LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова КЦС ВС712/7416/20

від 17.06.2026 · Цивільна
Резолютивна:Додаткові пояснення ОСОБА_1 залишити без розгляду. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м. Київ справа № 712/7416/20 провадження № 61-18516св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Ігнатенка В. М. суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Ситнік О. М., Фаловської І. М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року у складі суддів Карпенко О. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Територіальний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, про визнання договорів купівлі - продажу недійсними, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення компенсації, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк»), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Територіальний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, про визнання договорів купівлі-продажу автомобілів недійсними, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення компенсації. З урахуванням уточнень та збільшення розміру заявлених позовних вимог, остаточно ОСОБА_2 просив суд постановити рішення, яким: - визнати автомобіль «Mitsubishi Outlender 2.4», 2008 року випуску, кузов НОМЕР_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; - поновити строк позовної давності ОСОБА_2 та визнати договір купівлі-продажу автомобіля «Mitsubishi Outlender 2.4», 2008 року випуску, кузов НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 14 березня 2014 року - недійсним; - стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину вартості вказаного автомобіля, як компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна, в розмірі 157 245 грн; - визнати автомобіль «Mitsubishi Padjero 2.5 TD», 2014 року випуску, кузов НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; - визнати недійсним договір купівлі-продажу від 24 травня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; - визнати договір купівлі-продажу автомобіля Mitsubishi Padjero 2.5 TD, 2014 року випуску, кузов НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , від 06 лютого 2020 року, укладений між ОСОБА_4 та АТ КБ «Приватбанк», як укладений без згоди співвласника ОСОБА_2 - недійсним; - стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 1/2 частини вартості вказаного автомобіля, як компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна, в розмірі 379 035 гривень. Вважає, що зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя, а тому підлягає поділу. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 вересня 2023 року (суддя Борєйко О. М.), резолютивна частина якої ухвалою від 18 жовтня 2023 року була викладенав новій редакції, провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Територіальний сервісний центр № 7141 Регіонального сервісного центру МВС України в Черкаській області, про визнання договорів купівлі-продажу автомобілів недійсними, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення компенсації в частині заявлених позовних вимог про визнання автомобіля марки «Mitsubishi» модель «Outlender 2.4», 2008 року випуску, кузов НОМЕР_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закрито. В задоволенні клопотання позивача ОСОБА_2 про поновлення строку позовної давності відмовлено. Продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Територіальний сервісний центр № 7141 Регіонального сервісного центру МВС України в Черкаській області, про визнання договорів купівлі-продажу автомобілів недійсними, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення компенсації в частині заявлених позовних вимог про: - стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 вартості автомобіля «Mitsubishi Outlender 2.4», 2008 року випуску, кузов НОМЕР_1 , як компенсації вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна, в розмірі 157 245 грн; - визнання автомобіля «Mitsubishi Padjero 2.5 TD», 2014 року випуску, кузов НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; - визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24 травня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; - визнання договору купівлі-продажу автомобіля «Mitsubishi Padjero 2.5 TD», 2014 року випуску, кузов НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , від 06 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_4 та АТ КБ «Приватбанк», недійсним; - стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 1/2 вартості автомобіля «Mitsubishi Padjero 2.5 TD», 2014 року випуску, кузов НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , як компенсації вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна, в розмірі 379 035 грн. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у квітні 2016 року ОСОБА_2 , звернувшись до суду із зустрічним позовом, вже просив визнати автомобіль марки «Mitsubishi» модель «Outlender», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, та таким, що був відчужений ОСОБА_1 на власний розсуд, без згоди одного з подружжя. Оскільки за результатами розгляду справи № 712/2378/16-ц постановою Апеляційного суду Черкаської області від 13 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року ОСОБА_2 було відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог до ОСОБА_1 у частині визнання автомобіля марки «Mitsubishi» модель «Outlender», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, тому наявні підстави, передбачені пунктом 3 частиною першою статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) для закриття провадження у справі в частині вказаних позовних вимог. Постановою Черкаського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 вересня 2023 року в частині закриття провадження щодо заявлених позовних вимог про визнання автомобіля марки «Mitsubishi» модель «Outlender 2.4», 2008 