Постанова КЦС ВС № 370/866/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2026 року м. Київ справа № 370/866/25 провадження № 61-6686ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачка - ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Адонін Володимир Володимирович, на рішення Макарівського районного суду Київської області від 24 вересня 2025 року у складі судді Білоцької Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Желепи О. В., Поліщук Н. В., і виходив з такого. Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, він та відповідачка є власниками будинків по АДРЕСА_1 , розташованих по сусідству. Відповідачка з тримає кількох великих собак на своєму подвір`ї, а він неодноразово просив її вжити заходів, щоб запобігти гавкоту собак у нічний час, оскільки цей гавкіт перевищує встановлені норми шуму та заважає спати вночі. З цього приводу виникли конфліктні відносини. Існує група (чат) у месенджері Viber, який носить назву «ІНФОРМАЦІЯ_2» та є чатом, доступним для мешканців села Мар`янівка, у якому відбувається їхнє спілкування. Загальна кількість учасників чату (групи) становила 143 особи.

3. ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідачка, що зареєстрована у групі (чаті) під ім`ям « ОСОБА_3 », опублікувала повідомлення, у якому вказала, що він із сім`єю «налаштовував проти неї інших сусідів», «провокує собак», «вештається селом під час комендантської години», «вважає себе тут (очевидно, мається на увазі у селі) монополістом», застосовує «нецензурну лайку та погрози розплатою».

4. ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідачка опублікувала у групі (чаті) повідомлення, у якому містилися твердження, що він «влаштовує їй постійний терор», через що вона була змушена нібито викликати поліцію, та що поки вона чекала поліцію, він «зробив у її сторону постріл». У той же день вона опублікувала інші повідомлення, у яких стверджувала, що він її «обзиває 5 поверховими матами», що «людина приховується під маскою героя» (він є діючим військовослужбовцем ЗСУ, офіцером, бере безпосередню участь у бойових діях, конфліктні ситуації виникають під час його знаходження вдома у відпустці або за місцем дислокації між виїздами для виконання бойових завдань), погрожувала «надати усю потрібну інформацію», стверджувала, що він «ходить та погрожує зброєю, а потім стріляє».

5. Після цих подій він звернувся із заявою до ВП №3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області стосовно того, що відповідачка звинуватила його у замаху на вбивство, але органом поліції дієвих заходів вжито не було.

6. Хоча відповідачка не називає його ім`я, але мешканцям села та учасникам групи (чату) відомо, що мова йде саме про нього, як і про те, що під ім`ям « ОСОБА_3 » пише саме відповідачка. Окрім того, у повідомленнях у чаті (групі) містяться згадки про те, що позивач є офіцером ЗСУ, а інших осіб, які б відповідали цій характеристиці ані серед учасників чату (групи), ані серед жителів села, немає.

7. Окрім того, позивач вважав, що поширенням неправдивої інформації, включно з твердженнями про вчинення ним протиправних дій, йому спричинено моральну шкоду. Шкода полягає у тому, що серед мешканців села, як тих, що є його безпосередніми сусідами по АДРЕСА_1 , так й інших осіб (коло яких не обмежується безпосередньо користувачами групи (чату), відповідачкою створено враження, що він є конфліктною особою, яка неодноразово вчиняла протиправні дії. Внаслідок цього він відчуває себе морально пригніченим, постійно відчуває, що відносно нього чиниться несправедливість, погіршилося спілкування з оточуючими людьми. Враховуючи наведене, та те, що розповсюджена відповідачкою інформація містить звинувачення у вчиненні протиправних і навіть злочинних дій, позивач оцінив спричинену йому моральну шкоду у 200 000 гривень.

8. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: зобов`язати ОСОБА_2 спростувати шляхом написання повідомлення у групі (чаті) «ІНФОРМАЦІЯ_2» у месенджері Viber, поширені нею відомості про те, що він із сім`єю «налаштовував проти неї інших сусідів», «провокує собак», «вештається селом під час комендантської години», «вважає себе тут (очевидно, мається на увазі у селі) монополістом», застосовує «нецензурну лайку та погрози розплатою», «влаштовує їй постійний терор», та зробив у її сторону постріл, «обзиває 5 поверховими матами», що «людина приховується під маскою героя», «ходить та погрожує зброєю, а потім стріляє»; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 200 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати. Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 24 вересня 2025 року позов задоволено частково.

10. Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати, шляхом написання повідомлення у групі (чаті) «ІНФОРМАЦІЯ_2» у месенджері Viber, поширені нею відомості про те, що її сусід ( ОСОБА_1 ) «зробив у її сторону постріл», «людина приховується під маскою героя», «ходить та погрожує зброєю, а потім стріляє».

11. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

12. Суд першої інстанції дійшов висновку що поширена відповідачкою інформація у месенджері Viber, група (чат) під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» стосується позивача та підлягає спростуванню в частині що її сусід ( ОСОБА_1 ) «зробив у її сторону постріл», « людина приховується під маскою героя », «ходить та погрожує зброєю, а потім стріляє». Суд виходив з того, що мало місце поширення інформації у групі Viber жителів села Мар`янівка, поширена інформація стосується позивача, відбулося поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності, та поширення інформації порушує особисті немайнові права позивача, висловлювання «людина приховується під маскою героя» як для військовослужбовця щодо позивача є образливим.

13. Суд першої інстанції не вважав іншу поширену інформацію недостовірною або такою, що порушує особисті немайнові права позивача, вважав її суб`єктивною думкою відповідачки.

14. Посилаючись на достатню пропорційну сатисфакцію, а також на те, що відповідачка є волонтером, яка опікується покинутими тваринами, врахувавши причини конфлікту, що виник між сторонами, суд вважав справедливим не призначати відшкодування моральної шкоди в грошовому еквіваленті. Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду

15. Постановою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Макарівського районного суду Київської області від 24 вересня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації залишено без задоволення. Вирішено питання щодо судових витрат.

16. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у тексті оспорюваних повідомлень відсутнє зазначення прізвища та/або ім`я позивача. Твердження позивача про те, що мешканцям села та учасникам групи (чату) відомо, що мова йде саме про нього, з огляду на посилання на статус військовослужбовця, який він має, а також на конфліктні відносини між ним та відповідачкою фактично є припущенням про те, які висновки могли зробити користувачі відповідної групи у месенджері. З огляду на відсутність в оспорюваних повідомленнях конкретних даних про особу позивача не можна стверджувати, що оспорювана інформація стосується саме особи позивача.

17. Також матеріали справи не містять даних про те, що автором повідомлень, під ім`ям користувача « ОСОБА_3 » діяла саме відповідачка. Обов`язок доведення, що саме відповідачкою було поширено інформацію та порушене право покладається на позивача. Разом з тим відповідачкою не були висловлені заперечення щодо цього.

18. Апеляційний суд проаналізувавши зміст поширеної інформації, вважав, що спірна інформація є власним оціночним судженням відповідачки, яка надала власну оцінку ситуації, що склалася у зв`язку з конфліктом, який виник між неї та сусідом.

19. Крім того, у переважній більшості, оспорюваною є інформація у формі частини речень, тобто фактично «вирваною» з контексту речення, яке в цілому дає підстави стверджувати про оціночний характер поданої інформації.

20. Апеляційний суд вказав, що хоча опублікована відповідачкою спірна інформація й містить елементи провокативного характеру, однак її не можна витлумачити як таку, що містить фактичні дані, оскільки вона є оцінкою дій і не містить ствердження про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів, а лише дає можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями.

21. Отже поширена інформація має розглядатися у цілому як оціночне судження, а не як чисте твердження щодо фактів, тому підстави для висновку про порушення прав позивача відсутні. Узагальнені доводи касаційної скарги 22. 18 травня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Адонін В. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року повністю, а рішення Макарівського районного суду Київської області від 24 вересня 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. Також просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат..

23. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, у постановах Верховного Суду від 07 червня 2022 року у справі № 910/4430/21, від 15 травня 2024 року у справі № 757/17241/21-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

24. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що поширена інформація є оціночними судженнями. Позивач вважає, що поширена відповідачкою інформація містить звинувачення у вчиненні протиправних дій, насильства, а апеляційний суд безпідставно відмовив у судовому захисті честі, гідності та репутації. Суд апеляційної інстанції позбавив позивача права на ефективних захист своїх прав, зокрема права на відшкодування заподіяної моральної шкоди. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

25. Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції. 26. 02 червня 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду. Відзив на касаційну скаргу не надійшов Фактичні обставини справи, встановлені судами

27. Позивач та відповідачка є власниками будинків по АДРЕСА_1 , розташованих по сусідству. У месенджері Viber існує група (чат), який носить назву «ІНФОРМАЦІЯ_2» та є чатом, доступним для мешканців села Мар`янівка, у якому відбувається їхнє спілкування. Загальна кількість учасників чату (групи) становила 143 особи.

28. Відповідачка зареєстрована у вказаній групі під ім`ям « ОСОБА_3 ».

29. Сторонами не заперечувався факт щодо виникнення між ними конфліктних відносин з приводу собак, яких утримує відповідачка.

