Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/16248/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" червня 2026 р. Справа№ 910/16248/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Яценко О.В. суддів: Горбасенка П.В. Спаських Н.М. за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С. за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 30.06.2026 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЯХОНТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 (повний текст складено 07.05.2026) у справі № 910/16248/25 (суддя Князьков В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстарч» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЯХОНТ» про стягнення 782 062,34 грн. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрстарч» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЯХОНТ» (далі - відповідач) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 782 062,34 грн. на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що: - відповідачем було неправомірно виписано та зареєстровано податкові накладні №16 від 03.07.2023 та №5 від 03.07.2023 на всю вартість товару з податком на додану вартість, не враховуючи аванс, який був сплачений під час дії податкової пільги з податку на додану вартість на придбане обладнання; - відповідно до Постанови КМУ №1288 від 16.11.2022 податок на додану вартість не мав нараховуватися, так як діяла Постанова Кабінету Міністрів України №1288 від 16.11.2022 про внесення змін до Постанови КМУ №224 від 20.03.2020, згідно з умовами якої до переліку товарів, звільнених від оподаткування податком на додану вартість добавлено підрозділ «ІНШЕ», у якому включений Код УКТЗЕД товару 8537 «Пульти, панелі, розподільчі щити»; - враховуючи, що товар звільнено від оподаткування податком на додану вартість, неповернення відповідачем позивачеві суми, перерахованої поза межами договірних платежів (суми ПДВ, яка є складовою договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів), має наслідком безпідставного отримання відповідачем 782 062,34 грн. У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти вимог позивача, зазначивши, що: - сторонами було укладено Угоду про внесення змін № 1 до Специфікації № 1 до Договору від 16.02.2023, згідно якої сторони змінили товар на «L-MVE-E2 Пристрій плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET)» та визначили його вартість у розмірі 4 655 133,00 грн. без ПДВ; - сторони домовилися, що аванс сплачений за обладнання L-MVE-E2 Шафа плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ буде зарахований в рахунок оплати за товар L-MVE-E2 Пристрій плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET); - відповідач повідомив позивача про те, що він не зможе поставити товар L-MVE-E2 Пристрій плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET) за кодом УКТ ЗЕД 8537109100, але зможе зібрати та поставити Шафи плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ базі отриманих пристроїв плавного пуску за кодом УКТ ЗЕД 8537209100, та може це зробити за ціною 5 586 159,60 грн., в тому числі ПДВ 931 026,60 грн. погодженою сторонами у Специфікації № 1 до Договору, на що позивач погодився; - своїми діями позивач погодив зміну найменування та вартості обладнання, яка була попередньо обумовлена сторонами в Угоді про внесення змін № 1 до Специфікації № 1 до Договору та погодився на найменування та вартість обладнання, обумовлене сторонами до внесення змін до Специфікації № 1 до Договору у розмірі 5 586 159,60 грн. в тому числі ПДВ 931 026,60 грн.; - отже, позивач своїми діями погодив і підтвердив, що він приймає не пристрої плавного пуску, а саме шафи плавного пуску та їх вартість згідно Договору складає 5 586 159,60 грн., в тому числі ПДВ 931 026,60 грн. та те, що він прийняв від відповідача товар саме в такому об`ємі та вартості; - відповідачем разом з видатковою накладною № ТД-0003390 від 03.07.2023 було надано Угоду № 2 про скасування Угоди № 1 до Специфікації № 1 до Договору, підписану зі сторони відповідача, але позивач в порушення домовленостей не підписав вищевказану угоду та не направив її відповідачу; - реєстрація податкових накладних відбулася на повну суму постачання у розмірі 5 586 159,60 грн., в тому числі ПДВ 931 026,60 грн., що підтверджується відміткою на самих податкових накладних; - у позивача виникло право на податковий кредит у розмірі 931 026,60 грн. на підставі податкових накладних № 5 від 30.07.2023 та № 16 від 03.07.2023, зареєстрованих відповідачем. При цьому, в позові не зазначено, що позивач відмовився від такого права на податковий кредит; - щодо отриманого відповідачем авансу у розмірі 3 910 311,72 грн., на підставі платіжної інструкції № 176 від 27.01.2023, то згідно Угоди про внесення змін № 1 до Специфікації № 1 до Договору від 16.02.2023 він рахувався до 03.07.2023, як аванс за товар «L-MVE-E2 Пристрій плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET)» за кодом УКТ ЗЕД 8537109100, та відповідно був зарахований 03.07.2023, як зустрічна однорідна вимога по поставці товару згідно видаткової накладної № ТД-0003390 від 03.07.2023; - щодо реєстрації податкової накладної № 245 від 27.01.2023 на загальну суму 3 910 311,72 грн. без ПДВ, то дана накладна була відкоригована до 0,00 грн. у зв`язку зі зміною вартісних показників, а також тим, що найменування товару у податковій накладній не відповідало товару, визначеному в Угоді про внесення змін № 1 до Специфікації № 1 до Договору від 16.02.2023 та коду УКТ ЗЕД на товар; - таким чином, відповідач не отримував від позивача та відповідно жодним чином не набував безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 782 062,34 грн. У відповіді на відзив позивач зауважив, що: - відповідно до Договору поставки №090123П-ТЛ від 09.01.2022 та специфікації №1 (додаток №1) від 09.01.2023 (із змінами та доповненнями) відбулась поставка наступного товару за видатковою накладною №ТД-0003390 від 03.07.2023: L-MVE-E2 Шафа плавного пуску AuCom, 70A, 11кВ, номінальна потужність 1100кВт (з картою PROFINET) в кількості 2 шт. за ціною 5 586 159, 60 грн., в т.ч. ПДВ 931 026,60 грн.; - оподаткування ПДВ господарської операції між резидентами України не залежить від оподаткування операції по імпорту (закупівлі) вказаного товару з-за кордону; - відповідач порушив податкове законодавство і не зареєстрував розрахунок коригування до податкової накладної; - твердження відповідача про врегулювання сторонами договору поставки суми ПДВ, яка має нараховуватись на операцію - грубо протирічить ст.ст. 3, 5, 6 Податкового кодексу України. У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказав, що: - аванс, отриманий за Договором поставки № 090123П-ТД від 09.01.2023 був саме за - L-MVE-E2 Пристрій плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET) за кодом УКТ ЗЕД 8537109100, але фактично був поставлений інший товар - Шафу плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ за кодом УКТ ЗЕД 8537209100, і зарахування авансу було саме, за такий інший товар. При цьому, режими оподаткування на момент замовлення L-MVE-E2 Пристрій плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ за кодом УКТ ЗЕД 8537109100 та зібраної відповідачем шафи плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ за кодом УКТ ЗЕД 8537209100, були різними, а тому постачання Шафи плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ за кодом УКТ ЗЕД 8537209100 не могло бути здійсненим частково без ПДВ; - відповідач не міг відвантажити отриманий товар з кодом УКТ ЗЕД 8537209100, як товар з іншим кодом УКТ ЗЕД; - товар, який був ввезений на митну територію України оподатковувався ПДВ, як він оподатковувався і на момент поставки позивачу, з чим позивач повністю погодився, прийнявши його по видатковій накладній № ТД-0003390 від 03.07.2023, та оплативши його разом з ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією № 