Постанова Дніпровський апеляційний суд № 243/9437/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1687/26 Справа № 243/9437/25 Суддя у 1-й інстанції - Гончарова А. О. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року м. Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., вирішуючи клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 , в с т а н о в и л а: постановою судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір. Не погоджуючись із зазначеною постановою, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 06 травня 2026 року направив апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування клопотання про поновлення строку апелянт зазначає, що повний текст постанови не отримував, перебуває на військовій службі, у зв`язку з чим був обмежений у можливості оперативно реагувати на судові рішення та подавати процесуальні документи до суду, а з повним текстом оскаржуваної постанови ознайомився лише 28 квітня 2026 року. Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу та матеріали справи, суддя апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень. За змістом ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову; місцевий суд протягом трьох днів надсилає апеляційну скаргу разом зі справою до відповідного апеляційного суду. Положеннями чинного КУпАП не передбачено залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків, тому в разі відмови у поновленні пропущеного строку така скарга підлягає поверненню особі, яка її подала. Апеляційний суд звертає увагу, що законодавець у ст. 294 КУпАП прямо пов`язує початок перебігу десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення з днем винесення постанови. Отримання копії постанови, ознайомлення з її повним текстом або подальше фактичне з`ясування особою інформації про мотиви судового рішення не змінює визначеного законом моменту початку перебігу строку, хоча такі обставини можуть оцінюватися судом під час перевірки поважності причин його пропуску. З урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 31 березня 2015 року № 2-рп/2015 положення ст. 294 КУпАП щодо оскарження в апеляційному порядку постанови судді у справі про адміністративне правопорушення застосовуються до постанов, ухвалення яких передбачене ст. 284 КУпАП, зокрема до постанови про накладення адміністративного стягнення. Отже, постанова суду першої інстанції у цій справі за своїм видом підлягає апеляційному перегляду, однак за умови дотримання встановленого законом строку або доведення поважних причин його пропуску. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений лише у разі його пропуску з причин, які є об`єктивними, непереборними або такими, що істотно перешкоджали особі своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження. Саме на особу, яка заявляє клопотання про поновлення строку, покладається обов`язок навести конкретні обставини та підтвердити їх матеріалами справи або належними доказами. Європейський суд з прав людини у своїй практиці послідовно виходить із того, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності апеляційної скарги, за умови, що такі обмеження мають легітимну мету та є пропорційними. Такий підхід викладений, зокрема, у рішенні у справі «Воловік проти України» (Volovik v. Ukraine, заява № 15123/03, рішення від 06 грудня 2007 року). У рішенні у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, § 41, рішення від 03 квітня 2008 року) ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими; від судів вимагається вказувати підстави, а сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Крім того, у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» (Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 34, рішення від 21 грудня 2010 року) ЄСПЛ наголосив, що норми, які регулюють строки подання скарг, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності, а зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. З матеріалів справи встановлено, що оскаржувану постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області винесено 29 жовтня 2025 року. Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП десятиденний строк на апеляційне оскарження цієї постанови почався саме з дня її винесення, тобто 29 жовтня 2025 року, а останнім днем такого строку було 07 листопада 2025 року. Разом з тим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 разом із клопотанням про поновлення строку направлено до суду 06 травня 2026 року, тобто після закінчення передбаченого ст. 294 КУпАП десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, причому зі значним пропуском цього строку. Перевіряючи доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд враховує, що з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається: ОСОБА_1 був ознайомлений із датою, часом та місцем судового розгляду справи, а саме з розглядом справи 29 жовтня 2025 року об 11 год. 00 хв. у Слов`янському міськрайонному суді Донецької області, що підтверджується його підписом у відповідній графі протоколу. Судовий розгляд справи відбувся саме 29 жовтня 2025 року, тобто в день, про який ОСОБА_1 був попередньо повідомлений. Крім того, зі змісту постанови суду першої інстанції вбачається, що ОСОБА_1 був присутній у судовому засіданні, підтвердив обставини, зазначені у протоколі, та визнав вину. Також матеріали справи містять розписку від 29 жовтня 2025 року, згідно з якою ОСОБА_1 копію постанови отримав на руки, йому були роз`яснені положення щодо добровільної сплати штрафу, а також права, передбачені ст.