Постанова КЦС ВС № 361/10300/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 року м. Київ справа № 361/10300/21 провадження № 61-12841св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - керівник Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Раєнко Роман Володимирович, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та представника ОСОБА_1 - адвоката Тукмана Євгена Григоровича, на постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Нежури В. А., Невідомої Т. О., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст вимог скарги 1. 17 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність керівника Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Роєнка Р. В., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якій просив визнати неправомірною бездіяльність суб`єкта оскарження, яка полягала у невжитті заходів щодо своєчасного вирішення питання щодо відкриття виконавчого провадження.

2. Крім того просив суд зобов`язати суб`єкта оскарження розглянути подану заяву від 23 березня 2023 року та прийняти відповідне рішення у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». Короткий зміст судових рішень за наслідками вирішення скарги по суті

3. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2023 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність посадових осіб Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що виявилася у нездійсненні заходів примусового виконання рішення суду за виконавчим листом за № 361/10300/21 у відповідності до приписів частини п`ятої статті 26 та абзацу 3 частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження». У задоволенні інших вимог скарги відмовлено.

4. У травні 2023 року ОСОБА_1 вперше звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом його скарги на бездіяльність посадових осіб Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у змісті якої просив стягнути з Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на його користь судові витрати, які він поніс і має понести, зокрема, витрати на правничу допомогу у розмірі 52 000,00 грн, розмір яких підтверджується змістом акту приймання-передавання виконаних робіт від 08 травня 2023 року.

5. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

6. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі, районний суд мотивував своє судове рішення тим, що заявником не було надано до суду належних та достатніх доказів здійснення з особою, яка надавала правничу допомогу, розрахунку за надані послуги.

7. Не погоджуючись із ухвалою міськрайонного суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

8. Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, запропоновано заявникові надати до суду оригінал апеляційної скарги та її копії відповідно до кількості учасників справи. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

9. Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2023 року повернуто заявнику у зв`язку із невиконанням вимог ухвали Київського апеляційного суду від 04 червня 2024 року.

10. У липні 2023 року ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення суду щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом скарги.

11. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі залишено без розгляду.

12. Залишаючи заяву ОСОБА_1 без розгляду, міськрайонний суд мотивував своє рішення тим, що останній звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі із пропуском строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

13. Додатково районний суд вказав на те, що ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2023 року ОСОБА_1 вже було відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі.

14. Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

15. Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року залишено без змін.

16. Постановою Верховного Суду від 14 травня 2025 року у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду касаційні скарги ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі. Постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-11664св24).

17. Постановою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2023 року та ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Стягнуто з Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді першої інстанції, в розмірі 10 000,00 грн. Стягнуто з Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді апеляційної та касаційної інстанції, у розмірі 20 000,00 грн.

18. Частково задовольняючи апеляційну скаргу та, як наслідок, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції й ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд виходив із того, що заявник, звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, безпосередньо у заяві від 08 травня 2023 року, зареєстрованій 18 травня 2023 року, просив стягнути із суб`єкта оскарження витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 52 000,00 грн, не навівши при цьому обґрунтувань щодо стягнення таких витрат у розмірі, який істотно перевищує попередньо визначений (орієнтовний) розмір судових витрат у сумі 20 000,00 грн.

19. Відтак апеляційний суд зауважив, що оскільки розмір судових витрат, заявлених до відшкодування, істотно перевищує суму, зазначену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, а заявник, своєю чергою, не довів, що не міг передбачити такі витрати на час подання цього розрахунку, відсутні підстави вважати обґрунтованим збільшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з 20 000,00 грн до 52 000,00 грн.

20. З урахуванням наведеного, а також того, що за результатами розгляду скарги було задоволено одну з двох порушених перед судом вимог, а також, врахувавши відсутність клопотання Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зменшення розміру судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з останнього на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, оскільки саме такий розмір витрат, з урахуванням усіх наведених обставин, на переконання апеляційного суду, є доведеним та пропорційним обсягу задоволених вимог.

21. Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним та касаційним переглядом справи з 299 000,00 грн до 20 000,00 грн.

