Постанова 4855 № 640/20180/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20180/20 Суддя (судді) першої інстанції: Танцюра К.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0086327-3314-2658 від 14.04.2020. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Позивач вважає, що має пільгу в оподаткуванні за приписами ст. 266 Податкового кодексу України, так як є на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення займався особистим селянським господарством, втім був одноосібником, що не передбачає будь-якої процедури реєстрації. У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, позивачу, відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.02.2009, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.02.2009, рішення Зрайківської сільської ради № 28 від 25.09.2008 належать частки нежитлових об`єктів нерухомості, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: корівник літера А площею 1 609,8 кв. м., корівник літера Д площею 910,2 кв. м., корівник літера Ж площею 222,2 кв. м., корівник літера З площею 259,6 кв. м., корівник літера Й площею 1 128,4 кв. м., корівник літера І площею 789,6 кв. м., телятник літера Б, площею 522,6 кв. м., телятник літера И площею 432,3 кв. м., телятник літера П площею 454,2 кв. м., свинарник літера В площею 111,6 кв. м., свинарник літера Г площею 550,5 кв. м., пункт штучного осіменіння літера Ї площею 80,3 кв. м., прохідна літера К площею 48,7 кв. м., вагова літера Л площею 10,5 кв. м., столярний цех літера М площею 201,7 кв. м., комора літера Н площею 874,7 кв. м., склад літера О площею 473,7 кв. м. ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.04.2020 № 0086327-3314-2658, яким нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2019 рік у розмірі 199 976,42 грн. У відповідності до Висновку експерта № ЕС-1727-1-1847.21, нежитлові об`єктів нерухомості, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є комплексом будівель функціонально призначених для с/г виробництва та його обслуговування, відносяться до класу 1271. Вважаючи вказане рішення протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять і позивачем не надано доказів того, що у 2019 році він використовував нежитлові приміщення з метою ведення особистого селянського господарства для виготовлення сільськогосподарської продукції. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно ст. 265 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки входить до складу податку на майно. Підпункт 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України встановлює, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. За приписами пунктів 266.3.1 та 266.6.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 № 2628-VIII підпункт "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. В той же час, застосування вказаної норми передбачає наявність двох умов: - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 380/18104/21. За визначенням, що міститься у пп. 14.1.235 п. 14.1 ст.14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу є юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. В той же час, застереження в пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін «сільськогосподарський товаровиробник» має інше змістовне навантаження. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 340/1905/18. Також, визначення «сільськогосподарський товаровиробник» міститься у ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 № 2238-III, а саме: сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. Також, за визначеннями, що містяться у ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23.09.2008 № 575-VI: виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин; продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг. Згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше. До групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127) належить клас - 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» охоплює такі підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші». Як вірно зазначено судом першої інстанції, з метою вирішення питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пп. «ж» пп. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України, слід встановити чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права, та встановити факт використання позивачем нежитлових будівель, як об`єктів сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб. Як не заперечується сторонами у справі, позивачу на праві приватної власності належать частини нежитлових будівель. В той же час, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано доказів того, що він є сільськогосподарським товаровиробником. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що в 2019 році він займався особистим селянським господарством, був одноосібником, що не передбачає будь-якої процедури реєстрації. В той же час, будь-яких доказів на підтвердження вказаного позивач суду апеляційної інстанції не надав. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено будь-якими належними та допустимими доказами, що він є сільськогосподарським товаровиробником та факт використання нежитлових будівель у виробництві сільськогосподарської продукції. Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач не має права на податкову пільгу, як наслідок оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає. Проаналізувавши вказані норми та обставини справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Колегія суддів зазначає, що позивачем в апеляційній скарзі не спростовано належними доводами та доказами, які б відповідали вимогам статей 73-76 КАС України, факт правомірності дій відповідача. Крім того, апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у позовній заяві, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить. Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко