Ухвала КГС ВС № 908/2524/25

УХВАЛА 01 липня 2026 року м. Київ cправа № 908/2524/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального закладу "Новомиколаївський навчально-реабілітаційний центр "Паросток" імені В.А. Польського" Запорізької обласної ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.03.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2026 у справі за позовом Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) до Комунального закладу "Новомиколаївський навчально-реабілітаційний центр "Паросток" імені В.А. Польського" Запорізької обласної ради про стягнення 213 183,06 грн, ВСТАНОВИВ:

1. У серпні 2025 року Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу з позовом до Комунального закладу "Новомиколаївський навчально-реабілітаційний центр "Паросток" імені В.А. Польського" Запорізької обласної ради про стягнення 213 183,06 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

2. Позовні вимоги обґрунтовані завданням шкоди внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

3. Господарський суд Запорізької області рішенням від 05.03.2026 у справі №908/2524/25, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2026, позов задовольнив повністю. Присудив до стягнення з Комунального закладу "Новомиколаївський навчально-реабілітаційний центр "Паросток" імені В.А. Польського" Запорізької обласної ради на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) шкоду, заподіяну внаслідок порушення природоохоронного законодавства у сумі 213 183,06 грн. Присудив до стягнення з Комунального закладу "Новомиколаївський навчально-реабілітаційний центр "Паросток" імені В.А. Польського" Запорізької обласної ради на користь Запорізької обласної прокуратури 2 558,20 грн судових витрат по сплаті судового збору. 4. 25.06.2026 Комунальний заклад "Новомиколаївський навчально-реабілітаційний центр "Паросток" імені В.А. Польського" Запорізької обласної ради звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, зокрема, просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 05.03.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2026 у справі №908/2524/25; ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

5. Дослідивши матеріали касаційної скарги Комунального закладу "Новомиколаївський навчально-реабілітаційний центр "Паросток" імені В.А. Польського" Запорізької обласної ради, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

6. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

7. Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

8. Згідно із п.2 ч.3 ст.287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

9. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

10. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч.1 ст.163 ГПК України).

11. Згідно з ч.5 ст.12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

12. Справи, на які поширюється дія п.1 ч.5 ст.12 ГПК України, є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред?явленого позову та його предмета (постанова об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі №905/1623/20).

13. Згідно з ч.7 ст.12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

14. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.

15. Отже відповідно до п.1 ч.5 ст.12 ГПК України справа №908/2524/25 є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (100 х 3 028,00 грн = 302 800,00 грн).

16. В своїй касаційній скарзі Комунальний заклад "Новомиколаївський навчально-реабілітаційний центр "Паросток" імені В.А. Польського" Запорізької обласної ради зазначає, що "…справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (щодо застосування положень Методики № 277 при нарахуванні розміру збитків державними інспекторами, які були залучені в якості спеціалістів у кримінальному провадженні, до внесення змін наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 10.03.2025 року № 467, який набрав чинності 29.05.2025 року, та щодо періоду нарахування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, при складенні державними інспекторами, які були залучені в якості спеціалістів у кримінальному провадженні, Акту відбору проб організованих викидів стаціонарних джерел та його додатків - Протоколу вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел паливовикористовуючого обладнання та Протоколу вимірювань параметрів газового потоку, які, з посиланням на таємницю досудового розслідування, були складені у відсутність представника суб`єкта господарювання, який не був ознайомлений з результатами вказаних вимірювань, і в якого, відповідно, не настав обов`язок повідомити Інспекцію (або орган досудового розслідування) про усунення заподіяної шкоди), а також становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для відповідача, оскільки останній є закладом освіти для дітей з особливими потребами, і безпідставне стягнення коштів із закладу вплине на належний рівень матеріального забезпечення вихованців вказаного закладу.".

17. Розглянувши викладені скаржником доводи щодо наявності випадків, передбачених пп.а), в) п.2 ч.3 ст.287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що твердження скаржника про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника є безпідставними з огляду на таке.

18. Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (п.4).

19. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

20. При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

21. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 10.01.2024 у справі №905/1840/21 зазначала, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

22. Також в ухвалі від 07.12.2018 у справі №922/6554/15 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів: - кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; - якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

23. Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.

24. Крім того, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему та стосуються питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати певні ознаки, зокрема, немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.

25. Поряд із цим, касаційна скарга Комунального закладу "Новомиколаївський навчально-реабілітаційний центр "Паросток" імені В.А. Польського" Запорізької обласної ради не містить належних доводів, які б свідчили про те, що справа №908/2524/25 стосується питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики; не містить доказів якісного та кількісного виміру наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики та належні обґрунтування, які би дозволили дійти висновку, що при перегляді оскаржуваного судового рішення у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; в касаційній скарзі відсутнє посилання на наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному у подібних правовідносинах.

26. Також, за загальним правилом, виняткове значення та/або суспільний інтерес певної справи у судочинстві означає, що справа має настільки важливі правові, суспільні чи процесуальні наслідки, що вона заслуговує на розгляд вищою інстанцією, або вимагає особливої уваги до дотримання прав сторін, як у випадку порушення права на справедливий суд. Це ключовий критерій для допуску до касаційного перегляду, що виходить за рамки простого застосування права. Водночас, оцінка Судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою. Отже особа, яка подає касаційну скаргу, має ґрунтовно довести наявність відповідних обставин у своїй касаційній скарзі. Проте власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для нього та/або значний суспільний інтерес без відповідного обґрунтування, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення пп.в) п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

27. В контексті цього Верховний Суд звертає увагу, що за змістом ст.7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

28. Відповідно до ч.1 ст.46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

29. Отже надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

30. Таким чином посилання скаржника на рід його діяльності в контексті суспільного інтересу та виняткового значення справи, не є тією обставиною, яка безумовно може свідчити про винятковість самої справи або про її суспільний інтерес.

31. Інші доводи касаційної скарги Комунального закладу "Новомиколаївський навчально-реабілітаційний центр "Паросток" імені В.А. Польського" Запорізької обласної ради фактично зводяться до незгоди з ухваленими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

32. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст.7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

33. Таким чином, законодавець надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у п.1 ч.1 ст.293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст.129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

34. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

35. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

36. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені п.2 ч.3 ст.287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

37. Оцінивши та дослідивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що Комунальним закладом "Новомиколаївський навчально-реабілітаційний центр "Паросток" імені В.А. Польського" Запорізької обласної ради не дотримано умови допуску малозначної справи до касаційного оскарження, передбачені пп.а), в) п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

38. Згідно з п.1 ч.1 ст.293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

39. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №908/2524/25 за касаційною скаргою Комунального закладу "Новомиколаївський навчально-реабілітаційний центр "Паросток" імені В.А. Польського" Запорізької обласної ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.03.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2026, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст.234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №908/2524/25 за касаційною скаргою Комунального закладу "Новомиколаївський навчально-реабілітаційний центр "Паросток" імені В.А. Польського" Запорізької обласної ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.03.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2026. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуючий суддя О. Кібенко Судді С. Бакуліна В. Студенець