Ухвала КАС ВС № 420/22383/25

УХВАЛА 29 червня 2026 року м. Київ справа №420/22383/25 адміністративне провадження № К/990/25144/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Жука А.В., суддів Білак М.В., Уханенка С.А., перевіривши касаційну скаргу Державної митної служби України на додатку постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі №420/22383/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, у якому просив: - визнати протиправною відмову Державної митної служби України привести діяльність Державної митної служби України у правовідносинах з ОСОБА_1 щодо сплати єдиного внеску у відповідність з принципами ст. 56 Податкового кодексу України (п. 56.21) з урахуванням індивідуальної податкової консультації від 15 травня 2025 року №2676/ІПК/99-00-24-03-0, оформлену листом від 12 червня 2025 року №5/22-04/8.19/3677; - зобов`язати Державну митну службу України нарахувати, обчислити та сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із виплаченого ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року у справі №821/1075/15-а, за період з 04 лютого 2021 року по 31 грудня 2022 року у сумі 174976,70 грн. та подати у встановленому законодавством порядку відповідну звітність з урахуванням податкової консультації від 15 травня 2025 року №2676/ІПК/99-00-24-03-03. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року, позов задоволено. 10 лютого 2026 року на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Зудінова Олега Олексійовича про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просить ухвалити у справі додаткову постанову з питання розподілу витрат позивача на правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в апеляційному порядку, докази на підтвердження розміру яких надані апеляційному суду разом із відзивом на апеляційну скаргу на рішення (основне) та стягнути 5000 грн. професійної правничої допомоги. Додатковою постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови задоволено частково. Ухвалено додаткову постанову, якою здійснено розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 гривень. Не погодившись із додатковою постановою суду апеляційної інстанції, Державна митна служба України подала касаційну скаргу до Верховного Суду. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252). Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, то, відповідно, порядок його оскарження є таким, як і для рішення по суті. Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. На підставі статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 ч5ервня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів". За змістом частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. На підставі частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Розгляд справи в суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження. Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Частиною першою статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Крім того, згідно із частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а-г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт. Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності та/або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. У тексті касаційної скарги заявник зазначає, що указана справа має виняткове значення для відповідача, оскільки винятковість цієї справи для Держмитслужби полягає у стягненні бюджетних коштів для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. З цього приводу колегія суддів зауважує, що оцінка судом «виняткового значення» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Справа яка має виняткове значення для її учасника, може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом, якщо виявлено після апеляційного розгляду справи неоднакове застосування судома апеляційної інстанції одного й того ж положення закону. Скаржником не наведено виняткового випадку й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу. Скаржник не продемонстрував й наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи. Ураховуючи, що додаткова постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі №420/22383/25, з моменту її ухвалення стала невід`ємною частиною основного судового рішення, ухваленого у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, а скаржником не обґрунтовано виключного випадку, який допускає можливість касаційного перегляду судового рішення, ухваленого у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. У зв`язку з перебуванням у суддів Білак М.В. та Уханенка С.А. у відпустці, питання про відкриття/відмову у відкритті касаційного провадження вирішується після виходу суддів з відпустки. Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. На підставі викладеного, керуючись статтями 252, 257, 328, 333 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної митної служби України на додатку постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі №420/22383/25. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... А.В. Жук М.В. Білак С.А. Уханенко Судді Верховного Суду