ст. 10, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. У цій розписці міститься підпис ОСОБА_1 . Додатково матеріалами справи підтверджується, що 30 жовтня 2025 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області на домашню адресу ОСОБА_1 було направлено копію постанови суду від 29 жовтня 2025 року для відома та вручення. Крім того, 31 жовтня 2025 року ОСОБА_1 сплачено штраф у розмірі 17 000 гривень. Сам по собі факт сплати штрафу не позбавляє особу права на апеляційне оскарження та не може розцінюватися як відмова від такого права, однак у сукупності з іншими матеріалами справи він свідчить про обізнаність ОСОБА_1 із постановою суду першої інстанції, її змістом у частині застосованого адміністративного стягнення та про реальну можливість вчиняти дії, пов`язані з виконанням цієї постанови, одразу після її винесення. За таких обставин посилання апелянта на те, що він не отримував повний текст постанови та ознайомився з ним лише 28 квітня 2026 року, не узгоджуються з матеріалами справи та не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку. Наявність розписки про отримання копії постанови саме 29 жовтня 2025 року, присутність особи у судовому засіданні та подальша сплата штрафу 31 жовтня 2025 року спростовують твердження про відсутність у ОСОБА_1 обізнаності щодо результату розгляду справи. Апеляційний суд також враховує, що КУпАП не пов`язує початок перебігу строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення з моментом повторного ознайомлення особи з матеріалами справи або з моментом отримання нею копій окремих документів. Особа, яка була присутня під час розгляду справи, отримала копію постанови та вчинила дії щодо її виконання, повинна була з розумним інтервалом часу цікавитися станом відомого їй провадження та своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження. Доводи клопотання про проходження ОСОБА_1 військової служби також не можуть бути визнані самостійною та безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження. Апеляційний суд не ставить під сумнів значення військової служби та пов`язаних із нею обов`язків, однак для поновлення пропущеного процесуального строку особа має довести, що саме ці обставини у конкретний період, зокрема з 29 жовтня 2025 року по 07 листопада 2025 року, об`єктивно унеможливлювали подання апеляційної скарги або звернення до суду через захисника чи іншим доступним способом. Надані до апеляційної скарги копії документів, які підтверджують статус ОСОБА_1 як військовослужбовця, самі по собі не містять відомостей про наявність у нього саме протягом десятиденного строку на апеляційне оскарження непереборних перешкод для звернення до суду. Вони не підтверджують відсутність зв`язку, неможливість направлення поштової кореспонденції, неможливість доручити подання апеляційної скарги захиснику або інші обставини, які б об`єктивно позбавляли особу можливості реалізувати право на апеляційне оскарження у встановлений законом строк. Наведені в апеляційній скарзі доводи щодо незаконності та необґрунтованості постанови суду першої інстанції, неправильності оцінки доказів, недоведеності вини, а також посилання на положення Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ стосуються суті постанови суду першої інстанції. Такі доводи можуть бути предметом апеляційної перевірки лише за умови відкриття апеляційного провадження, тобто після позитивного вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Апеляційний суд не залишає поза увагою, що право на апеляційне оскарження є істотною процесуальною гарантією особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, особливо у справах, де застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами. Водночас реалізація цього права має здійснюватися у спосіб і в межах строків, визначених законом. Безпідставне поновлення значно пропущеного строку за відсутності об`єктивних та належно підтверджених причин його пропуску суперечило б принципу юридичної визначеності та фактично нівелювало б вимоги ст. 294 КУпАП. У цій справі апелянтом не доведено існування поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Матеріали справи, навпаки, підтверджують, що ОСОБА_1 був завчасно повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, був присутній у судовому засіданні 29 жовтня 2025 року, того ж дня отримав копію постанови, а 31 жовтня 2025 року сплатив накладений штраф. З огляду на встановлені обставини суддя апеляційного суду доходить висновку про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 жовтня 2025 року. У зв`язку з цим апеляційну скаргу, подану після спливу визначеного законом строку, слід повернути особі, яка її подала, разом із усіма додатками. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, п о с т а н о в и л а: у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 відмовити. Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - повернути особі, яка її подала, разом із усіма додатками. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА