LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4854420/1068/26

від 30.06.2026 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без розгляду від 06 травня 2026 року по справі № 420/1068/26…

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1068/26 Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С., повний текст судового рішення складено 06.05.2026, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Голуб В.А., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без розгляду від 06 травня 2026 року по справі № 420/1068/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, в якому позивач просить суд: - визнати незаконним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 27.05.2025 № 12910547/40671460, яким було відмовлено ТОВ «ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС» у реєстрації податкової накладної № 8 від 11.04.2025 на суму 681 411, 17 грн. (у т. ч. ПДВ 83 682, 07 грн.); - зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 8 від 11.04.2025 на суму 681 411, 17 грн. (у т. ч. ПДВ 83 682, 07 грн.) датою її створення. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 06.05.2026 у задоволенні клопотання представника позивача про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку звернення до суду відмовив. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишив без розгляду. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. Так, апелянт вказав, що ТОВ «ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС» не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо оцінки поважності причин пропуску процесуального строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою. Він уважає, що заява про поновлення такого строку була належним чином обґрунтована та підкріплена відповідними доказами. По-перше, апелянт вказав, що штатний розпис ТОВ «ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС» станом на момент виникнення спірних правовідносин та протягом всього процесуального строку налічував лише дві штатні одиниці: директора та тракториста. При цьому, на думку скаржника, надмірне навантаження на директора в умовах воєнного стану та в період становлення аграрного бізнесу є поважними причинами пропуску строку звернення. Крім того, апелянт наголошує, що у спірний період діяльність директора була зосереджена саме на координації логістики, контролі якості збору врожаю, оперативному пошуку вільних потужностей для зберігання і реалізації продукції, а також на отриманні ліцензії для зберігання дизельного палива. Апелянт також зазначив, що підприємство було позбавлене реальної фінансової можливості найняти кваліфікованого бухгалтера чи адвоката на постійній основі або на умовах аутсорсингу. Таким чином, вищевикладене, на переконання апелянта, свідчить про те, що процесуальний строк на звернення до суду було пропущено з поважних, комплексних та об`єктивних причин, які підтверджуються відповідними документами. Відтак, ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 у справі № 420/1068/26 постановлена внаслідок неповного з`ясування обставин справи, невідповідності висновків суду цим обставинам, а також із порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення процесуального питання. За таких обставин апелянт просить скасувати спірну ухвалу суду від 06.05.2026, визнати причину пропуску позивачем процесуального строку звернення до адміністративного суду із позовною заявою поважною, поновити строк та направити матеріали адміністративної справи до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті. Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу. Представник податкового органу вказав, що Головне управління ДПС в Одеській області підтримує та повністю погоджується з позицією, яка висвітлена в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 по справі № 420/1068/26 про залишення позовної заяви без розгляду, а саме наведені позивачем обставини мають суб`єктивний характер, стосуються виключно внутрішніх організаційних процесів позивача та не підтверджують наявність об`єктивних, непереборних та істотних перешкод, які б заважали реалізації права на судовий захист у встановлений законом строк. Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що апеляційні скарги на ухвалу суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла таких висновків. Предметом спору у даній справі є оскарження ТОВ ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 27.05.2025 № 12910547/40671460 про відмову у реєстрації податкової накладної № 8 від 11.04.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ТОВ ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС використало досудовий порядок вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження). Зокрема, 28.05.2025 позивач направив до ДПС України скаргу на рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 27.05.2025 № 12910547/40671460 в порядку п. 56.23 ст.56 Податкового кодексу України. 04 червня 2025 року ДПС України направила позивачу в електронний кабінет рішення за результатами розгляду скарги № 23601/40671460/2, яким скаргу ТОВ ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС залишено без задоволення. Позовну заяву подано позивачем до суду 16.01.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 15.01.2026), тобто із значним пропуском строку звернення до суду. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів дійшла наступних висновків. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною 1 статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду. Так, відповідно до частини 4 статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої, якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі, і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18 сформовано висновок, що рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору, оскаржуються в судовому порядку в такі строки: а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу; б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення. Аналогічна правова позиція викладена також і у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06.03.2024 у справі № 260/6165/23, від 30.04.2025 у справі № 320/40600/23. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 також зазначила, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб`єкта владних повноважень: 1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України); 2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України); 3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України). В контексті з наведеним суд встановив, що Комісією Головного управління ДПС в Одеській області прийнято рішення від 27.05.2025 № 12910547/40671460 про відмову у реєстрації податкової накладної № 8 від 11.04.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач скористався свої правом на адміністративне оскарження. При цьому, апеляційний суд встановив, що також не заперечується сторонами, що копію рішення за результатами розгляду його скарги, позивач отримав 04.06.2025, а отже строк звернення до суду із цим позовом розпочався 04.06.2025 та закінчився 05.09.2025. Натомість до суду першої інстанції з даним позовом позивач звернувся лише 16.01.2026, тобто із пропуском тримісячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 4 ст. 122 КАС України. Посилання апелянта на наявність лише двох штатних одиниць та надмірне навантаження на директора, колегія суддів вважає помилковим, враховуючи наступне. Так, на думку колегії суддів, питання внутрішньої організації роботи скаржника, пов`язані з недостатньою штатною чисельністю працівників, збільшенням навантаження є суб`єктивними чинниками, які не вказують на наявність об`єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному зверненню до суду, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Крім того, колегія суддів зазначає про те, що позивач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання позову. Щодо доводів апелянта про позбавлення реальної фінансової можливості найняти кваліфікованого бухгалтера чи адвоката на постійній основі або на умовах аутсорсингу, колегія суддів зазначає наступне. На думку колегії суддів, відсутність у юридичної особи коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною пропуску процесуального строку, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з цим, є результатом неналежного виконання особою своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи є рівними. Крім того, жодного доказу на підтвердження відсутності фінансової можливості позивач не надав, а тому вказані ним обставини не можуть бути визнані поважними причинами для поновлення строку звернення до суду. Щодо посилання позивача на введення воєнного стану, колегія суддів зазначає наступне. Так, за змістом правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.12.2022 у справі № 990/102/22, ведення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного станув Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Проте жодних належних та обґрунтованих підстав для поновлення пропущеного у зв`язку з введенням воєнного стану процесуального строку позивач не надав. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, що посилання на активну фазу сільськогосподарських робіт (червень - грудень 2025 року) та необхідність пошуку контрагентів не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду. Зокрема, господарська діяльність підприємства, навіть за умови зміни її профілю, є безперервним процесом, що здійснюється позивачем на власний ризик. Проведення збору врожаю чи посівної кампанії є прогнозованими сезонними заходами, які не зупиняють дію норм процесуального права. Крім того, надання позивачем доказів успішного проведення робіт, укладання договорів, отримання ліцензій та подання документів для встановлення підприємству статусу критично важливого для функціонування економіки у вказаний період, насамперед свідчить про фактичну здатність підприємства провадити активну адміністративно-господарську діяльність та вчасно реалізовувати право на судовий захист. В контексті з наведеними обставинами, суд також зазначає, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання верховенства права, а точніше, одного з його елементів - правової визначеності. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03). В той же час, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Слід також додати, що обставини, на які позивач посилається, як на підставу поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом є суб`єктивними обставинами та не доводять існування об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами/труднощами для своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законом строк. Як наслідок, колегія суддів не вбачає підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з цим позовом. З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були наявні підстави для залишення позову без розгляду. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС», викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 06 травня 2026 року - без змін. Керуючись статтями 2, 5, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без розгляду від 06 травня 2026 року по справі № 420/1068/26 - залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без розгляду від 06 травня 2026 року по справі № 420/1068/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ-БУДСЕРВІС» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач В.А. Голуб Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»