17. Встановивши, що у заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 не у повному обсязі виконано вимоги ухвали суду від 18 березня 2026 року про залишення заяви без руху, суд першої інстанції мав право продовжити строк на усунення недоліків заявником, вказавши належний спосіб їх усунення. Європейський суд з прав людини при розгляді справ виходить із того, що, реалізуючи положення Конвенції необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Висновки суду першої інстанції не можуть бути підставою для позбавлення заявника права на звернення в судовому порядку за захистом порушених прав, свобод та інтересів, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Європейської Конвенції прав людини. У рішенні в справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні в справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Ця обставина визнана порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. У постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 761/33869/14-ц зроблено висновок, що: «виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права». Суд першої інстанції ці обставини не урахував, застосував неправильне тлумачення процесуальних норм та допустив надмірний формалізм, що у свою чергу позбавило заявника права на доступ до суду і завадило розгляду його вимог, та відповідно є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відтак доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при перегляді справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, Постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2026 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко І. М. Стадник