Постанова Київський апеляційний суд № 361/81/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 361/81/26 Головуючий 1-ї інстанції: Червонописький В.С. Провадження №33/824/2903/2026 Доповідач: Яковлева В.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлева В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Морозова Вадима Юрійовича на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та призначено йому стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.) судового збору на користь держави. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, захисник Морозов В.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2026 року та закрити провадження у справі №361/81/26 у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що розгляд справи судом першої інстанції відбувся з істотними порушеннями вимог процесуального закону, оскільки матеріали справи та складений протокол містять численні порушення, а суд не забезпечив повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, що призвело до ухвалення, на думку апелянта, незаконного та необґрунтованого рішення. ОСОБА_1 не визнає своєї вини у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, а складені щодо нього адміністративні матеріали, на його думку, не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують право на повний і об`єктивний розгляд справи. Крім того, захисник вважає, що під час розгляду справи судом першої інстанції було істотно порушено право на захист. Суд першої інстанції неправильно витлумачив фактичні обставини справи та норми права, оскільки в постанові суду вказано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України, однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння. Окремо апелянт зазначає, що наявні у справі докази є суперечливими, однак суд першої інстанції поклав в основу постанови лише матеріали, складені працівниками поліції, та фактично не врахував доводів сторони захисту, обмежившись формальним їх відхиленням, що, на думку захисту, свідчить про однобічний підхід до оцінки доказів. ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння та не керував транспортним засобом у такому стані, про що неодноразово повідомляв працівників поліції. Від проходження огляду на стан сп`яніння він не відмовлявся, а лише уточнював підстави зупинки транспортного засобу та вимагав пред`явлення службового посвідчення поліцейського. Захисник вказує, що під час розгляду справи судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, оскільки не досліджено належним чином всі докази у їх сукупності та не надано оцінки істотним порушенням, допущеним працівниками поліції під час оформлення матеріалів справи. Зокрема, працівниками поліції було порушено права особи, оскільки їй не роз`яснено порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та не забезпечено можливість проходження додаткового медичного огляду у закладі охорони здоров`я. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам щодо недопустимості та неналежності результатів огляду за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820». Зокрема, суд обмежився посиланням на факт повірки приладу у 2025 році, не встановивши, чи була така повірка чинною на момент проведення огляду 07.12.2025 року, чи дотримано між повірочного інтервалу, а також чи відповідав прилад вимогам нормативно-технічної документації. Також не досліджено питання збереження його метрологічного статусу та достовірності отриманих результатів. Апелянт також вказує, що під час розгляду справи суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги показання працівників поліції, які брали участь у складанні матеріалів справи, не врахувавши їх можливу заінтересованість у результаті розгляду, та не надав належної оцінки відеозапису події, який, на думку захисту, підтверджує відсутність ознак алкогольного сп`яніння та адекватну поведінку особи. Крім того, захисник зазначає, що працівники поліції не дотрималися встановленого алгоритму дій під час проведення огляду, не роз`яснили порядок його проведення та не забезпечили дотримання передбачених процедурних гарантій, що ставить під сумнів законність отриманих доказів. Також апелянт зазначає, що транспортний засіб фактично не перебував у русі, а знаходився на узбіччі дороги у зв`язку з технічною несправністю, що, на думку сторони захисту, виключає факт керування транспортним засобом. З відеозапису також вбачається, що після оформлення матеріалів справи транспортний засіб був переданий іншій особі для подальшого переміщення, що додатково підтверджує відсутність факту керування ОСОБА_1 у момент, на який посилається поліція. Захисник та особа, яка притягалась до адміністративної відповідальності, повідомлялись про час та місце розгляду справи у спосіб, передбачений законом. В судове засідання не прибули, причини неявки суду не відомі. За таких обставин вважаю за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі сторін. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку, приходжу до наступного висновку. Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Судом першою інстанцією встановлено, що 07.12.2025 о 08:10 за адресою: вул. Київська, 1, с. Зазим`я, водій ОСОБА_1 , керував т/з Нісан альмера д.н.з. НОМЕР_2 у стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою газоаналізатору «Drager» 6820, результат 0,91 проміле, чим порушено вимоги п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Приймаючи рішення про визнання ОСОБА_2 винним у порушенні п.2.9а Правил дорожнього руху України та притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема: даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 533883 від 07.12.2025, даних направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, даних акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, даних роздруківки газоаналізатора «Drager» 6820, результат 0,91 проміле, DVD-R диск з записом нагрудної боді-камери поліцейського. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги захисника Морозова В.Ю. про відсутність належних та допустимих доказів перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння не відповідають матеріалам справи. Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а автомобіль перебував на узбіччі через технічну несправність, спростовуються дослідженим судом відеозаписом. Так, на відеозаписі зафіксовано, що на запитання працівника поліції щодо руху до військової частини ОСОБА_1 на 00:01:11 відповів ствердно: «так», чим фактично підтвердив керування транспортним засобом безпосередньо перед спілкуванням із працівниками поліції. Отже, доводи сторони захисту про відсутність факту керування транспортним засобом є необґрунтованими та спростовуються власними поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Не є переконливими й доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було роз`яснено порядок проведення огляду та не надано можливості пройти огляд у закладі охорони здоров`я. З відеозапису вбачається, що на 00:01:41 працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціального технічного засобу, так і в медичному закладі. Будь-яких заперечень, незгоди з проведенням огляду на місці або вимог щодо проведення огляду в закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 не висловлював. Таким чином, доводи про ненадання можливості пройти медичний огляд спростовуються відеозаписом події. Крім того, після проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння результат тестування склав 0,91 проміле, що зафіксовано на відеозаписі о 00:03:04 та підтверджується роздруківкою результатів газоаналізатора «Drager Alcotest 6820». При цьому будь-яких заперечень щодо отриманого результату, заяв про незгоду з ним або вимог щодо проведення повторного огляду в медичному закладі ОСОБА_1 не заявляв. Посилання захисника на недопустимість результатів огляду через порушення міжповірочного інтервалу газоаналізатора також є безпідставними. Суд першої інстанції перевірив зазначені доводи та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав ставити під сумнів достовірність результатів огляду. При цьому незгода сторони захисту з оцінкою доказів не свідчить про їх недопустимість та не спростовує встановленого факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. Доводи щодо заяв ОСОБА_1 про підстави зупинки транспортного засобу та вимоги пред`явлення службового посвідчення поліцейського спростовуються відеозаписом, на якому відсутні будь-які заперечення чи відповідні вимоги. Доводи апеляційної скарги щодо упередженості працівників поліції та їх можливої заінтересованості у результатах розгляду справи ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними належними доказами. Натомість суд першої інстанції безпосередньо дослідив наявні матеріали справи та відеозапис події і не встановив будь-яких істотних порушень з боку працівників поліції під час оформлення адміністративних матеріалів. Також безпідставними є доводи про порушення права на захист та недотримання працівниками поліції процедури оформлення адміністративних матеріалів. Судом першої інстанції встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення складено уповноваженою особою з дотриманням вимог статей 254-256 КУпАП, він містить усі необхідні відомості для розгляду справи, а в самому протоколі зазначено про роз`яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав та обов`язків. Будь-яких істотних недоліків, які могли б вплинути на правильність вирішення справи або свідчили б про недопустимість зібраних доказів, судом не встановлено. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та переоцінки належним чином досліджених доказів, однак не містять обставин, які б спростовували встановлений судом факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або свідчили про істотні порушення вимог закону під час складання адміністративних матеріалів чи розгляду справи судом першої інстанції. Керуючись ст.ст. 294 КУпАП,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника - адвоката Морозова Вадима Юрійовича- залишити без задоволення. Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.С. Яковлева