Ухвала КГС ВС № 910/18700/23

УХВАЛА 01 липня 2026 року м. Київ cправа № 910/18700/23 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р., розглянувши матеріали касаційної скарги Державної іпотечної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Державної іпотечної установи за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Національного банку України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: 1) Приватного акціонерного товариства "Українська фінансова житлова компанія", 2) Кабінету Міністрів України, 3) Міністерства фінансів України, 4) Міністерства економіки України про стягнення 780 100 000,00 грн ВСТАНОВИВ:

1. В грудні 2023 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної іпотечної установи про стягнення заборгованості зі сплати (погашення) номінальної вартості облігацій загальною вартістю 780 100 000,00 грн, а саме: - серії "А3" з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UA4000178438 у загальній кількості 4 565 шт.) в сумі 456 500 000,00 грн; - серії "В3" з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UA4000178446 у загальній кількості 536 шт.) в сумі 53 600 000,00 грн; - серії "С3" з міжнародним ідентифікаційним номером (кодом) UA4000178446 у загальній кількості 2 700 шт.) в сумі 270 000 000,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як емітентом, зобов`язань за проспектом емісії облігацій серій серії "Z2", "А3", "В3", "С3", "D3" Державної іпотечної установи, який зареєстрований Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку 27.12.2013, в частині погашення номінальної вартості вищезазначених облігацій.

3. Господарський суд міста Києва рішенням від 25.11.2025 у справі №910/18700/23 позов задовольнив повністю. Присудив до стягнення з Державної іпотечної установи на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 780 100 000,00 грн номінальної вартості облігацій та 751 520,00 грн судового збору.

4. Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.06.2026 залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 у справі №910/18700/23. 5. 22.06.2026 Державна іпотечна установа через систему Електронний суд звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 у справі №910/18700/23 та залишити позов без розгляду. 6. 24.06.2026 Національний банк України подав заяву про заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Державної іпотечної установи у справі №910/18700/23, в якій просить повернути касаційну скаргу на підставі п.4 ч.4 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

7. Національний банк України зазначає, що: - зі змісту касаційної скарги вбачається, що рішення судів оскаржуються з підстав, передбачених п.1 та п.2 ч.2 ст.287 ГПК України, однак обґрунтовуючи вказані підстави касаційного оскарження скаржник наводить й інші підстави, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо надання (передоручення) повноважень фізичною особою іншій особі на представництво інтересів юридичної особи та на право підпису від юридичної особи відповідно до ст.246 Цивільного кодексу України та ст.56, 58, 60 ГПК України, що передбачено п.3 ч.2 ст.287 ГПК України; - в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК України, скаржником наведено висновки Верховного Суду у справах, що є не подібними зі справою №910/18700/23, зокрема, через різний склад сторін, різний предмет та підстави позову.

8. За приписами ч.2 ст.287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п.1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зазначених у п.п.1-4.

9. При цьому, приписами п.5 ч.2 ст.290 ГПК України, передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

10. Частиною 2 ст.292 ГПК України унормовано, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до ч.6 ст.6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення ст.174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу

11. Згідно із приписами ч.ч.1, 2 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

12. Пунктом 4 ч.4 ст.292 ГПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

13. Враховуючи викладене, у разі відсутності в касаційній скарзі підстав касаційного оскарження (що у розумінні ч.2 ст.287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), суд касаційної інстанції згідно із п.4 ч.4 ст.292 ГПК України, повертає касаційну скаргу. Проте якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.290 ГПК України, п.5 ч.2 якої встановлено, що в касаційній скарзі зазначаються підстави касаційного оскарження судових рішень саме з посиланням на п.п.1-4 ч.2 ст.287 ГПК України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, відповідно до ч.2 ст.292 ГПК України.

14. При цьому питання щодо подібності правовідносин у застосуванні норм права, порушеного у касаційній скарзі, буде вирішено в ході розгляду касаційної скарги.

15. З огляду на викладене, Верховний Суд відхиляє заяву Національного банку України про заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Державної іпотечної установи у справі №910/18700/23.

16. Перевіривши касаційну скаргу Державної іпотечної установи, Верховним Судом встановлено, що її слід залишити без руху з наступних підстав.

17. Відповідно до п.1 ч.1 ст.287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у ч.3 цієї статті.

18. За приписами ч.2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п.1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч.ч.1, 3 ст.310 цього Кодексу.

19. За приписами п.5 ч.2 ст.290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

20. В касаційній скарзі Державної іпотечної установи зазначено, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 у справі №910/18700/23 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права із посиланням на п.п.1, 2 ч.2 ст.287 ГПК України.

21. Скаржник зауважує, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.07.2020 у справі №905/2203/19, від 13.08.2021 у справі №910/21107/20, щодо встановлення наслідків недоліків повноважень передбачених ч.ч.1, 2 ст.226 ГПК України та від 02.05.2024 у справі №915/1754/23 щодо недопустимості анулювання судом процесуального законодавства, що підтримано у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/4790/21 (904/6718/21). Крім того, суди застосували ст.ст.204, 601 Цивільного кодексу України та ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо питань правомірності зарахування однорідних зустрічних вимог без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 та у постанові Верховного Суду від 18.03.2025 у справі №910/19573/21 щодо презумпції правомірності правочину та наявного права у Державної іпотечної установи на зарахування однорідних зустрічних вимог.

22. Верховний Суд визнає обґрунтованими доводи касаційної скарги Державної іпотечної установи щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК України, в наведеній частині для відкриття касаційного провадження.

23. Однак Державна іпотечна установа у тому числі посилається на неврахування судами висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №9901/39/20, від 08.06.2022 у справі №303/4297/20, від 20.11.2024 у справі №910/16580/23, та по тексту касаційної скарги частково цитує певні їх абзаци і зміст, однак не вказує норму/норми права (пункт, частину, статтю), яку/які, на її думку, невірно застосували/не застосували/порушили суди першої та/або апеляційної інстанцій, висновок щодо застосування якої/яких міститься в наведених нею постановах Великої Палати Верховного Суду.

24. Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на те що, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник зазначає п.1 ч.2 ст.287 ГПК України він повинен чітко вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували/не застосували/порушили суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, який не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

25. Крім того, підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 у справі №910/18700/23 Державна іпотечна установа у тому числі визначила п.2 ч.2 ст.287 ГПК України: якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

26. У разі визначення підставою касаційного оскарження п.2 ч.2 ст.287 ГПК України скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

27. Натомість скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано пп.30-34 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в частині видання довіреності в електронній формі від юридичної особи виключно особами, зазначеними у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо такої юридичної особи, ст.246 Цивільного кодексу України та ст.ст.56, 58, 60 ГПК України за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

28. Наведене за змістом відповідає підставі касаційного оскарження, передбаченій п.3 ч.2 ст.287 ГПК України: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, однак Державна іпотечна установа не вказує у якості підстави касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 у справі №910/18700/23 п.3 ч.2 ст.287 ГПК України.

29. Також, Державна іпотечна установа зауважує, що судом апеляційної інстанції не розглянуто клопотання про встановлення обставин, що мають істотне значення у справі №910/18700/23, скасування рішення суду та залишення позову без розгляду; суди не дослідили наявну у матеріалах справи довіреність №60-12814/22 від 22.12.2022, видану директором розпорядником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Рекрут С.В. на представництво інтересів Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кузьміком Д.В., а також додатки, додані до позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", докази повноважень особи, яка здійснила передоручення, чи мала вона повноваження бути представником Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на підставі самопредставництва, тощо.

30. Зазначене може бути розцінено як підстава касаційного оскарження, передбачена п.4 ч.2 ст.287 ГПК України у взаємозв`язку із п.п.1, 3 ч.3 ст.310 цього Кодексу, однак Державна іпотечна установа на такі випадки (підстави) не посилається.

31. Згідно із ч.2 ст.292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до ч.6 ст.6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення ст.174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

32. Відповідно до приписів ч.2 ст.174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абз.2 ч.1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до ст.6 цього Кодексу.

33. З урахуванням наведеного, касаційна скарга Державної іпотечної установи залишається без руху на підставі ч.2 ст.292 ГПК України із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом: - уточнення яку саме норму/норми права (пункт, частину, статтю) невірно застосували/не застосували/порушили суди першої та/або апеляційної інстанцій, висновок щодо застосування якої міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №9901/39/20, від 08.06.2022 у справі №303/4297/20, від 20.11.2024 у справі №910/16580/23; - уточнення підстав касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 у справі №910/18700/23 та викладення їх належного обґрунтування з урахуванням вказівок, наведених в цій ухвалі.

34. Оскільки касаційна скарга Державної іпотечної установи залишається без руху, Верховний Суд наразі не розглядає заяву про зупинення виконання судового рішення у справі №910/18700/23, доповнення до заяви про зупинення виконання рішення у справі №910/18700/23 та заяву Національного банку України про заперечення проти задоволення заяви про зупинення виконання рішень у справі №910/18700/23 та Керуючись ст.ст.174, 234, 235, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної іпотечної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 у справі №910/18700/23 залишити без руху.

2. Надати Державній іпотечній установі строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя О. Кібенко