Постанова КГС ВС № 915/373/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 року м. Київ cправа № 915/373/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О.А., за участю секретаря судового засідання - Федорової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Радіан" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 у складі колегії суддів: Аленін О.Ю. - головуючий, Принцевська Н.М., Філінюк І.Г. у справі № 915/373/20 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Радіан" про стягнення дійсної (ринкової) вартості майна пропорційно частці у статутному капіталі, за участю представників: від позивача: не з?явилися, від відповідача: не з?явилися, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Радіан" про стягнення 2 039 875,00 грн дійсної (ринкової) вартості майна пропорційно частці у статутному капіталі ТОВ "НВФ Радіан". Позов обґрунтований тим, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо виплати позивачеві його частки у статутному капіталі товариства, у зв`язку із прийняттям рішення позивача про вихід з нього. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх ухвалення Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.03.2024 у цій справі у задоволенні позову відмовлено. Cуд першої інстанції зазначив, що за відсутності належного встановлення обставин щодо визначення дійсної (ринкової) вартості майна товариства, враховуючи, що загальна вартість майна визначається на рівні активів підприємства за вирахуванням його зобов`язань, а розрахунок вартості майна товариства слід здійснювати, зокрема, за даними фінансових показників товариства станом на час виходу учасника з нього, тобто виходячи із вартості усього майна, що належить товариству, у суду відсутня можливість самостійно встановити ринкову вартість частини майна, пропорційної його частці (вкладу) у статутному капіталі з наявних матеріалів справи. Позивачем не доведено наявності встановлених законодавством підстав для виплати ОСОБА_1 вартості частини майна, пропорційної його частці в статутному капіталі товариства, установленої на момент виходу його зі складу засновників у визначеному ним розмірі, а тому позовні вимоги останнього задоволенню не підлягають. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 рішення господарського суду Миколаївської області від 04.03.2024 у справі №915/373/20 скасовано, позов задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Радіан" на користь ОСОБА_1 2 039 875,00 грн вартості майна пропорційно частці у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Радіан". Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що позивачем доведено як своє право на отримання частки у статутному капіталі товариства у зв`язку із прийняттям рішення позивача про вихід з нього, так й її розмір, а тому заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "НВФ Радіан" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25 березня 2026 у справі № 915/373/20 та прийняти нове рішення. Скарга, з урахуванням заяви про усунення недоліків, подана з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України. Також зі змісту касаційної скарги вбачається, що вона подається і на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», оскільки не врахував, що вартість частки учасника визначається на підставі чистих активів товариства (активи мінус зобов`язання); фактично визначив вартість частки виключно на підставі ринкової вартості окремого майна. На думку скаржника, ігнорування судом одночасно і активів (ряд. 1011), і пасивів (зобов`язань) підприємства призвело до того, що розрахунок вартості частки за ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» взагалі не був проведений судом належним чином, що є порушенням ст. 236 ГПК України щодо обґрунтованості судового рішення. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.01.2024 у справі № 914/2402/17. Також посилається на не врахування позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14, де зазначено, що вартість частини майна, що підлягає виплаті, має визначатися виходячи з дійсної (ринкової) вартості активів за вирахуванням вартості зобов`язань (тобто вартості чистих активів). За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки здійснив вибіркову оцінку доказів, а саме: прийняв до уваги виключно звіт позивача про оцінку нерухомості і повністю проігнорував звіт про оцінку цілісного майнового комплексу, поданий відповідачем; не надав жодної правової оцінки цьому доказу, що є порушенням ст. 86 ГПК України. Також скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив докази, а саме: Звіт про оцінку ЦМК був поданий у встановлені строки з урахуванням продовження процесуальних строків під час карантину (Закон №540-ІХ), суд першої інстанції його прийняв, однак апеляційний суд безпідставно відхилив; А також порушив принцип змагальності, принцип рівності сторін (ст. 7, 13 ГПК України), оскільки апеляційний суд надав перевагу доказам позивача та не дослідив докази відповідача. Скаржник вважає, що дана справа містить специфічні обставини, які раніше не були предметом єдиного підходу Верховного Суду, а саме - визначення вартості частки учасника у ситуації, коли експертиза не була проведена з незалежних від сторін причин (втрата матеріалів справи судом, воєнні обставини); наявні суперечливі звіти про оцінку; відсутні оригінали документів, але наявні належним чином завірені копії. Вважає, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки звіту про оцінку цілісного майнового комплексу; не дослідив баланс підприємства в частині зобов`язань; не врахував обставини втрати матеріалів справи. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи Відзивів та заперечень на касаційну скаргу у встановлені Судом строки до Верховного Суду не надходило. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю "НВФ Радіан" було зареєстровано 14.09.2006 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради за номером 15221020000010380, код юридичної особи 34607057. Також 14.09.2006 реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського міськвиконкому був зареєстрований статут ТОВ "НВФ Радіан". У відповідності до п. 1.1. Статуту засновниками ТОВ "НВФ Радіан" є: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Згідно з п. 2.1. Статуту, для забезпечення діяльності товариства створюється статутний фонд за рахунок внесків учасників. Розмір статутного фонду буде складати 38100,0 грн. Внесок учасників у статутний фонд складає: - ОСОБА_2 - 12702,54 грн - 33,34%, - ОСОБА_3 - 12698,73 грн - 33,33%, - ОСОБА_1 - 12698,73 грн - 33,33%. На момент реєстрації засновники формують 100% вартості своїх внесків. Статутний фонд вноситься майном (акт оцінки додається). Оцінка вартості внесків проводиться за згодою між учасниками. Конкретний перелік майна, що вноситься на момент реєстрації, а також його вартість вказується у відповідному акту, який підписується учасниками. Після державної реєстрації товариства учасники можуть замінити майно, яке внесено ними до статутного фонду на будь-яке інше, відповідне йому по вартості. Пунктом 2.2 статуту визначено, що товариство може збільшувати або зменшувати розмір статутного фонду у відповідності з чинним законодавством. Учасник зобов`язаний повністю внести свій вклад не пізніше року реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов`язання товариство має право виключити такого учасника з товариства у порядку встановленому законом, або призначити сплату пені товариству. Пунктом 5.1. Статуту визначено, що вищим керівним органом товариства є збори учасників товариства, які складаються з учасників, можуть бути постійними або призначеними на визначений строк. Збори уповноважені приймати рішення по усім питанням, що стосуються діяльності товариства (п.5.2. Статуту). 13 листопада 2018 року загальними зборами товариства було прийняте рішення, оформлене протоколом №22, про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства з 27.11.2019 згідно з поданою заявою за угодою сторін. 19 листопада 2018 року загальними зборами товариства було прийнято рішення, оформлене протоколом №23, про виведення ОСОБА_1 зі складу засновників товариства згідно з його заявою та проведення змін в статуті товариства після виходу ОСОБА_1 зі складу засновників товариства. На виконання ч. 6 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство направило на адресу позивача бухгалтерську довідку та фінансовий звіт за 2018 рік в яких вказало, що враховуючи відомості Звіту по фінансовим результатами за 2018 рік доля частки ОСОБА_1 на момент виходу із складу учасників товариства дорівнює нулю. В свою чергу, за твердженням позивача, відомості ТОВ "НВФ Радіан" про нульову частку ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства не відповідають дійсності, оскільки відповідачу на праві власності належать нежитлові будівлі, що складаються із літ.Я-2 загальною площею 1472,2 кв.м, літ.Ю-1 загальною площею 58,8 кв.м, розташовані у АДРЕСА_1 , про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.03.2020. На замовлення позивача було здійснено оцінку ринкової вартості нерухомого майна, про що складено звіт №10/03-20 у відповідності до якого ринкова вартість нежитлових будівель, які належать на праві власності відповідачу і складаються із літ.Я-2 загальною площею 1472,2 кв.м, літ.Ю-1 загальною площею 58,8 кв.м, розташовані у АДРЕСА_1 складає 6 120 240 грн. Відтак, на переконання позивача, виходячи з тієї обставини, що він був власником 33,33 % частки у статутному капіталі товариства, відповідач зобов`язаний сплатити йому вартість належної йому частки у сумі 2 039 875 грн. Відповідач підтверджує факт придбання товариством у власність нерухомого майна по вул. Лагерне поле 5/7, однак зауважує, що за договором купівлі-продажу вартість такого майна склала 1600000,00 грн. З урахуванням амортизаційного зносу станом на 01.01.2019 вартість нежитлових будівель складає 1504990,41 грн. Також, відповідачем замовлено оцінку ринкової вартості цілісного майнового комплексу ТОВ "НВФ Радіан", згідно з якою ринкова вартість об`єкта оцінки станом на 31.12.2018 складає 1330953,00 грн.