30. З наданих позивачем роздруківок, скріншотів, вбачається, що оспорювана інформація викладена у месенджері Viber, група (чат) має назву «ІНФОРМАЦІЯ_2», датована ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5. Користувач групи на ім`я « ОСОБА_3 » виклала у групі, зокрема, наступну інформацію: - « Вітаю , жителі с. Мар`янівка. Моє ім`я ОСОБА_3 , ми із сім`єю проживаємо в селі не так давно, близько 1,5 року. Ми маємо 3-х собак евакуйованих із лінії фронту і саме через них місяць назад у нас виник конфлікт із сусідами і триває до сьогодні, а саме з приводу гавкоту. На нас вже писали скаргу та налаштовували інших сусідів, бо собаки гавкають…». - «… А от вештатись селом під час комендантської години тут вже виникають запитання. А ходить та світить фонариком саме та сім`я, яка скаржиться. Не знаю через що така честь, але вони вважають себе тут монополістами. Чомусь коли хором усі собаки в селі гавкають, їм чуються лише наші і як сказав сусід на всіх собак села йому плювати бо лише наші його…». - «… Через постійний терор, який влаштовує нам сусід, я вчора була вимушена визвати поліцію. В той час коли стояла на вулиці та чекала коли під`їдуть поліцейські, сусід зробив в мою сторону постріл в небо. Людина настільки слабка, що аби налякати жінку він використовує зброю. А що далі?». - «Дякую, пане ОСОБА_5 . Ваша думка дуже важлива. Моє виховання дозволяє назвати людину особою, на відміну від вшанованого сусіда, який обзиває 5 поверховими матами… Але хочу аби усі односельці знали, що за людина приховується під маскою героя…». - «… Так, він просто їздить на квадроциклі, зупиняється під нашими ворітьми, гарчить своїм транспортним засобом і світить ліхтарем нам у двір…». - «… Ходити та погрожувати зброєю, а потім і стріляти, це нормально?..». - «… Хочу попросити в усіх вибачення за те, що стала причиною конфлікту, мені дуже прикро за те, що напротязі дня в чаті велися постійні розборки…». - «… Пан ОСОБА_6 вчора акцентував увагу на те, скільки всього він робить задля України…». - «… Обіцяю більше ніколи не засмічувати загальний чат. Ще раз прошу вибачення та дякуватиму за розуміння…». 31. 15 лютого 2025 року позивач звертався до ВП №3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області із заявою, в якій просив вжити заходів стосовно ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , яка безпідставно звинувачує публічно його у замаху на вбивство, стверджуючи, що він вчора стріляв в неї біля 22:00, в чаті Viber с. Мар`янівка. Він чув постріл біля 22:00, коли чистив сніг, що зафіксовано на камерах відеонагляду.

32. Листом від 11 березня 2025 року ВП №3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області повідомило позивача, що його звернення щодо незаконних дій його сусідів зареєстровано до єдиного обліку заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події відділення поліції № 3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області за № 1448 від 15 лютого 2025 року, уважно розглянуто. Результатами проведеної перевірки встановлено, що підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань немає. Також відсутні ознаки адміністративного правопорушення. Зі сторонами конфлікту проведено бесіду профілактичного характеру з приводу недопущення протиправної поведінки та дотримання добросусідських відносин.

33. У судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_7 дала суду наступні покази. З ОСОБА_1 знайома, вони сусіди. Знайома з ОСОБА_2 також вони є сусідами. Група під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» об`єднує громаду с. Мар`янівка. Користувач підписаний як « ОСОБА_3 » - ОСОБА_8 . Свідок в групі не зареєстрована. Читала повідомлення у телефоні чоловіка. Переписка мала місце січень-лютий 2025 року, громада на дописи ОСОБА_3 реагувала по різному. Були і ті, хто висловлювався проти ОСОБА_1 . Зрозуміло про кого йде мова. Такі дописи вплинули на ставлення до ОСОБА_1 .

34. У судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_9 дав суду наступні покази. З ОСОБА_1 знайомий, вони сусіди. Перебуває з ним у доброзичливих відносинах. Особисто з ОСОБА_2 не знайомий, декілька разів бачив. Зареєстрований у групі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», об`єднує мешканців с. Мар`янівка. На дописи ОСОБА_3 щодо її сусіда реакція була різна. Вона у повідомленнях не зазначала ім`я та по-батькові, однак було зрозуміло, що дописи стосуються ОСОБА_1 , вона зазначала «ця особа», «цей сусід». Було зрозуміло про кого йде мова. Позиція Верховного Суду

35. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

36. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

37. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

38. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

39. Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

40. Згідно з частинами другою та третьою статті 34 Конституції України і статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

41. У той же час статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на повагу до приватного життя.

42. Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

43. Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

44. Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

45. Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

46. Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

47. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

48. Під поширенням інформації слід розуміти, зокрема, опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет.

49. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

50. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

51. Суду необхідно надати оцінку балансу права особи на свободу вираження поглядів та права особи на повагу до його гідності і честі, на недоторканність ділової репутації та на приватність.

