Ухвала КАС ВС № 400/13957/25

УХВАЛА 30 червня 2026 року м. Київ справа №400/13957/25 адміністративне провадження №К/990/27633/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М., суддів: Соколова В.М., Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2026 у справі №400/13957/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, у відповідності до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, у відповідності до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 з 01.02.2020 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток з а 2020, 2021, 2022 та 2023 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та додаткових видів грошового забезпечення, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 за рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 №400/1733/24, яка була здійснена у жовтні-листопаді 2025 року. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 позов задоволено. Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_2 подав апеляційну скаргу. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2026 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 повернуто апелянту. Не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду, ІНФОРМАЦІЯ_2 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, яка надійшла до Верховного Суду 15.06.2026. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що в матеріалах справи відсутній документ про сплату судового збору. Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026 (на момент звернення з касаційною скаргою) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить: 3328,00 грн. Отже, ставка судового збору за подання цієї касаційної скарги складає 3328,00 грн. Проте у тексті касаційної скарги міститься клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивоване відсутністю коштів на сплату судового збору. Перевіривши указане клопотання, Верховний Суд зазначає таке. Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Виключний перелік підстав для звільнення від сплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору та суб`єктів, які можуть бути звільнені від сплати такого збору або мають право на його відстрочення наведено у статті 8 Закону України "Про судовий збір". Ураховуючи те, що суб`єкти владних повноважень відсутні у переліку таких осіб, клопотання про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню. Водночас звільнення, відстрочення та розстрочення суб`єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов`язані сплачувати такий збір. Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі №640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. Однак у поданому клопотанні, окрім посилання на недостатній рівень фінансового забезпечення, державний орган не зазначає про вжиті ним заходи задля сплати у цій справі суми судового збору. Тобто, належні обґрунтування підстав про відстрочення сплати судового збору відсутні, відповідні докази не надано. За таких обставин у Верховного Суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього кодексу. Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України Суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме: надання документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі. Реквізити для сплати судового збору: УК у Печерському районі/Печерський район/22030102; код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)". Керуючись статтями 169, 248, 328- 330, 332 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору відмовити. Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2026 у справі №400/13957/25 залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Ж.М. Мельник-Томенко В.М. Соколов О.Р. Радишевська , Судді Верховного Суду