22. Відтак, проаналізувавши надані ОСОБА_1 докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в судах апеляційної та касаційної інстанцій, в яких зазначено здійснені адвокатом роботи (послуги), колегія суддів дійшла до висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу (299 000,00 грн) не відповідає критеріям реальності та розумності.

23. Як зауважено апеляційним судом, вказівка у змісті кожного з актів про надану правничу допомогу у вигляді послуги «здійснення особистого прийому клієнта для надання консультацій та узгодження питання формування правової позиції, надання клієнту роз`яснень зі спірних правовідносин в суді апеляційної та касаційної інстанцій» включає в себе таку послугу як складання та подання апеляційних скарг та касаційних скарг на окремі судові рішення. А відтак зазначення таких послуг окремо і встановлення вартості за кожну з послуг є безпідставним та не відповідає критерію реальності та розумності адвокатських послуг.

24. Додатково апеляційний суд вказав, що, як вбачається зі змісту апеляційних та касаційних скарг заявника, його правова позиція щодо розподілу судових витрат не змінювалась в судах як апеляційної, так і касаційної інстанцій, а відтак адвокатом, який надавав правничу допомогу ОСОБА_1 , не потрібно було вивчати додаткові джерела права під час надання правничої допомоги в суді касаційної інстанції.

25. Більше того, адвокат надавав заявнику правничу допомогу з приводу вирішення судом процесуального питання про розподіл витрат на правничу допомогу, а з цього питання існує стала судова практика, а відтак підготовка до апеляційного та касаційного перегляду справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи від адвоката. Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

26. У жовтні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та представника ОСОБА_1 - адвоката Тукмана Є. Г., на постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року у вказаній справі.

27. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

28. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тукмана Є. Г.та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу. Короткий зміст вимог касаційних скарг

29. У касаційній скарзі Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

30. Підставою касаційного оскарження вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19, від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

31. На переконання Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат у справі помилково не взяв до уваги відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, зокрема доказів на підтвердження відтермінування обов`язку зі сплати таких витрат.

32. Відтак, оскільки Київським апеляційним судом не був проведений належним чином розгляд справи, не повно встановлені обставини у справі, оскаржувана постанова є такою, що підлягає скасуванню, а справа, своєю чергою, направленню для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

33. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Тукман Є. Г., проситьскасувати оскаржувану постанову апеляційного суду в частині здійсненого судом розподілу судових витрат та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відшкодування судових витрат у повному обсязі.

34. Підставою касаційного оскарження вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

35. На переконання заявника, за відсутності обґрунтованих заперечень іншої сторони щодо розміру заявлених до відшкодування судових витрат апеляційний суд мав повністю задовольнити заяву про їх відшкодування. Проте суд з власної ініціативи зменшив розмір таких витрат, що, своєю чергою, суперечить усталеній практиці Верховного Суду. Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили Фактичні обставини справи, встановлені судами

36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність керівника Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Роєнка Р. В., за наслідками вирішення якої просив суд визнати неправомірною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби, яка полягала у невжитті заходів щодо своєчасного вирішення питання щодо відкриття виконавчого провадження, а також просив суд зобов`язати Відділ державної виконавчої служби розглянути заяву від 23 березня 2023 року та прийняти відповідне рішення у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

37. Крім того, у змісті скарги ОСОБА_1 повідомив суд, що у зв`язку із розглядом справи він має сплатити витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 20 000,00 грн, докази підтвердження чого будуть подані в процесі розгляду скарги та протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (Т.1, а.с.97-99). 38. 08 травня 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, за наслідками вирішення якої просив стягнути з суб`єкта оскарження витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 52 000,00 грн, які він поніс у зв`язку із судовим розглядом справи. До вищезгаданої заяви було додано договір про надання правової допомоги від 01 серпня 2022 року, акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 01 серпня 2022 року, датований 08 травня 2023 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Тукмана Є. Г. (Т.1, а.с.144-147).

39. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі відмовлено (Т.1, а.с.162-165). 40. 04 липня 2023 року ОСОБА_1 , із застосуванням засобів поштового зв`язку, повторно звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 52 000,00 грн (Т.1, а.с.175-179).

41. Крім того, у серпні 2023 року ОСОБА_1 , із застосуванням засобів поштового зв`язку, звернувся до Київського апеляційного суду із апеляційною скаргою на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2023 року (Т.1, а.с.189-191).

42. У вересні 2023 року матеріали цивільної справи надійшли на адресу Київського апеляційного суду (Т.1, а.с.195).

43. Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року матеріали цивільної справи направлено до міськрайонного суду для належного оформлення, а саме з метою вирішення питання щодо ухвалення додаткового рішення у справі за заявою ОСОБА_4 , яка була направлена до суду у липні 2023 року (Т.1, а.с.196).

44. Додатковою ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 361/10300/21 (провадження № 4-с/361/28/23) про стягнення витрат на правову допомогу у справі за скаргою ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку із пропуском строку, визначеного змістом частини восьмої статті 141 ЦПК України (Т.1, а.с.215-217).

45. Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду (Т.1, а.с.226-228).

46. У червні 2024 року ОСОБА_1 направив до Київського апеляційного суду заяву, у змісті якої просив долучити до матеріалів справи докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи, а саме копію договору про надання правової допомоги від 01 серпня 2022 року, копію акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 01 серпня 2022 року, датованого 11 червня 2024 року, копію свідоцтва Тукмана Є. Г. про право на заняття адвокатською діяльністю (Т.2, а.с.1-8).

47. Також у червні 2024 року ОСОБА_1 направив до Київського апеляційного суду заяву з процесуальних питань, у змісті якої просив суд за результатами апеляційного перегляду ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2023 року стягнути з суб`єкта оскарження на його користь судові витрати, які він поніс та має понести у зв`язку з апеляційним переглядом вищезгаданої ухвали, до якої додав копію договору про надання правової допомоги від 01 серпня 2022 року, копію акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 01 серпня 2022 року, датованого 13 червня 2024 року, копію прибуткового касового ордеру № 1-13-06/24 від 13 червня 2024 року на підтвердження сплати ОСОБА_1 на користь адвоката Тукмана Є. Г. 17 000,00 грн за договором про надання правової допомоги від 01 серпня 2022 року та актом приймання-передачі, датованого 13 червня 2024 року, копію свідоцтва Тукмана Є. Г. про право на заняття адвокатською діяльністю (Т.2, а.с.16-20).

48. Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 45 червня 2023 року визнано неподаною та повернуто заявникові (Т.1, .а.с.27).

49. Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року залишено без задоволення, а вищезгадану ухвалу міськрайонного суду залишено без змін (Т.2, а.с.32-34).

50. Не погоджуючись із ухвалою Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року та постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року ОСОБА_1 оскаржив їх в касаційному порядку (Т.2, а.с.39-48; 73-75).

51. У квітні 2025 року ОСОБА_1 направив до суду касаційної інстанції докази на підтвердження понесених судових витрат у суді касаційної інстанції, а саме копію свідоцтва Тукмана Є. Г. про право на заняття адвокатською діяльністю, копії актів приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 01 серпня 2022 року, датовані 08 та 09 квітня 2025 року, та копію договору про надання правової допомоги від 01 серпня 2022 року (Т.2, а.с.88-106).

52. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року задоволено частково. Ухвалу Київського апеляційного суду від 11 липня 2024 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-11664св24) (Т.2, а.с.114).

53. Матеріали цивільної справи надійшли на адресу Київського апеляційного суду 30 травня 2025 року (Т.2, а.с.128).

54. У червні 2025 року ОСОБА_1 направив до суду апеляційної інстанції заяву, у змісті якої просив суду апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2023 року та 23 листопада 2023 року стягнути на його користь понесені судові витрати, до яких додав копії актів приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 01 серпня 2022 року, датовані 12 та 13 червня 2025 року та копії свідоцтва Тукмана Є. Г. про право на заняття адвокатською діяльністю (Т.2, а.с.143-153).

55. Постановою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2023 року, ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2023 року скасовано і ухвалено нове судове рішення такого змісту. Стягнуто з Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді першої інстанції, в розмірі 10 000,00 грн. Стягнуто з Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді апеляційної та касаційної інстанції, в сумі 20 000 грн (Т.2, а.с.180-184).

Позиція Верховного Суду

56. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

57. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

58. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

59. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

60. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

61. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

62. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

63. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

64. Щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції в частині стягнення на користь заявника скарги витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції колегія суддів зауважує таке.

65. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

66. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

67. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

68. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

69. Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

70. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

71. Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

72. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

73. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

74. Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

75. У відповідності до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

76. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

77. При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

78. Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі / № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

79. У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

80. Як встановлено судами попередніх інстанцій при вирішенні питання про розподіл судових витрат, понесених заявником у зв`язку із розглядом його скарги у суді першої інстанції, останній порушив перед судом дві вимоги, а саме просив суд визнати неправомірною бездіяльність відділу державної виконавчої служби, яка полягала у невжитті заходів щодо своєчасного вирішення питання щодо відкриття виконавчого провадження, а також просив зобов`язати відділ державної виконавчої служби розглянути заяву від 23 березня 2023 року та прийняти відповідне рішення у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

81. Безпосередньо у змісті скарги ОСОБА_1 заявив про попередній (орієнтовний) розмір судових витрат у сумі 20 000,00 грн.

82. Як вбачається зі змісту ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2023 року, постановленої за наслідками вирішення скарги по суті, вимоги останньої було задоволено частково та визнано протиправною бездіяльність посадових осіб відділу державної виконавчої служби, що виявилася у нездійснення заходів примусового виконання рішення суду за виконавчим листом за № 361/10300/21 у відповідності до приписів частини п`ятої статті 26 та абзацу 3 частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».Водночас у задоволенні інших вимог скарги відмовлено.

83. Таким чином, за наслідками розгляду скарги по суті було задоволено виключно одну вимогу заявника.

84. Водночас у заяві, надісланій до міськрайонного суду 08 травня 2023 року, ОСОБА_1 хоча і просив стягнути на його користь судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 52 000,00 грн, що перевищує попередньо визначений у скарзі орієнтовний розмір таких витрат, однак належним чином не обґрунтував підстав для їх збільшення, що, своєю чергою, суперечить змісту частини третьої статті 134 ЦПК України, відповідно до якої попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

85. Більше того, змістом частини четвертої статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

86. З урахуванням наведеного колегія суддів зауважує, що, хоча сторони у справі не обмежені законом у праві на відшкодування судових витрат у розмірі, більшому за зазначений у попередньому (орієнтовному) розрахунку, таке право не є абсолютним. Воно підлягає реалізації лише за умови належного обґрунтування збільшення розміру витрат порівняно з попередньо визначеним розміром, зазначеним у першій заяві по суті спору.

87. Підсумовуючи, урахувавши попередньо визначений заявником розмір судових витрат у сумі 20 000,00 грн, часткове задоволення вимог скарги, а також відсутність належного обґрунтування збільшення розміру судових витрат до 52 000,00 грн, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки апеляційного суду про наявність підстав для стягнення із суб`єкта оскарження (Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)) на користь заявника ( ОСОБА_1 ) судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у міськрайонному суді, у розмірі 10 000,00 грн взявши до уваги саме попередній (орієнтований) розмір судових витрат, а доводи касаційний скарг таких висновків апеляційного суду не спростовують.

88. Щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції в частині стягнення на користь заявника скарги витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в апеляційному та касаційному судах колегія суддів зауважує таке.

89. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, предметом апеляційного перегляду були ухвали суду першої інстанції за наслідками вирішення питання про розподілу судових витрат у справі.

90. Відтак, на підтвердження розміру понесення витрат на професійну правничу допомогу в судах апеляційної та касаційної інстанції ОСОБА_1 надав наступні документи: копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 11 червня 2024 року, згідно якого вартість наданих послуг за подання апеляційної скарги від 25 грудня 2023 року становить 52 000,00 грн; копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 13 червня 2024 року, згідно якого вартість наданих послуг за подання апеляційної скарги від 24 серпня 2023 року на ухвалу суду від 12 червня 2023 року становить 65 000,00 грн; копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 09 квітня 2025 року, згідно якого вартість наданих послуг за подання касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду від 11 липня 2024 року становить 58 500,00 грн; копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 08 квітня 2025 року, згідно якого вартість наданих послуг за подання касаційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 23 листопада 2023 року та постанову апеляційного суду від 18 грудня 2024 року становить 71 500,00 грн; копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 12 червня 2025 року, згідно якого вартість наданих послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції становить 22 750,00 грн; копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 13 червня 2025 року, згідно якого вартість наданих послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції становить 29 250,00 грн.

91. Таким чином, заявник порушив перед судом питання про відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з апеляційним та касаційним переглядом справи в частині розподілу судових витрат, на загальну суму 299 000,00 грн.

92. Апеляційний суд, своєю чергою, зменшуючи розмір відшкодування витрат заявника на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із апеляційним та касаційним переглядом справи, вказав на невідповідність заявлених до відшкодування витрат критеріям реальності та розумності адвокатських послуг.

93. Колегія суддів вважає обґрунтованими такі висновки апеляційного суду з огляду на таке.

94. Як встановлено апеляційним судом у змісті оскаржуваної постанови, 01 серпня 2022 року між адвокатом Тукманом Є.Г. та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правової допомоги.

95. Відповідно до пункту пунктом 4.2 якого визначено, що вартість наданої адвокатом правничої допомоги у межах цього договору становить 6 500,00 грн за кожну годину роботи адвоката, а остаточна вартість визначається сторонами в акті приймання-передавання наданих послуг.

96. Відповідно до змісту актів приймання-передавання наданих послуг ОСОБА_1 поніс судові витрати у зв`язку з апеляційним та касаційним переглядом справи в частині судових витрат у загальному розмірі 299 000,00 грн.

97. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, оскільки цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати під час визначення розміру витрат на правничу допомогу.

98. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

99. Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

100. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.

101. Під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

102. Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), вирішуючи питання про присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

103. Зокрема, у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East / West Alliance Limited» v Ukraine («Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України»), заява № 19336/04, ЄСПЛ зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

104. Таким чином, під час вирішення питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи фінансовий стан обох сторін, поведінку сторін під час судового процесу тощо.

105. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)).

106. У рішенні від 18 лютого 2022 року у справі «Чоліч проти Хорватії» («COLIC v. Croatia)», заява № 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою останнього, скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними, а також були розумними у своєму розмірі.

107. ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

108. Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

109. Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

110. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

111. Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: - має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21); - з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

112. Вищезазначене у своїй сукупності дає підстави для висновку, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

113. Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

114. Отже, суд має можливість з власної ініціативи перевірити, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними та пропорційними.

115. Відтак, установивши зі змісту апеляційних і касаційних скарг заявника, що його правова позиція щодо розподілу судових витрат не змінювалася під час розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій, а також урахувавши, що адвокат Тукман Є. Г. надавав заявнику правничу допомогу у спорі щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, стосовно якого існує стала судова практика, апеляційний суд дійшов висновку, що підготовка справи до розгляду в судах апеляційної та касаційної інстанцій не потребувала значного обсягу юридичної та технічної роботи. За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлені до відшкодування судові витрати не відповідають критеріям співмірності та розумності, а тому наявні підстави для зменшення їх розміру до 20 000,00 грн, а доводи касаційних скарг цих висновків апеляційного суду не спростовують.

116. При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

117. Підсумовуючи, доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи та у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

118. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

119. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

120. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Щодо судових витрат

121. З огляду на те, що Верховний Суд за результатами касаційного перегляду справи дійшов висновку про залишеннякасаційних скарг без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється, а відтак, судові витрати, понесені заявниками касаційних скарг у зв`язку із касаційним переглядом справи, залишаються за останніми. Керуючись статтями 400, 401, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та представника ОСОБА_1 - адвоката Тукмана Євгена Григоровича, залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2025 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: Н. Ю. Сакара О. М. Осіян В. В. Сердюк