52. Підставою для втручання у право на свободу вираження поглядів, для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

53. Одним з основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Підлягає врахуванню зміст поширеної інформації, її значення для суспільної дискусії, особа, відносно якої поширена інформація, достовірність інформації, наслідки її поширення.

54. Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

55. У справах про захист гідності, честі та ділової репутації суд повинен розмежовувати відомості, які принижують честь та гідність особи, від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених у порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова (постанова Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 758/14324/15-ц).

56. Для захисту честі, гідності та ділової репутації суду необхідно чітко визначити предмет доказування у справі і що саме було предметом поширення інформації, тобто, чи є об`єктивні підстави для відповідальності за статтею 277 ЦК України. Для цього слід було визначитися з діями, явищами, фактами, на які направлена інформація, а також безпосередній чи опосередкований характер мають ці дії, явища, факти з особою позивача. Тобто, поширена інформація від імені автора стосується безпосередньо особи позивача, чи цим самим опосередковано висвітлюються події, що стосуються позивача, у суспільному, колективному житті через призму думок автора. Це можливо зробити лише проаналізувавши весь контекст поширеної інформації, а не «вирвані» з нього терміни.

57. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 446/1953/16-ц.

58. Особисте трактування отриманої з інших джерел інформації в формі коментаря є оціночним судженням, а не твердженням, тому не може бути ані спростоване, ані підтверджене (схожий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року в справі № 757/22307/17-ц, від 02 червня 2022 року в справі № 757/55559/20-ц, від 29 березня 2023 року у справі № 201/10970/21).

59. ЄСПЛ, розглядаючи справи про дифамацію по суті, перевіряє дотримання балансу між правом, передбаченим статтею 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) та правом, передбаченим статтею 10 (свобода вираження поглядів) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

60. Значний суспільний інтерес має місце тоді, коли інформація безпосередньо впливає на суспільство в значній мірі і суспільство проявляє законний інтерес до цієї інформації (рішенняЄСПЛ Sunday Times v. the United Kingdom, № 6538/74, § 66, 26 квітня 1979 року), особливо, якщо це стосується добробуту населення (рішенняЄСПЛ AffaireDarthold c. Allemagne, №8734/79, § 58, 25 березня 1985 року).

61. Свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення ЄСПЛ Karpyuk and others v. Ukraine, № 30582/04, 32152/04, § 188, 06 жовтня 2015 року).

62. Для того, щоб відрізнити фактичне твердження від оціночного судження, необхідно враховувати обставини справи і загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ Brasilier v. France, № 71343/01, § 37, 11 квітня 2006 року; Balaskas v. Greece, № 73087/17, § 58, 05 листопада 2020 року), маючи на увазі, що твердження щодо питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не констатацію фактів (рішення ЄСПЛ Paturel v. France, № 54968/00, § 37, 22 грудня 2005 року).

63. Якщо твердження є оціночним судженням, має існувати достатня фактична підстава для його підтвердження, інакше воно буде надмірним.

64. Сама лише різка форма висловлювання не є перешкодою для віднесення певного висловлювання до оціночного судження. Певні висловлювання не можуть бути спростовані за позовом про спростування недостовірної інформації (постанови Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 541/349/20, від 19 лютого 2024 року у справі № 370/1604/21).

65. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

66. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

67. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

68. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

69. Суд апеляційної інстанції достатнім чином дослідив зміст оспорюваної інформації, тематику та контекст її викладу, надав належну оцінку балансу конкуруючих прав та інтересів сторін та дійшов мотивованого висновку, що поширена відповідачкою інформація у групі (чаті) «ІНФОРМАЦІЯ_2» у месенджері Viber не підлягає спростуванню.

70. Суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та надавши правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

71. Апеляційний суд взяв до уваги наявність між сторонами, як сусідами, конфлікту, звернення до правоохоронних органів, причини та контекст поширеної інформації, певну емоційність відповідачки, викликану ситуацією з утриманням евакуйованих нею собак, підтвердження свідками того, що реакція мешканців села на дописи була різною, а також те, що про сам постріл 15 лютого 2025 року повідомляли як відповідачка, так і позивач, та обґрунтовано вважав, що поширена відповідачкою інформація відноситься до категорії оціночних суджень і дає можливість мешканцям села проаналізувати її та сприйняти зміст цієї інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями.

72. Суд касаційної інстанції не вбачає неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при віднесенні судом апеляційної інстанції поширеної відповідачкою інформації до категорії оціночних суджень.

73. Оскільки судом не встановлено порушення прав позивача, підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

74. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

75. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

76. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

77. З урахуванням доводів касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції.

78. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, судові витрати, понесені заявником у зв`язку з поданням касаційної скарги, покладаються на заявника. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Адонін Володимир Володимирович залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Сердюк