Ухвала КЦС ВС № 754/15612/25

break-word'> УХВАЛА 01 липня 2026 року м. Київ справа № 754/15612/25 провадження № 61-8211ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Воробйової І. А., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року про повернення апеляційної скарги у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, УСТАНОВИВ: 16 червня 2026 року ОСОБА_1 засобом поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року про повернення апеляційної скарги у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. За змістом абзацу першого частини першої статті 185 і частини другої статті 393 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє ухвалу про залишення цієї скарги без руху. Касаційна скарга не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України щодо її форми та змісту, а тому підлягає залишенню без руху з наступних підстав. За змістом пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК у касаційній скарзі повинні бути зазначені відомості про наявність або відсутність електронного кабінету особи, яка її подає. Проте, в супереч вказаних вимог у касаційній скарзі відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету заявника не зазначено. Заявник не звільнений від виконання зазначеного обов`язку, оскільки касаційну скаргу подала засобами поштового зв`язку. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинні бути зазначені, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб). У порушення зазначених вимог закону заявниця не навела таких відомостей щодо всіх інших учасників справи. За змістом пункту 7 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги. До касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет (речення перше пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України). У порушення наведених вимог процесуального закону заявниця не додала до касаційної скарги її копій та копій доданих до неї матеріалів відповідно до кількості інших учасників справи. Отже, заявниці необхідно подати до суду касаційної інстанції відповідні копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів для інших учасників справи. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (частина друга статті 389 ЦПК України). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Крім того аналіз положень статті 389 ЦПК України свідчить, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається норма (норми) права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України, особа, яка подає скаргу має враховувати, що частина перша статті 411 ЦПК України в чинній редакції містить сім, а частина третя цієї статті - чотири, окремих пункти в яких викладено підстави для скасування судового рішення. Отже, у разі посилання на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, як підставу касаційного оскарження, заявник має конкретизувати, які саме випадки передбачені відповідними пунктами частин першої та/або третьої статті 411 ЦПК України наявні, на його думку, для скасування судових рішень та обґрунтувати свої доводи. Особа, яка подає касаційну скаргу, має чітко визначити та обґрунтувати одну чи декілька (якщо вони не є взаємовиключними) підстав касаційного оскарження передбачених процесуальним законом (частиною другою статті 389 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними (частина перша статті 127 ЦПК). Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК). Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу (частина третя статті 390 ЦПК). За змістом пункту 8 частини другої статті 392 ЦПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено дату отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується. До касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності (пункт 2 частини четвертої статті 392 ЦПК). У касаційній скарзі заявниця не просить поновити їй строк на касаційне оскарження судового рішення. Разом з тим, оскільки оскаржувану постанову ухвалено 28 квітня 2026 року, останнім днем для подання касаційної скарги є 28 травня 2026 року. Касаційну скаргу подано заявником 16 червня 2026 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з абзацом першим частини третьої статті 393 ЦПК касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу після спливу строків, визначених у статті 390 ЦПК України, має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. З огляду на зазначене, заявниця має звернутися до Верховного Суду з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, у якому навести поважні підстави пропуску такого строку та надати докази на їх підтвердження. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) до касаційної скарги додається документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Згідно з підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір») ставка судового збору за подання до суду касаційної скарги на ухвалу суду, яка подана фізичною особою, становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 7 Закону України від 03 грудня 2025 року № 4695-ІХ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року становить 3 328,00 грн. З урахуванням викладеного за подання цієї касаційної скарги судовий збір підлягає сплаті у розмірі 665,60 грн (3 328,00 грн х 0,2). Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону від 08 липня 2011 року № 3674-VI. У разі подання вказаних документів засобами поштового зв`язку, їхні копії мають бути надані відповідно до кількості учасників справи. У разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу (частина друга статті 393 ЦПК України). Для усунення вказаних в ухвалі недоліків Верховний Суд встановлює десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали скаржнику. У разі невиконання у встановлений строк вимог ухвали Верховний Суд вважатиме касаційну скаргу неподаною та поверне її скаржнику. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року про повернення апеляційної скарги у цивільній справі № 754/15612/25 залишити без руху. Запропонувати скаржнику в строк протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали привести касаційну скаргу у відповідність з вимогами статті 392 Цивільного процесуального кодексу України шляхом усунення вищевказаних недоліків. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала, або буде відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 754/15612/25. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя І. А. Воробйова