Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/16098/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" червня 2026 р. Справа№ 910/16098/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мальченко А.О. суддів: Сковородіної О.М. Коробенка Г.П. розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2026 у справі № 910/16098/25 (суддя Пукас А.Ю.) за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про стягнення 65433,37 грн, - ВСТАНОВИВ: Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про стягнення 65 433,37 грн суми страхового відшкодування за полісом № ЕР/218104203. В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що ним на виконання умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 208.24.05884 від 28.08.2024 здійснено виплату суми страхового відшкодування його страхувальнику (потерпіла особа) за шкоду, спричинену страхувальником Відповідача у ДТП. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2026 у справі №910/16098/25 в позовних вимогах відмовлено в повному обсязі. Рішення суду першої інстанції мотивовано нормами статей 993, 1166, 1187, 1188 ЦК України, статей 12, 22, 29, 33, 36, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 108 Закону України «Про страхування», абзацу 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху України. Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування у розмірі 65 433,37 грн є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами. Підставою для відмови у позові слугувала встановлена судом обставина звернення Позивача до Відповідача із заявою про відшкодування поза межами річного строку. Така підстава передбачена пунктом 37.1.4. статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин сторін). Так, судом встановлено, що у якості доказів направлення Відповідачу заяви про виплату страхового відшкодування №3.24.05046 від 13.11.2024 Позивачем надано скрін-шот електронного листування, з якого вбачається, що така заява надіслана на електронну адресу: help@oberig-sg.com, в той час як згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань офіційною електронною адресою Відповідача є - info@oberig-sg.com. При цьому, судом першої інстанції також враховано, що до суду Позивач звернувся 24.12.2025, тобто також поза межами річного строку з моменту ДТП. Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно застосовано норму пункту 37.1.4. статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин сторін), оскільки матеріалами справи підтверджено направлення вимоги про виплату страхового відшкодування у межах річного строку. При цьому, електронна адреса, на яку скеровувалась вимога про виплату, а саме, help@oberig-sg.com належить відповідачу, що підтверджується витягом з централізованої бази МТСБУ, а також іншими доказами. Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2026 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Коробенка Г.П., Сковородіної О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 поновлено Товариству з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2026 у справі № 910/16098/25, відкрито апеляційне провадження та ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Товариству з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 08.04.2026. Ухвалою суду також витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16098/25. Справа надійшла до апеляційного суду 06.04.2026. 07.04.2026 через підсистему «Електронний Суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, у якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення суду, - без змін. Вважає, що матеріали справи не містять доказів надсилання позивачем відповідачу вимоги про страхове відшкодування у межах річного строку, з моменту ДТП, а докази, додані позивачем до позову також не підтверджують реального розміру шкоди. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Надавши оцінку доводам апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування», відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.08.2024 між Позивачем (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 208.24.05884, відповідно до умов якого застраховано автомобіль Toyota Highlander Hybrid, державний номер НОМЕР_1 . Строк дії вказаного договору: з 29.08.2024 по 28.08.2025. 