Позиція Верховного Суду Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та господарського суду апеляційної інстанції Предметом позову у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача дійсної (ринкової) вартості майна пропорційно частці позивача у статутному капіталі ТОВ "НВФ Радіан". Відмовляючи в задоволенні позовних вимог господарський суд першої інстанції виходив із того, що фінансова звітність товариства має бути наявною саме станом на 18.11.2018 (дата, що передувала виходу учасника зі складу товариства). Наданий відповідачем звіт про незалежну оцінку ринкової вартості цілісного майнового комплексу ТОВ "НВФ Радіан" виконаний станом на 31.12.2018, а не на 18.11.2018, як того вимагає від нього Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у зв`язку з чим звіт не відповідає вимогам ч. 6 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та не є належним доказом в підтвердження ринкової вартості статутного капіталу товариства станом на день, який передує даті подачі заяви позивача про вихід зі складу учасників. Наданий позивачем звіт про незалежну оцінку нежитлових будівель, розташованих за адресою м.Миколаїв, вул.Лагерне поле, 5/7, складений станом на 25.03.2020 так само не може вважатись належним доказом проведення оцінки чистих активів товариства станом на 18.11.2018. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, дійшов висновку, що єдиним належним та допустимим доказом на підтвердження оціночної (ринкової) вартості нежитлових будівель, які належать на праві власності відповідачу і складаються із літ.Я-2 загальною площею 1472,2 кв.м, літ.Ю-1 загальною площею 58,8 кв.м, розташовані у м. Миколаєві по вул. Лагерне поле 5/7 є наданий позивачем звіт №108/03-20 від 25.03.2020 про незалежну оцінку нежитлових будівель. З урахуванням наведеного, за відсутності інших доказів на спростування даних викладених у наданому позивачем звіті, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що саме виходячи з вартості належного відповідачеві майна, що вказана у такому звіті, має бути визначено розмір частки позивача у статутному капіталі товариства, у зв`язку із прийняттям рішення позивача про вихід з нього. Верховний Суд вважає такі висновки апеляційного господарського суду передчасними з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (тут і далі в редакції, чинній на момент вихід позивача зі складу учасників відповідача) учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників. За ч. 6 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". З огляду на наведене, для правильного вирішення даного спору судам слід було встановити вартість частки учасника станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви про вихід. Вказану дату правильно встановлено місцевим господарським судом, тобто станом на 18.11.2018. Проте зазначені норми помилково не взяті до уваги апеляційним господарським судом. Крім того, відповідно до ч. 7, ч. 8 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати. Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника. Суд звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14, (на яку також посилається скаржник), а також у постановах Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №924/750/20 та від 25.01.2024 у справі № 914/1693/18 про те, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства. При цьому Верховний Суд неодноразово вказував, що сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами, до яких належать, у тому числі, висновки експертів. Як вбачається з матеріалів даної справи, ухвалою господарського суду Одеської області від 28.04.2021 було призначено у справі №915/373/20 комплексну судово-економічну, оціночно-будівельну, товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз; витрати по проведенню експертизи покладено на відповідача - ТОВ "НВФ Радіан". Оскільки відповідачем не було сплачено виставлені експертною установою рахунки за її проведення, 12.08.2022 Миколаївським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз супровідним листом № 07-19/21-413/414/911 від 31.03.2022 (вх. №3065/22) повернуто до суду матеріали справи №915/373/20 у зв`язку з неможливістю надати висновок комплексної судово-економічної, оціночно-будівельної та товарознавчої експертизи. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 задоволено клопотання ОСОБА_1 про призначення у справі №915/373/20 судової експертизи, призначено у справі №915/373/20 судову експертизу, проведення якої доручено Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз. Однак, як було встановлено судом апеляційної інстанції, матеріли справи №915/373/20 у 3 томах та копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 на 9 арк., які було скеровано до Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, втрачено під час пересилання АТ "Укрпошта" поштового відправлення 6511900003109. Ухвалою суду від 30.04.2025 відновлено втрачену справу №915/373/20 в обсязі документів отриманих із автоматизованої системи документообігу суду "Діловодство спеціалізованого суду", направлено на адресу Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення дослідження відновлені матеріали справи №915/373/20 та апеляційне провадження у справі №915/373/20. 22.05.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли відновлені матеріали справи №915/373/20 разом з листом Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз в якому вказано про те, що на даний час у штаті Миколаївського відділення ОНДСЕ відсутні атестовані експерти, якi можуть виконати призначену експертизу. Ухвалою суду від 18.06.2025 призначено у справі №915/373/20 судову експертизу проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз. З огляду на надходження до суду апеляційної інстанції клопотань експертів про надання додаткових документів, ухвалами суду від 29.07.2025 та 13.10.2025 було зобов`язано ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "НВФ Радіан" надати до суду затребувані судовими експертами документи. 10.12.2025 ТОВ "НВФ Радіан" було надано додаткові документи, як він вважав на виконання клопотань експертів. Експертна установа залишила ухвали суду від 18.06.2025 в частині призначення товарознавчої, економічної та оціночно-будівельної експертизи без виконання. Таким чином, в матеріалах справи відсутній висновок експерта, в якому б досліджувалось питання дійсної ринкової вартості частки позивача станом на 18.11.2018. Задовольняючи позовні вимоги повністю, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вартість належної позивачу частки складає 2 039 875 грн. Такі висновки суд зробив на підставі наданого позивачем звіту №108/03-20 від 25.03.2020 про незалежну оцінку нежитлових будівель, які належать на праві власності відповідачу. Проте, беручи до уваги наданий позивачем звіт №108/03-20 від 25.03.2020 про незалежну оцінку нежитлових будівель, як доказ на підтвердження ринкової вартості частки позивача, апеляційний господарський суд не дослідив його зміст належним чином, не перевірив чи може бути такий звіт належним доказом з урахуванням положень ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»; чи може підтверджувати вказаний звіт ринкову вартість сукупності всіх часток учасників товариства станом на день, що передував дню подання позивачем відповідної заяви про вихід з товариства - а саме станом на 18.11.2018. Крім цього Суд бере до уваги твердження скаржника про те, що суд апеляційної інстанції зазначаючи, що у фінансовому звіті за 2018 рік не відображено належне відповідачу на праві власності майно, а саме нежитлові будівлі, не надав оцінки тому, що у фінансовому звіті обліковуються основні засоби (ряд 1010). З висновків апеляційного господарського суду не вбачається, що судом апеляційної інстанції досліджувалась вартість активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартість чистих активів), а тому доводи скаржника про неврахування апеляційним господарським судом наведених вище висновків Верховного Суду (вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства) знайшли своє підтвердження. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236 - 238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивувати відхилення або врахування кожного доказу, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог. Водночас суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не врахував наведеного вище та дійшов передчасного висновку про доведеність позивачем розміру вартості частини майна, пропорційної його частці в статутному капіталі товариства на момент виходу його зі складу засновників ТОВ «НВФ Радіан». З огляду на те, що судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які є визначальними і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Згідно з частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. З урахуванням викладеного, оскільки суд апеляційної інстанції припустився неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваної постанови та передання справи на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції. Під час нового розгляду господарському суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, прав та обов`язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції не здійснюється. Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Радіан" задовольнити частково. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 у справі № 915/373/20 скасувати. Справу №915/373/20 направити на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. О. Мамалуй Судді О. М. Баранець О. А. Кролевець