Постанова КАС ВС № 160/25000/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року м. Київ справа № 160/25000/24 провадження № К/990/32136/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Смоковича М. І., суддів: Мацедонської В. Е., Уханенка С. А. розглянув у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Суботіна Геннадія Геннадійовича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року, ухваленого у складі головуючого судді Дєєва М. В., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2025 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого судді - Щербака А. А., суддів: Баранник Н. П., Малиш Н. І. І. Суть спору

1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить: 1.1. визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди з лютого 2024 по травень 2024 у зв`язку з перебуванням на лікуванні після отриманого поранення протиправною; 1.2. визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за час перебування у відпустці у зв`язку з тяжким пораненням протиправною; 1.3. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити додаткову винагороду з лютого 2024 по травень 2024 у зв`язку з перебуванням на лікуванні після отриманого поранення; 1.4. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити додаткову винагороду за час перебування у відпустці у зв`язку з тяжким пораненням.

2. На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 19 лютого 2024 року під час проходження військової служби він отримав вогнепальне поранення, яке кваліфікується як тяжка травма. Позивач стверджує, що 16 серпня 2024 року він звернувся до командування Військової частини НОМЕР_1 із рапортом з проханням виплати додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у розмірі 100 000 грн, у зв`язку з перебуванням на лікуванні та у відпустці через отримане поранення під час захисту Батьківщини від російської агресії, до якого було долучено необхідні підтверджуючі документи. Однак, відповідачем не нараховано та не виплачено у належному розмірі додаткову грошову винагороду за спірний період. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168, у розмірі збільшеному до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні після отриманого поранення, а також за час перебування у відпустці у зв`язку з тяжким пораненням, пов`язаного із захистом Батьківщини неправомірною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Починаючи з 22 березня 2022 року, ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 . 4. 19 лютого 2024 року позивач отримав поранення під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та був доставлений до районної лікарні, с. Новодмитрівка Донецької області.

5. У період з 22 лютого 2024 року по 28 травня 2024 року після отримання мінно-вибухової травми та поранення солдат ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» Сумської обласної ради (КНП СОР «СОСДРЗН»). 6. 28 травня 2024 року позивачу проведено медичний огляд ВЛК КНП СОР «СОСДРЗН» та видано довідку від 28 травня 2024 року № 131, відповідно до якої визначено, що травма, яку військовослужбовець отримав 18 лютого 2024 року відноситься до тяжкої травми та він потребує відпустки для лікування після поранення, терміном на 30 календарних днів. 7. 29 травня 2024 року солдат ОСОБА_1 повернувся у пункт постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 з лікування та приступив до виконання службових обов`язків. 8. 30 травня 2024 року позивач вибув у відпустку за станом здоров`я на 30 діб у період з 30 травня 2024 року по 28 червня 2024 року. 9. 29 червня 2024 року солдат ОСОБА_1 прибув та приступив до виконання службових обов`язків в пункті постійної дислокації Військової частини НОМЕР_1 з відпустки за станом здоров`я.

10. Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24 липня 2024 року № 622 солдат за призовом по мобілізації ОСОБА_1 вважається таким, що 24 липня 2024 року самовільно залишив військову частину в пункті постійної дислокації та виключено останнього з грошового та речового забезпечення Військової частини з 24 липня 2024 року. 11. 16 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до командування Військової частини НОМЕР_1 із рапортом з проханням виплати додаткову винагороду у зв`язку з перебуванням на лікуванні та у відпустці через отримане поранення під час захисту Батьківщини від російської агресії, до якого було додано копії: 1) первинної медичної картки невідкладної медичної допомоги; 2) довідки про обставини травми № 2557; 3) виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 851; 4) виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2269; 5) довідки військово-лікарської комісії № 131; 6) довідки військово-лікарської комісії № 2660.

12. З 03 жовтня 2024 року солдату ОСОБА_1 , який 24 липня 2024 року самовільно залишив Військову частину НОМЕР_1 , згідно з ЄРДР від 03 жовтня 2024 року № 42024041110000459 була призупинена військова служба і дія контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та звільнено із займаної посади. ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

13. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2025 року, в позові відмовлено.

14. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що докази з приводу перебування на стаціонарному лікуванні подані позивачем 16 серпня 2024 року, тобто після наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24 липня 2024 року № 622, згідно з яким ОСОБА_1 вже вважався таким, що самовільно залишив військову частину в пункті постійної дислокації та був виключений з грошового та речового забезпечення військової частини. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 за спірний період з огляду на відсутність інформації або доказів повернення позивача до військової частини в пункті постійної дислокації або оскарження позивачем наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24 липня 2024 року № 622.

15. Зазначена позиція підтримана Третім апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін. IV. Провадження в суді касаційної інстанції

16. Представник позивача - адвокат Суботін Г. Г. подав касаційну скаргу на вказані судові рішення з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України та підпунктів «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

17. Так, автор касаційної скарги вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 1 Постанови № 168, статті 48 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), статті 51 Кримінального кодексу України та норм частини п`ятої статті 17 Конституції України у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил та командуванням військових частин у зв`язку з позбавленням таких військовослужбовців права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, за відсутності притягнення їх до відповідальності, як кримінальної, так і до дисциплінарної чи адміністративної, з урахуванням обставин цієї справи.

18. Верховний Суд ухвалою від 18 серпня 2025 року відкрив касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Суботіна Геннадія Геннадійовича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2025 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Положеннями частини п`ятої статті 17 Основного Закону визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

22. Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

23. Згідно з абзацами першим, другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

24. За змістом статті 9-2 Закону № 2011-ХІІ на період дії воєнного стану (особливого періоду): а) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

25. Відповідно до пункту 2 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

26. Приписами абзаців 2, 3 пункту 9 Розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні). Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

27. Відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку. Не пізніше закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про його придатність до військової служби. Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.

28. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня. Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

29. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, пунктом 1 якої, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

30. Також пункт 1 Постанови № 168 передбачає, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

31. Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року. 32. 01 квітня 2022 року до Постанови № 168 внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України № 400, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

33. Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І п. 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

34. З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року).

35. В подальшому, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав Окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29, яким, серед іншого, у пункті 7 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, також включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24 лютого 2022 року).

36. Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена Додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення № 402), видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку № 5). У Довідці обов`язково зазначити: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дій, бойового донесення, тощо).

37. Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 встановлено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

38. При цьому згідно з пунктом 15 розділу 1 Порядку № 260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

39. Пунктом 48 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

40. Відповідно до пункту 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

41. Водночас статтею 51 Кримінального кодексу України визначено, що до осіб, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, судом можуть бути застосовані такі види покарань: 1) штраф; 2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; 2-1) позбавлення державної нагороди України; 3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 4) громадські роботи; 5) виправні роботи; 6) службові обмеження для військовослужбовців; 7) конфіскація майна; 7-1) пробаційний нагляд; 8) арешт; 9) обмеження волі; 10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; 11) позбавлення волі на певний строк; 12) довічне позбавлення волі.

42. Згідно з абзацом 4 пункту 11 Розділу XXXIV Порядку № 260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

43. В силу пункту 12 Розділу XXXIV Порядку № 260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. VI. Позиція Верховного Суду

44. Спірні правовідносини, які склались у цій справі, виникли у зв`язку з невиплатою збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у період перебування військовослужбовця на лікуванні після отриманого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, а також під час перебування у відпустці у зв`язку з тяжким пораненням, отриманого під час здійснення ним заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

45. Аналіз наведених правових норм свідчить, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою № 168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовців, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні.

46. При цьому правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.

47. В умовах збройної агресії рф проти України важливим залишається питання належного соціального захисту військовослужбовців, які беруть участь у захисті державного суверенітету України. У військово-соціальній сфері матеріальне забезпечення є аналогом системи гарантій у системі соціального захисту населення і включає професійні винагороди та премії тим військовослужбовцям, які виконують обов`язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

48. Безумовно, система матеріального забезпечення військовослужбовців виконує стимулювальну функцію, що, крім патріотизму, є потужною мотивацією і адекватною відповіддю держави, яка піклується про військовослужбовців під час дії воєнного стану.

49. Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

50. Таким чином, Україна зобов`язана вживати всіх можливих заходів для мотивації військовослужбовців та забезпечення соціальної підтримки членів їхніх сімей.

51. Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їхньої службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

52. У справі, що розглядається, ключовим питанням є наявність/відсутність у позивача права на отримання додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до Постанови № 168 за час перебування на лікуванні у зв`язку з пораненням, отриманим 19 лютого 2024 року, а також за час перебування у відпустці для лікування після поранення.

53. Так, згідно з пунктом 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: - у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; - захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); - загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

54. З аналізу наведеної правової норми висновується, що додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а також військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

55. При цьому у період, який охоплює час перебування військовослужбовця у відпустці для лікування, приписи Постанови № 168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 30 травня 2025 року та від 19 лютого 2026 року у справах № 380/27432/23 та № 360/1960/22 відповідно.

56. Як висновується з матеріалів справи, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24 липня 2024 року № 622 солдат за призовом по мобілізації ОСОБА_1 вважається таким, що 24 липня 2024 року самовільно залишив військову частину в пункті постійної дислокації та виключено останнього з грошового та речового забезпечення військової частини з 24 липня 2024 року.

57. Як уже зазначалось, приписами пункту 15 розділу І Порядку № 260 передбачено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Відповідно до пункту 5 розділу XVI Порядку № 260 за невихід на службу без поважних причин військовослужбовцям не виплачуються щомісячні премії - за місяць, у якому здійснено таке порушення (пункт 5 розділу XVI Порядку № 260). За пунктом 14 розділу XXXIV Порядку № 260 військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували) не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди,- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

58. Аналіз наведених норм свідчить про те, що підтверджений факт самовільного залишення військової частини (місця служби) є самостійною правовою підставою для застосування різних за своєю правовою природою та тривалістю механізмів обмеження грошових виплат, належних військовослужбовцю. Аналогічна правова позиція міститься у постанові від 21 травня 2026 року у справі № 160/19666/23.

59. Відмовляючи у позові, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що докази з приводу перебування на стаціонарному лікуванні подані позивачем 16 серпня 2024 року, тобто після наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24 липня 2024 року № 622, згідно з яким ОСОБА_1 вже вважався таким, що самовільно залишив військову частину в пункті постійної дислокації та був виключений з грошового та речового забезпечення військової частини, тому суди дійшли висновку про правомірність ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 за спірний період.

60. При цьому за обставинами цієї справи відповідачем не заперечується перебування ОСОБА_1 на лікуванні після отриманого поранення та у відпустці у зв`язку з тяжким пораненням, пов`язаного із захистом Батьківщини у період з лютого 2024 по травень 2024 року. Водночас виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 за вказаний період не проведено з огляду на тимчасове призупинення здійснення позивачу виплат грошового забезпечення у зв`язку із його самовільним залишенням військової частини.

61. Разом з цим обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) підтверджуються довідкою про обставини від 15 березня 2024 року № 2557, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 , в якій зазначено, що 19 лютого 2024 року одержав поранення: осколкове поранення лівого стегна, осколкове проникаюче поранення правої п`яти. За обставин: 19 лютого 2024 року приблизно о 00:00 год під час евакуації тіла загиблого військовослужбовця з позиції батальйонної тактичної групи Військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 солдат ОСОБА_1 наступив на невідомий вибуховий пристрій. Внаслідок детонації НВП військовослужбовець отримав поранення. Військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту. Травмування/поранення військовослужбовця вважати таким, що сталося під час виконання ним обов`язків військової служби при Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України, під час безпосередньої участі в заходах національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, не пов`язане з вчиненням ним кримінального або адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства. У період з 22 лютого 2024 року по 28 травня 2024 року після отримання мінно-вибухової травми та поранення солдат ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП «Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» Сумської обласної ради (КНП СОР «СОСДРЗН»). 28 травня 2024 року позивачу проведено медичний огляд ВЛК КНП СОР «СОСДРЗН» та видано довідку від 28 травня 2024 року № 131, відповідно до якої визначено, що травма, яку військовослужбовець отримав 18 лютого 2024 року відноситься до тяжкої травми та він потребує відпустки для лікування після поранення, терміном на 30 календарних днів.

62. Отже, підтвердженим є факт поранення, отриманого у зв`язку із захистом Батьківщини.

63. Відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій врахували, що позивач звернувся до командування Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про виплату йому додаткової винагороди 16 серпня 2024 року, тобто після наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24 липня 2024 року № 622, відповідно до якого позивач вважається таким, що 24 липня 2024 року самовільно залишив військову частину в пункті постійної дислокації та виключено останнього з грошового та речового забезпечення військової частини з 24 липня 2024 року. Крім того, з 03 жовтня 2024 року солдату ОСОБА_1 , який 24 липня 2024 року самовільно залишив Військову частину НОМЕР_1 , згідно з ЄРДР від 03 жовтня 2024 року № 42024041110000459 була призупинена військова служба і дія контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та звільнено із займаної посади.

64. Своєю чергою у доводах касаційної скарги автор вказує на обізнаність відповідача про поранення ОСОБА_1 та його лікування. При цьому, як і в медичних документах, так і в самій довідці про обставини поранення (травми, контузії каліцтва), зазначено про причинний зв`язок лікування із отриманою позивачем 19 лютого 2024 року травмою.

65. Варто зазначити, що у матеріалах справи містяться докази перебування позивача на стаціонарному лікуванні, які він надав на обґрунтування позовних вимог, а також які він подавав разом із рапортом, а саме: первинна медична картка невідкладної медичної допомоги; довідка про обставини травми № 2557; виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 851; виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 2269; довідка військово-лікарської комісії № 131; довідка військово-лікарської комісії № 2660.

66. Натомість суди попередніх інстанцій не взяли до уваги подані позивачем докази, вказавши про тимчасове призупинення виплат грошового забезпечення позивачу з огляду на його самовільне залишення військової частини.

67. Варто зауважити, що обставини травмування позивача та подальшого його лікування і перебування у відпустці у зв`язку з тяжким пораненням стосуються періоду з лютого по травень 2024 року. У спірний період позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та виконував обов`язки, пов`язані із захистом Батьківщини. Обставини щодо самовільного залишення позивачем військової частини відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 622 мали місце з 24 липня 2024 року та не стосуються обставин, пов`язаних із отриманням тяжкого поранення та його подальшого лікування і перебування у зв`язку з цим у відпустці. Дійсно, починаючи з 03 жовтня 2024 року солдату ОСОБА_1 , який 24 липня 2024 року самовільно залишив Військову частину НОМЕР_1 , згідно з ЄРДР від 03 жовтня 2024 року № 42024041110000459 була призупинена військова служба і дія контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та звільнено із займаної посади. Однак вказані обставини не стосуються спірного періоду, в який позивач перебував на лікуванні та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії. Крім того, призупинення дії контракту відбулось після подання позивачем рапорту про виплату йому додаткової винагороди.

68. У пункті 1 Постанови № 168 передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, зокрема, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

69. Верховний Суд зауважує, що згідно з пунктом 1.1. глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови. Постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

70. З огляду на зазначені норми Положення висновок ВЛК є змістом (суттю) постанови ВЛК, яка може бути оформлена в формі свідоцтва, довідки або протоколу. Іншими словами, довідка ВЛК є формальним вираженням постанови ВЛК, яка по суті містить в собі висновок, сформований ВЛК за наслідком медичного огляду. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 16 травня 2024 року у справі № 520/16191/23.

71. Отже, відхиливши докази, подані позивачем разом із позовною заявою у підтвердження перебування на лікарняному з огляду на те, що позивач подав рапорт про виплату додаткової винагороди після наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24 липня 2024 року № 622, яким позивач був виключений з грошового та речового забезпечення військової частини, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків щодо відмови у задоволенні позовних вимог, не надавши належної правової оцінки доказам та обставинам, що можуть вплинути на правильність вирішення цієї справи.

72. Враховуючи приписи статті 242 КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

73. Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

74. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

75. Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.

76. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

77. Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права. ІV. Судові витрати

78. Оскільки справа повертається на новий судовий розгляд, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Суботіна Геннадія Геннадійовича задовольнити частково.

2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2025 року скасувати, а справу № 160/25000/24 направити на новий судовий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий М. І. Смокович Судді В. Е. Мацедонська С. А. Уханенко