року випуску, кузов НОМЕР_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасовано. Цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Територіальний сервісний центр № 7141 Регіонального сервісного центру МВС України в Черкаській області про визнання договорів купівлі-продажу автомобілів недійсними, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення компенсації направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відсутні обґрунтовані підстави стверджувати, що ОСОБА_2 заявлено позов з тим самим предметом та з тих самих підстав. Закриваючи провадження у справі в частині визнання автомобіля марки «Mitsubishi» модель «Outlender», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, місцевий суд порушив приписи пункту 3 частини 1 та частини 2 статті 255 ЦПК України, чим обмежив право позивача на доступ до правосуддя, оскільки взявши до уваги наявність судового рішення у справі № 712/2378/16-ц, не врахував, що по суті вимога щодо автомобіля марки «Mitsubishi» модель «Outlender», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в межах розгляду вказаної справи не була вирішена. Отже, суд першої інстанції належним чином не з`ясував та не надав належної правової оцінки предмету та підставам позовних вимог у вказаних справах та дійшов помилкового висновку про закриття провадження в цій частині. Короткий зміст вимог касаційної скарги 20 грудня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року. В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року та залишити в силі ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 вересня 2023 року. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року, витребувано справу із суду першої інстанції. 15 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного суду від 16 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Підставою касаційного оскарження заявник зазначає пункт 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, частини пера, третя статті 411 ЦПК України, а саме: неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обстави, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження; необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання учасника справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів. ОСОБА_1 зазначила, що в провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебувала цивільна справа № 712/2378/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_7 про визнання правочинів удаваними та поділ майна подружжя. Предметом спору у цій справі був в тому числі автомобіль марки «Mitsubishi» модель «Outlender», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідач просив визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, в межах вказаної справи, яка переглядалась і в апеляційному, і в касаційному порядку, вже був вирішений тотожний позов щодо спірного автомобіля і наразі ОСОБА_2 фактично вимагає суд переглянути рішення, яке набрало законної сили. У цій справі ОСОБА_2 лише формально змінює предмет спору та штучно додає відповідачів, заявлені останнім позовні вимоги є похідними від вже вирішених у судовому порядку в межах справи № 712/2378/16-ц, а зазначені доводи за своєю суттю не є новими підставами позову, а направлені на використання процесуального механізму перегляду рішення суду, яке набрало законної сили. 10 квітня 2024 року ОСОБА_1 направила до Верховного Суду засобами поштового зв`язку додаткові пояснення, які по суті є доповненнями до касаційної скарги, поданими поза строком, визначеним у статті 398 ЦПК України, тому суд залишає їх без розгляду. Позиція інших учасників справи 04 квітня 2024 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 , а оскаржуване судове рішення без змін.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Отже, підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Закриття провадження в справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 320/9224/17 зазначено, що за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що необхідність застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)). Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 (провадження 12-15гс19)). Отже, суд закриває провадження в справі, якщо в позовах одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили. Подібні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду: від 20 травня 2020 року в справі № 753/11592/18, від 26 квітня 2022 року в справі № 757/39474/19, від 05 жовтня 2023 року в справі № 522/8873/22, від 18 жовтня 2023 року в справі № 404/6883/18, від 08 жовтня 2025 року в справі № 278/2024/23, а також справах, на які посилається заявник у касаційній скарзі. Предметом позову у цій справі є в тому числі автомобіль «Mitsubishi Outlender 2.4», 2008 року випуску, кузов НОМЕР_1 , який позивач просить визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Крім того, однією з позовних вимог ОСОБА_2 заявляє визнання договору купівлі-продажу автомобіля «Mitsubishi Outlender 2.4», 2008 року випуску, кузов НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 14 березня 2014 року недійсним з підстави відсутності його згоди, як чоловіка, на відчуження майна, та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 вартості вказаного автомобіля, як компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна, в розмірі 157 245 грн. Підставою вказаних позовних вимог позивач зазначив те, що цей автомобіль набуто під час перебування сторін у шлюбі, а в подальшому його було відчужено ОСОБА_1 без згоди чоловіка, а тому укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 14 березня 2014 року договір підлягає визнанню недійсним. Як наслідок, позивач просить компенсувати йому вартість частки відчуженого не в інтересах сім`ї автомобіля в розмірі 157 245 грн. Також в провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебувала цивільна справа № 712/2378/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_7 про визнання правочинів щодо придбання нерухомого майна удаваними та поділ майна подружжя. Предметом спору у вказаній справі був в тому числі автомобіль марки «Mitsubishi» модель «Outlender», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який ОСОБА_2 просив визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок під літ. «Ж-2», розташований по АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку під літ. «Ж-2» по АДРЕСА_1 . Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме: котел «Фореллі» вартістю 8 500 грн, посудомийну машину «BOSH SPV 53М10EU» вартістю 3900 грн, холодильник - 8 000 грн, два гідромасажні бокси вартістю 24000 грн, пральну машину LG 12А8НDS вартістю 4900 грн, плазмовий телевізор LD55LA662V вартістю 16400 грн, плазмовий телевізор LD32LA660V, вартістю 6 200 грн, розкладний диван вартістю 8 500 грн, електричну духовку Hotpoint-Ariston FK 1039Е20, вартістю 5 200 грн, всього на загальну суму 90 600 грн та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину майна на загальну суму 45 300 грн. Визнано спільним майном подружжя автомобіль DAEWOO LANOS 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 вартістю 65 840 грн та залишено автомобіль в користуванні ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості автомобіля DAEWOO LANOS 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 в сумі 32 920 грн. В іншій частині позову позивачу відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки MITSUBISHI PAJERO 2.5 TD 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 та автомобіль марки HYUNDAI ACCENT 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_7 , автомобілі залишено в користуванні ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість 1/2 частини автомобілів марки MITSUBISHI PAJERO 2.5 TD 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 та марки HYUNDAI ACCENT 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_7 в загальній сумі 450 325 грн. В іншій частині позову позивачу відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 4 802,50 грн. Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 лютого 2019 року скасовано. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково. В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочинів удаваними, поділ майна подружжя - відмовлено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 29/100 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 53/100 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 119,4 кв.м. земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 194,8 кв.м. земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 і ОСОБА_1 по 1/2 частці майна, а саме на: котел «Фореллі», посудомийну машину «BOSH SPV 53М10EU», пральну машину LG 12А8НDS, плазмовий телевізор LD55LA662V, плазмовий телевізор LD32LA660V, електричну духовку Hotpoint-Ariston FK 1039Е20, 2 письмових столи, гідромасажний бокс, залишивши майно у їх спільній частковій власності. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_2 судовий збір в сумі 6 600 грн. на користь держави. Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Апеляційного суду Черкаської області від 15 травня 2019 року залишено без змін. Посилання заявника на неправильне вирішення судом його вимог щодо компенсації вартості проданого ОСОБА_1 автомобіля Mitsubishi Outlander, є необґрунтованими. Як вбачається зі змісту постанови Апеляційного суду Черкаської області від 15 травня 2019 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо спірного автомобіля, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказаний автомобіль був придбаний і реалізований за час шлюбу сторін, а відповідно до статті 65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. При цьому, апеляційний суд окремо зазначив, що дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її (його) згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового, однак відповідних вимог у межах цього спору ОСОБА_2 заявлено не було. Отже, підставою для відмови у задоволенні вимог щодо спірного автомобіля стало, зокрема, те, що питання дійсності договору, на підставі якого відбулося його відчуження, не було предметом самостійного судового розгляду. Натомість у цій справі позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, тобто інший спосіб захисту права, який не був предметом вирішення у попередній справі. Саме необхідність надання правової оцінки дійсності зазначеного правочину утворює новий предмет спору та зумовлює інший обсяг обставин, що підлягають встановленню судом. За таких обставин, не зважаючи на те, що обидва спори виникли з приводу одного й того самого майна, відсутній одночасний збіг предмета та підстав позову , необхідний для висновку про їх тотожність. З огляду на викладене, враховуючи відмінність матеріально-правових вимог та обставин, на яких ґрунтувалися вимоги ОСОБА_2 у справі № 712/2378/16-ц та уцій справі, суд апеляційної інстанції мотивовано відхилив відповідні доводи ОСОБА_1 про тотожність наведених спорів та необхідність закриття провадження у справі з підстав, зазначених у пункті 3 частини першої статті 255 ЦПК України. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду. Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховний Суд не встановив. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99). На думку судової колегії, оскаржуване рішення апеляційного суду є достатньо мотивованим. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Додаткові пояснення ОСОБА_1 залишити без розгляду. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Черкаського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. М. Ігнатенко Судді С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв О. М. Ситнік І. М. Фаловська

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»