Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/5516/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/5516/26 пров. № А/857/27020/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Димарчук Т.М. суддів Москаля Р.М., Сала П.І., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЕЛІТ БУД ПРО» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року про повернення позовної заяви у справі № 380/5516/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЕЛІТ БУД ПРО» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування рішень та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: До Львівського окружного адміністративного суду 26.03.2026 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЕЛІТ БУД ПРО» (далі ТОВ «Будівельна компанія «ЕЛІТ БУД ПРО») до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, які прийнято Комісією Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.01.2025 за №12438759/45042454 про відмову у реєстрації податкової накладної ТОВ «БК «ЕЛІТ БУД ПРО» від 27.06.2024 за №11 у Єдиному реєстрі податкових накладних; від 27.02.2025 за №12563708/45042454 про відмову у реєстрації податкової накладної ТОВ «БК «ЕЛІТ БУД ПРО» від 09.01.2025 за №3 у Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні ТОВ «БК «ЕЛІТ БУД ПРО» від 27.06.2024 за №11 та від 09.01.2025 за №3 у Єдиному реєстрі податкових накладних датою її первинного подання позивачем по справі на реєстрацію. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 у задоволенні заяви представника ТОВ «Будівельна компанія «ЕЛІТ БУД ПРО» про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву ТОВ «Будівельна компанія «ЕЛІТ БУД ПРО» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язати вчинити дії повернуто позивачу. Не погодившись з вказаною ухвалою ТОВ «Будівельна компанія «ЕЛІТ БУД ПРО» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обгрунтування апеляційної скарги товариство зазначило, що вперше звернулося до суду з позовними вимогами до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії в межах строку звернення встановленого КАС України, а саме 16.05.2025. Ухвалою від 22.05.2025 суддя Кисильова О.Й. прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження у справі №380/9896/25. Згідно з вказаною ухвалою підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених КАС України не було. 26.01.2026, у зв`язку із з звільненням судді ОСОБА_1 з посади відбулось проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, справа розподілена до провадження судді Сподарик Н.І. 29.01.2026 адміністративну справу №380/9896/25 прийнято до провадження та визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. В цей же день (29.01.2026) судом винесено ухвалу про залишення позовної заяви без руху у якій вказано, що позивачем подано позовну заяву без додержання вимог, викладених у статті 161 КАС України, а саме позовна заява містить чотири вимоги немайнового характеру до двох відповідачів про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити дії, а відтак сума судового збору за подання позовної заяви має становити - 9689,60 грн (3028,00 грн х 4х 0,8), а позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 4844,80 грн. Позивачу запропоновано у п`ятиденний термін долучити до матеріалів справи документ про сплату судового збору в розмірі 4844,80 грн. Вказана ухвала надіслана на електронну пошту ТОВ "Будівельна компанія "ЕЛІТ БУД ПРО". 27.02.2026 судом винесено ухвалу про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви у справі №380/9896/25 на п`ять днів. 13.03.2026 ухвалою суду залишено позову без розгляду, оскільки позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом. 26.03.2026 ТОВ "Будівельна компанія "ЕЛІТ БУД ПРО" повторно звернулося до адміністративного суду з аналогічними позовними вимогами, сплативши судовий збір у розмірі 10649,60 грн. 14.04.2026, на підставі проведення повторного автоматизованого розподілу судова справа розподілена до провадження судді Сподарик Н.І. 17.04.2026 судом винесено ухвалу про залишення позовної заяви без руху, згідно з якою встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених ст. 161 КАС України (позивач звернувся до суду 26.03.2026 із пропуском строку звернення до суду). На виконання ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 по справі № 380/5516/26, позивачем долучено заяву про поновлення процесуального строку, де останній просив звернути увагу суду на хронологію подій і дат при первісному і поточному поданні позову. Однак, судом першої інстанції зроблено висновок про необгрунтованість причин пропуску звернення до суду через відсутність обставин, які, на думку суду, є поважними. Апелянт просить апеляційний суду врахувати наступні обставини: при первинному розгляді справи (№380/9896/25) справа розглядалась понад вісім місяців та фактично була на стадії прийняття рішення; питання сплати судового збору є досить невизначеним та дискусійним, оскільки думки суддів розійшлись (згідно з ухвалою від 30.03.2026 по справі № 380/5516/26 адміністративний позов містить дві вимоги немайнового характеру, а згідно з ухвалою від 29.02.2026 у справі №380/9896/25, цей же адміністративний позов містить чотири вимоги немайнового характеру до двох відповідачів); судом не взято до уваги, що позивач протягом усього часу займав активну позицію щодо розгляду справи і лише у лютому та березні 2026 втратив пильність за ходом справи, що зумовлено об`єктивними причинами (неможливість отримувати електронні листи, оскільки у період з 27.01.2026 по 15.03.2026 ФОП ОСОБА_2 здійснювалась діагностика, ремонт та відновлення комп`ютерного обладнання ТОВ "БК "ЕЛІТ БУД ПРО", а відтак позивач був обмежений у можливості працювати з електронними ресурсами). Відповідач ГУ ДПС у Львівській області подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказав, що суд першої інстанції правильно встановив, що в спірних правовідносинах підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, передбачений частиною четвертою статті 122 КАС України, оскільки позивач скористався процедурою адміністративного оскарження рішень контролюючого органу щодо відмови у реєстрації податкових накладних. Позивач звернувся до суду з позовом 26.03.2026, тобто після спливу встановленого процесуального строку, а тому обов`язок доведення поважності причин його пропуску покладався саме на позивача. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що повернення позовної заяви стало наслідком саме невиконання позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху. Невиконання процесуальних обов`язків учасником справи не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Просить залишити ухвалу суду про повернення позовної заяви без змін. Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав. Відповідно до частини першої-другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду. Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України. Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Водночас відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 погодилася із правильністю усталеної практики судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо строків оскарження рішень податкового органу, а саме: 1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України); 2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, відмова у реєстрації податкових накладних; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України); 3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України). Як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався процедурою адміністративного (досудового) оскарження спірних рішень. Відтак, тримісячний строк звернення до суду для позивача розпочався з 19.02.2025 (щодо оскаржуваного рішення від 30.01.2025 за №12438759/45042454 про відмову у реєстрації податкової накладної ТОВ «БК «ЕЛІТ БУД ПРО» від 27.06.2024 за №11 у Єдиному реєстрі податкових накладних) та 15.03.2025 (щодо оскаржуваного рішення від 27.02.2025 за №12563708/45042454 про відмову у реєстрації податкової накладної ТОВ «БК «ЕЛІТ БУД ПРО» від 09.01.2025 за №3 у Єдиному реєстрі податкових накладних). З вищенаведеного слідує, що вперше з позовними вимогами до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ТОВ «БК «ЕЛІТ БУД ПРО» звернулось до суду у межах тримісячного строку, встановленого законодавством, а саме 16.05.2025. Апеляційний суд звертає увагу, що у постановах від 12.11.2019 у справі № 640/21330/18, від 05.06.2020 у справі № 280/5161/19, від 16.12.2020 у справі № 520/10578/19, від 05.02.2021 у справі № 400/2863/19, від 02.12.2021 у справі № 280/5145/19, від 08.02.2022 у справі №400/6051/21 Верховний Суд сформулював висновок про те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматись від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою. Відповідно, вимоги про скасування рішення відповідного контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов`язання її зареєструвати Верховний Суд визнає однією вимогою немайнового характеру. Цей висновок підтриманий і в подальшій практиці Верховного Суду, зокрема у постановах від 21.09.2023 №160/20444/21, від 17.07.2024 №380/25107/23, від 04.03.2025 у справі №420/4513/24, в ухвалі Верховного Суду від 23.01.2025 у справі №160/19034/24. Колегія суддів, звертає увагу, що судовий збір був сплачений позивачем, а справа №380/9896/25 прийнята Львівським окружним адміністративним судом до провадження та розглядалася протягом восьми місяців. Таким чином, враховуючи ту обставину, що позивач вперше звернувся до суду з позовними вимогами у межах тримісячного строку, встановленого для оскарження рішень податкового органу про відмову у реєстрації податкових накладних та сплатив судовий збір, справа №380/9896/25 підлягала судовому розгляду та вирішенню по суті. Колегія суддів також враховує, що після залишення судом першої інстанції позову без розгляду у справі №380/9896/25, позивач без невиправданих зволікань (через два тижні) повторно