Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/14005/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14005/25 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 09.04.2025 року; Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Бітова А.І. Градовського Ю.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за №15550022792 від 26.02.2025 року про відмову у перерахунку пенсії нарахуванні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок страхового стажу роботи, що дає право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги при досягненні пенсійного віку та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення з врахуванням індексації на день її виплати відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003. В обґрунтування позову зазначено, що 05.02.2025 року позивачка звернулась в ГУПФУ із заявою про призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, рішенням ГУПФУ від 26.02.2025 за №155250026562 у задоволенні заяви відмовлено, пославшись на неможливість зарахування періоду роботи позивачки на посаді з 12.09.1994 по 30.06.1999 в Радянському Дунайському пароплавстві, як стаж роботи по спеціальності, оскільки у доданому до заяви документі не зазначено форма власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до підпунктів "е"-"ж" статті 55 Закону №1058. Посилаючись на те, що висновки ГУПФУ суперечать вимогам пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII, позивачка вимушена звернутись до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів на належне пенсійне забезпечення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за №15550022792 від 26.02.2025 про відмову ОСОБА_1 перерахунку пенсії нарахування грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, яка передбачена пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV. Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що вихователь та вихователь-методист у дитячому садку є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а тому стаж роботи позивачки на цій посаді повинен зараховуватися до стажу відповідно до Переліку №909 та пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ. З огляду на те, що у позивачки наявний необхідний спеціальний стаж роботи (більше 30 років), займана нею посада відноситься до посад педагогічних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивачка працювала у відповідному закладі та на відповідній посаді в день досягнення пенсійного віку, до моменту виходу на пенсію за віком будь-якого іншого виду пенсії не отримувала, тому набула право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові. Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що в наданих позивачкою документах не зазначено належність закладів в спірний період її роботи до закладів і установ відповідно до Постанови №909 згідно з переліком закладів та посад, що дають право на пенсію за вислугу років, неможливо встановити пільговий стаж для призначення одноразової грошової допомоги. В цих випадках пенсії призначаються на загальних підставах, а періоди роботи не відносять до спеціальних, що дають право на пенсію за вислугу років. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 05.02.2025 звернулась в ГУПФУ із заявою про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням ГУПФУ від 26.02.2025 за №155950022792 відмовлено позивачці в нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. ГУПФУ, що згідно архівної довідки від 29.01.2025 №26/A/2025, виданої Приватним акціонерним товариством «Українське Дунайське пароплавство», періоди роботи ОСОБА_1 в Радянському Дунайському пароплавстві з 12.09.1994 по 30.06.1999 не враховано, як стаж роботи по спеціальності, оскільки у вищезазначеному документі не зазначено форма власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до підпунктів «е»-«ж» статті 55 Закону №1058. До стажу роботи по спеціальності враховано період робіт з 03.05.1989 по 31.03.1993 та з 23.10.2000 по 30.11.2024, всього 27 років 11 місяців 11 днів, тобто який меншим, ніж передбачено діючим законодавством (30 років). Не погоджуючись з рішенням ГУПФУ, посилаючись на його необґрунтованість та неправомірність, позивачка звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 року №1058-ІV передбачено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. Пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та механізм її виплати визначено Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191. Згідно пункту 2 Порядку №1191, до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». Відповідно до пункту 5 Порядку №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з: 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (30 років для жінок) роботи на певних визначених законодавством посадах; 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності; 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії. Судом першої інстанції правильно враховано, що суть зазначеної грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII. Наявність такої гарантії спонукає осіб працювати саме в установах державної або комунальної форми власності і набувати необхідний стаж у зазначених установах. В контексті спірних правовідносин слід враховувати, що відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 №1060-ХІІ невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта. Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909, установлено, що право на отримання пенсії за вислугу років мають право ті, які працюють в дошкільних навчальних закладах всіх типів на таких посадах: директори (завідуючі), вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким посаду вихователя та вихователя-методиста, віднесено до посад педагогічних працівників. Згідно записів трудової книжки позивачки НОМЕР_1 , у період з 12 вересня 1994 року по 30 червня 1999 року позивачка працювала в Радянському Дунайському пароплавстві на посадах вихователя та вихователя-методиста у дитячому садку «Маяк». Отже, посада вихователя та вихователя-методиста дошкільного навчального закладу всіх типів передбачена Відтак, оскільки посада вихователя та вихователя-методиста передбачена Переліком №963, то періоди роботи позивачки з 12 вересня 1994 року по 30 червня 1999 року підлягають зарахуванню до стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що рішення ГУПФУ про відмову позивачці у призначенні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, не відповідає критеріям обґрунтованості та правомірності, підлягає скасуванню в судовому порядку. Оскільки висновки суду відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін. Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: А.І. Бітов Ю.М. Градовський