Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/38235/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/38235/21 суддя першої інстанції: Калашник Юлія Вікторівна ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Воловика С.В., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у справі № 640/38235/21 за позовом акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку, В С Т А Н О В И В: Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі позивач, АТ «Укргазвидобування») звернулося з позовною заявою до Західного офісу Держаудитслужби (далі апелянт, відповідач, Західний офіс Держаудитслужби), у якій просило суд визнати протиправним та скасувати висновок про результати моніторингу процедури закупівлі № UA-2021-05-27-010044-b від 17.12.2021. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.06.2025 позовну заяву задоволено повністю, оскаржуваний висновок визнано протиправним та скасовано з тих підстав, що позивач не є головним розпорядником бюджетних коштів (розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня) чи суб`єктом господарювання державного сектору економіки в розумінні пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів «Про ефективне використання державних коштів України» № 710 від 11.10.2016 (далі Постанова № 710), оскільки корпоративні права АТ «Укргазвидобування» належать акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», а не безпосередньо державі, а його майно сформоване не за рахунок коштів Державного бюджету України, що свідчить про нерозповсюдження на позивача Постанови № 710, а отримання запитуваної інформації виходить за межі предмета моніторингу процедури закупівлі. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідь та пояснення на запит відповідача від 13.12.2021 розміщені позивачем в електронній системі закупівель 16.12.2021, тобто у межах триденного строку, встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII від 25.12.2015 (далі Закон № 922-VIII), а також про те, що зобов`язання, викладене у оскаржуваному висновку, є абстрактним, не містить конкретного переліку дій, які належить вчинити позивачу, та конкретного способу його виконання, що суперечить вимогам законності та обґрунтованості акта індивідуальної дії. Окрім зазначеного, суд першої інстанції зробив висновок про підписання оскаржуваного висновку удосконаленим, а не кваліфікованим електронним підписом посадової особи відповідача, що суперечить пункту 4 Загальних положень Порядку заповнення форми висновку про результати моніторингу закупівлі, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 552 від 08.09.2020 та підпункту 1 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 193 від 03.03.2020. Не погоджуючись із зазначеним рішенням Західний офіс Держаудитслужби звернувся з апеляційною скаргою, у якій вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.06.2025 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення Постанови № 710, яка не підлягала застосуванню, оскільки під час проведення моніторингу Західним офісом Держаудитслужби не досліджувалось питання дотримання позивачем вимог цієї постанови. Відповідач керувався пунктами 6 та 11 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-XII від 26.01.1993 (далі Закон № 2939-XII) та частиною п`ятою статті 8 Закону № 922-VIII, а позивач взагалі не надав запитувану інформацію та документи, обмежившись лише посиланням на відсутність законодавчо встановленого обов`язку обґрунтовувати очікувану вартість предмета закупівлі. Втім, з огляду на висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 640/26603/21, відповідач вважає, що згадане посилання не звільняло позивача від обов`язку надати запитувані пояснення (інформацію, документи) в розумінні частини п`ятої статті 8 Закону № 922-VIII, оскільки право витребування таких пояснень не обумовлене наявністю чи відсутністю у замовника обов`язку визначати та обґрунтовувати очікувану вартість предмета закупівлі. Крім того, Західний офіс Держаудитслужби зауважив на тому, що визначений у оскаржуваному висновку спосіб усунення порушення є конкретним та відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 30.03.2023 у справі № 420/11945/21 та від 02.06.2022 у справі № 160/2951/20. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу із Запорізького окружного адміністративного суду. Не погоджуючись з вимогами апеляційної скарги, АТ «Укргазвидобування» у відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що предметом запиту відповідача від 13.12.2021 була саме інформація, обов`язок обґрунтування та оприлюднення якої встановлений пунктом 4-1 Постанови № 710, а тому приписи цієї постанови підлягали з`ясуванню судом першої інстанції для встановлення наявності чи відсутності кореспондуючого обов`язку позивача. Також позивач зауважив на тому, що оскаржуваний висновок не містить посилання на порушення позивачем Постанови № 710 чи будь-якого іншого нормативно-правового акта, яким на позивача покладено обов`язок обґрунтовувати розмір витрат, технічні і якісні характеристики предмета закупівлі та очікувану вартість, а також оприлюднювати таке обґрунтування на власному веб-сайті, що свідчить про відсутність порушень частини п`ятої статті 8 Закону № 922-VIII. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2025 апеляційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне. Відповідно до частини третьої статті 10 Закону № 922-VIII, АТ «Укргазвидобування» проводилась процедура закупівлі 21Т-122_24950000-8 Спеціалізована хімічна продукція (Інгібітор полімер-силікатний для бурових розчинів), ідентифікатор закупівлі № UA-2021-05-27-010044-b. Згідно з протоколом тендерного комітету № 21Т-122 від 22.07.2021 переможцем закупівлі з ціною тендерної пропозиції 2 335 000,00 грн з ПДВ визнано ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ «ГАЗІНВЕСТПРОЕКТ», з яким 03.08.2021 укладено договір поставки № УБГ226/015-21 на суму 2 334 999,00 грн з ПДВ. Наказом Західного офісу Держаудитслужби № 750 від 29.11.2021 розпочато моніторинг вказаної процедури закупівлі, під час якого 13.12.2021 через електронну систему закупівель позивачу направлявся запит про надання пояснень щодо того яким чином та на підставі яких документів здійснено обґрунтування розміру витрат, технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, та визначено його очікувану вартість. Також відповідач просив надати посилання на сторінку власного веб-сайту на якому розміщено обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру витрат, очікуваної вартості предмета. Втім, 16.12.2021 позивач оприлюднив в електронній системі закупівель відповідь, у якій повідомив про відсутність у нього, як замовника, законодавчо встановленого обов`язку надавати інформацію та документи на запит Держаудитслужби в рамках моніторингу процедури відкритих торгів, а також обов`язку надавати посилання на сторінку власного веб-сайту, на якій розміщено обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру витрат, очікуваної вартості предмета. Водночас позивач зауважив, що розрахунок очікуваної вартості, технічні та якісні вимоги до предмета закупівлі визначаються відповідно до внутрішніх нормативних документів. За результатами моніторингу 17.12.2021 в електронній системі публічних закупівель ProZorro оприлюднено оскаржуваний висновок, згідно з яким встановлено порушення позивачем вимог частини п`ятої статті 8 Закону № 922-VIII у зв`язку з ненаданням через електронну систему закупівель інформації та документів, на підставі яких розраховано розмір витрат, технічних та якісних характеристик предмета закупівлі та визначено його очікувану вартість, а також зобов`язано позивача здійснити заходи, спрямовані на недопущення встановлених порушень у подальшому, зокрема шляхом забезпечення надання пояснень (інформації, документів) щодо прийнятих рішень та/або вчинених дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу процедури закупівлі через електронну систему закупівель на запит органу державного фінансового контролю. Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади на момент виникнення спірних правовідносин встановлював Закон № 922-VIII. Відповідно до частини першої статті 8 цього Закону моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи, протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії. Частиною п`ятою статті 8 Закону № 922-VIII передбачено, що протягом строку проведення моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю, відповідальна за проведення моніторингу процедури закупівель, має право через електронну систему закупівель запитувати у замовника пояснення (інформацію, документи) щодо прийнятих рішень та/або вчинених дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу процедури закупівлі. Усі такі запити про надання пояснень автоматично оприлюднюються електронною системою закупівель. Замовник протягом трьох робочих днів з дня оприлюднення запиту про надання пояснень щодо прийнятих рішень та/або вчинених дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу процедури закупівлі, повинен надати відповідні пояснення (інформацію, документи) через електронну систему закупівель. Отже, аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що предметом запиту органу державного фінансового контролю в межах моніторингу можуть бути виключно пояснення, інформація та документи щодо прийнятих замовником рішень та/або вчинених ним дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу процедури закупівлі, тобто такі, що стосуються дотримання замовником вимог законодавства у сфері публічних закупівель в розумінні пункту 14 частини першої статті 1 Закону № 922-VIII, а кореспондуючий цьому праву обов`язок замовника надати пояснення (інформацію, документи) є похідним та обумовлений саме предметом такого дослідження, тобто наявністю визначеного законодавством обов`язку замовника, дотримання якого перевіряється. Колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту запиту відповідача від 13.12.2021 та змісту оскаржуваного висновку убачається, що предметом запитуваних пояснень, інформації та документів були виключно: підстави (документи), на основі яких позивачем здійснено обґрунтування розміру витрат, технічних та якісних характеристик предмета закупівлі та визначено його очікувану вартість, а також посилання на сторінку власного веб-сайту, на якій розміщено таке обґрунтування. Тобто зміст запиту повністю кореспондує приписам пункту 4-1 Постанови № 710, яким на головних розпорядників бюджетних коштів (розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня), суб`єктів господарювання державного сектору економіки з метою прозорого, ефективного та раціонального використання коштів покладено обов`язок забезпечити обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення, очікуваної вартості предмета закупівлі та оприлюднення такого обґрунтування шляхом розміщення на власному веб-сайті (або на офіційному веб-сайті головного розпорядника бюджетних коштів) протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення оголошення про проведення конкурентної процедури закупівель. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин Постанови №

710. При цьому, відсутність у тексті запиту та висновку прямого текстуального посилання на структурну одиницю Постанови № 710 не змінює правової природи та змісту запитуваної інформації, яка за своїм предметом, обсягом та метою повністю охоплюється приписами пункту 4-1 цієї постанови. З`ясування судом першої інстанції питання про те, чи поширюється встановлений Постановою № 710 обов`язок на позивача, є необхідною умовою правильного вирішення спору про наявність чи відсутність кореспондуючого обов`язку надати запитувану інформацію в межах моніторингу процедури закупівлі та повністю узгоджується із завданням адміністративного судочинства, визначеним частиною першою статті 2 КАС України. Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції пункту 4-1 Постанови № 710 по суті, колегія суддів зазначає, що цією нормою обов`язок щодо обґрунтування та оприлюднення інформації про технічні та якісні характеристики предмета закупівлі, розмір бюджетного призначення та очікувану вартість покладено виключно на головних розпорядників бюджетних коштів (розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня) та суб`єктів господарювання державного сектору економіки. Відповідно до пунктів 38, 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України розпорядником бюджетних коштів є бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету; одержувачем бюджетних коштів є суб`єкт господарювання, уповноважений розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та який отримує на їх виконання кошти бюджету. Перелік головних розпорядників бюджетних коштів визначений частиною другою статті 22 Бюджетного кодексу України і не охоплює акціонерні товариства, єдиним акціонером яких є інші юридичні особи. Згідно з частиною другою статті 22 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, відповідно до пункту 7.1 Статуту АТ «Укргазвидобування» (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) його засновником та єдиним акціонером є акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», окрема юридична особа, створена відповідно до законодавства України, корпоративні права щодо якої належать саме цій юридичній особі, а не безпосередньо державі Україна. Зазначене узгоджується з рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2013 у справі № 910/10255/13 та постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2014 у справі № 826/1503/14, залишеними без змін судами вищих інстанцій, якими встановлено, що у статутному капіталі АТ «Укргазвидобування» наявні корпоративні права виключно НАК «Нафтогаз України», а відтак товариство не є підприємством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та не є таким, державна частка у статутному капіталі якого становить 50 і більше відсотків. Колегія суддів враховує, що відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, а встановлені вказаними судовими рішеннями обставини щодо суб`єктного складу корпоративних прав АТ «Укргазвидобування» відповідачем не спростовані. Також відповідачем не спростовано, що під час процедури закупівлі № UA-2021-05-27-010044-b позивач не використовував кошти Державного бюджету України, а його майно сформоване за рахунок майна, переданого засновником, кредитних та запозичених коштів, виробленої продукції та доходів від господарської діяльності. За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що АТ «Укргазвидобування» не є ані головним розпорядником бюджетних коштів (розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня), ані суб`єктом господарювання державного сектору економіки в розумінні пункту 4-1 Постанови № 710 відповідає встановленим у справі обставинам та ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права. Колегія суддів зауважує, що Закон № 922-VIII та інші нормативно-правові акти у сфері публічних закупівель не покладають на замовників, які не є головними розпорядниками бюджетних коштів чи суб`єктами господарювання державного сектору економіки, обов`язку обґрунтовувати та оприлюднювати розмір витрат, технічні та якісні характеристики предмета закупівлі та очікувану вартість, а наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 275 від 18.02.2020, яким затверджено Примірну методику визначення очікуваної вартості предмета закупівлі, має, відповідно до самої його назви та змісту, рекомендаційний, а не імперативний характер. Стосовно посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.03.2023 у справі № 640/26603/21, відповідно до якої встановлено право органу фінансового контролю запитувати у замовника інформацію та документи щодо прийнятих рішень та/або вчинених дій чи бездіяльності, а замовник зобов`язаний надати такі пояснення протягом трьох робочих днів, колегія суддів зазначає, що цей правовий висновок не спростовує правильності рішення суду першої інстанції у цій справі, оскільки в обох випадках визначальним для кваліфікації дій (бездіяльності) замовника як порушення частини п`ятої статті 8 Закону № 922-VIII є встановлення того, чи існує на момент запиту визначений законодавством обов`язок замовника надати запитувану інформацію по суті. У справі № 640/26603/21 предметом запиту була інформація про виконання замовником конкретних умов власної тендерної документації (надання банківської гарантії переможцем) та про обґрунтування технічних, якісних характеристик і очікуваної вартості предмета закупівлі, обов`язок надання якої замовником не заперечувався і не спростовувався. Натомість у справі, що розглядається, позивач у межах встановленого законом строку надав вичерпну відповідь на запит, повідомивши про відсутність у нього законодавчо встановленого обов`язку обґрунтовувати та оприлюднювати запитувану інформацію в силу непоширення на нього приписів пункту 4-1 Постанови № 710, а також повідомив про порядок визначення розрахунку очікуваної вартості на підставі внутрішніх нормативних документів. Таким чином, на відміну від справи № 640/26603/21, у цій справі позивач не ухилився від виконання обов`язку, передбаченого частиною п`ятою статті 8 Закону № 922-VIII, а реалізував його у спосіб надання мотивованих по суті запиту пояснень про підстави, з яких відсутній обов`язок надання частини запитуваної інформації, що не може розцінюватися як бездіяльність чи ненадання пояснень у розумінні вказаної норми. Колегія суддів зазначає, що метою моніторингу процедури закупівлі, визначеною пунктом 14 частини першої статті 1 Закону № 922-VIII, є аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель, а предметом моніторингу може бути виключно дотримання тих вимог, які передбачені Законом № 922-VIII та іншими нормативно-правовими актами у сфері публічних закупівель. Оскільки законодавство у сфері публічних закупівель не визначає обов`язку позивача обґрунтовувати та оприлюднювати розмір витрат, технічні та якісні характеристики предмета закупівлі та очікувану вартість, отримання такої інформації виходило за межі предмета моніторингу процедури закупівлі № UA-2021-05-27-010044-b, а тому ненадання позивачем цієї інформації не може кваліфікуватися як порушення вимог частини п`ятої статті 8 Закону № 922-VIII. Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до частини сьомої статті 8 Закону № 922-VIII у висновку обов`язково зазначається опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого за результатами моніторингу процедури закупівлі, та зобов`язання щодо усунення такого порушення (порушень). Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 552 передбачено, що у разі виявлення порушення законодавства у сфері публічних закупівель у висновку має міститися посилання на структурну одиницю компетенційного нормативно-правового акта, на підставі якого орган державного фінансового контролю зобов`язує замовника усунути у встановленому законодавством порядку такі порушення, а також зобов`язання щодо їх усунення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сформульоване у висновку зобов`язання «здійснити заходи, направлені на недопущення встановлених порушень у подальшому, зокрема шляхом забезпечення надання пояснень (інформації, документів) щодо прийнятих рішень та/або вчинених дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу процедури закупівлі через електронну систему закупівель на запит органу державного фінансового контролю» є абстрактним і таким, що не визначає конкретного, чіткого та зрозумілого способу його виконання, не конкретизує, які саме заходи має вжити позивач, та не встановлює переліку конкретних дій, які належить вчинити позивачу для усунення вже вчиненого порушення. При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що визначений у висновку спосіб усунення порушення відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 30.03.2023 у справі № 420/11945/21 та від 02.06.2022 у справі № 160/2951/20, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у вказаних справах предметом зобов`язальної частини висновку була вимога вжити захід превентивного характеру, спрямований на недопущення повторення в подальшому порушень, вид яких був конкретно встановлений та визначений за результатами моніторингу як такий, що мав місце, тоді як у справі, що розглядається, з огляду на встановлену відсутність порушення позивачем вимог частини п`ятої статті 8 Закону № 922-VIII, відсутні самі по собі підстави для покладення на позивача будь-якого зобов`язання щодо усунення порушення, оскільки правомірна поведінка не може бути предметом зобов`язання щодо її «недопущення в подальшому». Реалізуючи повноваження, передбачені частиною другою статті 308 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, та керуючись принципом офіційного з`ясування всіх обставин справи, закріпленим частиною четвертою статті 9 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне додатково перевірити правильність висновків суду першої інстанції щодо інших обставин справи, які судом першої інстанції визнані встановленими та якими додатково обґрунтовано протиправність оскаржуваного висновку, проте які не були предметом доводів апеляційної скарги. Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що оскаржуваний Висновок підписаний та затверджений посадовою особою відповідача з використанням удосконаленого електронного підпису, а не кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується наявним у матеріалах справи протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, відповідно до якого тип підпису визначений як «Удосконалений». Відповідно до пункту 4 Загальних положень Порядку № 552 підпис та затвердження висновку здійснюється шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису з дотриманням вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг. Підпунктом 1 пункту 3 Постанови № 193 встановлено заборону використання органами державної влади удосконаленого електронного підпису для реалізації повноважень, спрямованих на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків фізичної або юридичної особи відповідно до закону. Аналогічна правова позиція щодо обов`язковості застосування саме кваліфікованого електронного підпису для засвідчення висновку про результати моніторингу процедури закупівлі викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2024 у справі № 640/16962/21. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок Західного офісу Держаудитслужби від 17.12.2021 підписаний з порушенням вимог пункту 4 Загальних положень Порядку № 552 та підпункту 1 пункту 3 Постанови № 193, що є самостійною підставою для визнання його протиправним та скасування. Отже, за наведених обставин, колегія суддів робить висновок, що оскаржуваний висновок Західного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі № UA-2021-05-27-010044-b від 17.12.2021 не відповідає критеріям обґрунтованості, визначеності та законності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, у зв`язку з чим правомірно визнаний судом першої інстанції протиправним та скасований. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно з частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин справи та не доводять правомірності оскаржуваного висновку. Частинами першою третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення. Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі № 640/38235/21 за позовом акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у справі № 640/38235/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач С.В. Воловик Судді В.О. Аліменко Н.В. Безименна