Ухвала КАС ВС № 380/3830/25

УХВАЛА 29 червня 2026 року м. Київ справа № 380/3830/25 адміністративне провадження № К/990/25112/26 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Прийми Надії Андріївни на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2026 року у справі №380/3830/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), оформлене протоколом №7 від 13 лютого 2025 року про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ) в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) від 25 лютого 2025 року за №70 «Про призов та відправку у військові частини військовозобов`язаних (резервістів), призваних під час загальної мобілізації» ОСОБА_1 . - визнати протиправним та скасувати наказ від 28 березня 2025 року за №260-ОС «Про особовий склад» ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) в частині зарахування до списків особового складу військової частини ОСОБА_1 ; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) звільнити з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 . Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), оформлене протоколом №7 від 13 лютого 2025 року про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 лютого 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього рішення. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) від 25 лютого 2025 року за №70 «Про призов та відправку у військову частину військовозобов`язаних (резервістів), призваних під час загальної мобілізації» ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ від 28 березня 2025 року за № 260-ОС «Про особовий склад» ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині зарахування до списків особового складу особового складу ОСОБА_1 . Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 виключити ОСОБА_1 із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) Державної прикордонної служби України задоволено. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі №380/3830/25 в частині визнання протиправним та скасування наказу від 28 березня 2025 року за № 260-ОС «Про особовий склад» ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині зарахування до списків особового складу особового складу ОСОБА_1 і зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_5 виключити ОСОБА_1 із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі №380/3830/25 залишено без змін. Справа судом першої інстанції розглянута в порядку спрощеного позовного провадження. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалами Верховного Суду від 16 квітня 2026 року та від 18 травня 2026 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень. 01 червня 2026 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Прийми Надії Андріївни на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2026 року у справі №380/3830/25. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. У зв`язку із перебуванням судді Білак М.В. у відпустці у період з 22 червня 2026 року по 26 червня 2026 року, ухвала постановляється після виходу судді із відпустки. Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник повторно посилається на пункти 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. В обґрунтування пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України представник позивач посилається необхідність відступлення від висновків. Викладених у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №160/2593/23 та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а саме щодо «незворотності мобілізації». Перевіривши такі доводи скаржника, Суд звертає увагу, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 р. у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18). Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі. В той же час, Верховним Суду наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України скаржнику необхідно зазначити конкретну норму права щодо застосування якої Верховний Суд має відступити від раніше прийнятого висновку, а також зазначити, як саме на його думку необхідно застосовувати цю норму права та належним чином обґрунтувати наявність необхідності такого відступлення. Всупереч наведеному, скаржником не зазначено конкретну норму права, у взаємозв`язку з посиланням на постанови Верховного Суду щодо застосування якої Верховний Суд має відступити від раніше прийнятого висновку. При цьому, вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу та висновку, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню вказаних норм скаржником не наведено. Крім того, Суд зауважує, що посилання на необхідність відступу від правового висновку Верховного Суду не може бути формальним та повинно супроводжуватися чітким обґрунтуванням того, у чому саме полягає помилковість відповідного правового підходу, його непридатність або неможливість застосування до спірних правовідносин. Перевіряючи доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки позивач не обґрунтував необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, а фактично висловив незгоду з вказаною правовою позицією. В обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України представник позивача посилається на відсутність висновку Верховного Суду «щодо механізму звільнення військовослужбовця з військової служби у випадку, якщо наказ про його призов та направлення до військової частини вже визнано судом протиправним та скасовано. Правова невизначеність процедури виконання такого судового рішення потребує формування єдиної правозастосовчої практики» Верховний Суд зазначає, що за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті. Слід зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. Отже, зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору. Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Аналізуючи зміст касаційної скарги, Судом установлено, що заявник, зазначаючи пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, не зазначає конкретну норму права, застосування якої потребує висновку Верховного Суду, не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду та як відповідні норми права необхідно застосовувати, на думку скаржника, а також не обґрунтував необхідність такого висновку (усунення колізії, визначення пріоритету між нормами, тлумачення норми, т.і.) у взаємозв`язку з посиланням на обставини цієї справи. З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Щодо посилання представника позивача у касаційній скарзі на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, Верховний Суду зазначає, що зазначений пункт містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано. При цьому Верховний Суд зауважує, що посилання на підпункти пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у цій справі. Слід зазначити, що фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням, часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Верховний Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Прийми Надії Андріївни на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2026 року у справі №380/3830/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя М.В. Білак