звернувся з позовом до суду (справа № 380/5516/26), що свідчить про його безумовну зацікавленість та активну позицію щодо вирішення спору по суті. Згідно з постановою ВП Верховного Суду 02.10.2025 у справі № 990/376/24 Велика Палата ВС підтвердила, що судове провадження, що закінчилося залишенням позову без розгляду, не перериває і не зупиняє встановленого ч. 1 ст. 122 КАС України 6-місячного строку звернення до суду, тому цю обставину суд має оцінювати у контексті причини залишення позову без розгляду та наступної процесуальної поведінки учасника справи, які сукупно мають свідчити про існування об`єктивно непереборних або дійсно істотних обставин, перешкод чи труднощів, що зумовили залишення позову без розгляду та унеможливили своєчасне повторне звернення до суду після цього. У таких випадках суд повинен оцінювати: причини залишення позову без розгляду; подальшу процесуальну поведінку сторони; наявність об`єктивно непереборних обставин, які реально унеможливили повторне звернення у встановлений строк. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.03.2025 у справі № 990/328/24 зробила правовий висновок: пропуск шестимісячного строку для подання адміністративного позову може бути поновлений, якщо це відбулося в межах розумного строку та за наявності відповідних обставин. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів). Процесуальний закон (стаття 121 КАС України) передбачає можливість поновлення строку звернення до адміністративного суду у разі, якщо цей строк було пропущено з поважних причин. Згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію з прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції). ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права в такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби. У своїй практиці ЄСПЛ сформував підхід, відповідно до якого встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинне застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи [справи «+6 посилань» та інші]. Велика Палата, посилаючись на практику ЄСПЛ, сформулювала ключові орієнтири для поновлення строку подання адміністративного позову:

1. Доступ до суду має бути реальним і ефективним: особа повинна мати чітку та практичну можливість оскаржити дії, що порушують її права. Це відповідає принципу верховенства права в демократичному суспільстві (справа «Белле проти Франції» / Bellet v. France).

2. Обмеження права на судовий захист не повинні порушувати його суть: такі обмеження мають бути законними, доцільними та пропорційними (справа «Мушта проти України»).

3. Механічне застосування строків без урахування обставин конкретної справи може бути непропорційним і позбавляти особу доступу до ефективного правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії» / Stagno v. Belgium). Отже, при вирішенні питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду суд має надати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку з інтервалами часу: з моменту звернення до суду з позовом вперше до дати закінчення встановленого статтею 122 КАС України процесуального строку; з моменту повернення вперше поданої позовної заяви до дати повторного звернення з таким позовом тощо. Аналізуючи обставини справи в контексті розглянутих судом апеляційної інстанції вимог апеляційної скарги в розрізі заявлених позовних вимог та строків, вимог 320 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції не врахував усі обставини, що мають значення для справи та не надав їм належної правової оцінки (зокрема, вчасне звернення до суду з первісним позовом; сплату судового збору за дві позовні вимоги немайнового характеру; розгляд справи судом протягом восьми місяців; повторне звернення до суду двотижневий строк після залишення позовної заяви без розгляду), отже неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не врахував правові позиції ЄСПЛ та Верховного Суду, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала про повернення позовної заяви - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. В даному випадку, постановивши ухвалу про повернення позовної заяви суд першої інстанції фактично позбавив позивача права доступу до суду, що свідчить про порушення його права звернення до адміністративного суду, гарантованого ст.5 КАС України. Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З огляду на викладене, враховуючи обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з додержанням принципу розумності та пропорційності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 122, 169, 243, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЕЛІТ БУД ПРО» задовольнити. Скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року про повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЕЛІТ БУД ПРО» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування рішень та зобов`язання вчинити дії. Справу №380/5516/26 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Т. М. Димарчук судді Р. М. Москаль П. І. Сало