2640 від 11.07.2023; - на оплачені аванси коригування не проводиться та, відповідно, розрахунок коригування не складається, до моменту поставки товару або повернення коштів; - щодо отриманого відповідачем авансу у розмірі 3 910 311,72 грн., на підставі платіжної інструкції № 176 від 27.01.2023 то згідно Угоди про внесення змін № 1 до Специфікації № 1 до Договору від 16.02.2023, він рахувався до 03.07.2023 як аванс за товар «L-MVE-E2 Пристрій плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET)» за кодом УКТ ЗЕД 8537109100, та відповідно був зарахований 03.07.2023, як зустрічна однорідна вимога по поставці товару згідно видаткової накладної № ТД-0003390 від 03.07.2023. Та, відповідно, податкова накладна № 245 від 27.01.2023 на загальну суму 3 910 311,72 грн. без ПДВ, була відкоригована відповідачем до 0,00 грн. у зв`язку зі зміною вартісних показників, а також тим, що найменування товару у податковій накладній не відповідало товару, визначеному в Угоді про внесення змін № 1 до Специфікації № 1 до Договору від 16.02.2023 та коду УКТ ЗЕД на товар, що підтверджується Розрахунком коригування кількісних і вартісних показників від 03.07.2023 № 4 до податкової накладної № 245 від 27.01.2023. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/16248/25 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстарч» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЯХОНТ» про стягнення 782 062,34 грн. - задоволено частково: cтягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЯХОНТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстарч» 651 718,62 грн. безпідставно отриманих коштів та судовий збір в розмірі 9 775,78 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що: - умовами договору поставки від 09.01.2023, зокрема у Специфікації № 1, сторонами була погоджена вартість товару 5 586 159,60 грн., в тому числі ПДВ 931 026,60 грн. У подальшому до Специфікації № 1 сторонами були внесені зміни Угодою від 16.02.2023 та відповідно сторони погодили, що загальна вартість товару становить 4 655 133,00 грн. (без ПДВ); - позивачем, як покупцем, здійснена оплата товару в загальному розмірі 5 586 159,60 грн., що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 176 від 27.01.2023 на суму 3 910 311,72 грн. (без ПДВ) та платіжною інструкцією в національній валюті № 2640 від 11.07.2023 на суму 1 675 847,88 грн. (у тому числі ПДВ 279 307,98 грн.); - внесення змін до Специфікації № 1 було зумовлено набранням чинності постановою КМУ від 16.11.2022 № 1288, якою внесено зміни до постанови КМУ від 20.03.2020 № 224, в частині правил оподаткування операцій з постачання обладнання податком на додану вартість; - виходячи з положень Постанови КМУ №1288 від 16.11.2022 на поставку L-МVЕ-Е2 Шафа плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET) мала бути застосована пільга з оподаткування ПДВ згідно з редакцією Постанови КМУ №224 від 20.03.2020 (із змінами згідно із постановою КМУ №1288 від 16.11.2022); - відповідачем було зареєстровану на ім`я позивача податкову накладну № 245 від 27.01.2023 на загальну сумі 3 910 311,72 грн. без ПДВ за товаром L-МVЕ-Е2 Шафа плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET) з кодом УКТ ЗЕД 8537109100. У подальшому, після поставки товару, відповідач склав та зареєстрував на ім`я позивача податкові накладні № 5 від 03.07.2023 на загальну суму 1 675 847,88 грн., в тому числі ПДВ 279 307,98 грн., що підтверджується квитанцією від 31.07.2023 та № 16 від 03.07.2023 на загальну суму 3 910 311,72 грн., в тому числі ПДВ 651 718,62 грн., що підтверджується квитанцією від 02.08.2023, на товар L-МVЕ-Е2 Шафа плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET) за кодом УКТ ЗЕД 8537209100; - на поставку L-МVЕ-Е2 Шафа плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET) мала бути застосована пільга з оподаткування ПДВ, часткова оплата такого товару мала місце 27.01.2023, а поставка - 03.07.2023 (після закінчення дії режиму звільнення від оподаткування ПДВ), відтак, відповідачем неправомірно було застосовано ПДВ на всю вартість товару, тобто як протягом закінчення дії режиму звільнення від оподаткування ПДВ, так і після закінчення такого режиму. Водночас, суд першої інстанції не погодився з твердженнями позивача щодо розміру грошової суми безпідставно отриманих коштів та зазначив, що правовій кваліфікації, як безпідставно отримані грошові кошти, підлягає виключно сума ПДВ, розрахована на суму попередньої оплати, здійсненої 27.01.2023, тобто в розмірі 651 718,62 грн., з огляду на що суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги на вказану суму. Не погоджуючись із вказаним рішенням, 27.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЯХОНТ» через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулось з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, у якій просить: - відкрити апеляційне провадження; - розглядати справу за участю представника відповідача; - рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/16248/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ «Укрстарч» в повному обсязі; - стягнути з позивача суму понесених відповідачем судових витрат. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на ті ж доводи, що й в суді першої інстанції, зауваживши на тому, що: - перелік товарів, визначений в групі товарів за УКТ ЗЕД 8537 у Законі України «Про Митний тариф України», є значно ширшим ніж перелік товарів, визначений у Постанові КМУ №1288 від 16.11.2022 у вигляді: пульти, панелі, розподільні щити. В свою чергу, товар L-МVЕ-Е2 Шафа плавного пуску AuCom не відноситься до пультів, панелей, розподільних щитів, а відноситься до «інші»: основи, обладнані двома або більше пристроями товарної позиції 8535 або 8536, для контролю або розподілу електричного струму, включаючи пристрої чи апаратуру групи 90, та цифрові апарати керування; - товар L-МVЕ-Е2 Шафа плавного пуску AuCom, не відноситься до товарів, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2; - висновок суду першої інстанції про те, що на постачання L-МVЕ-Е2 Шафа плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET) мала бути застосована пільга з оподаткування ПДВ, не відповідає обставинам справи; - за наполяганням позивача сторонами було укладено Угоду про внесення змін № 1 до Специфікації № 1 до Договору від 16.02.2023, згідно якої сторони змінили товар, зменшивши його функціональність, щоб він більше підпадав під товар, визначений Постановою КМУ №1288 від 16.11.2022 на «L-MVE-E2 Пристрій плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET)» та визначили його вартість у розмірі 4 655 133,00 грн. без ПДВ. При цьому в п. 1 Угоди про внесення змін № 1 до Специфікації № 1 до Договору сторони домовились, що в разі дії оподаткування обладнання податком на додану вартість зі ставкою 20% на дату фактичної поставки обладнання в Україну або у разі прийняття уповноваженими державними органами розпоряджень, наказів, постанов, законів та інших нормативно-правових актів, що змінюють ставки податку чи запроваджують оподаткування операцій з постачання обладнання податком на додану вартість, постачальник має право змінити ціну обладнання, враховуючи наявність, підвищення існуючих або запровадження нових ставок податку пропорційно такому підвищенню/запровадженню. В даному випадку, сторони зобов`язанні підписати додаткову угоду на зміну ціни та загальної вартості обладнання; - сторони домовилися, що аванс, сплачений за обладнання L-MVE-E2 Шафа плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, буде зарахований в рахунок оплати за товар L-MVE-E2 Пристрій плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET). Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2026 справа № 910/16248/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Горбасенко П.В., Спаських Н.