Постанова Полтавський апеляційний суд № 548/1817/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 548/1817/25 Номер провадження 22-ц/814/2675/26Головуючий у 1-й інстанції Коновод О. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., - розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 яка діє в інтересах ОСОБА_2 на додаткове рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 10 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,- В С Т А Н О В И В : Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області 19.02.2026 року позов ОСОБА_2 до Управління з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу - залишено без розгляду. 27.02.2026 року представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Тимошенко Д.В. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 42 000 грн з наданням доказів щодо їх розміру. Додатковим рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 10 березня 2026 року заяву представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Тимошенко Д.В. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №548/1817/25 за позовом ОСОБА_2 до Управління з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу- задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення у справі №548/1817/25 за позовом ОСОБА_2 до Управління з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, яким стягнуто із позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_3 понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн. На вказане додаткове рішення ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що стягнуті витрати є неспівмірними та необґрунтованими. Вказувала, що позивач добросовісно користувалася своїми процесуальними правами та вчасно звернулася до суду із заявою про залишення позову без розгляду, а тому відсутні підстави для стягнення з позивача на користь позивача витрат на правничу допомогу. Окрім того просить стягнути судові витрати у розмірі 5000 грн з відповідача. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи сторони та інші особи по справі будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися. Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав. У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Задовольняючи частково заяву про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу у розмір 4000 грн районний суд виходив з того, що вказана сума є співмірною із складністю справи. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком районного суду з огляду на наступне. Так, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Згідно ч. 9 ст.141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Таким чином, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у разі необґрунтованих дій позивача, таких як зловживання процесуальними правами, виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони. Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства. Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу. Згідно з ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто, стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат, зокрема, у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. Разом з тим, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Аналогічні висновки щодо застосування норм прав у подібних правовідносинах містяться у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №148/312/16-ц, у від 28.01.2019 у справі №619/1146/17-ц, від 14.01.2021 у справі №521/3011/18. Як вбачається із роз`яснень, викладених у п. 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому, саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача. Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишено без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача. Згідно ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Із системного тлумачення положень частин 5, 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України вбачається, що необґрунтовані дії позивача, як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч.5 ст. 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Із матеріалів справи вбачається, що Хорольського районного суду Полтавської області 19.02.2026 року позов ОСОБА_2 до Управління з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу-, залишено без розгляду на підставі п. 5ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Такими чином позивач скористалась своїх правом до початку розгляду справи по суті звернутися до суду із заяво про залишення позову без розгляду, а тому в діях позивача відсутні ознаки необґрунтованості. Враховуючи наведене, оскільки будь-яких свідомих недобросовісних дії позивача, які свідчать про зловживання позивачем процесуальними правами, в ході судового розгляду даної справи судом першої інстанції встановлено не було, як і не було судом застосовано до позивача будь-яких заходів, у зв`язку із зловживанням правами, а позов було залишено судом без розгляду не через необґрунтовані дії позивача, а у зв`язку із подачею позивачем заяви до початку розгляду справи по суті, то у позивача відсутній обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу, у контексті положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України. Таким чином, з огляду на вище встановлені обставини справи, а також те, що звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права та його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для компенсації відповідачу здійснених ним витрат на правничу допомогу. Враховуючи викладене, додаткове рішення районного суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу. Керуючись ст.ст.367, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 яка діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити. Додаткове рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 10 березня 2026 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заявиОСОБА_3 про стягнення витрат на правничу допомогу з ОСОБА_2 відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 29 червня 2026 року. Головуючий суддя : ________________________ Г.Л. Карпушин Судді: ________________ С.Б. Бутенко _________________ О.І. Обідіна