Постанова КАС ВС № 380/21384/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року м. Київ справа № 380/21384/24 провадження № К/990/38182/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Смоковича М. І., суддів: Жука А. В., Уханенка С. А. розглянув у письмовому провадженні у суді касаційної інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Гуляка В. В., суддів: Ільчишин Н. В., Носа С. П. І. Обставини справи

1. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період невиплати індексації з 01 січня 2016 року по 28 жовтня 2020 року.

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року позов задоволено частково. 2.1. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 10 липня 2020 року на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року в адміністративній справі № 1.380.2019.005026, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159. 2.2. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 10 липня 2020 року, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року в адміністративній справі № 1.380.2019.005026, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159. 2.3. В решті позову - відмовлено.

3. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 вересня 2025 року скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року, а позовну заяву залишив без розгляду з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) Залишаючи без розгляду позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини, які полягають у проведенні позивачу відповідачем компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2016 року по день фактичної виплати 10 липня 2020 року, встановлюється місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, який передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України, адже для звернення до адміністративного суду із вимогами щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення, іншого строку не встановлено. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що на час звернення до відповідача із запитом на інформацію щодо нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми виплаченої із затримкою індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , останньому було відомо, що 10 липня 2020 року Військовою частиною НОМЕР_1 йому на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі №1.380.2019.005026 нараховано та виплачено заборгованість з індексації грошового забезпечення за 2014 - 2018 роки у розмірі 103261,93 грн., що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку АТ КБ ПРИВАТ БАНК. Отже, матеріалами справи підтверджується, що виплату позивачу заборгованої індексації грошового забезпечення за 2014-2018 роки проведено 10 липня 2020 року, проте позивач звернувся з цим позовом 17 жовтня 2024 року. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про тривалий пропуск позивачем строку звернення до суду, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України, а також ненадання останнім належних доказів поважності підстав його пропуску. ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

4. Позивач, вважаючи постанову суду апеляційної інстанції такою, що прийнята з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.

5. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Така позиція ґрунтується на тому, що спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати військовослужбовця, а тому така виплата, за своєю суттю прирівнюється до заробітної плати.

6. Верховний Суд ухвалою від 07 жовтня 2025 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої та абзацом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції про залишення позовної заяви без розгляду; підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

7. Представник Військової частини НОМЕР_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. ІІІ. Нормативне врегулювання

8. Завданням адміністративного судочинства у силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

9. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

10. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

11. Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

12. Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

13. За змістом статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

14. Приписами статей 3, 4 Закону № 2050-III обумовлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

15. Згідно з пунктом 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159) його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

16. Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

17. Положеннями пункту 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення). ІV. Оцінка Верховного Суду

18. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, виходив із того, що позивач пропустив місячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

19. До такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов з огляду на те, що виплату позивачу індексації грошового забезпечення за 2014 - 2018 роки на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі №1.380.2019.005026 відповідачем проведено 10 липня 2020 року. Разом з цим виплату позивачу грошового забезпечення за рішенням суду від 22 березня 2022 року у справі № 160/2947/21 відповідачем проведено 03 листопада 2022 року.

20. Таким чином, починаючи з 10 липня 2020 року позивач повинен був бути обізнаний про порушення своїх прав щодо невиплати компенсації втрати частини доходів за вказані періоди. Проте з цим позовом позивач звернувся до 17 жовтня 2024 року, тобто з пропуском місячного строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України.

21. При цьому суд апеляційної інстанції послався на постанову Верховного Суду від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20, у якій Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступила від раніше сформульованих висновків та дійшла таких висновків: у спорах про компенсацію втрати частини доходів застосовується шестимісячний строк звернення до суду за частиною другою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав; компенсація підлягає нарахуванню і виплаті в тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості, а тому з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав; отримання листа від суб`єкта владних повноважень у відповідь на звернення не змінює час, з якого особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права.

22. За висновком апеляційного суду, факт звернення позивача до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про отримання компенсації втрати частини доходів 04 жовтня 2024 року, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав. Таким чином, суд апеляційної інстанції вказав на пропуск позивачем строку звернення до суду без наведення поважних та об`єктивних причин пропуску.

23. Водночас, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02 квітня 2024 року, до спірних правовідносин судом апеляційної інстанції не враховано, що така постанова стосується правовідносин та строків звернення до суду з вимогою нарахування та виплати компенсації за втрату частини пенсії, що є відмінними спірними правовідносинами.

24. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) заробітною платою є винагорода, яка обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

25. Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», яка складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені зазначеними актами норми.

26. Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

27. Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення) (частина перша, друга статті 2 Закону № 2050-ІІІ).

28. Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, є складовими заробітної плати.

29. На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013. Так, в указаному Рішенні Конституційний Суд України виходив із того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. У пункті 2.2 цього Рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

30. Отже, на підставі аналізу наведених положень законодавства, враховуючи вказаний правовий висновок Конституційного Суду України та предмет спору у вказаній справі висновується, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації є складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника, а спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати грошової індексації, стосується заробітної плати військовослужбовця.

31. Аналогічний висновок відповідає правовій позиції, яка викладена в постановах Верховного Суду від 05 травня 2022 року у справі № 380/8976/21, від 29 листопада 2023 року у справі № 560/11895/23, від 14 грудня 2023 року у справі № 600/4606/23-а, від 06 березня 2024 року у справі № 600/5050/23-а, від 17 грудня 2024 року у справі № 380/25141/23, від 23 квітня 2025 року у справі № 260/131/24, від 21 серпня 2025 року у справі № 600/3471/24-а, від 25 березня 2026 року у справі № 620/2119/25, від 09 квітня 2026 року у справі № 120/15898/23.

32. Варто зауважити, що умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

33. Проте положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.

34. Натомість суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин приписи частини п`ятої статті 122 КАС України.

35. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

36. Приписами частини четвертої статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

37. Ураховуючи те, що вказані порушення норм процесуального права під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, тому справа належить направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. ІV. Судові витрати

38. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не здійснює новий розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року у справі № 380/21384/24 скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий М. І. Смокович Судді А. В. Жук С. А. Уханенко