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2026: - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЯХОНТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/16248/25; - розгляд справи ухвалено здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи; - справу призначено до розгляду на 30.06.2026 о 10 год. 250 хв.; - витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16248/25. 16.06.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він обґрунтував свою позицію тими ж доводами, що й в суді першої інстанції, звернувши увагу на наступне: - журнал реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ «УКРСТАРЧ» за 2023 не містить інформації про присвоєння вхідного номера листу ТОВ «ТД «ЯХОНТ» №30/06-01 від 30.06.2023. Відповідно до п. 11.1 Договору цей договір, зміни та доповнення до нього мають юридичну силу після їх підписання сторонами та скріпленнями печатками сторін; - Угода про внесення змін №1 до Специфікації №1 до Договору від 16.02.2023 не містить домовленості сторін про зарахування зустрічних однорідних вимог; - податкова накладна №245 від 27.01.2023 і рахунок-фактура №ТД-0000298 від 09.01.2023 містять опис одного й того ж товару - L-MVEE2 Пристрій плавного пуску AuCom, 70А, 11кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET). Окрім цього, в апеляційній скарзі відповідач просив суд змінити судове рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026, яким задоволено позов частково, та стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти в сумі 782 062,34 грн. та витрати, понесені зі сплатою судового збору у сумі - 11 730,94 грн. 22.06.2026 від представника відповідача надійшла заява про участь у судових засіданнях у справі № 910/16248/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 задоволено заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЯХОНТ» Стеценка О.Л. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЯХОНТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/16248/25. 18.06.2026 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Станом на 30.06.2026 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило. Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у її задоволенні. Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - зміні або скасуванню, з наступних підстав. Колегією суддів встановлено і підтверджується матеріалами справи наступне. 09.01.2023 (з урахуванням Угоди про внесення змін до договору поставки № 090123П-ТД від 10.01.2023 (а.с. 47 зворот)) між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЯХОНТ», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрстарч», як покупцем, був укладений Договір поставки № 090123П-ТД (далі - Договір) (а.с. 12-14). Згідно з пунктом 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця обладнання, а покупець зобов`язується прийняти обладнання і оплатити його вартість. Відповідно до пункту 1.2. Договору найменування, кількість, одиниці виміру, ціна за одиницю обладнання, загальна вартість обладнання визначаються в погоджених сторонами Специфікаціях, що є невід`ємними частинами Договору. Пунктом 3.1. Договору передбачено, що ціна на обладнання, сформована в національній валюті України і вказується в узгоджених сторонами Специфікаціях. Згідно з пунктом 3.3. Договору загальна вартість Договору визначається сторонами шляхом підсумовування загальної вартості обладнання, поставленого згідно Специфікацій, підписаних сторонами протягом усього строку дії даного Договору. Відповідно до пункту 1 Специфікації №1 до Договору (а.с. 30-31), постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти і оплатити товар: L-МVЕ-Е2 Шафа плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET) в кількості 2 штуки загальною вартістю 5 586 159,60 грн., в тому числі ПДВ 931 026,60 грн. Пунктом 3 Специфікації №1 до Договору передбачено наступний порядок оплати за поставку обладнання: 3.1. Перший платіж у розмірі 70% від вартості обладнання, вказаної в п.2. Специфікації до Договору, здійснюється Покупцем протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з дати підписання цієї специфікації та надання Постачальником рахунку на оплату. 3.2. Другий платіж у розмірі 30% від вартості обладнання здійснюється покупцем банківським переказом на рахунок продавця протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати письмового повідомлення про готовність обладнання до відвантаження та надання постачальником рахунку на оплату. За погодженням сторін, до здійснення платежу покупець має право, але не зобов`язаний, здійснити перевірку готовності обладнання до відвантаження у місці його виробництва. Відповідачем на підставі вищевикладеного було виставлено рахунок № ТД-0000298 від 09.01.2023 на загальну суму 5 586 159,60 грн., в тому числі ПДВ 931 026,60 грн. (а.с. 28). Позивачем згідно з пунктом 3.1. Специфікації №1 до Договору було сплачено 70% від вартості обладнання, вказаної в пункті 2 Специфікації до Договору у розмірі 3 910 311,72 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 176 від 27.01.2023 (а.с. 19). 16.02.2023 сторонами була укладена Угода про внесення змін № 1 до Специфікації № 1 від 09.01.2023 (а.с. 48) у зв`язку з набранням чинності постановою КМУ від 16.11.2022 № 1288, якою внесено зміни до постанови КМУ від 20.03.2020 № 224, в частині правил оподаткування операцій з постачання обладнання податком на додану вартість. Так, сторони дійшли згоди пункт 1 Специфікації викласти в наступній редакції: L-МVЕ-Е2 Пристрій плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET) в кількості 2 штуки загальною вартістю 4 655 133,00 грн. (у графі ПДВ значиться *звільнено). 03.07.2023 на підставі видаткової накладної № ТД-0003390 від 03.07.2023 (а.с. 11) ТОВ «Торговий дім «ЯХОНТ» поставив, а ТОВ «Укрстарч» прийняв L-МVЕ-Е2 Шафа плавного пуску AuCom, 70А, 11кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET) в кількості 2 штуки загальною вартістю 5 586 159,60 грн., у тому числі 931 026,60 грн. ПДВ. Вказана видаткова накладна складена та підписана представниками обох сторін. 11.07.2023 позивач здійснив оплату отриманого товару в розмірі 1 675 847,88 грн. (у тому числі 279 307,98 грн. ПДВ), що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 2640 від 11.07.2023 (а.с. 20). Відповідачем було зареєстровану на ім`я позивача податкову накладну № 245 від 27.01.2023 (а.с. 24) на загальну суму 3 910 311,72 грн. без ПДВ за товаром L-МVЕ-Е2 Шафа плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET) з кодом УКТ ЗЕД 8537109100. У подальшому, 07.08.2023 податкова накладна № 245 від 27.01.2023 на загальну суму 3 910 311,72 грн. без ПДВ була відкоригована, що підтверджується квитанцією від 07.08.2023 (а.с. 91). З розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 245 від 27.01.2023 (а.с.29) вбачається, що змін зазнала ціна постачання товарів/послуг або максимальна роздрібна ціна товарів. Надалі, після поставки товару, відповідач склав та зареєстрував на ім`я позивача податкові накладні № 5 від 03.07.2023 (а.с. 22) на загальну суму 1 675 847,88 грн., в тому числі ПДВ 279 307,98 грн., що підтверджується квитанцією від 31.07.2023 (а.с. 93) та № 16 від 03.07.2023 (а.с. 23) на загальну суму 3 910 311,72 грн., в тому числі ПДВ 651 718,62 грн., що підтверджується квитанцією від 02.08.2023 (а.с. 95), на товар L-МVЕ-Е2 Шафа плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET) за кодом УКТ ЗЕД 8537209100. Звертаючись до суду із даним позовом, ТОВ «Укрстрач» зауважує, що відповідач неправомірно виписав та зареєстрував податкові накладні № 16 від 03.07.2023 та № 5 від 03.07.23 на всю вартість товару з ПДВ, не врахувавши аванс, який був сплачений за першою подією під час дії податкової пільги з податку на додану вартість на придбане обладнання та Угоду від 16.02.2023 про внесення змін №1 до Специфікації №1 від 09.01.2023 до Договору. 23.10.2024 ТОВ «Укрстрач» звернулось до Державної податкової служби України із зверненням на отримання індивідуальної податкової консультації у письмовій формі вих.