20.09.2024 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода без потерпілих за участю двох транспортних засобів: автомобіля Toyota Highlander Hybrid, державний номер НОМЕР_1 та автомобіля Daewoo Nexia, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована Відповідачем на підставі поліса EP/218104203. У результаті дорожньо-транспортної пригоди 20.09.2024 пошкоджено застрахований автомобіль Toyota Highlander Hybrid, державний номер НОМЕР_1 , а учасниками оформлено повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду - електронний європротокол № 62А5FBB9F74A від 20.09.2024 (далі за текстом - Європротокол). З наявного в матеріалах справи Європротоколу від 20.09.2024 вбачається, що шкоду заподіяно з вини власника автомобіля Daewoo Nexia, державний номер НОМЕР_2 , оскільки ДТП спричинено під час виїзду з автостоянки та під час стоянки на приватному місці автомобіля Toyota Highlander Hybrid, державний номер НОМЕР_1 . Страхувальник повідомив Позивача про ДТП та 26.09.2024 звернувся до Позивача із повідомленням про подію по договору Каско №208.24.05884 від 28.08.2024. Страхувальник звернувся до Позивача із заявою від 26.09.2024 про виплату суми страхового відшкодування на рахунок СТО - ТОВ «Автосаміт ЛТД». Згідно Акту огляду транспортного засобу від 26.09.2024 автомобілю Toyota Highlander Hybrid, державний номер НОМЕР_1 , заподіяно наступні пошкодження: бампер передній (заміна, окраска), накладка бампера перед (заміна), плівка бампера перед (заміна). Згідно рахунку-фактури ТОВ «Автосаміт ЛТД» №2024020167 від 09.10.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Highlander Hybrid, державний номер НОМЕР_1 склав 65 433,37 грн. Так, на підставі страхового акту №3.24.05046-1 від 16.10.2024 Позивачем здійснено виплату суми страхового відшкодування за Договором на користь СТО - ТОВ «Автосаміт ЛТД» в розмірі 65 433,37 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №8821853 від 16.10.2024. Матеріалами справи також підтверджується, що Позивач звертався із заявою про виплату страхового відшкодування №3.24.05046 від 13.11.2024 до ТДВ «СГ «Оберіг», яку надіслав на електронну адресу: help@oberig-sg.com, відповідь на яку Відповідачем не надано. Предметом спору у справі, що переглядається є вимога про виплату страхового відшкодування у порядку регресу. Заперечуючи проти позову, відповідач зауважував на тому, що позивач не звертався до нього із заявою про відшкодування суми страхового відшкодування в межах річного строку, а наданий позивачем доказ такого звернення засобами електронного зв`язку не є належним, оскільки містить невірну електронну адресу відповідача. Крім того, наданий позивачем Європротокол виконано формально: відсутні належні об`єктивні дані, а саме, фотознімки державного номерного знаку транспортного засобу винуватця події та документальні фото пошкоджень, відомості про GPS-координати чи адресну прив`язку місця ДТП, не зафіксовано контакти другого учасника, його посвідчення водія. Що стосується наданого позивачем в якості доказу акту огляду пошкодженого автомобіля, то такий складений фізичною особою без статусу експерта-оцінювача, що суперечить вимогам профільного Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та обов`язкову професійну діяльність оцінювачів», а наданий Позивачем рахунок №2024020164 від 09.10.2024 із триденним терміном дії не може бути використаний як доказ суми пошкодження оскільки оплачений Позивачем із запізненням. Розглядаючи спір, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Так, відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і надалі в реакції Закону № 1961-IV) передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. За приписами статті 108 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Отже, як правильно зауважив суд першої інстанції, у встановлених судом правовідносинах позивача та його страхувальника відбулася передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні. Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених наведеним Законом обставин дозволено спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («Європротокол») без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання. Відповідно до абзацу 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху України, що кореспондуються з пунктом 33.2 статті 33 зазначеного вище Закону України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов`язків, передбачених підпунктами «д» - «є» пункту 2.10 цих Правил. Судом першої інстанції правильно враховано, що згідно пункту 33.2 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» складення Європротоколу можливе при умовах, коли: відсутні травмовані (загиблі) люди; водії-учасники ДТП мають поліси автоцивільної відповідальності; наявна згода водіїв транспортних засобів - учасників ДТП щодо її обставин; у водіїв відсутні ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів. Сам факт складання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДТП 20.09.2024 за взаємним погодженням водіїв оформлена Європротоколом в електронному вигляді, з якого вбачається, що ДТП настала з вини страхувальника Відповідача. При цьому, схема та обставини ДТП є зрозумілими для суду та погоджені водіями транспортних засобів, причетних до ДТП. Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Враховуючи встановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до позивача перейшло право вимоги до страховика винної особи (відповідача) за полісом № ЕР/218104203 (франшиза - 0 грн, ліміт за шкоду майну - 160 000,00 грн) в розмірі виплаченої ним суми 65 433, 37 грн. Також, матеріалами справи підтверджується розмір шкоди, завданої внаслідок ДТП. Як правильно підкреслив суд першої інстанції з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №922/4013/17, сума страхового відшкодування у розмірі 65433,37 грн є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами, оскільки реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. При цьому, розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17. Разом з цим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не дотримано порядку відшкодування, встановленого законом. Так, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що саме заява на виплату страхового відшкодування із відповідним переліком документів згідно пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є підставою для її виплати страховиком. Відповідно до пункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є в тому числі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17 вказано, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного збитку на підставі договору добровільного майнового страхування. Право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП. При цьому, зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк є присічним і поновленню не підлягає. Підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. У системному зв`язку зі статтею 36 вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у якості доказів направлення Відповідачу заяви про виплату страхового відшкодування № 3.24.05046 від 13.11.2024 Позивачем надано скрін-шот електронного листування, з якого вбачається, що така заява надіслана на електронну адресу: help@oberig-sg.com. Відхиляючи поданий позивачем доказ, суд першої інстанції підтримав доводи відповідача та зауважив, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань офіційною електронною адресою Відповідача є - info@oberig-sg.com. Судом першої інстанції також встановлено, що до суду позивач звернувся 24.12.2025, тобто також поза межами річного строк з моменту ДТП. Надаючи оцінку обставинам щодо повідомлення позивачем відповідача про наявність підстав для здійснення страхового відшкодування, колегія суддів вважає, що позивачем повідомлено відповідача у строки, передбачені чинним законодавством шляхом направлення листа на електронну адресу, яка належить відповідачеві. Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.09.2024 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода без потерпілих за участю двох транспортних засобів: автомобіля Toyota Highlander Hybrid, державний номер НОМЕР_1 та автомобіля Daewoo Nexia, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована Відповідачем на підставі поліса EP/218104203. Отже, заява про здійснення страхового відшкодування повинна бути подана до 20.09.2025. Згідно електронного доказу, а саме копії електронного листа від 13 листопада 2024 року, вбачається, що відправник ТДВ «Експрес Страхування» надіслав 13 листопада 2024 року о 20:00 на електронну адресу help@oberig-sg.com ряд документів, серед яких є претензія про виплату страхового відшкодування. Темою листа зазначено: «претензія по полісу №218104203», що прямо ідентифікує страховий поліс, з яким пов`язана вимога. У тексті листа міститься звернення з проханням розглянути претензію та здійснити виплату страхового відшкодування. Також зазначено посилання на Google Drive із фотоматеріалами пошкоджень транспортного засобу. До електронного листа додано необхідний перелік документів, зокрема: претензію у форматі PDF, файл перевірки електронного підпису (Validation Report), файл у форматі .asice (що свідчить про підписання КЕП), акт виконаних робіт, акт огляду та заяву на виплату, європротокол, рахунок, страховий акт, копії техпаспорта та посвідчення водія, платіжну інструкцію та довіреність. Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що страховикові направлено повний пакет документів, необхідний для розгляду вимоги у строки, передбачені чинним на час виникнення спірних правовідносин сторін законодавством. Згідно зі ст. 11 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що діяв на момент чинних правовідносин, Страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ. Положенням про єдину централізовану базу даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що затверджене Постановою Правління Національного банку України 30.05.2022 № 108, яке було чинне на дату спірних правовідносин встановлює, що МТСБУ надає відомості з бази даних за запитами користувачів у порядку та за умовами відповідно до Закону, цього Положення, Законів України та інших законодавчих актів із питань захисту інформації. Інформація, отримана з бази даних МТСБУ, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) та страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на день ДТП або на день укладення договору обов`язкового страхування. До відкритої інформації належать відомості про наявність або відсутність у базі даних договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на день скоєння ДТП та відомості про страховика, який уклав відповідний договір страхування. Відкрита