Ухвала КАС ВС № 120/7390/25

УХВАЛА про залишення касаційної скарги без руху 30 червня 2026 року м. Київ справа №120/7390/25 адміністративне провадження №К/990/27570/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі №120/7390/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив: - визнати бездіяльність відповідача щодо безпідставної відмови у призначенні житлової субсидії, а також порушення термінів розгляду заяви про призначення житлової субсидії; - зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 24 жовтня 2024 року; - скасувати рішення відповідача №2001-81720743-2024 від 07 листопада 2024 року про відмову у призначенні житлової субсидії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року, відмовлено у задоволенні позову. Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 11 червня 2026 року звернувся з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження до Верховного Суду. На обґрунтування поважності причин пропуску строку позивач зазначає, що копія постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року надійшла на його адресу 09 травня 2026 року, що підтверджується копією конверта Сьомого апеляційного адміністративного суду. Разом з тим позивач вважає, що несвоєчасне вручення йому копії оскаржуваного судового рішення є підставою для поновлення процесуального строку. При розгляді заяви скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження Суд враховує таке. Відповідно до частини першої та другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша статті 77 КАС України). Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року №3262-IV, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, з`ясовано, що постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року була ухвалена в порядку письмового провадження та набрала законної сили з моменту її прийняття. Отже, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку було 20 травня 2026 року, тоді як касаційну скаргу до Верховного Суду заявником подано 11 червня 2026 року, що свідчить про пропуск встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження. Пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність. Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником на обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку. Згідно з результатом електронного пошуку поштових відправлень на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» (www.ukrposhta.com) відправлення за номером R067152940570, яким направлено ОСОБА_1 копію постанови від 20 квітня 2026 року, надіслане судом 22 квітня 2026 року та вручене адресату 09 травня 2026 року. Отже тридцятиденний строк, встановлений процесуальним законом, для подання касаційної скарги закінчився 08 червня 2026 року. Суд зазначає, що за змістом процесуального закону поважними підставами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Однак, у заяві про поновлення строку позивач не обґрунтовує поважність підстав пропуску строку у період з 08 червня 2026 року (останній день, на який припадало вчинення процесуальної дії) до 11 червня 2026 року (фактичний день звернення з касаційною скаргою) та жодних доказів не надає, що виключає можливість у Суду визнати пропуск такого строку поважним. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави пропуску строку не підтверджують наявності об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасної реалізації права на касаційне оскарження, а тому є необґрунтованими. Таким чином, заявнику слід надати Суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, навівши підстави та надавши належні і допустимі докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк, визначений законом. Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. З аналізу вищевказаних положень Суд дійшов висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 цього Кодексу, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Проаналізувавши мотиви та доводи поданої касаційної скарги Судом з`ясовано, що скаржником не наведено жодних підстав, передбачених імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України для касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі №120/7390/25, та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги. Верховний Суд наголошує, що касаційний суд є судом права, а не факту. Межі касаційного перегляду чітко обмежені процесуальним законом, тому обов`язок належного визначення та обґрунтування підстав касаційного оскарження покладається виключно на скаржника. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Зміни в законодавстві, запроваджені з метою реформування касаційного провадження, суттєво обмежили можливість безпідставного перегляду судових рішень. Наразі належне правове обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є обов`язковою процесуальною умовою для відкриття касаційного провадження. Саме лише загальне посилання на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, викладення незгоди з висновками судів, або ж цитування нормативно-правових актів і переказ фактичних обставин справи без чіткого зв`язку з конкретними пунктами частини четвертої статті 328 КАС України, не є належним виконанням вимог процесуального закону. Зокрема, відсутність у тексті скарги чіткого зазначення конкретних пунктів (чи пункту) частини четвертої статті 328 КАС України та належної аргументації щодо кожного з них, позбавляє Суд процесуальної можливості перевірити доводи скаржника, оскільки Верховний Суд не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження замість учасника справи. Верховний Суд не наділений повноваженнями за власною ініціативою доповнювати касаційну скаргу обґрунтуванням, яке в ній відсутнє, оскільки це порушувало б принцип диспозитивності адміністративного судочинства (стаття 9 КАС України) та принцип рівності сторін. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово зазначав, що умови прийнятності касаційних скарг у національних законодавствах можуть бути більш суворими, ніж для звичайних апеляцій (пункт 38 рішення у справі «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії» від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95; пункт 96 рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року, заява №29731/96). Застосування передбачених законом процесуальних обмежень та вимог щодо оформлення скарг є легітимною метою в контексті забезпечення дотримання принципу правової визначеності та належного здійснення правосуддя (пункт 45 рішення у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява №28090/95). Таким чином, невиконання скаржником імперативних вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України є недоліком, який перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження і є підставою для залишення касаційної скарги без руху відповідно до частини другої статті 332 КАС України. З огляду на викладене, позивачу слід навести підстави касаційного оскарження з їх належним обґрунтуванням. Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Проте всупереч цим вимогам заявником до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі. Так, згідно з підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною першою статті 4 Закону №3674-VI (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом - травень 2025 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2025 року становив 3028,00 грн. Відповідно до вимог статті 4 Закону №3674-VI (в редакції, чинній на час подання позову) за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичній особі необхідно було сплатити 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну вимогу немайнового характеру, що, враховуючи дві основних вимоги та одну похідну вимогу, складало 2422,40 грн. Отже, судовий збір, який ОСОБА_1 необхідно сплатити при поданні касаційної скарги, становить: 2422,40 грн х 200% = 4844,80 грн. Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102. Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходу бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)". Призначення платежу: *;101;22030102 (код класифікації доходів) ___________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб; реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір за позовом ______________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом направлення до Суду касаційної скарги у новій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження, обґрунтованої заяви про поновлення процесуального строку та документа про сплату судового збору. Неусунення недоліків касаційної скарги щодо направлення до суду заяви про поновлення строку на касаційне оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження (пункт 4 частини першої статті 333 КАС України). У випадку неусунення недоліків щодо зазначення підстав касаційного оскарження і сплати судового збору, касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 332 КАС України. Крім того, Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись статтями 169, 248, 330, 332, 355, 359 КАС України, Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Визнати неповажними наведені ОСОБА_1 підстави пропуску строку та відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі №120/7390/25.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі №120/7390/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, залишити без руху.

3. Встановити десятиденний строк з моменту вручення ухвали для усунення встановлених судом недоліків.

4. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді С.М. Чиркін В.М. Шарапа