Ухвала КАС ВС № 400/1266/26

УХВАЛА 29 червня 2026 року м. Київ справа №400/1266/26 адміністративне провадження № К/990/25338/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Жука А.В., суддів Білак М.В., Уханенка С.А., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у справі №400/1266/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено частково. - визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невизначення в період з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року ОСОБА_1 розміру посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». - зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, зокрема виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення та інших видів грошового забезпечення, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з указаним рішенням ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся із апеляційною скаргою до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без руху. Скаржнику надано десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання документальних доказів наявності об`єктивних причин для відстрочення сплати судового збору та легітимних підстав для цього або направлення на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду доказів сплати судового збору у розмірі 3194,88 грн. Колегією суддів встановлено, що апелянт в апеляційній скарзі просив відстрочити сплату судового збору, обґрунтовуючи це відсутністю на своїх рахунках коштів, призначених для здійснення оплати судового збору та відсутністю своєчасного фінансування цих витрат. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, у зв`язку із неусуненням недоліків апеляційної скарги. Не погоджуючись із указаної ухвалою суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги відаовідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд зазначає таке. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм. Оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, відповідач не зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, зводяться виключно до незгоди з ухвалою суду апеляційної інстанції. Як зазначено вище, з оскаржуваного судового рішення установлено, що ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без руху. Скаржнику надано десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду документальних доказів наявності об`єктивних причин для відстрочення сплати судового збору та легітимних підстав для цього або направлення на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду доказів сплати судового збору у розмірі 3194,88 грн. Копію указаної ухвали доставлено до електронного кабінету скаржника у системі «Електронний суд» 21 квітня 2026 року о 20:00 год. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору. З огляду на те, що відповідач не усунув недоліки апеляційної скарги у строк, установлений судом, апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, цією ж ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2026 року. Відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, що мало наслідком повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність умов, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», для відстрочення апелянту сплати судового збору, оскільки останній не надав документальних доказів наявності об`єктивних причин для відстрочення сплати судового збору та легітимних підстав для цього. Указане твердження не спростовано відповідачем у тексті касаційної скарги, зокрема, не надано доказів направлення суду апеляційної інстанції доказів відсутності достатнього фінансування, а також доказів вчинення дій, направлених на отримання такого фінансування З урахуванням наведеного Суд констатує, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Суд наголошує, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, установленому законом. Таким чином, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. Підсумовуючи Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. У зв`язку з перебуванням у суддів Білак М.В. та Уханенка С.А. у відпустці, питання про відкриття/відмову у відкритті касаційного провадження вирішується після виходу суддів з відпустки. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись частинами першою, третьою статті 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у справі №400/1266/26. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... А.В. Жук М.В. Білак С.А. Уханенко Судді Верховного Суду