інформація надається користувачам шляхом доступу через Інтернет до відповідного інформаційного ресурсу та/або в порядку, передбаченому законодавством про звернення громадян, та/або відповідно до укладених договорів із МТСБУ. Оскільки у базі МТСБУ щодо Відповідача вказано електронну адресу help@oberig-sg.com, колегія суддів вважає, що комунікація Позивача з Відповідачем за допомогою саме цієї електронної адреси підтверджує направлення Позивачем та відповідно отримання Відповідачем заяви про виплату страхового відшкодування. Крім цього, на офіційному веб-сайті страхової групи «ОБЕРІГ» https://uk.oberig-sg.com/help у розділі «Служба підтримки» прямо зазначено електронну адресу для звернень help@oberig-sg.com, яка визначена страховиком як канал комунікації з клієнтами та заявниками. На відповідній сторінці також розміщено номер контакт-центру та інформацію про можливість звернення через месенджери, що підтверджує функціонування служби підтримки як офіційного сервісного підрозділу страховика. Таким чином, апелянтом правильно підкреслено, що електронна адреса help@oberig-sg.com є публічно оголошеним страховиком засобом зв`язку, а направлення заяви на цю адресу здійснено на офіційно визначений самим відповідачем канал для прийняття звернень. У апеляційній скарзі також наведено інформацію про те, що на різних Інтернет-ресурсах, Відповідач вказує у якості своєї електронної адреси адресу help@oberig-sg.com. Так, на ресурсі https://kirins.ua/insurance-companies/oberig є посилання на всі чинні реквізити Відповідача та вказівка саме на електронну пошту: help@oberig-sg.com. Також ресурс https://minfin.com.ua/insurance/company/oberig зазначає саме цю адресу: help@oberig-sg.com. Надаючи оцінку цим доводам апеляційної скарги, колегія суддів зауважує, що ця інформація є достовірною. Отже, сукупністю поданих позивачем доказів підтверджено, що адреса help@oberig-sg.com є електронною адресою відповідача. Суд першої інстанції, підтримуючи доводи відповідача не звернув увагу на те, що саме ця електронна адреса вказана у реєстрі МТСБУ як така, що належить відповідачу. Колегія суддів також враховує, що у відзиві на апеляційну скаргу, відповідачем не наведено жодних спростувань доводів позивача щодо того, що саме help@oberig-sg.com є електронною адресою відповідача. Не наведено міркувань Відповідача щодо зазначення саме цієї електронної адреси у реєстрах МТСБУ, а також, щодо зазначення саме цієї адреси і на офіційному сайті Відповідача. Доводи відзиву на апеляційну скаргу повністю дублюють доводи відзиву на позов. Враховуючи встановлене, колегія суддів приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду спору. Суд першої інстанції не надав належної правої оцінки доводам позивача щодо повідомлення відповідача про страхову виплату у строки встановлені чинним законодавством. Висновки суду першої інстанції про те, що відповідачеві не належить електронна адреса help@oberig-sg.com суперечать наявним у матеріалах справи доказам. У зв`язку з цим, судом першої інстанції неправильно застосовано норму пункту 37.1.4. статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин сторін). Отже, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2026 підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно зі ст. 129 ГПК України у зв`язку з тим, що апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» підлягає задоволенню у повному обсязі, витрати зі сплати судового збору покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг». Визначаючи суму судового збору, колегія суддів керується нормою ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання апеляційної скарги, - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на рівні 3028 грн. При цьому, згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. І позовна заява, і апеляційна скарга подавались позивачем в електронній формі. Отже, розмір судового збору за подання позову складає 2 422,4 грн, а за подання апеляційної скарги - 3 633,6 грн. Керуючись ст. ст. 129, 219, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2026 у справі №910/16098/25 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2026 у справі №910/16098/25 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення. Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про стягнення 65433,37 грн задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14, код ЄДРПОУ - 39433769) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» (04073, м. Київ, вул. Степана Бандери, буд. 22, код ЄДРПОУ - 36086124) 65433 (шістдесят п`ять тисяч чотириста тридцять три) грн 37 коп. страхового відшкодування, а також 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору за подання позовної заяви та 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) 60 коп. за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання цієї постанови.

5. Матеріали справи №910/16098/25 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя А.О. Мальченко Судді О.М. Сковородіна Г.П. Коробенко