№417 від 23.10.2024 (а.с. 42-43). 09.12.2024 позивач на своє звернення отримав від Державної податкової служби України Індивідуальну податкову консультацію № 5433/ІПК/99-00- 21-03-02 ІПК від 25.11.2024 (а.с. 15-17), відповідно до якої контролюючим органом було вказано наступне: - для операцій з постачання товарів, включених до Переліку № 224 постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 р. режим звільнення від оподаткування ПДВ, визначених пунктом 71 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України діяв до 30.06.2023 р. включно, тобто до закінчення останнього календарного дня місяця, в якому завершилась дія карантину, встановленого Урядом з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (С0VI^-19); - якщо фактичне відвантаження товарів, які були включені до Переліку №224 відбулося 01.07.2023 (після закінчення дії режиму звільнення від оподаткування ПДВ), то на дату відвантаження товару понад обсяг отриманої часткової попередньої оплати, на неоплачену частину відвантажених товарів постачальник зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ за відповідною ставкою (20 відсотків), підстави для складання нової податкової накладної у зв`язку із зміною порядку оподаткування відсутні; - загальне правило формування податкового кредиту передбачає включення до складу податкового кредиту усіх сум ПДВ, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів/послуг, незалежно від того, для використання в яких операціях придбані такі товари/послуги (зокрема призначених для використання в операціях звільнених від оподаткування податком на додану вартість відповідно до пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.); - право на податковий кредит за податковою накладною, зареєстрованою в ЄРПН виникає у покупця лише за операціями з постачання тих товарів, за якими ПДВ нараховано правомірно; - якщо товари були придатні на митній території України та/або здійснена оплата вартості неоплаченої частини таких товарів із нарахуванням ПДВ відповідно до вимог Податкового кодексу України (після закінчення тимчасової дії режиму звільнення від оподаткування ПДВ), то платник податку за операціями з придбання таких товарів мав право віднести суми ПДВ, сплачені при такому придбанні до податкового кредиту (за наявності належним чином зареєстрованої в ЄРПН відповідної податкової накладної); - платник податку не має права включити до податкового кредиту суму ПДВ, зазначену у податковій накладній, яка складена безпідставно (відсутня подія для складання податкової накладної). За твердженнями позивача, відповідач як одна із сторін зобов`язання набуває зазначені кошти (суму ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі статті 1212 ЦК України. З огляду на вказане, як стверджує ТОВ «Укрстрач», оскільки товар (L-МVЕ-Е2 Шафа плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET) звільнено від оподаткування податком на додану вартість, неповернення відповідачем позивачеві суми, перерахованої поза межами договірних платежів (суми ПДВ, яка є складовою договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів), має наслідком безпідставного отримання відповідачем 782 062,34 грн. 12.09.2025 позивачем на адресу відповідача була скерована претензія вих.№430 (а.с.25-26) щодо повернення 782 062,34 грн. переплати, як такої, що не має враховуватись постачальником при оподаткуванні ПДВ господарської операції за договором. Оскільки вказана претензія залишена Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЯХОНТ» без виконання, позивач звернувся із цим позовом до суду. Правові позиції сторін детально викладені вище. Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 651 718,62 грн., що колегія суддів вважає правильним, з огляду на наступне. За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України). Касаційний суд неодноразово звертав увагу на те, що принцип «заборони повороту до гіршого» («non reformatio in peius») відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2023 у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23, 21.06.2023 у справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22). Верховний Суд у постанові від 24.05.2023 у справі № 179/363/21зауважив на тому, що обсяг апеляції був обмежений рішенням суду щодо заборгованості за аліментами, які ще не були виплачені, та скасування списання заборгованості у разі недотримання цього зобов`язання, а відтак суд не повинен був самостійно погіршувати позицію заявника скарги в тій частині, в якій рішення суду не було оскаржене. Аналогічна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.07.2025 та від 08.10.2025 у справі № 922/1715/22 якими були скасовані постанови апеляційного суду в частині розгляду тих позовних вимог, які апелянтом не оскаржувались з посиланням на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано принципу «заборони повороту до гіршого». При цьому слід відзначити, що доводи позивача щодо незгоди з рішенням суду першої інстанції в частині визначення розміру безпідставно отриманих відповідачем коштів колегією суддів розглянуті та враховані при винесенні постанови бути не можуть, оскільки за змістом положень чинного законодавства, у разі незгоди з рішення суду першої інстанції повністю або в частині особа подає апеляційну скаргу, саме за наслідками розгляду якої суд апеляційної інстанції і має повноваження щодо зміни або скасування судового рішення, при цьому перегляд судового рішення за відсутності такої апеляційної скарги свідчитиме про порушення судом апеляційної інстанції принципу диспозитивності. Колегія суддів зауважує, що позивачем не було подано апеляційної скарги, а у відзиві на апеляційну скаргу він просить змінити рішення суду першої інстанції. В свою чергу, наданий позивачем в суді апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не відповідає вимогам процесуального законодавства щодо форми та змісту апеляційної скарги, а при поданні такого відзиву позивачем, серед іншого, не було сплачено судовий збір. Вказане свідчить про відсутність у суду апеляційної інстанції підстав для перегляду рішення суду першої інстанції в частині вказаних позивачем доводів. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Нормами частини 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. У відповідності до норм частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Як правильно зазначено судом першої інстанції, в межах даного спору між сторонами відсутній спір щодо факту поставки товару, його кількості та асортименту та факту оплати. Водночас, статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (стаття 628 ЦК України). Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Приписами статті 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. З матеріалів справи вбачається, що умовами Договору поставки від 09.01.2023, зокрема, у Специфікації № 1 сторонами була погоджена вартість товару 5 586 159,60 грн., в тому числі ПДВ 931 026,60 грн. У подальшому, до Специфікації № 1 сторонами були внесені зміни Угодою від 16.02.2023 та відповідно сторони погодили, що загальна вартість товару становить 4 655 133,00 грн. (без ПДВ). Позивачем, як покупцем, здійснена оплата товару в загальному розмірі 5 586 159,60 грн., що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 176 від 27.01.2023 на суму 3 910 311,72 грн. (без ПДВ) та платіжною інструкцією в національній валюті № 2640 від 11.07.2023 на суму 1 675 847,88 грн. (у тому числі ПДВ 279 307,98 грн.). Внесення змін до Специфікації № 1 було зумовлено набранням чинності постановою КМУ від 16.11.2022 № 1288, якою внесено зміни до постанови КМУ від 20.03.2020 № 224, в частині правил оподаткування операцій з постачання обладнання податком на додану вартість. Зокрема, 17.03.2020 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 71 такого змісту: «

71. Тимчасово, для здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України». Надалі, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 пункт 71 розділу XX «Перехідні положення» ПК України викладено у такій редакції: «

71. Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року». Тобто, в силу наведених норм законодавцем було встановлено, що операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість виключно щодо товарів, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. З метою реалізації п. 71 розділу XX «Перехідні положення» ПК України 20.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість» №224 (далі - Постанова №224), якою затверджено відповідний перелік товарів, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Постановою КМУ №1288 від 16.11.2022 внесено зміни до постанови КМУ №224 від 20.03.2020: підрозділ «Інше» розділу «Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» викладено в такій редакції, зокрема, додано код згідно УКТЗЕД 8537, назва товару - пульти, панелі, розподільні щити. У примітках до Переліку, затвердженого Постановою №224 вказано, що коди згідно з УКТЗЕД наводяться у цьому переліку додатково. Основною підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість та від сплати ввізного мита товарів, що ввозяться на митну територію України, є відповідність таких товарів назві товару (медичного виробу, основного компонента), міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарського засобу, які зазначені в переліку. Як було зазначено, відповідачем було зареєстровану на ім`я позивача податкову накладну № 245 від 27.01.2023 на загальну сумі 3 910 311,72 грн. без ПДВ за товаром L-МVЕ-Е2 Шафа плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET) з кодом УКТ ЗЕД 8537109100. У подальшому, після поставки товару відповідач склав та зареєстрував на ім`я позивача податкові накладні № 5 від 03.07.2023 на загальну суму 1 675 847,88 грн., в тому числі ПДВ 279 307,98 грн., що підтверджується квитанцією від 31.07.2023 та № 16 від 03.07.2023 на загальну суму 3 910 311,72 грн., в тому числі ПДВ 651 718,62 грн., що підтверджується квитанцією від 02.08.2023, на товар L-МVЕ-Е2 Шафа плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET) за кодом УКТ ЗЕД 8537209100. Як правильно встановлено судом першої інстанції, виходячи з положень Постанови КМУ №1288 від 16.11.2022 на поставку L-МVЕ-Е2 Шафа плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET) (код УКТ ЗЕД товару 8537109100) мала бути застосована пільга з оподаткування ПДВ згідно з редакцією Постанови КМУ №224 від 20.03.2020 (із змінами згідно із постановою КМУ №1288 від 16.11.2022). Вказаним спростовується твердження апелянта про те, що на постачання L-МVЕ-Е2 Шафа плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET) не мала бути застосована пільга з оподаткування ПДВ. Колегія суддів зазначає, що відповідачем ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду, не доведено, що на поставлений товар L-МVЕ-Е2 Шафа плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET) не розповсюджується пільга з оподаткування ПДВ. Колегія суддів зауважує, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу України (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу). Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу. Відповідно до пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Кодексу на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, положення пункту 198.5 статті 198 розділу V Кодексу та положення статті 199 розділу V Кодексу не застосовувалися щодо таких операцій. Норми пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Кодексу застосовувалися до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року до 30 червня 2023 року включно. Як було зазначено, перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільнялися від оподаткування податком на додану вартість та які звільнялися від сплати ввізного мита, було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 зі змінами та доповненнями. Правила формування податкових зобов`язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних і розрахунків коригування до податкових накладних та їх реєстрації в ЄРПН встановлено статтями 187, 198 і 201 розділу V Кодексу. Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису. Пунктом 198.1 статті 198 розділу V ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення, зокрема операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 розділу V ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V Кодексу. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 стаття 201 розділу V ПК України). Як було зазначено, виходячи з положень Постанови КМУ №1288 від 16.11.2022 на поставку L-МVЕ-Е2 Шафа плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET) (код УКТ ЗЕД товару 8537109100) мала бути застосована пільга з оподаткування ПДВ згідно з редакцією Постанови КМУ №224 від 20.03.2020 (із змінами згідно із постановою КМУ №1288 від 16.11.2022). Водночас, постановою КМУ від 27.06.2023 № 251 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Відповідно, з 01.07.2023 скасовано встановлений у п. 71 підрозділу 2 розділу XX ПК України режим звільнення від оподаткування ПДВ операції із ввезення на митну територію України та операцій з постачання на митній території України товарів, перелік яких затверджено постановою КМУ від 20.03.2020 №

