Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/12989/26

Справа № 127/12989/26 Провадження № 33/801/686/2026 Категорія: 305 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М. Доповідач: Матківська М. В. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2026 рокум. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Матківська М. В., розглянувши апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 06 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173 КУпАП, Встановив: Згідно з протоколами про адміністративні правопорушення серії ВБА №144039 від 03 квітня 2026 та серії ВБА №144030 від 03 квітня 2026 року ОСОБА_1 двічі, а саме 23 березня 2026 року о 12 год 00 хв та 03 квітня 2026 року о 14 год 10 хв, перебуваючи у приміщенні Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 4, у холі приймальні громадян, у присутності відвідувачів, висловлювався нецензурною лайкою, чіплявся до громадян, чим порушував громадський порядок і спокій громадян, ображав людську гідність та громадську мораль, тобто вчинив дрібне хуліганство, відповідальність за яке передбачена ст. 173 КУпАП. Адміністративні матеріали № 127/12990/26 та № 127/12989/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ст. 173 КУпАП об`єднано в одне провадження та присвоєно їм номер справи № 127/12989/26. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173 КУпАП, та призначено йому адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 119 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині стягнення судового збору. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що правопорушник вважає, що судом першої інстанції неправомірно стягнуто з нього судовий збір, оскільки він являється особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства і по закону звільняється від таких судових витрат. Також, в апеляційній скарзі та доданому до неї клопотанні ОСОБА_1 просить про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, посилаючись на те, що він не був присутній під час розгляду справи через перебування на лікуванні у зв`язку з погіршенням стану здоров`я. У судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає до задоволення, а апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке. Відповідно до частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до ч. 1 3 ст. 285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. Згідно вимог статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову судом винесено 06 травня 2026 року за відсутності ОСОБА_1 (а. с. 11-12). Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 15 травня 2026 року (а. с.14). Апеляційну скаргу подано вперше 19 травня 2026 року, проте постановою Вінницького апеляційного суду від 29 травня 2026 року апеляційну скаргу було повернуто, оскільки особа, яка її подала не порушила питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (а. с. 21). Повторно апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав 11 червня 2026 року (а. с. 24-26). За таких обставин, з метою недопущення порушення права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Диспозиція ст. 173 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. З об`єктивної сторони, хуліганство, незалежно від виду відповідальності (адміністративної чи кримінальної), характеризується порушенням громадського порядку, а з суб`єктивної сторони - умисною виною та мотивом явної неповаги до суспільства. Об`єктом адміністративного проступку, передбаченого ст. 173 КУпАП є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Громадський порядок це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій. Найбільш розповсюдженою формою дрібного хуліганства є нецензурна лайка у громадських місцях, непристойні висловлювання. Іншою формою цього правопорушення є образливе ставлення до громадян, під яким необхідно розуміти докучливу поведінку, пов`язану з образливими діями, що зневажають честь і гідність людини та утискають будь-чию волю, до того ж у грубій розв`язній манері. Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме громадське місце. Громадським місцем визначається вільна в доступі необмеженому колу осіб територія нежитлового та невиробничого призначення, яка використовується для задоволення особистих потреб, у межах якої здійснюється державне регулювання суспільних відносин з охорони громадського порядку. Отже громадське місце є публічним і знаходиться у вільному доступі для необмеженого кола осіб, незалежно від соціальної, групової чи іншої належності й без будь-яких спеціальних дозволів. Із суб`єктивної сторони правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього. Елементом суб`єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей. Склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 173 КУпАП є формальним, коли діяння становить склад проступку незалежно від настання шкідливих наслідків, характеризується зухвалою поведінкою громадян, неповагою до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття. Оцінивши наявні в матеріалах справи докази як окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Такий висновок підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а саме протоколами про адміністративні правопорушення серії ВБА №144039 від 03 квітня 2026 та серії ВБА №144030 від 03 квітня 2026 року, рапортами працівників поліції, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зазначені докази є взаємоузгодженими та підтверджують, що ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, висловлювався нецензурною лайкою, образливо чіплявся до громадян та порушував громадський порядок. Такий висновок ґрунтується на належних, допустимих і взаємоузгоджених доказах, які були всебічно, повно та об`єктивно досліджені судом першої інстанції. Суд під час розгляду справи оцінює виключно той обсяг доказів, який надано та досліджено в межах конкретного провадження. У цій справі наявні належні, допустимі та достатні докази, які в своїй сукупності свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП. Отже, апеляційний суд, як і суд першої інстанції презюмує, що встановлені у справі фактичні обставини відповідають дійсності та належним чином підтверджені доказами. Стаття 3 Конституції України гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. На думку апеляційного суду покарання обране судом в даному випадку є законним, обґрунтованим, справедливим, відповідатиме тяжкості скоєного правопорушення, та застосоване з метою виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень. За наведених обставин апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а призначене судом адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам статті 33 КУпАП. Проте, судом апеляційної інстанції встановлені обставини, які є підставою для зміни постанови суду першої інстанції. Відповідно пункту 4 частини 8 статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову. Згідно статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначені пільги щодо сплати судового збору, відповідно до пункту 9 частини 1 якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 09 листопада 2023 року ОСОБА_1 має статус інваліда з дитинства, друга група (а. с. 15). Отже, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, згідно Закону України «Про судовий збір». За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити в частині розподілу судових витрат. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд Постановив: Поновити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 06 травня 2026 року Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 06 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП змінити. Виключити із резолютивної частини постанови суду абзац третій щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь держави судового збору в розмірі 665,60 грн. В іншій частині постанову суду залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяМ. В. Матківська