224. Враховуючи, що на поставку L-МVЕ-Е2 Шафа плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET) мала бути застосована пільга з оподаткування ПДВ, часткова оплата такого товару мала місце 27.01.2023, а поставка - 03.07.2023 (після закінчення дії режиму звільнення від оподаткування ПДВ), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем неправомірно було застосовано ПДВ на всю вартість товару, тобто як протягом закінчення дії режиму звільнення від оподаткування ПДВ, так і після закінчення такого режиму. З огляду на вказані обставини вірним є висновок суду першої інстанції про те, що станом на 27.01.2023 (дата часткової оплати) були відсутні підстави для включення до розміру оплати суми ПДВ у зв`язку з законодавчо запровадженою підставою для звільнення від оподаткування з 17.03.2020. Як встановлено вище, відповідно до пункту 1 Специфікації №1 до Договору, постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти і оплатити товар: L-МVЕ-Е2 Шафа плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET) в кількості 2 штуки загальною вартістю 5 586 159,60 грн., в тому числі ПДВ 931 026,60 грн. 16.02.2023 сторонами була укладена Угода про внесення змін № 1 до Специфікації № 1 від 09.01.2023, у якій сторони дійшли згоди пункт 1 Специфікації викласти в наступній редакції: L-МVЕ-Е2 Пристрій плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET) в кількості 2 штуки загальною вартістю 4 655 133,00 грн. (у графі ПДВ значиться *звільнено). За твердженням відповідача, разом з видатковою накладною № ТД-0003390 від 03.07.2023 ним було надано позивачу Угоду № 2 про скасування Угоди № 1 до Специфікації №

1. Колегія суддів не бере до уваги вказану Угоду про скасування Угоди № 1 від 16.02.2023 про внесення змін до Специфікації № 1 до Договору, оскільки остання не підписана позивачем (а.с. 96). Водночас, як вбачається з податкових накладних та видаткової накладної (яка підписана сторонами без зауважень і скріплена печатками обох сторін) відповідачем було поставлено наступний товар: Шафа плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET). Вказане не заперечується ані позивачем, ані відповідачем, матеріали справи не містять доказів наявності у сторін заперечень з приводу назви і технічних характеристик поставленого товару. Окрім цього, колегія суддів зауважує, що як для вказаного у Специфікації №1 до Договору товару (L-МVЕ-Е2 Шафа плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET)), код УКТ ЗЕД 8537109100, так і для визначеного в Угоді про внесення змін № 1 до Специфікації № 1 від 09.01.2023 товару (Пристрій плавного пуску AuCom, 70А, 10кВ, номінальна потужність 1100 кВт (з картою PROFINET)), код УКТ ЗЕД 8537209100, мала бути застосована пільга з оподаткування ПДВ згідно з постановою КМУ №224 від 20.03.2020 в редакції постанови КМУ №1288 від 16.11.2022, якою підрозділ «Інше» розділу «Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» викладено в такій редакції, зокрема, додано код згідно УКТЗЕД 8537, назва товару - пульти, панелі, розподільні щити. Твердження відповідача про те, що позивач своїми діями погодив і підтвердив, що він приймає не пристрої плавного пуску, а саме шафи плавного пуску та їх вартість згідно Договору складає 5 586 159,60 грн., в тому числі ПДВ 931 026,60 грн., спростовується висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, зокрема: «Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку». З огляду на викладене висновок відповідача про врегулювання сторонами договору поставки суми ПДВ, яка має нараховуватись на операцію - протирічить ст.ст. 3, 5, 6 ПК України, оскільки податки є обов`язковими платежами, встановленими державою, а не предметом для договірних домовленостей між сторонами. Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Положення глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України. Зокрема, набуття відповідачами як однією зі сторін відповідних зобов`язань з позивачем коштів за рахунок позивача не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідачів понад вартість товару/робіт/послуг, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень ст. 1212 ЦК України. В контексті викладеного колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14.08.2024 у справі № 910/16625/23, зокрема: «

41. Частина 1 ст. 632 ЦК передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

42. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (частини 2, 3 ст.632 ЦК).

43. Також, частини 4, 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» встановлюють, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім визначених випадків.

44. Разом з тим, за визначенням, наведеним у пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 ПК, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розд. V цього Кодексу.

45. Згідно з вимогами підпунктів а) і б) п.185.1 ст.185 ПК об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПК.

46. Датою виникнення податкових зобов`язань зі сплати ПДВ з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, перелічених у п.187.1 ст.187 ПК.

47. За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

48. Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

49. Порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об`єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами ПК та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

50. Отже відповідач, як одна із сторін зобов`язання, набув кошти, що є предметом спору, за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено.

51. Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 (на яку послався суд апеляційної інстанції), від 04.05.2023 у справі № 910/59/22.

52. Таким чином, необґрунтованим є посилання скаржника на положення ст.632 ЦК, ст.41 Закону «Про публічні закупівлі». Договір у відповідній частині недійсним не визнавався (у такій позовній вимозі було відмовлено) та зміни до нього не вносилися.

53. Отже, постачальник зобов`язаний повернути суму ПДВ, сплачену покупцем за товар, у разі втрати ним статусу платника ПДВ вже після укладення договору, який визначав ціну товару разом з ПДВ (застосування положень частин 1, 2, 3 ст.632, ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, пунктів 4, 5 ст.41 Закону «Про публічні закупівлі»). При цьому, відповідне положення договору (щодо включення суми ПДВ у ціну товару) не потрібно визнавати недійсним.

54. Так, у справах № 916/2478/20 та № 910/59/22 позовні вимоги про визнання договорів частково недійсними не заявлялися, незважаючи на що, Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та від 04.05.2023 у справі № 910/59/22 погодився з висновками про відсутність правових підстав для набуття майна (коштів) та, як наслідок, із обґрунтованістю вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів (ПДВ).

55. Також, як вбачається зі встановлених судами обставин справи, відсутні докази того, що відповідач, отримавши від позивача кошти в повному обсязі за поставлений товар в сумі 2 700 000,00 грн., сплатив 20% ПДВ від цієї суми в розмірі 450 000,00 грн. до бюджету.

56. Відтак, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що неповернення відповідачем позивачеві суми, перерахованої поза межами договірних платежів (суми ПДВ, яка є складовою договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, що регулюється податковим законодавством), має наслідком збагачення відповідача на суму 450 000,00 грн., тобто набувач збагатився за рахунок Військової частини поза підставою, передбаченою договором». Враховуючи те, що станом на 27.01.2023 були відсутні підстави для перерахування відповідачеві податку на додану вартість, розрахованого на суму попередньої оплати, у зв`язку з законодавчо запровадженою підставою для звільнення від оподаткування з 17.03.2020, вказані кошти фактично є набутими відповідачем без відповідної правової підстави. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розміру грошової суми безпідставно отриманих коштів та зазначає, що правовій кваліфікації як безпідставно отримані грошові кошти підлягає виключно сума ПДВ, розрахована на суму попередньої оплати, здійсненої 27.01.2023, що за розрахунком суду першої інстанції становить 651 718,62 грн. Відтак, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, яким було частково задоволено позовні вимоги на вказану суму, рішення суду першої інстанції залишається без змін. Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/16248/25, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. Враховуючи вищевикладене, вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЯХОНТ» задоволенню не підлягає. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЯХОНТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/16248/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 у справі № 910/16248/25 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складено 01.07.2026 Головуючий суддя О.В. Яценко Судді П.В. Горбасенко Н.М. Спаських